Після того, як у медіа з’явилася інформація про покупку Ярославом Головачовим розкішної нерухомості на Кіпрі за 4 мільйони євро, в інтернеті почалася активна зачистка матеріалів, які ставлять під сумнів законність джерел цих коштів та доброчесність заступника голови Апеляційного суду Києва. Ми вирішили опублікувати інформацію, яку намагаються видалити з публічного простору, щоб зберегти факти та продемонструвати реальні масштаби активів судді Ярослава Головачова за кордоном. Раніше в ЗМІ з’явилася інформація про те, що Ярослав Головачов, заступник голови Апеляційного суду Києва, придбав маєток у Ларнаці вартістю 4 мільйони євро, що отримала офіційне підтвердження. Згідно з даними компанії Helios Real Estate Group, Ярослав В’ячеславович Головачов дійсно став власником розкішної вілли з басейном на узбережжі Ларнаки. Угода була завершена в березні 2015 року. Вілла має 10 кімнат, з яких 4 спальні, а загальна площа складає 570 м², тоді як земельна ділянка займає 1500 м². Будинок розташований безпосередньо біля моря в престижному районі Перволія, з панорамним видом на Середземне море, всього за 10 хвилин від міжнародного аеропорту та за 15 хвилин від центру Ларнаки. Вартість нерухомості, придбаної Головачовим, становить 4 000 000 євро. Крім того, компанія Helios Real Estate Group повідомила, що кожен покупець елітної нерухомості в їхньому агентстві має право на отримання кіпрського громадянства для всіх членів родини. Таким чином, заступник голови Апеляційного суду Києва може стати громадянином Кіпру.
Архіви категорії: Розслідування
Контракт на постачання балістичних окулярів: деталі та наслідки
Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» 8 квітня уклало контракт з ТОВ «ТС Трейд Україна» на постачання захисних балістичних окулярів на суму 8 мільйонів гривень. Інформація про це з’явилася в системі «Прозорро». Підрядник зобов’язався до 21 вересня 2026 року поставити 10 тисяч комплектів окулярів з діоптричною системою, призначених для людей із порушенням зору, у зеленому кольорі. Конструкція окулярів передбачає наявність трьох світлофільтрів: прозорого, сонцезахисного та контрастного. Окуляри повинні забезпечувати повний захист очей від ультрафіолетового випромінювання, механічних і балістичних уражень. Світлофільтри мають витримувати влучання уламків зі швидкістю понад 200 м/с та бути стійкими до температурних коливань від -5°С до +55°С. Переможець тендеру постачатиме окуляри китайської компанії Guangdong Yijia Optical Technology Co., Limited за ціною 800 гривень за комплект. Конкурентом на торгах було ТОВ «Еквіпторг», яке пропонувало окуляри німецької компанії Swiss Eye International GmbH. Минулого року ця фірма постачала окуляри з діоптріями за контрактом з ДП «Державний оператор тилу» за ціною 749 гривень за комплект. Участь у тендері вимагала наявності досвіду виконання аналогічних контрактів з 2023 року не менш ніж на 30% від очікуваної вартості, а також підтвердження фінансової спроможності в такому ж розмірі. ТОВ «ТС Трейд Україна» підтвердило наявність аналогічного досвіду контрактом з «Держоператором тилу», що стало основою кримінального провадження Головного слідчого управління ДБР. Йдеться про договір на постачання 18 000 балістичних окулярів-масок загальною вартістю 25,74 мільйона гривень, що визначено як збиток, завданий Міністерству оборони. За даними слідства, окуляри не пройшли перевірку науково-випробувального відділу Національного університету оборони України під час перших випробувань у грудні 2024 року, оскільки не витримали ударів імітатором осколків. Директор постачальника висловив категоричну незгоду з результатами. Замість перевірки товару в трьох незалежних лабораторіях, як цього вимагали умови договору, він надав документи лише від однієї приватної компанії — ТОВ «Науково-інженерного центру випробувань виробів та матеріалів захисту», яка видала позитивну експертизу. Це дозволило фірмі отримати бюджетні кошти. У рамках розслідування лабораторії Національного університету оборони та Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ провели нові дослідження, які підтвердили, що окуляри не відповідають вимогам балістичної стійкості та непридатні для використання. Внаслідок цього держава зазнала збитків на всю суму контракту. Директора підприємства підозрюють у привласненні бюджетних коштів в особливо великих розмірах, а колишньому керівнику Центрального управління контролю якості інкримінують службову недбалість. Провадження щодо експосадовця Міністерства оборони виділили в окрему справу. ТОВ «ТС Трейд Україна» зареєстроване в липні 2020 року, його власником є Світлана Федотова, а керівником — Сергій Бовкун. Федотова також має однойменний ФОП, що надає послуги перукарнями та салонами краси. Це вже другий контракт «ТС Трейд Україна» з Агенцією оборонних закупівель, що зробило її найбільшим замовником фірми. У лютому 2026 року підприємство уклало договір на 61,20 мільйона гривень на постачання захисних балістичних окулярів, вид 3. Дешевшим конкурентом «ТС Трейд Україна» на торгах було ТОВ «БСВ «Побратим логістикс», яке подало лише технічну специфікацію до тендеру. Аудитори виявили ряд порушень у документах «ТС Трейд», зокрема акт відповідності на окуляри іншого кольору, банківська гарантія, виписана на «ДОТ», а не на «АОЗ», а також неточна назва предмета закупівлі в документах на представництво від виробника. Агенція оборонних закупівель не погодилася з висновками і оскаржила їх у судовому порядку. Загалом з 2024 року фірма отримала підрядів на 126,67 мільйона гривень.
Фінансові активи Ігоря Панченка: від нерухомості до криптовалют
Ігор Панченко, заступник голови ДПС з питань цифрового розвитку, цифрової трансформації та цифровізації, переїхав до столиці з Полтави, де займав посаду заступника голови військової адміністрації. Народився 1 липня 1992 року в Кременчуці. У 2017 році він закінчив Інститут управління і права Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, отримавши спеціальність правознавства. Панченко придбав власну нерухомість лише в Харкові: у 2021 році він купив квартиру площею 68 кв. м за 600 тис. гривень, а в 2022 році — смартквартиру на 18 кв. м за 191 тис. гривень. Щодо криптовалюти, то Панченко володіє Cardano (ADA) на суму 417 тис. гривень. У його родині є три автомобілі, серед яких останнє придбання — BMW X3 2022 року випуску за 777 тис. гривень, куплене в червні 2023 року. Також у родині є Volkswagen Tiguan (2012) та Nissan X-Trail (2011). У 2023 році зарплата Панченка в «Дія» становила 675 тис. гривень, а від ФОП він заробив 1,3 млн гривень. Його дружина отримала 481 тис. гривень як ФОП та ще 393 тис. гривень від НУ юридичного університету ім. Я. Мудрого. У готівці родина зберігає 27 тис. доларів та 200 тис. гривень у банках.
Схеми з постачання хімічних реагентів: розслідування корупції в «Укргазвидобуванні»
Генеральна прокуратура спільно з СБУ та БЕБ виявила нове масштабне розкрадання коштів. Державне АТ «Укргазвидобування» протягом кількох років купувало хімічні реагенти за цінами, які могли б вразити навіть найбільш щедрі нафтові корпорації. Продукцію перепродавали через мережу фірм-прокладок, які неодноразово продавали її самі собі, підвищуючи вартість у 2-3 рази. Згідно з даними слідства, одна з компаній у цій мережі була зареєстрована на померлу особу. За словами Офісу генпрокурора, через такі тендери державна газовидобувна компанія могла втратити не менше 295 млн грн. Слідчі зазначають, що існує мережа «паперових» постачальників без складів, виробництв та реальної діяльності. “Телеграф” розповідає про осіб, які могли бути причетні до схем з «хімічними» тендерами, а також про інші махінації навколо «Укргазвидобування», які потрапили під увагу правоохоронців. Генпрокурор Руслан Кравченко 6 квітня 2026 року повідомив про викриття чергової масштабної схеми розкрадання коштів під час закупівель для АТ «Укргазвидобування» (генеральний директор – Юрій Ткачук). Підставні компанії купували матеріали, необхідні для видобутку газу, за реальними ринковими цінами, а потім неодноразово перепродавали їх одна одній, штучно завищуючи ціну реагентів. В результаті продукцію продавали державній компанії через тендер за максимальною вартістю. За словами генпрокурора, маніпуляції з «фірмами-прокладками» у 2021-2024 роках (керівниками «УГВ» були Олена Кобець, Олександр Романюк, Олег Толмачов, Сергій Лагно) завдали АТ «Укргазвидобування» збитків понад 295 млн грн. Керівнику приватного товариства та екс-посадовцю державної компанії, який організовував тендер на закупівлю, повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України. Вирішується питання про обрання підозрюваному міри запобіжного заходу. За даними аналітичної системи YouControl, бенефіціарами компанії ТОВ «Дрилинг Едвайзер», яка укладала контракти з АТ «Укргазвидобування», є кілька осіб, серед яких Олександр Вериженко, Дмитро Комаров, Юлія Мельник-Дедович та інші. Компанія «Дрилинг Едвайзер» відома тим, що має відношення до так званої «групи Олександра Новохатька», до якої також входять інші компанії. Згідно з матеріалами кримінального провадження, ТОВ «Дрилинг Едвайзер» спочатку купувало хімічну присадку за низькою ціною у реальних постачальників, а потім продавало її своїм підконтрольним фірмам, підвищуючи ціну на кожному етапі. У схемі фігурували компанії, які фактично не мали складів чи виробництв. Власник ТОВ «Метакорп» на момент угод вже був померлим. Схема дозволяла мінімізувати податкове навантаження. Слідчі також перевіряють інші епізоди розтрати коштів, пов’язані зі строительно-монтажними роботами. Вартість контрактів перевищила 300 млн грн, а можливе завищення оцінюється більш ніж у 15%. Окремо слідчі відстежили рух коштів, частина яких перераховувалася на рахунки інших компаній. Незважаючи на наявність кримінальних проваджень, компанії продовжували брати участь у тендерах. Всі ці епізоди стосуються державного підприємства, яке стало ключовим елементом енергетичної стійкості країни. Чи стане справа з закупівлями для АТ «Укргазвидобування» черговим гучним провадженням без вироків, чи прикладом реальної очистки стратегічної державної компанії — залежить від слідства та суду.
Статки родини держслужбовиці: електромобіль Audi та нерухомість під Києвом
Ольга Музиченко, державна уповноважена Антимонопольного комітету, задекларувала значні доходи свого чоловіка від підприємницької діяльності, а також квартиру в Києві та новий електромобіль Audi. У розділі, присвяченому нерухомості, вона вказала наявність десяти об’єктів. Серед них — квартира площею 42,8 м² у Києві, що належить на 66,67 % у спільній частковій власності, ще одна квартира площею 56,4 м² у столиці, а також житловий будинок площею 334 м² і земельна ділянка площею 1200 м² у селі Гореничі Бучанського району Київської області, які обидва перебувають у безоплатному користуванні. Крім того, у декларації зазначено нежитлове приміщення площею 61,1 м² у Києві, а також кілька інших квартир, частина з яких належить її чоловікові Сергію Сендзюку або є спільною власністю з родичами. Щодо транспортних засобів, Ольга Музиченко задекларувала Audi Q3 (2021), Volkswagen Touareg (2011), що належить її чоловікові, та Audi Q4 e-tron (2024), вартість якого становить 1,2 млн грн, яким вона користується безкоштовно. Чоловік Ольги, Сергій Сендзюк, є кінцевим бенефіціаром і власником 100 % частки у ТОВ «Імпакт Експо». Він також задекларував доходи від підприємницької діяльності на суму 3 426 626 грн, зарплату в ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестцентр» у розмірі 203 тис. грн, а також відсотки від банківських вкладів і інвестиційний прибуток. Загальний дохід Ольги Музиченко за 2023 рік склав 1,7 млн грн, що є її заробітною платою в Антимонопольному комітеті. У розділі грошових активів родина вказала наявність готівки: 62,5 тис. доларів та 16,6 тис. євро у чоловіка, 14,7 тис. доларів та 4 тис. євро у самої декларантки, а також понад 250 тис. грн готівкою у чоловіка. На банківських рахунках вказані незначні суми в гривнях, доларах та євро. Окрім цього, Сергій Сендзюк володіє акціями Райффайзен Банку та ПрАТ «Корнер».
Корупційні викриття в Україні: нові обличчя старих проблем
Зловживання владою в умовах воєнного стану призвели наприкінці минулого року до серйозної політичної кризи, яка стала найбільшою з початку повномасштабного вторгнення. Політики, журналісти та небайдужі громадяни неодноразово попереджали про корупцію, що виникає через систему управління, побудовану на особистих зв’язках. В результаті, у столичному Козині, під час війни, з’явилися чотири маєтки площею приблизно 1000 квадратних метрів кожен. Ця інформація стала предметом обговорення в політичних колах, проте НАБУ і САП, здається, досі не можуть зібрати достатньо доказів для завершення розслідування. Тим часом, власник найбільшого з будинків може користуватися фактичним імунітетом від антикорупційного переслідування, поки залишається на посаді.
Атака на незалежність НАБУ і САП розпочалася з емоційної заяви президента про те, що «вони полізли у сім’ю». Невдовзі троє близьких друзів президента опинилися в центрі корупційних скандалів. Президент публічно дистанціювався, заявивши, що під час війни «друзів не існує». Але питання залишилося: чи дійсно це так, чи просто змінився спосіб їхнього захисту?
Здавалося, що надмірна жадібність політичного центру, який концентрував владу за інерцією, може обернутися проти нього. Символом цього стало створення «Міністерства національної єдності» під конкретну людину, кума президента Олексія Чернишова. Але парламент, принижений липневим голосуванням, не спробував взяти реванш.
На початку нового року, після обшуків у керівника ОП Андрія Єрмака, НАБУ і САП несподівано завітали до парламенту. Юрій Кісєль та інші депутати отримали підозри в участі у злочинній організації, що роздавала хабарі за дисципліну. Це призвело до того, що багато депутатів втратили можливість виконувати свої обов’язки.
Таким чином, українська парламентсько-президентська республіка увійшла в 2026 рік не лише з проблемами енергетики, а й з підозрами в корумпованості обох центрів влади, що виглядало особливо небезпечно в умовах відсутності виборів.
Попри очікування, політичний шок від роботи НАБУ не став точкою переосмислення. Він не призвів до посилення відповідальності чи спроб обмежити концентрацію влади. Спікери влади звинувачували антикорупційні органи у викритті корупції. Єрмак, замість фронту, пішов на друге коло політичного олімпу через адвокатуру, а парламент зосередився на перемовинах про гарантії безпеки.
Хоча проведення виборів під час війни неможливе, президент і депутати залишаються єдиними громадянами, які мають простір для вибору. Проте реформи, які вимагали європейські партнери, так і не були реалізовані.
«Українська правда» намагалася розібратися, як Тимур Міндіч у фіналі операції НАБУ і САП під назвою «Мідас» може виявитися «Діонісом», чому фігуранти операції не здають один одного і де могла загубитися підозра Єрмаку.
Коли Діоніс мандрував світом, його супутник Сілен заснув у трояндовому саду. Мідас, отримавши дар, спочатку радів, але згодом зрозумів, що це прокляття. Найвпливовіші учасники українського політичного життя можуть провести паралелі з цим міфом.
Тимур Міндіч, за словами наближених до президента, був значно більше, ніж просто співвласником «Кварталу 95». Олексій Чернишов, який став віцепрем’єр-міністром, також має свої зв’язки. Як «Діоніс» міг консультувати міністра енергетики Германа Галущенка, стало відомо з плівок, опублікованих антикорупціонерами.
Після публікації розслідування про котеджне містечко, пов’язане з Чернишовим, НАБУ і САП відкрили кримінальне провадження. Будівництвом маєтків займався Чернишов, а підозра стосується не лише факту будівництва, а й можливого злочинного походження коштів.
Згідно з розшифровками розмов, Чернишов обговорював отримання великих сум грошей, а Міндіч – консервацію будівництва. Походження грошей і власники маєтків залишаються загадкою.
У політичних колах говорили про те, що Чернишов будує маєтки для себе, Міндіча, Єрмака і президента Зеленського. Операція «Мідас» могла б просуватися швидше, якби Державна служба фінансового моніторингу співпрацювала.
Нещодавно НАБУ і САП знову провели обшуки за адресою Грушевського, 9А, де раніше обшукували об’єкти Міндіча. Цього разу до суду викликали також Андрія Єрмака, що стало першим випадком, коли він з’являється в контексті справи.
Обшуки виявили нетиповий перелік вилучених предметів, що може свідчити про підготовку до біологічних експертиз. Міндіч не з’явився на засідання, оскільки залишив країну, а причина неявки Єрмака залишається невідомою.
Це породжує питання: чи може виклик до суду свідчити про спробу слідства встановити, чи належать вилучені речі Єрмаку? Чи може Міндіч надавати Єрмаку квартири?
Цікаво, що антикорупційні органи підтвердили факти використання Єрмаком послуг нумерологів перед ухваленням рішень. Наприкінці року з’явилася інформація про доплати депутатам у конвертах. Підозри отримали депутати від «Слуги народу», і це призвело до парламентської кризи.
Депутати боялися голосувати, оскільки могли бути притягнуті до відповідальності. Проте за чотири місяці після перших підозр жоден з нардепів не отримав нових звинувачень. Керівники НАБУ і САП спростували будь-які домовленості в цій справі, наголошуючи, що розслідування триває.
Ніхто з тих, хто перебуває на вершині влади, не демонструє готовності співпрацювати зі слідством. Ситуація виглядає так, що українське суспільство ризикує так і не дізнатися, хто насправді стоїть за корупційними схемами.
Непублічний заступник ДБР: таємниці та статки Ростислава Пекаря
Журналісти виявили інформацію про заступника керівника Державного бюро розслідувань, про якого раніше не було жодних відомостей. Ім’я Ростислава Пекаря не зустрічається на офіційному сайті ДБР, у реєстрі декларацій або в звітах Бюро. Це стало відомо завдяки розслідуванню Bihus.Info. Журналісти дослідили біографію цього “таємного” чиновника і виявили значну нерухомість, бізнес дружини, який зростав разом з кар’єрою чоловіка, а також можливі причини його “секретності”. Згідно з інформацією джерел Bihus.Info, Ростислав Пекар став заступником директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова у 2025 році. Хоча призначення на цю посаду передбачає відкритий конкурс, інформації про його проведення немає. Більше того, немає жодних згадок про Пекаря як заступника – ні в деклараціях, ні на сайті, ні у звітах Бюро, навіть у Google. Ростислав Пекар сідає у службове авто біля свого будинку в “Золоче”. Незважаючи на свою “непублічність”, заступник директора отримує зарплату понад 3 мільйони гривень на рік і користується новим службовим Toyota Prado, вартість якого приблизно 60 тисяч доларів. До приходу Пекаря в ДБР у 2021 році, він провів 20 років у податковій міліції. За чотири роки в Бюро, за даними джерел Bihus.Info, він піднявся з посади оперативного працівника до заступника директора. Однак журналістів насторожило не лише його стрімке кар’єрне зростання, а й покращення фінансового стану та розширення бізнесу його родини, які відбувалися паралельно з його кар’єрою. Дружина Пекаря, Анна, почала отримувати значні доходи від свого бізнесу після того, як з’явилася в декларації посадовця у 2017 році. Тоді Пекар займав посаду начальника оперативного управління податкової інспекції Київського району. Після переходу Пекаря до ДБР, Анна запустила виробництво власної лінії косметики, а у 2024 році зареєструвала компанію в Польщі. З початком успіху в бізнесі, Анна Пекар почала активно інвестувати в нерухомість, незважаючи на те, що раніше не проявляла інтересу до інвестицій. У 2017 році вона придбала квартиру в елітному ЖК “А52” в центрі столиці та земельну ділянку під Києвом. Наступного року дружина Пекаря інвестувала в столичний офіс площею 160 квадратних метрів, а у 2019 році стала власницею будинку в дорогому котеджному містечку “Золоче”. Загалом, за кілька років спільного життя з Пекарем, вона інвестувала щонайменше 300 тисяч доларів у нерухомість. Не лише дружина Пекаря може похвалитися дорогою нерухомістю, але й його батько та теща. У 2017 році Нар’ян Пекар, батько ДБРівця, придбав комерційне приміщення в Харкові за приблизно 180 тисяч доларів. Теща Пекаря у 2020 році стала власницею ста квадратів комерційної нерухомості в елітному столичному ЖК “Einstein Concept House”, вартість якої становила приблизно 5 мільйонів гривень. Проте журналісти не змогли з’ясувати, звідки у родини Пекаря кошти на такі дорогі покупки. Сам Пекар відмовився коментувати джерела походження коштів на цю нерухомість. Окрім збігів між кар’єрним зростанням Пекаря, дорогими покупками нерухомості його родини та розширенням бізнесу дружини, журналісти виявили ще кілька обставин, які можуть пояснити, чому діяльність Пекаря в ДБР залишається такою “таємною”. За інформацією джерел Bihus.Info, після приходу Пекаря в ДБР до Бюро зайшов постачальник, який почав укладати з органом “таємні” договори. За цими контрактами компанії могли виплатити приблизно 50 мільйонів гривень. Відомо, що вона спеціалізується на кібербезпеці. Також, за даними журналістів, до призначення на посаду заступника Пекар очолював Головне оперативно-технічне управління, що безпосередньо пов’язане з профілем діяльності цієї компанії. Крім того, директор цієї компанії, як і сам Пекар, раніше служив у податковій міліції. У відповідь на запит журналістів, Пекар зазначив, що не має жодних позаслужбових чи дружніх стосунків із директором цієї компанії, а також запевнив, що його службові обов’язки не включають участь у процедурах закупівель.
Схема на 100 мільйонів: як підставні фірми маніпулюють бюджетом через гарячу лінію 15-45
Згідно з інформацією, наданою Антикорупційним центром “МЕЖА”, підставні компанії роками отримують державні контракти для обслуговування урядової гарячої лінії “15-45”. Ці фірми мають фіктивних директорів і зареєстровані на осіб із кримінальним минулим. В результаті, через три пов’язані між собою товариства з обмеженою відповідальністю, з бюджету було виведено близько 100 мільйонів гривень, використовуючи технічні послуги, які важко перевірити.
Судові рішення щодо тендеру на ремонт ліцею в Харківській області: ризики через китайські світильники
Суд зобов’язав розірвати угоду між відділом освіти Зміївської міськради Харківської області та підрядником на ремонт Чемужівського ліцею, укладену в жовтні 2025 року. Це рішення було ухвалене Харківським окружним адміністративним судом 31 березня. Підрядник, ТОВ «Науково-виробнича компанія «Східбуд», отримав контракт на суму 25,08 млн грн за результатами тендеру, що відбувся півроку тому, відповідно до даних системи «Прозорро». Закупівля проводилася в рамках програми Ukraine Facility, що вимагала використання матеріалів виключно з «прийнятних країн». Під час моніторингу Держаудитслужба виявила порушення. У тендерній пропозиції переможець вказав, що деякі товари мають українське походження. Проте аудитори знайшли інформацію на сайтах торговельних мереж, що ці товари виробляються в Китаї та Малайзії. Замовник не зміг надати документи, що підтверджують українське походження зазначених товарів, на запит аудиторів. У підсумковій відомості були передбачені світильники на суму понад 445 тис. грн. З серпня 2025 року освітлювальна техніка потрапила до переліку продукції, для якої діють вимоги локалізації виробництва (не менше 25% у 2025 році). Аудитори виявили, що тендерна пропозиція «Східбуд» не містила документів, що підтверджують відповідність світильників вимогам локалізації. На запит Держаудитслужби замовник пояснив, що світильники є «матеріалами», які лише формують вартість будівлі, а не окремими товарами, тому вимоги локалізації на них не поширюються. Держаудитслужба зобов’язала розірвати угоду, але замовник не погодився і звернувся до суду. У суді позивач наполягав, що інформація з інтернет-сайтів не є офіційним підтвердженням походження товарів. Однак суд зазначив, що після запиту аудиторів замовник не надав жодних документів – сертифікатів чи декларацій, що підтверджують українське походження продукції. З огляду на фінансування в межах програми Ukraine Facility, це створює суттєвий ризик. Суд також відхилив аргумент про те, що світильники є «матеріалами», які лише підвищують вартість будівлі. Посилаючись на ДСТУ ІЕС 60050-845:2012, суд підкреслив, що освітлювальна техніка включає будь-які пристрої для створення штучного освітлення, зокрема лампи і світильники. Оскільки вартість світильників у цій закупівлі перевищувала 445 тис. грн, учасник був зобов’язаний надати довідку про їх включення до переліку локалізованих товарів. Проте «Східбуд» не надав ці документи, а замовник уклав угоду. Таким чином, суд 31 березня відмовив у скасуванні висновку аудиторів. Станом на 9 квітня угода не була розірвана. За даними порталу «Spending», роботи були оплачені на 13,99 млн грн (56% від суми угоди). Минулого року «Харківський антикорупційний центр» повідомляв про значні переплати на партах, будматеріалах та навіть на баку для сміття в цьому укритті. Це вже була друга угода на проведення робіт в Чемужівському ліцеї. Перша угода на 28 млн грн була підписана у 2024 році з тим же ТОВ «Науково-виробнича компанія «Східбуд», але реалізована на 13,45 млн грн. Таким чином, загальна сума оплаченої роботи на цьому укритті становить 27,44 млн грн. Відділ освіти Зміївської міськради Харківської області очолює Інесса Соляник, а головою Зміївської міськради є Павло Голодніков.
Фінансування дорожніх проектів в Харківській області: нові підрядники та їхні контракти
Державне підприємство «Дороги Харківщини» Харківської обладміністрації у березні уклало низку угод на експлуатаційне утримання обласних доріг на 2026-2027 роки на загальну суму 3,04 млрд грн. Цю інформацію оприлюднено в системі «Прозорро». Окрім традиційних видів дрібного ремонту доріг, таких як ліквідація вибоїн, зимове чищення та нанесення розмітки, вперше було замовлено влаштування антидронових конструкцій, які складають приблизно 15-20% цих підрядів. Розцінки на антидроновий захист у кошторисах «Доріг Харківщини» приблизно відповідають тим, які були перші в «Прозорро» у грудні 2025 року. Підряди були розподілені між такими компаніями: ТОВ «Автомагістраль-Південь» (887 млн грн, власник Олександр Бойко), ТОВ «Славдорстрой» (819 млн грн, Олександр Ломакін), ТОВ «Ростдорстрой» (543 млн грн, Юрій Шумахер і Євген Коновалов), ТОВ «Євробуд-плюс» (432 млн грн, Карен Антонян) та ТОВ «Регіон буд» (361 млн грн, Маріна Мисікова). Порівняно новачком серед цих підрядників є ТОВ «Регіон-буд», про власницю якої, Марину Олександрівну Мисікову, в відкритих джерелах мало інформації. Нинішній підряд на 361 млн грн є найбільшим в історії фірми. За даними «Clarity-project», разом з цим підрядом фірма вигравала тендери на 808 млн грн, усі в Харківській області – або від місцевої обладміністрації, або від міських та сільрад на території області. «Регіон-буд» входить до консорціуму «Будівельно-дорожня компанія», одним з учасників якого є ТОВ «Будівельна фірма «Фан-сіті» Олексія Ярославського, брата відомого підприємця Олександра Ярославського. Керівником цього консорціуму є Денис Вікторович Місіков, який у 2020 році подавав декларацію як кандидат на посаду Радника патронатної служби голови Харківської обласної державної адміністрації. В декларації була вказана дружина Місікова Олена Олександрівна.