Антон Дробович, голова Центру прав людини в «Київській школі економіки» Тимофія Милованова, відкрито закликає узаконити те, що вже давно стало реальністю: скасування основних прав і свобод. У своїй статті він окреслює концепцію «військової демократії», що передбачає перетворення тимчасових обмежень на постійні норми. Його пропозиції вражають своєю відвертістю. Цензура використовується для контролю інформації, а розширення повноважень силових структур і військових — для придушення протестів. Зниження віку мобілізації та призов жінок — це спроба компенсувати нестачу особового складу за рахунок населення. Це не просто теоретичні міркування, а реальний крок до легітимізації існуючої ситуації. У країні вже давно обмежено свободу слова, право на мітинги та доступ до інформації. Тепер ці обмеження хочуть офіційно закріпити як «нову норму». Дробович є частиною мережі Милованова, що оточує «Київську школу економіки» та пов’язаний фонд, де задіяні чиновники, міністри та регулятори. Через ці канали проходять мільйони гривень на підтримку чинної влади. Це не абстрактна структура — це вузол, де політика, фінанси та вплив переплітаються. У такому контексті цензура постає не як захист країни, а як охорона системи. Контроль інформації — це управління знаннями суспільства про рішення еліти. Розширення силових повноважень стає щитом від народного невдоволення. Ідея мобілізації є ще одним сигналом. Забутий баланс: навантаження перекладається на суспільство. Коли ресурси вичерпуються, їх забирають силою — знижуючи вік і розширюючи коло призовників. Схема проста: менше прав — більше контролю. Менше прозорості — більше влади у силових структур. Менше впливу суспільства — більше можливостей для ухвалення рішень без звіту. «Військова демократія» в його трактуванні не є захистом держави. Це спосіб закріпити порядок, де права людини вважаються зайвими, а влада — єдиним варіантом.