Чоловік стверджує, що ПриватБанк безпідставно заблокував його рахунок, позбавивши його доступу до власних коштів. Банк, у свою чергу, пояснює, що блокування пов’язане з розслідуванням шахрайства на платформі OLX, де з рахунку потерпілої було викрадено 49 тисяч гривень, які могли бути переказані на картку клієнта, що призвело до визнання його рахунку ризиковим і накладення обмежень. Це зазначено у рішенні Печерського районного суду міста Києва, опублікованому 16 березня 2026 року. 9 квітня 2025 року ПриватБанк обмежив операції за рахунком клієнта через підозру у можливих незаконних фінансових операціях з його боку. Банк заблокував рахунок, що належить чоловікові, і він досі не має можливості користуватися ні рахунком, ні коштами, які на ньому знаходяться. При цьому жодних доказів незаконних фінансових дій з його боку не було надано. Чоловік вважає такі дії банку грубим порушенням прав споживача та втручанням у його право володіти і розпоряджатися своїм майном. Представник АТ КБ «ПриватБанк» подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що до банку надійшла ухвала Зміївського районного суду Харківської області про тимчасовий доступ до документів, які містять охоронювану законом таємницю. Це клопотання було ініційоване слідчим, який веде досудове розслідування, зареєстроване 8 квітня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України. Ухвала стосується тимчасового доступу до документів, що знаходяться у володінні АТ КБ «ПриватБанк», зокрема до інформації про рух коштів з 1 квітня 2025 року до моменту винесення ухвали по банківських рахунках, до яких випускалися картки. У клопотанні зазначено, що 7 квітня 2025 року до поліції надійшло повідомлення від потерпілої про те, що її донька перейшла за фішинговим посиланням для отримання коштів за товар, який вона продавала на OLX, внаслідок чого невідомі особи викрали з її банківської картки 49 тисяч гривень. 19 червня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області було здійснено виїмку інформації з DVD-R диска та проведено огляд CD-R диска, в ході якого встановлено, що дані файли містять відомості про рухи коштів по банківському рахунку АТ «Ощадбанк» потерпілої. Згідно з цими даними, кошти були переказані двома транзакціями: 29 тисяч гривень на одну картку та 20 тисяч гривень на іншу. У процесі досудового розслідування з’ясувалося, що банківські картки були емітовані АТ КБ «ПриватБанк». У зв’язку з наявними підставами вважати, що обслуговування зазначених осіб та характер їхніх фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну загрозу використання банку з протиправною метою, банк ухвалив рішення про встановлення високого ризику для клієнта, відмову від підтримання ділових відносин, розірвання ділових відносин і закриття рахунків. Враховуючи всі наведені обставини, спірний правочин відповідає статтям 203, 215 Цивільного кодексу України та вчинений АТ КБ «ПриватБанк» з дотриманням вимог законодавства про фінансовий моніторинг. Позовні вимоги чоловіка визнані безпідставними та не підлягають задоволенню. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки фінансові операції та дії чоловіка не відповідають інформації про його заплановану діяльність з використанням банківських послуг. “Органом досудового розслідування здійснюється кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 8 квітня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України, стосовно незаконного заволодіння коштами, які були переказані, зокрема, на картку позивача. Таким чином, суд дійшов висновку, що фінансові операції та дії клієнта не відповідають інформації про заплановану ним діяльність з використанням послуг банку, отриманої під час встановлення мети та характеру ділових відносин, які не мають очевидної економічної чи законної мети. Тому дії відповідача щодо встановлення високого ризику для позивача та відмови від підтримання ділових відносин є правомірними та обґрунтованими, що унеможливлює зняття обмежень щодо розпорядження коштами шляхом розблокування рахунку та відновлення видаткових операцій позивача. Враховуючи все вищезазначене, спірний правочин відповідає статтям 203, 215 Цивільного кодексу України та вчинений АТ КБ «ПриватБанк» з дотриманням вимог законодавства про фінансовий моніторинг. Позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню”, — підкреслив суд.
Архіви позначок: судебные иски
Судова справа: прикордонники не можуть відмовляти у виїзді через сумніви щодо відстрочки
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалив рішення, що прикордонники не мають права забороняти виїзд особам, якщо у них є інші законні підстави для перетину кордону, навіть якщо існують сумніви щодо законності їх відстрочки від мобілізації. У даній справі йшлося про чоловіка, який виховує трьох неповнолітніх дітей. Суд встановив, що наявність трьох дітей віком до 18 років, за умови надання відповідних документів, є достатньою підставою для виїзду під час воєнного стану. При цьому прикордонна служба не має повноважень перевіряти або оцінювати правильність оформлення відстрочки — це завдання інших державних органів. Справа №260/6096/25. У липні 2025 року український громадянин намагався перетнути кордон через пункт пропуску. Під час контролю він надав паспорт для виїзду, військовий квиток, витяг з програми «Резерв+» з позначкою про відстрочку, посвідчення батька багатодітної сім’ї, свідоцтва про народження дітей та інші документи. Незважаючи на це, прикордонник відмовив у пропуску, стверджуючи, що громадянин не відповідає критеріям для перетину кордону через відсутність відстрочки від мобілізації. Не погоджуючись з відмовою, чоловік подав позов до суду. Рішення суду першої інстанції. Закарпатський окружний адміністративний суд задовольнив позов, визнавши рішення прикордонників незаконним і скасувавши його. Суд зазначив, що відповідач не обґрунтував правомірність відмови та не надав конкретних підстав для неї. Доводи апеляційної скарги. Прикордонний загін, подаючи апеляцію, стверджував, що позивач не надав необхідних документів для підтвердження права на виїзд, зокрема відстрочку від мобілізації як батька багатодітної сім’ї. Також були згадані відсутні документи про окремі обставини, які, на думку відповідача, є обов’язковими для перетину кордону. У відповідь позивач наголосив, що закон не вимагає вказівки конкретного виду відстрочки для реалізації права на виїзд, а наявність законної підстави — батьківства трьох дітей — є достатньою за умови документального підтвердження. Оцінка апеляційного суду. Апеляційний суд підтвердив висновки суду першої інстанції та відхилив апеляційну скаргу. Суд зазначив, що державні органи повинні діяти в межах своїх повноважень і відповідно до закону. У цій ситуації прикордонна служба не має права вирішувати питання надання чи змісту відстрочки від мобілізації, оскільки ці функції покладено на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Прикордонники зобов’язані лише перевіряти наявність підстав для перетину кордону, а не їх оцінювати чи інтерпретувати. Суд також підкреслив, що законодавство чітко розмежовує питання мобілізації та правила перетину кордону. Тому відсутність або особливості відстрочки не можуть бути самостійною підставою для відмови, якщо є інші законні підстави. Крім того, апеляційний суд підкреслив, що утримання трьох і більше дітей віком до 18 років є законною підставою для виїзду за наявності підтверджувальних документів. Позивач надав посвідчення багатодітної сім’ї та документи, що підтверджують сімейні обставини, включаючи судове рішення про місце проживання дитини, що суд врахував у комплексі доказів. Водночас суд зазначив, що рішення про відмову не містить конкретних і чітких мотивів. Воно не вказує, які саме документи визнані неналежними чи недостатніми, що заважає особі зрозуміти причини відмови та їх усунути. Такий підхід суперечить вимогам закону щодо обґрунтованості рішень владних органів. Висновок суду. Восьмий апеляційний адміністративний суд вирішив відхилити апеляційну скаргу прикордонного загону, залишивши рішення Закарпатського окружного адміністративного суду без змін. Постанова набула чинності з моменту її проголошення.
Судові перемоги українських моделей з OnlyFans: скасування штрафів
Приблизно третина штрафів, накладених Державною податковою службою (ДПС) на українок за недекларування доходів від платформи для дорослих OnlyFans, була скасована судом частково або повністю. Загалом моделі виграли щонайменше 27 поданих позовів, що підтверджують дані Опендатабот. Найпоширенішою причиною скасування штрафів стали процедурні помилки з боку податківців. У Єдиному державному реєстрі судових рішень зафіксовано 94 справи, подані моделями OnlyFans з червня минулого року, з найбільшою кількістю позовів, зареєстрованих у листопаді – 18. Суд став на сторону позивачок у 27 випадках, з яких 13 позитивних рішень було ухвалено з початку 2026 року. Українки найчастіше вигравали суди проти ДПС через процедурні помилки податківців, зокрема, надсилання документів на старі адреси. Незважаючи на повернення листів, перевірки все ще проводилися, що дозволяло суду визнавати їх незаконними та скасовувати всі нарахування. Крім того, податківці часто спиралися на листи від британських колег щодо виплат від компанії Fenix International Ltd, яка володіє OnlyFans. Український суд вважає, що такі листи можуть слугувати лише приводом для перевірки, а не доказом доходу. Без банківських виписок, контрактів чи інших первинних документів донарахування визнаються необґрунтованими. Найбільший штраф, скасований у Києві, перевищував 3 млн грн податків. Його наклали на жінку, яка нібито заробила на OnlyFans майже $400 тис., але надані нею банківські виписки не підтвердили ці суми. На Черкащині вдалося скасувати понад 1,3 мільйона гривень податків і штрафів через повну відсутність первинних документів. В Одещині через помилку з адресою повідомлення було скасовано штраф на більш ніж 500 тис. грн. Позивачка з Івано-Франківщини самостійно звернулася до британського податкового органу і отримала офіційну відповідь, що жодної інформації про неї туди не передавали. Оскільки ДПС посилалася на дані, яких не існувало, усі нарахування було скасовано. Наразі у Верховній Раді зареєстровано кілька законопроєктів про декриміналізацію інтимного контенту, зокрема, законопроєкт №12191, авторства низки нардепів, рекомендований правоохоронним комітетом до ухвалення за основу. Однак з моменту надання комітетом позитивного висновку минув понад рік, і жодного руху щодо документа не відбулося. За словами Железняка, законопроєкт спрямований на зміну ст. 301 КК України, щоб дорослі люди за знімання та поширення відео інтимного характеру не отримували покарання у вигляді ув’язнення на 3-5 років.
Захист народного депутата: справа Железняка та Міндіча
Масі Найєм, ветеран та засновник юридичної компанії «Міллер», оголосив про свій намір захищати народного депутата Ярослава Железняка у справі, що стосується позову про захист честі, гідності та ділової репутації, поданого бізнесменом Тимуром Міндічем, який також є фігурантом справи «Мідас». Найєм зазначив, що його компанія поки що не отримала матеріали позову. «Я не бачив, що саме оскаржується, які вимоги заявлені і на чому вони базуються. Тому без оцінок по суті. Бо позиція має починатися з фактів, а не з припущень», — написав адвокат. Він також додав, що разом з ним над цією справою працюватимуть Альона Боднар і Катерина Кужель. Железняк підтвердив, що його інтереси представлятиме адвокатське обʼєднання «Міллер», але не надав деталей. «Станом на сьогодні матеріали позову ще не отримані, тому поки вміст оскаржуваних висловлювань мені наразі не повідомляється. Але переконаний, що тема, пов’язана з цим позовом, потребує детального аналізу», — зазначив він.
Судова справа щодо активів «Юнігран»: нові повороти у справі Шапрана та Наумця
Проти Сергія Шапрана, бізнесмена, а також росіянина Ігоря Наумця, який перебуває під санкціями РНБО, подано позов про скасування реєстраційних записів активів, що належать ЗНВКІФ «Денмарк», повністю контрольованому Шапраном. Якщо Господарський суд Києва ухвалить рішення на користь позивача, це може призвести до скасування переоформлення активів «Юнігран», що відкриває можливість для націоналізації активів, які повинні служити Україні. Позов подано компанією «Гадрон Мастер Фанд Сірієс ІІ», про що свідчать матеріали справи №910/2366/26. Суд, розглянувши позов, визнав його достатнім для відкриття провадження, вважаючи за доцільне розглядати справу за правилами загального позовного провадження, відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, «Гадрон Мастер Фанд Сірієс ІІ» звернувся з проханням залучити до справи як третіх осіб президента, Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції, Офіс Генерального прокурора, Службу безпеки України, РНБО, Європейський банк реконструкції та розвитку, а також ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД». Суд задовольнив це прохання, залучивши всіх, окрім президента. За даними OBOZ.UA, більшість учасників активно працюють над поверненням державі активів, які їй давно належать, за винятком Міністерства юстиції, яке затягує процес. Офіс Генерального прокурора здійснює процесуальне керівництво у кримінальних справах, пов’язаних із перешкоджанням націоналізації активів групи «Юнігран», а також за фактами заволодіння іноземними інвестиціями Європейського банку реконструкції та розвитку.
Сергій Шапран був затриманий у червні 2025 року та взятий під варту в рамках кримінального провадження № 42022000000000455. У грудні того ж року суддя Печерського районного суду Києва Ірина Григоренко задовольнила позов адвокатки Анастасії Литвин, знявши арешт з активів «Юніграна». Провадження стосується активів, які Шапран та його партнер Володимир Осіпов привласнили за допомогою схеми, відомої з медіа, шляхом перереєстрації активів Ігоря Наумця на підконтрольні компанії.
21 червня поліція оголосила 19 підозр учасникам схеми, включаючи Шапрана та Наумця. Підозри стосуються всіх учасників, від організаторів до виконавців, серед яких керівники підприємств, бухгалтери, нотаріуси та інші особи, які брали участь у переоформленні активів, незважаючи на санкції. Ігор Наумець, громадянин РФ, заснував в Україні групу компаній «Юнігран», до складу якої входять ТОВ «Юнігран», ТОВ «Юнігран Сервіс», ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД» та інші підприємства. Діяльність цих компаній під час повномасштабної агресії Росії становила загрозу для безпеки України, тому 12 травня 2023 року президент запровадив санкції РНБО, які передбачали блокування активів «Юніграна» та його бенефіціарів.
Шапран і Осіпов намагалися скористатися ситуацією 2023 року для привласнення активів, які повинні були перейти державі. Наумцю, за версією слідства, також було вигідно залишитися в плюсі. Їхній план почав реалізовуватися зі зняття арештів, що, ймовірно, стало можливим завдяки «потрібним» суддям, відкриваючи шлях до виведення заблокованих активів з-під санкцій. В результаті активи групи «Юнігран», виведені на підконтрольні компанії, фактично перейшли у власність Шапрана.
Кримінальне провадження щодо заволодіння активами «Юнігран» активізувалося наприкінці 2024 року. Були накладені арешти на майно та корпоративні права компаній, пов’язаних із Шапраном та Осіповим. Корпоративні права та майно були передані в управління АРМА, але це не вирішило проблему, оскільки частина активів продовжувала функціонувати, незважаючи на арешти. Більше того, Шапран, коли його затримали, намагався виїхати за кордон на автомобілі, який також перебував під арештом, що викликало питання до ефективності АРМА.
Наприкінці травня 2025 року Міністерство юстиції офіційно повернуло державі захоплене майно «Юніграна», скасувавши незаконний продаж та анулювавши реєстраційні процедури з передачі нерухомих активів ТОВ «Юнігран» і ТОВ «Юнігран-Сервіс». Проте повноцінної націоналізації майна так і не відбулося, і тепер суд скасував це рішення.
Судова суперечка щодо незаконного ресторану в нацпарку «Голосіївський»
Касаційний цивільний суд, під головуванням судді Світлани Карпенко, частково задовольнив позов Дмитра Миколайця, сина колишнього начальника міліції Святошинського району Києва Анатолія Миколайця. Суд вирішив тимчасово призупинити виконання рішення суддів попередніх інстанцій про знесення незаконного ресторану у Національному парку “Голосіївський”. Це зазначено в ухвалі по справі №759/2826/23. Після публікацій OBOZ.UA Святошинська окружна прокуратура подала позов проти Миколайця, захищаючи державну власність. Дмитро Миколаєць програв суди першої та апеляційної інстанції, а у вересні минулого року подав позов до Касаційного цивільного суду. 16 березня 2026 року він подав заяву до Касаційного цивільного суду з проханням зупинити виконання рішення Святошинського районного суду по справі № 759/2826/23. Державний виконавець направив Миколайцю вимогу від 10 березня 2026 року № 79322985/25 про знесення “об’єкта самочинного будівництва”. Миколаєць намагається скасувати рішення, яке зобов’язує його повернути землю, якою він незаконно користується, а також прибрати всі незаконні будівлі. Касаційний цивільний суд вирішив призупинити виконання рішення суду нижчої інстанції до розгляду справи. У ухвалі зазначено, що суд дійшов висновку про зупинення виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва. Важливо зазначити, що це рішення не підтверджує наявність підстав для скасування рішення про знесення ресторану. Касаційний суд ще не розглянув справу по суті, і ЗМІ сподівається, що КЦС ухвалить рішення на користь громади. Інтереси держави в касаційному суді представляють прокурори Офісу генеральної прокуратури. Результат розгляду справи залежить від того, наскільки швидко представники ОГП розберуться в справі та ефективно представлятимуть інтереси громади. Протягом близько десяти років у Національному парку “Голосіївський” на вул. Українського Відродження, 2/1 працює незаконний ресторан. Цей об’єкт, як і ще півтора десятка в Святошинському районі Києва, син ексміліціонера Дмитро Миколаєць отримав завдяки сумнівному рішенню Брянківського суду Луганської області від 25.10.2010 р. №2-2027. З 2014 року цей населений пункт перебуває на окупованій території, і всі справи розглядалися в Лисичанському суді, який підтвердив відсутність даних про таке рішення. Суддя Брянського міського суду Луганської області заявив, що рішення, яким скористався Миколаєць, ніколи не виносилось, а підпис на документі є підробленим. Миколаєць передав один з об’єктів, розташований у Голосіївському парку, компанії ТОВ “Затишок і Ко”, єдиним власником якої був його батько Анатолій Миколаєць. Коли журналісти та правоохоронці зацікавилися рестораном, ТОВ переписали на Олексія Львовича Тимошенка. Також слухається справа щодо незаконного супермаркету з автостоянкою на вул. Українського Відродження, 3, недалеко від парку, де родина колишнього міліціонера відкрила супермаркет замість запланованого доступного житла. Анатолій Миколаєць був помічником народного депутата Михайла Новікова, з яким вони є кумами. Родина Миколайця використовує судову систему, щоб продовжити незаконне користування землею, яка має належати київській громаді. Незаконний ресторан ставить під сумнів ефективність і справедливість судової системи, підриваючи довіру суспільства до принципу верховенства права.
ВАКС конфіскував значну суму коштів у колишнього чиновника ВСУ
ВАКС задовольнив позов про конфіскацію майна ексначальника складу однієї з військових частин центру забезпечення тилу Командування Сил логістики ЗСУ Дмитра Галагудзи.Суд визнав необґрунтованими активи на суму понад 2,9 млн грн — йдеться про житловий будинок і земельну ділянку у Львівській області. За інформацією прокуратури, у 2024 році це майно було придбано дружиною військовослужбовця за його дорученням.Аналіз доходів і витрат посадовця та членів його сім’ї показав, що придбати таку нерухомість за рахунок офіційних доходів вони не мали можливості.У 2025 році будинок було продано, після чого прокурор звернувся до суду з вимогою стягнути його вартість на користь держави. ВАКС підтримав позицію обвинувачення та задовольнив позов у повному обсязі. Підставою для звернення стали матеріали, зібрані ДБР.
Судовий розгляд незаконної вирубки лісу в національних парках
Суд відкрив справу проти заступника міністра екології за позовом екологів. Київський окружний адміністративний суд розглянув позов Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ) до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства, третя особа — Мезинський національний природний парк. У справі звинувачують заступника міністра І. Зубовича у видачі незаконних лімітів на санітарні рубки в національних парках. У жовтні 2025 року І. Зубович видав ліміти на проведення санітарних рубок на площі 195 га. Ці ліміти дозволили національним паркам Мезинський, Кармелюкове Поділля, Гетьманський та Білоозерський, заказнику Дніпровські пороги, парку-пам’ятці садово-паркового мистецтва парк ім. Декабристів зрубати 4562 куб. м деревини. Санітарні рубки є способом приховування комерційної заготівлі лісу під виглядом «боротьби зі шкідниками лісу». Проведення таких робіт в національних парках та інших заповідних територіях має бути зупинено, оскільки це знищує дику природу та біорізноманіття. Ліміти підготував директор департаменту заповідної справи Мінекономіки Є. Токар. Західні країни не проводять санітарні рубки в національних парках через їх негативний вплив на природу. Санітарні рубки завдають масової та комплексної шкоди природі.
Американські компанії подали позови проти уряду щодо тарифних обмежень
Тисячі американських компаній подали позови проти адміністрації Трампа, стверджуючи, що вони зазнали збитків через запроваджені тарифні обмеження. Заявлена сума позову становить близько 186 мільярдів доларів.
Спортивний арбітраж відхилив претензії Гераскевича щодо використання головного убору на Олімпійських іграх
Спортивний арбітражний суд відмовив у задоволенні позову українського скелетоніста Владислава Гераскевича до Міжнародного олімпійського комітету. «Ми підтверджуємо, що свобода самовираження допустима на Олімпійських іграх, але не на території проведення змагань», – зазначив генеральний секретар суду Метью Рід. Суд розглянув аргументи обох сторін і виніс рішення, спираючись на правила Міжнародного олімпійського комітету.