Дійсність електронних кредитних договорів, укладених через мобільні додатки з підтвердженням за допомогою SMS-кодів, залишається предметом активних дискусій у судовій практиці. У справі № 705/1938/25, розглянутій 8 квітня 2024 року Верховним Судом, було поставлено питання: чи може кредитний договір, укладений з використанням одноразового ідентифікатора, бути визнаним недійсним на підставі заяви позичальника про шахрайські дії з боку третіх осіб. Позивач звернувся до суду з проханням визнати недійсним договір споживчого кредиту, укладений із банком. Спір виник після того, як позивач розмістив оголошення про продаж товару на платформі «OLX». Після цього він отримав повідомлення від потенційного покупця, який стверджував, що оплата здійснена через сервіс платформи, і надіслав відповідне посилання. Далі комунікація продовжилася в месенджерах, де невідома особа, представившись працівником технічної підтримки «OLX», переконала позивача надати віддалений доступ до свого мобільного телефону. Після отримання доступу до пристрою телефон було заблоковано, а згодом позивач виявив, що від його імені укладено кредитний договір із банком через мобільний додаток, підтверджений одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом), який використовувався як електронний підпис. Позивач стверджував, що договір укладено без його волі через шахрайські дії третіх осіб, які отримали доступ до його мобільного пристрою та фінансових даних. Суди першої та апеляційної інстанцій підтримали доводи позивача, визнавши договір недійсним через ризики неналежної ідентифікації особи при використанні дистанційних сервісів. Банк оскаржив ці рішення, стверджуючи, що договір укладено через офіційний мобільний додаток з використанням одноразового пароля, а доступ до пристрою надав сам позивач. Верховний Суд зазначив, що загальні вимоги, необхідні для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України. Воля учасника правочину має бути вільною та відповідати його внутрішньому наміру. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір є угодою двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків, оформленою в електронній формі. Суд також підкреслив правову природу електронного договору, зазначивши, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», прирівнюється до письмового договору за правовими наслідками. Верховний Суд наголосив на важливості наявності всіх істотних умов для відповідного виду договору в електронному форматі, оскільки в іншому випадку він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недотримання письмової форми відповідно до закону. Суд зазначив: «Важливо розуміти, в яких випадках необхідно створювати електронний договір як окремий документ, а коли достатньо висловити свою волю через електронні комунікації. Метою підписання договору є ідентифікація підписанта, підтвердження його згоди з умовами договору та забезпечення цілісності даних в електронному вигляді. Якщо договір має електронну форму, то його слід підписувати електронним підписом». Щодо механізму підписання, Верховний Суд зазначив, що моментом підписання електронної угоди є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором — це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні. Це може бути комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник через електронну пошту у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або SMS-коду, надісланого на телефон. Водночас не кожна електронна угода вимагає створення окремого електронного документа. Електронний договір може бути укладений у спрощеній формі або традиційно — у вигляді окремого документа. Суд встановив, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту був підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, що підтверджує укладення спірного правочину. Верховний Суд також звернув увагу на технічну неможливість укладення договору без участі користувача — без отримання листа на електронну пошту або SMS-повідомлення, без входу на сайт товариства за допомогою логіна та пароля кредитний договір не міг бути укладений. Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов правочину, що спростовує висновки судів попередніх інстанцій про недійсність кредитного договору. Щодо доводів про шахрайство, Верховний Суд зазначив, що оскільки позивач підписав договір, а відповідач погодився на надання кредиту, немає підстав вважати, що в момент укладення кредитного договору не були дотримані вимоги статті 203 Цивільного кодексу України. Доказів протилежного в матеріалах справи не виявлено, і позивач не надав таких доказів, що є його процесуальним обов’язком відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до викладеного, Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу банку, скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним договору споживчого кредиту. Таким чином, Верховний Суд підтвердив усталену практику: укладення кредитного договору через мобільний банкінг з використанням одноразового ідентифікатора є належною формою правочину та підтверджує волевиявлення сторони. Ця позиція має практичне значення для спорів щодо онлайн-кредитування, закріплюючи пріоритет формалізованих електронних процедур та обов’язок сторони доводити відсутність своєї волі на укладення правочину.
Архіви позначок: Верховный суд
Зміна місця проживання судді Верховного Суду Стефанів та її доньки
Рік тому в медіа з’явилася інформація про суддю Верховного Суду Надію Стефанів, яка проживала в київській квартирі, що належала її племінниці, громадянці Росії. Після проведеного розслідування суддя вирішила змінити своє житло. Згідно з новою декларацією, з 26 червня 2025 року Стефанів почала орендувати іншу квартиру в тому ж будинку, але її площа вдвічі менша. Квартира, що належала племінниці з Томська, більше не вказана в декларації судді. Нагадаємо, що у травні 2025 року журналісти програми «Схеми» виявили, що суддя Надія Стефанів проживала в апартаментах площею 205 квадратних метрів у центрі Києва. Власницею цього майна з 2016 року була її племінниця Валентина Хорошавцева, яка проживає в Росії. Змінила місце проживання також донька Надії Стефанів – Надія Микитин, яка є суддею в Івано-Франківському окружному адміністративному суді. Як і її мати, вона жила в квартирі, що належала Хорошавцевій, але в Івано-Франківську. Тепер у новій декларації вона вказує нову адресу – квартиру своєї матері в Івано-Франківську. Обидві переїхали в червні, через місяць після публікації матеріалів у ЗМІ. Раніше в коментарі редакції суддя Стефанів підтвердила, що квартира, в якій вона проживала, належала її племінниці-росіянці. Вона зазначила, що родина планувала переїзд з Росії до України, продавала майно в Томську та на виручені кошти купувала нерухомість у Києві та Івано-Франківську. Проте ці плани нібито зірвалися через смерть її сестри Оксани. Однак це пояснення викликало питання, адже Оксана Хорошавцева померла 7 січня 2016 року, а київську квартиру племінниця судді придбала лише 7 червня 2016 року – майже через пів року.
Судова суперечка щодо незаконного ресторану в нацпарку «Голосіївський»
Касаційний цивільний суд, під головуванням судді Світлани Карпенко, частково задовольнив позов Дмитра Миколайця, сина колишнього начальника міліції Святошинського району Києва Анатолія Миколайця. Суд вирішив тимчасово призупинити виконання рішення суддів попередніх інстанцій про знесення незаконного ресторану у Національному парку “Голосіївський”. Це зазначено в ухвалі по справі №759/2826/23. Після публікацій OBOZ.UA Святошинська окружна прокуратура подала позов проти Миколайця, захищаючи державну власність. Дмитро Миколаєць програв суди першої та апеляційної інстанції, а у вересні минулого року подав позов до Касаційного цивільного суду. 16 березня 2026 року він подав заяву до Касаційного цивільного суду з проханням зупинити виконання рішення Святошинського районного суду по справі № 759/2826/23. Державний виконавець направив Миколайцю вимогу від 10 березня 2026 року № 79322985/25 про знесення “об’єкта самочинного будівництва”. Миколаєць намагається скасувати рішення, яке зобов’язує його повернути землю, якою він незаконно користується, а також прибрати всі незаконні будівлі. Касаційний цивільний суд вирішив призупинити виконання рішення суду нижчої інстанції до розгляду справи. У ухвалі зазначено, що суд дійшов висновку про зупинення виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва. Важливо зазначити, що це рішення не підтверджує наявність підстав для скасування рішення про знесення ресторану. Касаційний суд ще не розглянув справу по суті, і ЗМІ сподівається, що КЦС ухвалить рішення на користь громади. Інтереси держави в касаційному суді представляють прокурори Офісу генеральної прокуратури. Результат розгляду справи залежить від того, наскільки швидко представники ОГП розберуться в справі та ефективно представлятимуть інтереси громади. Протягом близько десяти років у Національному парку “Голосіївський” на вул. Українського Відродження, 2/1 працює незаконний ресторан. Цей об’єкт, як і ще півтора десятка в Святошинському районі Києва, син ексміліціонера Дмитро Миколаєць отримав завдяки сумнівному рішенню Брянківського суду Луганської області від 25.10.2010 р. №2-2027. З 2014 року цей населений пункт перебуває на окупованій території, і всі справи розглядалися в Лисичанському суді, який підтвердив відсутність даних про таке рішення. Суддя Брянського міського суду Луганської області заявив, що рішення, яким скористався Миколаєць, ніколи не виносилось, а підпис на документі є підробленим. Миколаєць передав один з об’єктів, розташований у Голосіївському парку, компанії ТОВ “Затишок і Ко”, єдиним власником якої був його батько Анатолій Миколаєць. Коли журналісти та правоохоронці зацікавилися рестораном, ТОВ переписали на Олексія Львовича Тимошенка. Також слухається справа щодо незаконного супермаркету з автостоянкою на вул. Українського Відродження, 3, недалеко від парку, де родина колишнього міліціонера відкрила супермаркет замість запланованого доступного житла. Анатолій Миколаєць був помічником народного депутата Михайла Новікова, з яким вони є кумами. Родина Миколайця використовує судову систему, щоб продовжити незаконне користування землею, яка має належати київській громаді. Незаконний ресторан ставить під сумнів ефективність і справедливість судової системи, підриваючи довіру суспільства до принципу верховенства права.
Верховний Суд України підтвердив право визнання одностатевої пари сім’єю
Верховний Суд України затвердив рішення про визнання одностатевої пари сім’єю. Згідно з інформацією ЛГБТ-організації “Інсайт”, суд відмовив у задоволенні касаційної скарги руху “Всі разом!”. Цей рух намагався оскаржити попередні вердикти. Таким чином, було підтверджено рішення про визнання сімейних відносин між українським дипломатом Зоряном Кисем та його партнером Тимуром Левчуком. Раніше Деснянський районний суд Києва встановив факт спільного проживання двох чоловіків як сім’ї. Згодом це рішення підтримав Київський апеляційний суд.