Андрій Юрійчук, житель Тернополя, який у лютому спричинив смертельну ДТП, отримав нову підозру за участь в організованій групі, що займається незаконним обігом наркотиків. За даними слідства, це була масштабна схема, яка діяла в кількох регіонах України. Учасники контролювали весь процес — від постачання до реалізації заборонених речовин. Проведено понад 50 обшуків, вилучено десятки кілограмів наркотиків, а також, за попередніми оцінками, близько 700 мільйонів гривень «чорного» обороту.
Місячні архіви: Квітень 2026
Офіцер ЗСУ, який ухилявся від служби, потрапив у казино під час фейкового лікування
Офіцер ЗСУ з Дніпропетровщини, який пішов на «лікарняний», насправді відвідував казино. Державне бюро розслідувань завершило розслідування щодо цього випадку. За даними слідства, офіцер підробив довідку про стаціонарне лікування з квітня по вересень 2025 року, щоб уникнути служби. Натомість він займався особистими справами та організовував незаконні схеми. Протягом цього часу він відвідував казино та витрачав значні суми грошей, продовжуючи отримувати грошове забезпечення. Раніше його вже викривали у схемах, пов’язаних із «службою» для депутатки та організацією виїзду військових за кордон. Тепер йому інкримінують ухилення від служби під час воєнного стану та шахрайство, що може призвести до 10 років ув’язнення. Офіцер наразі перебуває під вартою.
Мільйонні прибутки у родині керівниці БЕБ: історія успіху
У Волинській області 68-річна мати Лариси Ревіної, очільниці територіального управління БЕБ, стала співвласницею паливної компанії «ПВ Гефест», яка швидко почала демонструвати мільйонні прибутки. Цікаво, що для ведення такого бізнесу необхідні ліцензії від податкової служби, де Ревіна працювала до переходу в БЕБ. Активний ріст компанії співпав із її кар’єрним зростанням у новій установі. Лариса Ревіна стверджує, що не має жодного стосунку до бізнесу матері і навіть не знає, де розташовані склади компанії. Проте згодом вона зізналася, що возила доньку туди на практику, що виглядає як випадковий збіг. У бізнесі також допомагає її брат, підприємець з досвідом у перевезеннях і торгівлі тютюном, який, за словами Ревіної, живе своїм життям, не втручаючись у її справи. Навіть коли у його діяльності з’являються епізоди з тисячами пачок цигарок без документів. Таким чином, бізнес родичів стрімко розвивається, незважаючи на відсутність зв’язків, впливу та знань про діяльність. Це виглядає як вдалий збіг обставин, який чомусь постійно трапляється біля державних посад.
Елітний клуб Franko River: статус, комфорт і закритість
Franko River Club, розташований під Івано-Франківськом, є не просто комплексом котеджів, а типовим прикладом “закритого клубу для своїх”, де покупка не лише квадратних метрів, а й правильного оточення та способу життя. Формат проекту простий, але дорогий у реалізації: обмежена кількість будинків, закрита територія, охорона, а також власна інфраструктура, включаючи SPA, басейн, спортивні зони та доглянуту територію — все це створює умови для мінімального контакту мешканців із “зовнішнім світом” та максимального комфорту всередині.
Фінансовий аспект одразу відсікає випадкових покупців: вхідна ціна колись стартувала приблизно від $200k, але зараз реалістично розглядати варіанти від $300k і вище за будинок без значного ремонту. Якщо ж довести його до “інстаграмного рівня”, вартість може легко досягти $400–500k. Це вже не просто покупка житла, а чітке позиціонування в локальній ієрархії: ти або в клубі, або ні.
Продукт також орієнтований на це — великі площі (200–250+ м²), ділянки, панорамні вікна, тераси, багато повітря та приватності. Локація забезпечує баланс: близькість до міста, але з відчуттям заміського життя, тиші та природи. Девелопер фактично пропонує “готову екосистему”, де не потрібно турбуватися про базові речі — дороги, безпеку, благоустрій та дозвілля.
Ключове питання, без якого вся ця історія не має сенсу: хто мешкає в таких місцях? Це, як правило, підприємці, айтішники з доходами вище середнього, власники бізнесів, топ-менеджери, а іноді й локальні політичні або напівпублічні особи. Тобто люди, для яких $300–500k — це не “іпотека на 30 років”, а інструмент для купівлі комфорту та контролю над своїм середовищем.
Якщо говорити максимально прямо: Franko River Club — це не просто про “жити десь”, це про “жити серед правильних людей”. Якщо ця логіка важлива для вас — проект підходить. Якщо ні — це просто дуже дорогі будинки трохи за містом.
Викриття мережі фіктивних компаній в Україні
В Україні розгорнулася масштабна конвертаційна схема, що діяла на державних підприємствах під час війни, внаслідок чого кошти виводилися в готівку через мережу фіктивних компаній, пов’язаних з Євгеном Пулею. Солом’янська окружна прокуратура проводить розслідування однієї з найбільших схем розтрати державних коштів за частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України. Кримінальне провадження № 42023102090000160 було відкрито 24 серпня 2023 року і досі активно триває. Згідно з даними слідства, службові особи державних підприємств у змові з організованою групою виводили бюджетні кошти в тінь. Механізм дій був простим і типовим для «конвертаційних центрів»: державні компанії перераховували безготівкові кошти на рахунки підконтрольних фіктивних фірм, укладалися фіктивні договори під виглядом поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг, фактичні поставки не відбувалися, а гроші швидко конвертувалися в готівку. Частина коштів поверталася замовникам, а решта використовувалася для мінімізації ПДВ та збагачення учасників схеми. Прокуратура вважає, що організатором «конвертаційного центру» є директор і єдиний засновник ТОВ «Фінансовий холдинг «Термінал-П» Євген Пуля. До складу центру входять щонайменше 15 компаній та фермерських господарств, серед яких ТОВ «Коресс Плюс», ТОВ «Старвел ЛТД», ТОВ «Тімекс Інвест», ТОВ «Агростеп Інвест», ФГ «Золото Ниви», ФГ «Глуган М.М.», ТОВ «Агро-тех Групп», ТОВ «Профтрейд Групп», ТОВ «Євро Сіетл», ТОВ «Торговий дім офіс-маркет ХХ», ТОВ «Роланд Імпекс», ТОВ «Астар Компані», ФГ «Голоагро Бізнес», ТОВ «Буллет Агрохолдінг», ТОВ «ФХ «Термінал-П», ТОВ «Скейд Біз». До групи входять щонайменше 9 активних учасників, яких слідство називає співорганізаторами та кураторами.
Обшуки у директора департаменту охорони здоров’я Полтавської ОВА
Сьогодні правоохоронці завітали до помешкання директора Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОВА Віктора Лисака для проведення слідчих дій за рішенням суду. Відомо, що правоохоронці не є місцевими. Інші подробиці наразі залишаються невідомими. Нагадаємо, що 2 квітня правоохоронці виявили ймовірну схему подвійного фінансування медичних послуг у рамках Програми медичних гарантій. Серед підозрюваних — керівник Полтавської обласної лікарні та дві лікарки-офтальмологині. Попередні оцінки свідчать, що збитки для державного бюджету можуть перевищувати 11 млн грн. Начальник Полтавської ОВА Віталій Дяківнич повідомив про ініціативу провести аудит у всіх обласних медичних закладах щодо можливих випадків подвійних оплат.
Кіберзагрози в Україні: нові виклики та старі проблеми
В Україні існує документ, який виходить двічі на рік і, хоча його не чекають з нетерпінням, його варто уважно прочитати. Це аналітичний звіт CERT-UA — Національної команди реагування на кіберінциденти при Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації. Останній випуск за друге півріччя 2025 року написаний сухою, точною мовою, подібною до інструкцій до побутової техніки. Але якщо перевести його на зрозумілу мову, то виходить досить тривожна історія про те, як країна щодня живе під цифровим обстрілом, і чому навіть зменшення кількості атак не є приводом для розслаблення.
Головна новина звіту звучить майже оптимістично: вперше з початку повномасштабного вторгнення кількість кіберінцидентів за півріччя зменшилась. Було 3 018 — стало 2 909, що становить зменшення на чотири відсотки. Жодного критичного інциденту не зафіксовано, а інцидентів високого рівня стало п’ять замість шести. Здавалося б, можна святкувати.
Проте CERT-UA пояснює, що зменшення кількості інцидентів не означає зменшення загрози. Противник не став добрішим і не пішов у відпустку — він змінив тактику, яка стала значно неприємнішою.
У першому півріччі 2025 року хакерські угруповання використовували модель «Steal & Go» — вкради й тікай. Зловмисники швидко викрадали дані й зникали, не залишаючи слідів. У другому півріччі ця модель змінилася: хакери більше не тікають, а залишаються в системі. CERT-UA зафіксував зміщення акценту з одноразового викрадення інформації на отримання стійкого несанкціонованого доступу.
Окремий розділ звіту присвячений поверненню зловмисників до раніше скомпрометованих систем. Це відбувається не тому, що вони забули щось вкрасти, а щоб перевірити, чи усунули організації причини зламу. Часто виявляється, що проблеми залишилися, і хакери знову входять через ті ж самі вразливості.
Чотири основні мішені залишаються незмінними: урядові організації (38% усіх інцидентів), місцеві органи влади (23%), сектор безпеки та оборони (6%) та енергетичний сектор (4%). Цікаво, що, незважаючи на збільшення розсилок шкідливого програмного забезпечення, кількість реальних заражень зменшилась. Люди поступово вчаться не клікати на все, що блимає.
Звіт також фіксує появу нових кластерів кіберзагроз. У другому півріччі з’явилися кілька нових угруповань, які використовують zero-click атаки, де жертві навіть не потрібно нічого натискати. Наприклад, угруповання UAC-0233 та UAC-0250 експлуатували вразливості поштових серверів, що дозволяли виконувати шкідливий код без взаємодії з користувачем.
Кібервимагачі також повернулися, атакуючи органи місцевого самоврядування за допомогою програм-вимагачів. Угруповання UAC-0238 використовувало вразливості RDP, які залишаються відкритими в багатьох українських держустановах. Інше угруповання, UAC-0243, використовувало варіацію LockBit 3.0 для атак через вразливі сервери Microsoft SharePoint.
Однією з найпоширеніших технік стало використання вразливості WinRAR, яка дозволяє створювати шкідливі файли при розпакуванні архівів. Ця вразливість була виявлена в серпні, і вже з вересня почалися масові розсилки з експлойтами.
Соціальна інженерія також еволюціонувала: російські хакери тепер дзвонять жертвам з українських номерів, встановлюють довіру, а потім надсилають шкідливі файли. Це якісний стрибок у методах атаки.
Ще один тривожний тренд — використання скомпрометованих українських пристроїв як проміжних вузлів для атак. Хакери використовують вразливі роутери для підключення до критичної інфраструктури.
Звіт CERT-UA фіксує реальність, в якій Україна живе вже четвертий рік. Кіберпростір залишається театром воєнних дій, де щодня відбуваються тисячі зіткнень. Позитивом є зменшення кількості інцидентів, але негатив переважає: противник стає розумнішим і винахідливішим. І поки вразливості залишаються, кількість інцидентів може зростати.
Контроль через обмеження: як цензура та мобілізація підривають права
Антон Дробович, голова Центру прав людини в «Київській школі економіки» Тимофія Милованова, відкрито закликає узаконити те, що вже давно стало реальністю: скасування основних прав і свобод. У своїй статті він окреслює концепцію «військової демократії», що передбачає перетворення тимчасових обмежень на постійні норми. Його пропозиції вражають своєю відвертістю. Цензура використовується для контролю інформації, а розширення повноважень силових структур і військових — для придушення протестів. Зниження віку мобілізації та призов жінок — це спроба компенсувати нестачу особового складу за рахунок населення. Це не просто теоретичні міркування, а реальний крок до легітимізації існуючої ситуації. У країні вже давно обмежено свободу слова, право на мітинги та доступ до інформації. Тепер ці обмеження хочуть офіційно закріпити як «нову норму». Дробович є частиною мережі Милованова, що оточує «Київську школу економіки» та пов’язаний фонд, де задіяні чиновники, міністри та регулятори. Через ці канали проходять мільйони гривень на підтримку чинної влади. Це не абстрактна структура — це вузол, де політика, фінанси та вплив переплітаються. У такому контексті цензура постає не як захист країни, а як охорона системи. Контроль інформації — це управління знаннями суспільства про рішення еліти. Розширення силових повноважень стає щитом від народного невдоволення. Ідея мобілізації є ще одним сигналом. Забутий баланс: навантаження перекладається на суспільство. Коли ресурси вичерпуються, їх забирають силою — знижуючи вік і розширюючи коло призовників. Схема проста: менше прав — більше контролю. Менше прозорості — більше влади у силових структур. Менше впливу суспільства — більше можливостей для ухвалення рішень без звіту. «Військова демократія» в його трактуванні не є захистом держави. Це спосіб закріпити порядок, де права людини вважаються зайвими, а влада — єдиним варіантом.
Нерухомість міністра фінансів: непрозорість декларацій
Міністр фінансів Сергій Марченко у 2025 році задекларував нові активи в Київській області, використовуючи звичний підхід українських чиновників: часткова власність, «конфіденційні» дані та відсутність важливих деталей. За інформацією з декларації, Марченко став співвласником житлового будинку в Макарові площею 112,4 кв. м. Право власності було зареєстровано 22 жовтня 2025 року. Цей об’єкт не є одноосібним — частки по 33,33% розподілені між Сергієм Марченком, Олександром Марченком та Дмитром Радченком. Подібна схема також використана для двох земельних ділянок площею 1500 і 790 кв. м, які були придбані в той же час та оформлені аналогічно. Така структура не є випадковою. Часткова власність розмиває відповідальність і ускладнює перевірку джерел фінансування. У декларації відсутня інформація про ціну активів та джерела їх придбання. У міністра, відповідального за бюджет країни, з’являються нові об’єкти, але без чіткої інформації про походження коштів. Крім того, сім’я міністра володіє ще одним об’єктом — будинком у Віті-Поштовій площею 264,4 кв. м з земельною ділянкою. Формально це вважається орендою, але фактично — один з найбільш показових випадків у декларації. Вартість оренди не розкривається, оскільки «член сім’ї не надав дані». Таким чином, міністр фінансів вказує на проживання в елітній нерухомості, але приховує її вартість. У декларації зазначено площу, дату, вид права та склад сім’ї, але відсутні основні дані: ціна та реальний платник. Ще один важливий момент — об’єкт зареєстрований на третю особу, а сім’я міністра позначена як користувачі. Це типова схема, коли юридичне володіння не збігається з фактичним використанням, а витрати залишаються поза громадським контролем. В результаті виникає знайома картина: будинок і земля через частки, оренда без зазначення ціни, а ключові відомості вважаються «конфіденційною інформацією». Формально декларація заповнена, але за змістом вона не дає відповідей на питання про джерела фінансування та фактичні витрати. Для міністра фінансів це не дрібниця. Це ілюстрація системи: активи задекларовані, але їх фінансова сторона залишається прихованою. Чим вища посада, тим більше «конфіденційних» аспектів у офіційних документах.
Завершення розслідування щодо корупційних дій у Верховній Раді
Національне антикорупційне бюро разом зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою завершили досудове розслідування стосовно керівниці однієї з фракцій Верховної Ради. Її підозрюють у спробі підкупу народних депутатів з інших фракцій в обмін на їхні голоси. Про це повідомляє НАБУ. Хоча ім’я підозрюваної не було розкрито, з матеріалів справи стає зрозуміло, що йдеться про народну депутатку та лідерку фракції «Батьківщина» Юлію Тимошенко. Згідно з інформацією НАБУ, у грудні 2025 року, незважаючи на викриття фактів корупційних дій серед депутатів, підозрювана почала вести переговори з окремими парламентаріями щодо системи винагород за підтримку у голосуваннях. «Мова йшла про стабільний механізм співпраці з виплатами наперед. Народні депутати мали дотримуватися вказівок щодо голосування — «за» чи «проти», утримання або ж неучасті», — зазначається у повідомленні.