Архіви категорії: Розслідування

Приховані статки мера Івано-Франківська: родинні зв’язки та таємниці

Оприлюднено автором

Аналітики проаналізували фінансовий стан мера Івано-Франківська Руслана Марцінківа, виявивши, що офіційно він володіє лише квартирою та автомобілем, тоді як значна частина його нерухомості оформлена на родичів, зокрема на тещу. В українській політиці існує традиція передавати найцінніше родичам, і, схоже, Руслан Марцінків вирішив дотримуватися цього звичаю, можливо, щоб приховати свої розкішні володіння. Журналісти виявили маєток, який належить, на перший погляд, скромному меру. Офіційно він виглядає бідним: має квартиру та старий автомобіль Skoda, живе на зарплату мера. Але більшість активів записані на його тещу та тестя, які володіють кількома дорогими будинками та земельними ділянками, частина з яких була придбана у 2022–2024 роках. В період повномасштабного вторгнення Росії Марцінків неодноразово потрапляв у різні скандали.

Сьогодні ми детально розглянемо маєток в елітному котеджному містечку Franko River Club, яким, як зафіксували журналісти, активно користується сам мер, хоча в його декларації про це немає жодного слова. Також ми згадаємо про інших родичів та близьких людей Марцінківа, які працюють у міській владі, на комунальних підприємствах і регулярно отримують бюджетні підряди.

Для початку розглянемо котедж, який формально належить тещі Руслана Марцінківа Ользі Володимирівні Андрейчук. Уявіть величезний будинок з панорамними вікнами, простору прибудинкову територію з ландшафтним дизайном, критий басейн, СПА-зону, цілодобову охорону, ідеальні дороги та повну приватність. Саме так виглядає котеджне містечко Franko River Club у селі Угорники, де 4 серпня 2022 року теща Марцінківа придбала один із дизайнерських будинків на вулиці Європейській. Ціни на маєтки тут починаються від 8,2 мільйона гривень. Журналісти зафіксували Руслана Марцінківа біля цього будинку, що може свідчити про те, що мер активно користується нерухомістю, оформленою на тещу, яка була придбана під час війни та не зазначена в його декларації.

Після перемоги на виборах у 2015 році Руслан Марцінків почав працевлаштовувати своїх близьких. Першою стала його дружина Оксана Іванівна Марцінків (в дівоцтві Андрейчук), яка в 2016 році почала працювати начальником відділу контролю та залучення інвестицій комунального підприємства “Івано-Франківськводоекотехпром”. У Руслана також є брати, про яких він не забув. Його рідний брат Ярослав Марцінків працює тренером футбольного клубу “Прикарпаття”, який повністю фінансується з міського бюджету. Навіть під час війни громада продовжує утримувати місцеву футбольну команду, а сам міський голова неодноразово заявляв, що вважає таке фінансування виправданим. У серпні 2023 року він зазначав, що на матчі “Прикарпаття” приходять військові, а клуб є візитівкою міста та регіону. У 2023 році на утримання МФК “Прикарпаття” з міського бюджету витратили 24,3 млн грн, більша частина яких пішла на зарплату клубу, що становило близько 1,4 млн грн.

Однак у серпні 2023 року ситуація навколо клубу набула іншого забарвлення. ДБР викрило схему “фіктивної служби” на Івано-Франківщині, де “новобранці” значилися військовими, отримували зарплату, але насправді не служили. Серед фігурантів виявився Ярослав Марцінків, тренер “Прикарпаття”, а також частина футболістів клубу. В межах розслідування проведено близько 30 обшуків в обласній військово-лікарській комісії та у місцях проживання фігурантів. Розпочато кримінальне провадження за ч. 5 ст. 426-1 КК України. Тим часом “МФК Прикарпаття” з квітня 2022 року змінив назву на “Прикарпаття-ЗСУ”, а Ярослав Марцінків був звільнений з лав ЗСУ наприкінці 2022 року.

Двоюрідний брат міського голови Роман Марцінків двічі обирався депутатом Івано-Франківської міської ради від політичної партії “Всеукраїнське об’єднання “Свобода”. У 2012-2014 роках він був помічником народного депутата Руслана Марцінківа на громадських засадах. За даними реєстрів, він очолював громадську організацію “Команда Марцінківа”, яка у жовтні 2020 року проводила телефонну агітацію за чинного мера, зокрема і в день голосування. Згідно з фінансовими деклараціями попередніх років, Роман Марцінків працює на комунальному підприємстві “Управляюча компанія “Комфортний дім”” Івано-Франківської міської ради. Він залишається суб’єктом декларування як депутат, хоча декларації за 2021, 2022, 2023 роки відсутні. Раніше він працював на цьому ж підприємстві очільником комунального готелю “Бандерштадт”.

У 2019 році Роман Марцінків скоїв наїзд на пішохода на пішохідному переході, внаслідок чого загинув 68-річний мешканець села Марківці. Наразі невідомо, чим завершилося кримінальне провадження. Однак, за інформацією відкритих джерел, брат мера став до лав ЗСУ і брав участь у бойових діях.

Тепер перейдемо до Тараса Поталайка, заступника Руслана Марцінківа, який є його другом з дитинства. Поталайко раніше був партійним спонсором ВО “Свобода”, від якої Марцінків спершу обирався до Верховної Ради, а потім у крісло мера. У 2016 році Поталайко заснував компанію ТОВ “Західбудальянс”, яка стала одним з найбільших підрядників міста у сфері благоустрою. Найбільшим замовником у ТОВ “Західбудальянс” був департамент благоустрою Івано-Франківської міської ради, де працює Тарас Поталайко. Це викликає питання щодо конфлікту інтересів.

Дружина іншого заступника Марцінківа Олександра Левицького, який працює з мером з 2015 року, також фігурує у скандалі з міськими підрядами. Йдеться про закупівлю послуг з благоустрою кільцевої розв’язки, яку провів департамент інфраструктури без електронної системи, а єдиною учасницею торгів стала Ольга Михайлівна Юркевич, дружина Левицького. Вона виграла тендер з пропозицією 99,8 тис. грн, а роботи мали бути завершені до кінця 2025 року.

Ще одна резонансна історія стосується нежитлового приміщення на вулиці Чорновола, 23, яке з 2016 року орендує Роман Онуфріїв, керівник фракції ВО “Свобода” у міськраді. Місто здало об’єкт в оренду за символічною ціною, а пізніше дозволило провести ремонт на суму майже 1,5 млн грн. Пізніше виконком погодив включення об’єкта до переліку на приватизацію без аукціону.

З приходом Руслана Марцінківа на посаду міського голови в Івано-Франківській міській раді спостерігається постійна перемога певних підрядників, зокрема у сфері благоустрою. Одним із основних переможців аукціонів є ТОВ “Карпатінвестбуд”, яке виграло 61 державне замовлення за останні роки. Також часто виграє ТОВ “Будівельна компанія “Адамант””, яка стала єдиним учасником тендеру на виконання робіт на мосту у Пасічну на суму 133,5 млн грн.

Після завершення першої каденції Руслан Марцінків, будучи кандидатом на посаду мера, завершив один інфраструктурний проект і вирішив його святкувати. Після встановлення ліфта в під’їзді житлового будинку він запросив мешканців на урочисте освячення. На цю рекламу витратили з бюджету понад 38 мільйонів гривень. Напередодні місцевих виборів 2020 року в Івано-Франківську спалахнув ще один скандал щодо використання дитячих майданчиків для політичного піару команди мера. Протягом 2019 року в різних мікрорайонах міста відкривали дитячі майданчики, які активно рекламувалися за участі Марцінківа та його команди, хоча фінансування йшло з бюджету.

Щодо статків Руслана Марцінківа, у його декларації за 2024 рік зазначено 834 502 грн заробітної плати. Його дружина Оксана заробила 356 430 грн на комунальному підприємстві та ще 1 000 грн від профспілки. Руслан має 9 000 доларів США та 120 000 гривень готівкою, а його дружина зберігає 1 000 доларів. У нього також є банківський рахунок на 194 841 грн. Офіційно він не володіє розкішним автопарком, а має лише автомобіль Skoda Octavia 2016 року. На сина Святослава зареєстрована нерухомість у Івано-Франківську, що свідчить про наявність активів у родині, хоча офіційно статки мера виглядають “не по-мерському”.

Екстрадиція організатора зернової схеми з Німеччини

Оприлюднено автором

З Німеччини екстрадовано організатора схеми, яка завдала збитків у розмірі 13,4 млн грн. В Україну повернули підприємця, який у змові з посадовцями ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» створив схему закупівлі зерна за заниженими цінами та завищення вартості агроробіт. Держава понесла втрати на 13,4 млн грн. Екстрадиція відбулася на пункті пропуску «Краківець — Корчова» у Львівській області.

Суд над хірургом за фальшиві документи про інвалідність на Полтавщині

Оприлюднено автором

У Кременчуцькому районі відбувся судовий процес над хірургом Козельщинської центральної районної лікарні, який організував схему видачі підроблених документів про інвалідність. Вирок Козельщинського районного суду, винесений 9 квітня, розкрив деталі справи. Лікар, будучи членом військово-лікарської комісії, запропонував військовозобов’язаному за певну плату допомогти отримати відстрочку від мобілізації, обіцяючи оформити інвалідність для його дружини. Він фальсифікував медичні документи, додаючи вигадані діагнози та результати обстежень, які жінка насправді не проходила. Крім того, лікар створив підроблене електронне направлення для призначення інвалідності. За свої дії обвинувачений отримав 30 тисяч гривень, а також вимагав і отримав 5 тисяч доларів США за вплив на рішення медичної комісії. Суд визнав його винним у фальсифікації документів, несанкціонованому втручанні в електронні системи, отриманні неправомірної вигоди та зловживанні впливом. Обвинувачений уклав угоду зі слідством і повністю визнав свою провину. Суд наклав на нього штраф у розмірі 246 500 гривень, а також конфіскував 30 тисяч гривень на користь держави. Додатково він сплатить понад 17 тисяч гривень за експертизи. Під час винесення вироку суд врахував щире каяття обвинуваченого та те, що він перерахував 150 тисяч гривень на потреби Збройних сил України.

Вирок ексголові Господарського суду Сумщини: 8,5 років за ґратами

Оприлюднено автором

Вищий антикорупційний суд визнав Олександра Коваленка, колишнього голови Господарського суду Сумської області, винним у отриманні неправомірної вигоди. Як повідомляє «Судовий репортер», вирок був оголошений нещодавно. Коваленко очолював суд з 2011 року. 5 листопада 2017 року йому було висунуто підозру в отриманні хабаря в розмірі $26,6 тисячі від забудовника за сприятливе рішення суду. Компанія АТ «Сумбуд» займалася будівництвом багатоквартирних житлових будинків на орендованій земельній ділянці площею 15,6 га. У 2015 році у забудовника виник конфлікт з ТОВ «Сенс», яке орендувало 95 кв.м на цій ділянці для міні-магазину. Власник магазину звернувся до суду, стверджуючи, що «Сумбуд» заважає йому користуватися землею, а міська рада нібито передала в оренду ще й їхню ділянку. Через цей судовий спір «Сумбуд» ризикував втратити право на будівництво. Представник компанії, Олександр Бритов, звернувся за допомогою до знайомого юриста Олександра Мальованого, який мав зв’язки з головою суду Коваленком. Суддя, за інформацією, вирішив скористатися ситуацією та попросив двокімнатну квартиру в якості хабаря. Щоб приховати факт отримання неправомірної вигоди, майнові права на квартиру були зареєстровані на Мальованого. Через чотири дні після цього колегія Господарського суду Сумської області, до складу якої входив Коваленко, відмовила у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди 15,6 га. У 2017 році, за версією обвинувачення, Коваленко попросив переоформити квартиру на свою знайому. Фахівці «Сумбуду» підготували необхідні документи, але жінка несподівано виїхала за кордон, що ускладнило ситуацію. Тоді було вирішено продати квартиру, а гроші, нібито, віддати судді. Мальований діяв під контролем правоохоронних органів. Перед передачею грошей Коваленко попросив обміняти їх, ймовірно, щоб уникнути викриття. Коваленко не визнавав своєї вини. Під час засідання Вищого антикорупційного суду він розповів, що під час розгляду справи з ним зв’язався працівник СБУ Шкумат, який передавав вітання від начальника Управління та говорив про необхідність прийняти рішення на користь «Сумбуду». Коваленко запевнив, що діятиме відповідно до законодавства, на що Шкумат відповів: «Ну, ти подивись». Пізніше, за словами Коваленка, з ним зв’язався голова Сумської ОДА, який також передав аналогічне прохання від начальника СБУ в Сумській області. Суддя знову відповів, що розглядатиме справу в межах закону і нічого обіцяти не може, оскільки справа перебувала на стадії експертизи. Водночас Коваленко зізнався, що відчував внутрішнє бажання вирішити ситуацію мирно, щоб уникнути проблем. Відбулися кілька зустрічей для мирного врегулювання, що його влаштовувало, аби не мати претензій з боку СБУ. Він також допомагав знайомій купити квартиру, погодившись внести 9 тисяч доларів, оскільки жінка не мала достатньо коштів. Проте, згодом вона відмовилася від покупки. Квартиру вирішили продати, і Мальований повідомив, що знайшов покупця та готовий віддати гроші Коваленкові та його родичці. Коваленко вважає, що це була операція СБУ, спрямована на його усунення від розгляду справи, яка була невигідна АТ «Сумбуд». Він стверджує, що його єдина провина полягала в спробі мирного врегулювання спору. У вироку ВАКС зазначив, що обставини, встановлені під час судового розгляду, не залишають жодного іншого розумного пояснення подій, окрім того, що злочин був скоєний, і обвинувачений є винним. Доказами стали свідчення очевидців та матеріали негласних слідчих дій. Рішення ухвалювалося суддею Коваленком лише після спілкування з Мальованим поза процесом та висловлення прохання про надання неправомірної вигоди. Версія захисту, на думку суду, не підтверджується матеріалами справи. У жодній із зафіксованих розмов не йшлося про кошти, які суддя передавав для купівлі квартири чи вимагав терміново повернути. Вироком суду Коваленка засудили до 8 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Наразі вирок ще не набрав законної сили і може бути оскаржений. Обвинувачений залишається на свободі під заставою. Коваленко продовжує обіймати посаду судді та отримувати зарплату, хоча не розглядає справи, оскільки відсторонений від здійснення правосуддя.

Схема розкрадання на розмінуванні: хірург та чиновник вкрали мільйони

Оприлюднено автором

Пластичний хірург та державний службовець привласнили кошти, виділені на гуманітарне розмінування, що перевищують 6 млн грн за роботи, які насправді не були виконані. За даними слідства, у травні 2025 року приватна компанія виграла тендери та уклала два контракти на розмінування приблизно 122 гектарів у Херсонській області. Ці території були очищені від вибухонебезпечних предметів ще у 2023–2024 роках і використовувалися аграріями. Незважаючи на це, підрядник організував фіктивне «розмінування» за бюджетні кошти. Схема полягала в тому, що сапери виїжджали на поля, створювали видимість виконання робіт, розкопували ґрунт, підкладали предмети, схожі на боєприпаси, і «виявляли» їх під час обстеження. Після цього оформляли акти з неправдивими даними. У розмові фігурантів, оприлюдненій генпрокурором, звучить: «Ці все одно барани не розуміють, що ми робимо… головне робити видимість». Крім того, наразі перевіряються епізоди на Миколаївщині та Чернігівщині, де йдеться про понад 600 гектарів і потенційні збитки, що перевищують 53 млн грн. Тендери на Херсонщині виграло ТОВ «Міжнародна служба розмінування». Роботи мали виконати для ФОП Квітка Сергія та ФОП Квітка Віктора. У реєстрі є вирок щодо одного з цих ФОПів, який уклав угоду з прокуратурою, де також згадуються тендери з «Міжнародною службою розмінування». Він визнав свою провину та отримав 2 роки ув’язнення з забороною працювати у сфері розмінування протягом року та штраф у розмірі 8,5 тис. грн. ТОВ «Міжнародна служба розмінування» з Києва зареєстровано у вересні 2024 року. Компанія була заснована ТОВ «Кепітал Менеджмент Холдінг», якою володіє Тер-Нікогосян Клим Грігорович. З квітня 2025 року директором є Віталій Караваєв. Караваєв займав посаду головного спеціаліста відділу пунктів пропуску через кордон у Державному агентстві відновлення та розвитку інфраструктури України, а раніше був директором департаменту розвитку територій Херсонської ОДА. Йому вже оголошено підозру. Караваєв здобув всеукраїнську популярність 20 серпня 2021 року, коли величезний флагшток у Херсоні розчавив його Lexus, який не був зазначений у декларації. Тер-Нікогосян Клим Грігорович також володіє ТОВ «Українська школа розмінування» та ТОВ «Розумні системи розмінування», його ФОП займається спеціалізованою медичною практикою, а також він має частку в ТОВ «Клініка естетичної медицини «Фігура». Як пластичний хірург, він спеціалізується на мамопластиці, абдомінопластиці, боділіфті та блефаропластиці. Саме в той час, коли його «Міжнародна служба розмінування» отримувала підряди, він говорив про відмінності текстур імплантів. Компанія почала брати участь у тендерах з 2025 року і вже має 8 підрядів на загальну суму 42,85 млн грн.

Олег Цюра: Операції з виведення коштів та зв’язки з Росією

Оприлюднено автором

Олег Цюра, громадянин Німеччини та оператор офшорних схем, які пов’язані з виведенням коштів з українських державних підприємств, почав активно видаляти інформацію з інтернету про свої зв’язки з російськими структурами та участь у сировинних потоках після нових викриттів. Матеріали, що висвітлюють його роль у цих схемах і контакти з бізнесом, пов’язаним із РФ, зникають з публічного простору. У відповідь на це ми публікуємо розслідування, яке містить факти, компанії та зв’язки, що намагаються приховати, адже вони демонструють, як роками функціонували ці фінансові механізми. Олег Цюра, який постійно проживає у Швейцарії, публічно говорить про “фінансову безпеку сім’ї”, але насправді вже понад десять років є частиною системи виведення грошей і сировини з українських державних підприємств. Він не є випадковим посередником, а виступає сталим оператором фірм-прокладок, що обслуговують інтереси Миколи Мартиненка, Дмитра Фірташа та пов’язаних із РФ сировинних трейдерів. Компанія ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co. KG (Німеччина/Швейцарія), де Цюра був керівником і підписантом, стала важливою ланкою у цій схемі. У 2018 році через цю структуру була спроба нав’язати Східному гірничо-збагачувальному комбінату контракти на постачання цирконієвої продукції. Судова справа №904/3168/18 дійшла до Верховного Суду України, який підтвердив, що схема тиску через суди зазнала невдачі, але сама спроба продемонструвала механізм — не виграти аукціон, а через суд заблокувати конкурента та перехопити потік сировини. Офшорно-трейдерська структура TF&H Transforwarding Holdings Ltd (Кіпр), де директором є Борис Гаспарович, а секретарем — Cymanco Services Limited, також має значення. Cymanco фігурує секретарем Jeprano Trading Limited (Кіпр), яка є співзасновником російського ТОВ “Авангард”, а через нього — ТОВ “Міка Холдинг” (Московська область). Обидві компанії досі активні. У них раніше працювали Давид і Арман Гранци, сини Артура Гранца, який має зв’язки з Арсенієм Яценюком та Андрієм Іванчуком. Це вже не випадкові збіги, а стійкий зв’язок між Кіпром, Німеччиною та РФ. У період з 2014 по 2017 роки НАБУ розкриває схему в “Об’єднаній гірничо-хімічній компанії”. Руслан Журило, голова ОГХК, його заступник та начальник відділу продажів продавали продукцію держкомпанії афілійованим іноземним структурам за заниженими цінами, а потім перепродавали за ринковими. Збитки сягнули близько 13 мільйонів доларів. Журило є людиною Миколи Мартиненка, а начальник відділу продажів — колишнім менеджером структур Дмитра Фірташа. Саме в цей період Цюра виступає як зручний “західний” трейдер для таких операцій. У 2020 році схема знову активізується. ОГХК очолює Пітер Девіс, людина з орбіти Фірташа, раніше помічений у наглядовій раді банку “Кліринговий дім”. У цей момент ITS International Trade & Sourcing Verwaltung GmbH Олега Цюри купує 24 тисячі тонн ільменіту Іршанського ГОКу за заниженою ціною, з відстроченим платежем, без перевірки сировини, а судна відправляються без кінцевого пункту призначення. За даними джерел, ця партія могла потрапити в окупований Крим, куди до 2014 року той самий комбінат постачав сировину для “Кримського титану” Фірташа. Паралельно спливає справа ексголови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка — розкрадання Одеського припортового заводу та ОГХК на суму близько 10 мільярдів гривень. Серед фігурантів — Сергій Байрак, який відповідав за виведення коштів за кордон. Його зв’язок із Цюрою простежується через ту ж саму ITS International Trade. У цьому ж контурі — Денис Горбуненко, довірена особа Фірташа в Лондоні. Після 2022 року Цюра не зникає, а змінює формат своєї діяльності. У 2023 році він стає членом правління UCG Trade AG (Швейцарія), трейдера сировини. У 2024 році акції переходять до Linvo AG, де раніше працював сам Цюра разом із родичкою Людмилою Цюрою. У цих же структурах також фігурує Людмила Мханго — колишній співробітник Interchrome AG, трейдера, який фактично працює з російською MidUral Industrial Group. До Цюри там працював Йоханн Еккерт, екскерівник RusChrome GmbH (Німеччина), яка на 100% належить MidUral. Цюра та Еккерт також перетиналися у Phoenix Resources AG (Цюрих) — трейдері, який імпортує метали та сировину з РФ. Таким чином, йдеться вже не про “минулі зв’язки”, а про діючі канали торгівлі з російськими структурами.

Фінансування без конкуренції: підряд на ремонт каналізації в Ізмаїлі

Оприлюднено автором

Управління ЖКГ Ізмаїльської міськради Одеської області 24 березня уклало без проведення торгів контракт з ПП «Роднік» на ремонт каналізаційного колектора на суму 16,55 млн грн. Цю інформацію опубліковано в системі «Прозорро». До грудня планується відремонтувати самопливний каналізаційний колектор на вулиці Придунайській (від будинку №284 до №437), щоб уникнути техногенної надзвичайної ситуації. Обґрунтування для неконкурентної закупівлі вказує, що після сильних зимових опадів колектор діаметром 1000 мм вийшов з ладу 23 березня. У зв’язку з аварійною ситуацією та терміновою потребою, роботи вирішили закупити без проведення торгів – договір уклали напряму, без використання електронної системи, що дозволяє законодавство про публічні закупівлі. Фінансування послуг здійснюється з місцевого бюджету. Договірна ціна є динамічною. У запланованих витратах на матеріали передбачено 2,93 млн грн на природний рядовий пісок по 1 848 грн/куб. м (всі ціни та суми вказані з ПДВ без урахування доставки, яка оплачується окремо). Лютневий моніторинг ДП «НІРІ» Держвідновлення зафіксував на Одещині найвищу ціну піску на рівні 310 грн/куб. м, що є вшестеро дешевше. Найдорожчий пісок в Україні за даними моніторингу коштує на Закарпатті 1 820 грн/куб. м. У березні «КП «Білгород-Дністровськводоканал» замовляв пісок для реконструкції каналізаційних мереж по 621 грн/куб. м, що втричі дешевше. Також управління ЖКГ Ізмаїльської міської ради в тому ж місяці замовляло пісок для ремонту мереж централізованого водопостачання по вулиці Тульчианівська по 1 296 грн/куб. м, що на 30% дешевше. Таким чином, лише на цій позиції потенційна переплата може перевищити два мільйони гривень. Ще 6,63 млн грн виділено на труби зовнішньої каналізації діаметром 1000 мм по 10 800 грн/м. Ринкові ціни на труби такого діаметру у відкритих джерелах не знайдено. Управління ЖКГ Ізмаїльської міської ради очолює Олена Парамонова, а міським головою Ізмаїла є Андрій Абрамченко. ПП «Роднік» керує та володіє Ігор Дехтярьов, який є депутатом Ізмаїльської міської ради від політичної партії «Слуга Народу» та близьким до мера. З 2000-х років він є соратником, другом і партнером міського голови Андрія Абрамченка. Разом вони заснували місцевий футбольний клуб «Бриз» та громадську організацію «Федерація футболу міста Ізмаїл». Обидва є вихідцями з Партії Регіонів. Колишня дружина Абрамченка, депутатка Ізмаїльської міської ради Ольга Фролова, є заступницею Дехтярьова в депутатській комісії з питань бюджету. З 2016 року «Роднік» отримав державних замовлень на 943,82 млн грн, найбільше від нинішнього замовника.

Підозри чиновникам «Укрзалізниці» за розтрату коштів на обладнання

Оприлюднено автором

Двом посадовцям «Укрзалізниці» у Києві оголосили підозру у розтраті 4,4 млн грн, пов’язаній із закупівлею обладнання для локомотивів. У 2023 році ці посадовці уклали угоду з приватним товариством на постачання обладнання, необхідного для функціонування залізничних локомотивів. Проте закупівлю було здійснено за значно завищеною вартістю. За даними слідства, загальна сума завданих збитків перевищує 4,4 млн гривень.

Затримання посадовця «Укрзалізниці» за хабар у 100 000 доларів

Оприлюднено автором

Правоохоронці затримали посадовця одного з департаментів «Укрзалізниці» на хабарі в розмірі 100 000 доларів. За ці кошти він обіцяв вирішити питання щодо отримання дозволу на демонтаж залізничних колій для підприємства. Про це повідомили в Національній поліції України та Офісі генерального прокурора. Згідно з даними слідства, підприємство у сфері видобутку надр звернулося до «Укрзалізниці» з проханням про демонтаж та упорядкування документів щодо резервної об’їзної колії, яка належить АТ «Укрзалізниця». Однак заступник керівника одного з департаментів оцінив свою допомогу у 100 000 доларів. Схема була ретельно продумана: спочатку планувалося ініціювати «сезонний об’їзд», щоб комісія визнала колію нерентабельною, потім – демонтаж, списання та виключення з реєстрів. Також йшлося про передачу ділянки під колією громаді для потреб кар’єру. Генеральний прокурор Руслан Кравченко зазначив, що посадовець запевняв підприємця у складності процедури, яка вимагала погоджень з керівництвом «УЗ», Мінінфраструктури та профільними підрозділами. Натомість він обіцяв організувати весь процес «під ключ» за 3-6 місяців, посилаючись на досвід подібної роботи на Львівській залізниці. 8 квітня оперативники ДСР Нацполіції та слідчі ДБР затримали посадовця під час обміну розписки на гроші. Йому було повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (одержання службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі). Санкція статті передбачає покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. До суду подали клопотання про взяття під варту, а також перевіряють інші можливі епізоди та причетних осіб.

Чому у тендері «Укрзалізниці» на 47,74 млн грн перемогли італійські трансформатори

Оприлюднено автором

Філія «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» 1 квітня підсумувала тендер і замовила у ТОВ «В.І.П.-Навігатор» трансформатори на 47,74 млн грн. Інформація про це оприлюднена у системі «Прозорро».

Для Закарпаття цього року мають поставити три сухих силових трансформатори виробництва «MF Trasformatori S.R.L.» (Італія). Серед них — один трансформатор типу 11000 TR 35/2,63 Yy0 для трифазного випрямляча вартістю 14,74 млн грн. Ще два — типу 11000 TR 35/2,63/3,31 Dy11 для трифазного випрямляча/інвертора по 16,50 млн грн кожен.

Усі замовлені трансформатори мають однакову потужність — по 11 МегаВольтАмпер (далі – МВА). Відтак їхня питома вартість становить відповідно $30,5 тис та $34,2 тис за один МВА. Подібних закупівель сухих трансформаторів у «Прозорро» знайти не вдалося.

Під час закупівлі анонімні фірми висловлювали претензії до вимоги, за якою учасник мав пропонувати трансформатори лише тих виробників, чиї сухі силові трансформатори з напругою на вторинній стороні без навантаження 2630 та/або 3310В або нижче вже експлуатувалися на об’єктах інфраструктури чи енергетичних об’єктах України або Європи. Частина заявників вказувала, що це звужує коло учасників до виробників, обладнання яких уже встановлене саме в цих країнах. Інші зазначали, що клас напруги 35 не є типовим у Європі, і пропонували власні діапазони. Замовник пояснив, що вимагає лише підтвердження того, що виробник має досвід і можливість виробництва, а його обладнання вже пройшло реальну експлуатацію в умовах, подібних до тих, де працюватиме закуплена техніка.

Окремо анонімні учасники просили збільшити аванс і прив’язати ціну до курсу валют, однак ці вимоги не були враховані.

Найдешевшу пропозицію подало ТОВ «Енерджигруп», яке запропонувало трансформатори ТС-11000 35/2,63/3,31 У3 і ТС-11000 35/2,63 У3 за 38,20 млн грн, що на 20% дешевше. Компанія також надала довідку про наявність цієї продукції у Переліку локалізованих товарів зі ступенем локалізації 25-26%. Водночас замовник встановив, що на веб-порталі Переліку ці товари мають статус «Неактивний», тобто не мають підтвердженого ступеня локалізації виробництва. Компанії дали добу на усунення цього недоліку — потрібно було завантажити довідку на товар зі статусом «Активний». Після цього фірма подала нову довідку про локалізацію на 30%, і замовник визначив її переможцем.

Згодом Держаудитслужба провела моніторингу цього тендеру та встановила, що нові запропоновані трансформатори також мають статус «Неактивний». Їх виключили з переліку через невідповідність виробника вимогам «Порядку підтвердження ступеня локалізації виробництва товарів», зокрема через неподання документів згідно п. 4. У цьому пункті йдеться про калькуляцію собівартості із зазначенням митної вартості імпортних компонентів, підтвердження виробництва не менше одного з елементів в Україні, копії сертифікатів тощо. Після висновку ДАСУ замовник відхилив «Енерджигруп» через недостовірну інформацію і визначив переможцем «В.І.П.-Навігатор».

Іншим, дорожчим конкурентом було ТОВ «Еліз», яке пропонувало трансформатори ТСЗЛУ-11000 35/2,63 У3 і ТСЗЛУ-11000 35/2,63/3,31 У3 з локалізацією 35% і 40%. Однак на порталі вони також мають статус неактивних.

Київською компанією «В.І.П.-Навігатор» володіє та керує Сергій Талавера із Вінниці. Згідно з даними сайту, підприємство виробляє шинні опори та продає високовольтне обладнання світових виробників. Із 2019 року фірма отримала підрядів на 140,56 млн грн, і нинішній контракт став для неї найбільшим.

Автор: Анна Сорока, «Наші гроші»