Контрабандист Олександр Акст, що перебуває під санкціями, не зможе отримати 7,64 млн доларів від бізнесмена Сергія Ваганяна. Полтавський апеляційний суд відхилив апеляцію представників Акста, підтвердивши відмову у заміні стягувача у виконавчих провадженнях на цю суму. Справа стосується виконавчих проваджень № 78941930 та № 78941995, відкритих на підставі рішення Октябрського районного суду Полтави. Спочатку стягувачем був Андрій Гринько. У вересні 2025 року він уклав договір відступлення права вимоги з Олександром Акстом з Німеччини. За умовами договору, Акст мав сплатити 7,64 млн доларів і отримати право вимагати ці кошти від Ваганяна. Проте, 24 листопада 2025 року Шевченківський районний суд Полтави відмовив у заміні стягувача. Адвокат Ігор Новіков, який представляв Акста, подав апеляцію, стверджуючи, що заміна стягувача ґрунтується на договорі відступлення та мировій угоді, затвердженій Деснянським районним судом Києва. Полтавський апеляційний суд підтримав рішення першої інстанції, зазначивши, що на момент укладення договору Акст вже перебував під санкціями, які забороняють користуватися активами. Суд вказав, що договір відступлення є оплатним, але доказів реального перерахування грошей не надано. Суд визнав, що правочин суперечить публічному порядку і не може бути підставою для заміни стягувача. Апеляційний суд також відхилив клопотання про новий експертний висновок, оскільки він не відповідає вимогам законодавства. Постанова суду набрала законної сили і може бути оскаржена у Верховному Суді.
Архіви позначок: судебные иски
Ілон Маск попереджає про загрозу ШІ: «Термінатор» чи «Зоряний шлях»?
Ілон Маск у суді проти OpenAI висловив занепокоєння, що штучний інтелект може стати загрозою для людства, подібно до сценарію з «Термінатора», але також може допомогти, як у «Зоряному шляху». Маск, засновник чат-бота Grok та кількох компаній, звинувачує OpenAI у відході від своєї початкової місії — залишатися некомерційною організацією на благо людства. У 2015 році Маск разом із Семом Альтманом був серед співзасновників OpenAI, але покинув компанію в 2018 році через розбіжності. Представники OpenAI у суді заявили, що Маск зазнав невдачі у боротьбі за вплив і тепер «ображено дується». Маск згадав, що десять років тому вони з Альтманом обговорювали заходи безпеки, щоб ШІ не потрапив у «погані руки». Занепокоєння зросло після зустрічі з Ларрі Пейджем у 2015 році, коли Маск відчув, що Пейдж несерйозно ставиться до ризиків, і той назвав Маска «специстом», тобто людиною, яка надає перевагу людям перед цифровими формами життя. Маск визначив місію свого проєкту Neuralink як забезпечення «безпеки ШІ» через «симбіоз людини та ШІ», а SpaceX назвав «страховкою життя, яким ми його знаємо».
Камельчук попередив про хвилю позовів до ЄСПЛ через примусову мобілізацію
Народний депутат Юрій Камельчук, який представляє «Слуга народу», вважає, що після війни Україна може зіткнутися з десятками тисяч позовів і справ у ЄСПЛ, пов’язаних із примусовою мобілізацією.
За його словами, всі випадки бусифікації є прямими підставами для звернення до Європейського суду з прав людини. Камельчук також заявив, що цей суд чітко стане на бік людини, водночас додавши, що складно сказати, чи вистачить у держави коштів на виплати.
Суд у Дніпрі розгляне позов щодо штрафів за ймовірні доходи з OnlyFans
Дніпропетровський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за позовом Анастасії Сирих до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. Спір стосується податкових нарахувань, пов’язаних з імовірним отриманням доходів від платформи OnlyFans.
Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемам» з посиланням на справу № 160/4407/26.
Сирих Анастасія Ігорівна просить суд скасувати чотири податкові повідомлення-рішення, винесені у вересні 2025 року. Загальна сума претензій з боку держави становить понад 896 900 гривень.
З матеріалів справи випливає, що ці суми податківці нарахували за результатами акту перевірки від серпня 2025 року. Основна частина претензій, а саме понад 820 тисяч грн, стосується податків на доходи, отримані від британської компанії «Fenix International Ltd», яка є власником платформи OnlyFans.
Структура штрафних санкцій така:
• 820 218,16 грн — основна сума податкового зобов’язання;
• 68 351,51 грн — штраф за іншим повідомленням-рішенням;
• 8 340 грн — додаткові штрафні санкції.
Підставою для висновків податкової стала інформація, отримана в межах міжнародного співробітництва. У ДПС стверджують, що Анастасія Сирих у 2022 році отримувала доходи за створення контенту на OnlyFans, але не задекларувала їх в Україні.
Водночас суд задовольнив клопотання позивачки та витребував у податкової конкретні докази, на яких ґрунтуються ці висновки. Зокрема, ГУ ДПС має надати копії запитів до компетентних органів Великої Британії та Північної Ірландії щодо доходів Сирих А.І., а також копії платіжних документів, які підтверджують отримання нею коштів від «Fenix International Ltd», із зазначенням конкретних банківських реквізитів.
Суддя С.О. Конєва постановила розглядати справу за правилами загального позовного провадження, оскільки сума спору значно перевищує встановлені ліміти для спрощеного розгляду.
Також суд визначив обов’язки для обох сторін. Анастасія Сирих має надати докази того, що вона не реєструвалася на платформі OnlyFans та не отримувала грошових коштів від британської компанії. Податкова служба, зі свого боку, повинна обґрунтувати правомірність своїх рішень і надати витребувані платіжні доручення.
Підготовче судове засідання призначено на 13 травня 2026 року.
Суд закрив справу щодо екскерівниці «Фінбанку» через сплив строків давності
Суд закрив кримінальне провадження щодо колишньої тимчасової виконувачки обов’язків голови правління ПАТ «Фінбанк» Людмили Зотєєвої через закінчення строків давності.
Уродженку міста Єлізово Камчатської області РФ, громадянку України, яка на момент подій була заступницею головного бухгалтера КНП «Дитячий консультативно-діагностичний центр імені академіка Б.Я.Резніка», обвинувачували в тому, що вона за попередньою змовою з невстановленими особами умисно ухилилася від сплати податку на додану вартість в особливо великих розмірах — понад 102 млн гривень.
За версією обвинувачення, у лютому–квітні 2015 року банк продав нерухоме майно — заставне майно-іпотеку ПАТ «Платинум Банк» — на загальну суму 496,2 млн грн. Унаслідок цих операцій виникли податкові зобов’язання з ПДВ на суму понад 94,4 млн грн, однак їх не відобразили в податкових деклараціях за березень–квітень 2015 року. Крім того, після відновлення статусу платника ПДВ у квітні 2015 року в декларації за травень не відобразили ще одну операцію на 46,2 млн грн, що спричинило додаткове ухилення від сплати ПДВ на 7,7 млн грн.
Також обвинувачення стверджувало, що обвинувачена внесла завідомо неправдиві відомості до реєстраційних заяв платника ПДВ та податкової декларації, щоб мінімізувати або приховати податкові зобов’язання.
Приморський райсуд Одеси розглянув клопотання обвинуваченої про звільнення від відповідальності у зв’язку зі спливом строків давності. Прокурор не заперечував, тоді як представник Державної податкової служби як цивільного позивача виступав проти. Суд встановив, що з моменту вчинення інкримінованих діянь у 2015 році минуло понад 10 років, а строки давності не переривалися і не зупинялися. У результаті обвинувачену звільнили від кримінальної відповідальності на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, яка для тяжкого злочину передбачає 10 років.
Кримінальне провадження закрили на нереабілітуючих підставах.
Окремо суд скасував арешт на майно обвинуваченої — кілька квартир і нежитлове приміщення, а також постановив повернути їй заставу в розмірі 805 тис. гривень.
Цивільний позов ГУ ДПС в Одеській області про стягнення збитків суд залишив без розгляду. Податкова може звернутися з позовом у цивільному порядку.
Судова справа, що позбавила військових житла: рішення судді Скрипчук
8 квітня 2026 року суддя Західного апеляційного господарського суду Оксана Скрипчук відмовилася затвердити підписану мирову угоду між обслуговуючим кооперативом ЖБК «Наш Львів», створеним військовими для отримання житла, та Львівською міськрадою. Про це повідомила ГО «Українська спілка учасників бойових дій «БУК»» на своїй фейсбук-сторінці. У 2019 році ОК «ЖБК «Наш Львів»» звернувся до Львівської міської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення проєктів землеустрою для учасників Операції об’єднаних сил (учасників АТО) – членів кооперативу. Львівська міськрада ухвалила рішення № 5687, надавши кооперативу відповідний дозвіл для будівництва багатоквартирних житлових будинків на ділянці площею 0,3900 га на вул. Під Голоском, де ТзОВ «Ноблесс Буд» планувало звести житловий будинок. Проєкт передбачав, що 15% квартир будуть надані безкоштовно учасникам АТО, 30% – за собівартістю, а інші 30% – за програмою єОселя. Згідно з ухвалою, ОК «ЖБК «Наш Львів»» мали укласти з Львівською міською радою договір оренди на 10 років, встановивши річну орендну плату у розмірі 9% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Проте у 2024 році перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури Львова подав позов до Господарського суду Львівської області, вимагаючи визнати договір оренди недійсним. Прокурор зазначив, що при укладанні договору були порушені права територіальної громади. Суд визнав договір недійсним і зобов’язав ОК «ЖБК «Наш Львів»» повернути ділянку Львівській міськраді. Кооператив оскаржив це рішення в Західному апеляційному господарському суді, де досягнув компромісу з Львівською міською радою, уклавши мирову угоду. Угода передбачала, що ОК «ЖБК «Наш Львів»» визнається користувачем земельної ділянки, а Львівська міська рада – її орендодавцем. Однак суддя Скрипчук відмовилася затвердити угоду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, що фактично позбавило військовослужбовців житла. ГО «Українська спілка учасників бойових дій «БУК»» висловила занепокоєння з приводу дій судді, зазначивши, що це рішення є дивним, оскільки в аналогічній справі вона ухвалила протилежне рішення. В організації підкреслили, що для військових житло і так не будується, а тепер, коли все погоджено, суддя Скрипчук виступила проти надання їм житла. Вони також звернули увагу на фінансові статки судді, які викликають питання щодо справедливості її рішень. У декларації за 2026 рік суддя вказала доходи на загальну суму 2 млн 850 тис. грн, а також інші активи, які зросли в порівнянні з попереднім роком. Суддя також стала власницею кількох земельних ділянок та нежитлового приміщення, що викликало додаткову увагу з боку антикорупційних організацій.
Суд закрив вимогу до ПриватБанку на 132 058 гривень через тотожність спору
Клієнт АТ КБ «ПриватБанк» заявив, що за кредитним договором банк безпідставно нарахував і списав з його рахунку 158 531 грн. Оскільки примусово було стягнуто лише 26 472 грн, він вважав, що у банку залишилися безпідставно утримані кошти у сумі 132 058 грн.
Про це йдеться у рішенні Оболонського районного суду м. Києва, опублікованому 16 квітня 2026 року. Суд встановив, що 05.11.2019 року між чоловіком та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, за яким банк надав йому кредитний ліміт на картковий рахунок.
Позивач посилався на те, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04.12.2024 у справі № 641/4355/23, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.07.2025 року, вже було встановлено факт безпідставного нарахування та списання банком з його рахунку відсотків за користування кредитом, щомісячних комісій, суми овердрафту та плати за несвоєчасне погашення кредитного ліміту за період з 28.02.2018 року до 13.08.2020 року на загальну суму 158 531 гривні.
Він зазначав, що в межах розгляду зустрічного позову у тій справі суд стягнув з банку лише 26 472 гривень, оскільки був обмежений межами заявлених позовних вимог. На цій підставі чоловік просив додатково стягнути 132 058 гривень, а також інфляційні втрати у сумі 106 042 гривень і 3 % річних у сумі 20 054 гривень, вказуючи, що з 13.08.2020 року банк прострочив виконання грошового зобов’язання щодо повернення безпідставно списаних коштів.
01.10.2025 року представник АТ КБ «ПриватБанк» подала відзив, у якому просила закрити провадження у справі в частині стягнення безпідставно набутих коштів, а в решті вимог відмовити повністю. Вона наголосила, що спір між тими самими сторонами щодо того самого предмета та з тих самих підстав уже був розглянутий у справі № 641/4355/23. За її позицією, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04.12.2024 року за зустрічним позовом чоловіка до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення надмірно сплачених коштів уже стягнуто 26 472 гривень, а це рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.07.2025 року.
Представник банку також зазначила, що нові вимоги фактично є повторним зверненням з тотожним позовом, оскільки вони стосуються того самого кредитного договору від 05.11.2019 року, того самого предмета спору — стягнення безпідставно набутих коштів, і ґрунтуються на тих самих обставинах, а саме на твердженні про безпідставне списання банком коштів через відсутність погодження відповідних платежів сторонами. На її думку, збільшення розміру вимог не змінює предмета позову, тому звернення з вимогою про стягнення 132 058 гривень після вирішення спору по суті не допускається. Крім того, вона вказала, що у справі № 641/4355/23 суд задовольнив зустрічний позов у межах заявлених вимог, а не частково, і саме позивач визначав обсяг своїх вимог у попередній справі.
Суд дійшов висновку, що у цивільній справі № 641/4355/23 предметом розгляду, серед іншого, були вимоги позивача про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» надмірно сплачених коштів за договором від 05.11.2019 року у сумі 26 472 гривень як відсотків та комісій. Підставою для звернення до суду із зустрічним позовом у межах тієї справи була відсутність узгодження істотних умов кредитного договору, у тому числі розміру відсотків, що нараховує банк, та їх договірного списання за рахунок тіла кредиту.
У справі № 756/14038/25 позовні вимоги також стосувалися стягнення надмірно сплачених коштів за договором від 05.11.2019 року у зв’язку з відсутністю узгодження істотних умов кредитного договору, зокрема розміру відсотків, що нараховує банк. Суд наголосив, що вимоги у двох справах є тотожними, оскільки заявлені до того самого відповідача, стосуються того самого договору та ґрунтуються на тих самих підставах.
У рішенні також наведено висновки Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 2 грудня 2020 року у справі № 175/685/17-ц зазначено, що зміна розміру відшкодування за незмінності підстав позову не свідчить про зміну предмета позову. Також у постанові Верховного Суду від 7 червня 2023 року у справі № 204/7727/19 вказано, що подання нових доказів чи інше перефразування підстави позову не означає пред’явлення іншого позову, а в будь-якому разі йдеться про тотожний позов. Суд окремо звернув увагу на ч. 3 ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У підсумку суд закрив провадження у справі за позовом чоловіка до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів у частині вимог про стягнення переплати за кредитним договором від 05.11.2019 року у сумі 132 058 гривень. У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 106 042 гривень та 3 % річних у сумі 20 054 гривень йому відмовили.
Скандал між владою та ЗМІ: позов директора ФБР проти The Atlantic
У США виник новий скандал між владою та засобами масової інформації. Директор ФБР Кеш Пател подав позов проти журналу The Atlantic після публікації статті, в якій його звинувачували в алкоголізмі та ексцентричній поведінці. Сума позовних вимог становить 250 мільйонів доларів. Пател вважає цю публікацію брехнею та наклепом. Журнал, у свою чергу, впевнений у достовірності своїх матеріалів і готовий захищати своїх журналістів у суді. Ця ситуація швидко вийшла за межі особистого конфлікту і є черговим прикладом того, як американські чиновники все частіше реагують на небажані публікації не прес-конференціями, а судовими позовами.
Апеляційний суд підтвердив законність мобілізації військовозобов’язаного молодше 25 років
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 3 лютого 2026 року у справі № 600/3147/25-а залишив без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року. Суд визнав законними рішення ТЦК та військової частини, пославшись на чинне законодавство.
Позивач звернувся до суду з вимогою, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, визнати протиправним і скасувати наказ начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27 лютого 2024 року № 59/1 про призов та направлення для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період. Також він просив скасувати наказ командира військової частини від 28 лютого 2024 року про зарахування його до списків особового складу військової частини з 28 лютого 2024 року та зобов’язати військову частину виключити його зі списків особового складу, тобто звільнити з військової служби.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на день призову йому ще не виповнилося 25 років, а тому, на його думку, мобілізація була проведена протиправно.
Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 10 грудня 2025 року відмовив у задоволенні позову. Після цього позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати це рішення та ухвалити нове — про задоволення позовних вимог. Апелянт зазначав, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Сьомий апеляційний адміністративний суд не погодився з цими доводами та залишив апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач народився у 1999 році. Матеріали справи свідчать, що відповідно до п. 4 ч. 10 ст. 14 Закону № 2232-XII він був визнаний непридатним у мирний час та обмежено придатним у воєнний час. У зв’язку з цим його зняли з військового обліку призовників і взяли на облік військовозобов’язаних, що підтверджується протоколами ВЛК від 30.01.2018 № 11 та від 15.02.2018 № 16.
Суд звернув увагу, що мобілізації підлягають саме військовозобов’язані, а не призовники. Військовозобов’язаними є особи, яких зараховано до запасу для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань відповідно до ст. 1 Закону № 2232-XII. Натомість призовники перебувають на призовному обліку до досягнення 25-річного віку і до моменту зарахування до запасу не належать до категорії військовозобов’язаних.
Отже, особа віком від 18 до 25 років може бути мобілізована лише за умови, що вона набула статусу військовозобов’язаного, тобто зарахована до запасу. Мобілізаційні заходи стосуються виключно військовозобов’язаних і резервістів, а не призовників.
Суд також зазначив, що на момент мобілізації позивача ст. 23 Закону № 3543-XII не визначала вік до 25 років як підставу не призивати громадянина України на військову службу.
18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ. Цим законом були внесені суттєві зміни, зокрема до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Зокрема, граничний призовний вік було змінено з 27 до 25 років відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції Закону № 3633-ІХ.
Водночас спірні правовідносини щодо видання наказів про призов позивача на військову службу та його зарахування до особового складу військової частини виникли у період з 27.02.2024 по 28.02.2024. Тому, як вказав суд, до них слід застосовувати норми законодавства у редакції, чинній саме на той момент.
У період з 24 лютого 2022 року по 18 травня 2024 року законодавство не передбачало для військовозобов’язаних такої підстави для відстрочки від призову під час мобілізації, як недосягнення 25-річного віку. Критерій 25 років застосовувався виключно до призовників.
З матеріалів справи також видно, що у 2018 році позивач за станом здоров’я був визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, у зв’язку з чим його взяли на військовий облік військовозобов’язаних.
З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку, що позивач, будучи військовозобов’язаним та визнаним придатним до військової служби, правомірно підлягав мобілізації незалежно від того, що на момент призову йому не виповнилося 25 років.
Суд також послався на аналогічну правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.11.2025 у справі № 460/5251/24, яку відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України необхідно враховувати під час розгляду цієї справи.
У підсумку колегія суддів визнала, що вимога позивача про скасування наказу від 27.02.2024 № 59/1 про призов і направлення для проходження військової служби під час мобілізації не підлягає задоволенню. Оскільки сам призов був правомірним, суд також відмовив у задоволенні похідних вимог — про скасування наказу від 28.02.2024 командира військової частини щодо зарахування до списків особового складу та про зобов’язання виключити позивача з цих списків.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги не спростували цих висновків і не дали підстав вважати, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права або порушив норми процесуального права.
Словаччина оскаржить заборону ЄС на імпорт російського газу
Словаччина планує подати позов, щоб оскаржити рішення Європейського Союзу про заборону імпорту російського газу, ухвалене кваліфікованою більшістю голосів. Прем’єр-міністр Роберт Фіцо заявив, що країна має намір домагатися попередньої судової заборони. Позов буде подано до Суду Європейського Союзу до 27 квітня, що є крайнім терміном для його подання. Регламент Європейської ради та Європейського парламенту від 26 січня 2026 року передбачає припинення імпорту російського газу і нафти, а повна заборона на імпорт російських енергоносіїв має набути чинності з 1 листопада 2027 року. Фіцо зазначив, що цей регламент є шкідливим для всього Європейського Союзу. Наразі Словацька Республіка імпортує російський газ південним маршрутом (“Турецький потік”) і може продовжувати ці імпорти до осені 2027 року. Нафтопровід “Дружба” наразі не працює, але Петер Мадяр анонсував його швидкий запуск. Фіцо висловив стурбованість щодо способу ухвалення цієї постанови, вважаючи, що вона є санкційним заходом, що вимагало одноголосного рішення. Він рекомендував Міністерству юстиції не лише подати позов, а й клопотання про забезпечувальні заходи, які можуть бути задоволені судом. За його словами, ухвалення рішення може зайняти від півтора до трьох років, тому необхідно подати клопотання про забезпечувальні заходи. Угорщина вже подала позов проти цієї заборони. Обидві країни зберегли постачання російського газу, незважаючи на зусилля ЄС щодо зменшення залежності від російської енергетики. Фіцо також взяв участь у саміті лідерів у Парижі, присвяченому міжнародному плану забезпечення свободи і безпеки судноплавства в Ормузькій протоці. Він зазначив, що ситуація в Ормузькій протоці, разом із перебоями в постачанні нафти нафтопроводом “Дружба”, негативно впливає на енергетичну безпеку Словаччини.