Пенсія у 33 роки та 156 тисяч на місяць»: як прокурори та судді стають мільйонерами коштом звичайних українців

Оприлюднено автором

В Україні з’явився новий вид «айтівців» — прокурори-пенсіонери. Дмитро Казак у 36 років отримує 156 тис. грн пенсії на місяць. Вийшов на «відпочинок» у 33! Поки ви чекаєте на 60 років і 35 років стажу, спецзаконодавство дозволяє силовикам ставати мільйонерами ще до першої сивини. Справедливість? Не чули.170 мільярдів гривень на рік — стільки Україна витрачає на спецпенсії для 1,3 млн осіб. Середня виплата судді — 112 тис. грн. Максимальна — 390 тис. грн. Водночас борг ПФУ за судовими рішеннями — 85,5 млрд. Ми будуємо систему, де податки працюючих ідуть на захмарні виплати тим, хто «правильно» відсудив собі старість у 45 років. Економічна правда розповідає про те, хто і як виходить на пенсію в молодому віці і скільки держава витрачає на привілейовані пенсіонери.

Прокурори, судді та правоохоронці можуть виходити на пенсію до 45 років та отримувати від держави по кількасот тисяч гривень. Як їм це вдається і що з цим планує робити уряд?

Аби отримувати пенсію за віком, необхідно досягти 60-річного віку і мати щонайменше 35 років трудового стажу. При цьому розмір виплати, на який може претендувати пересічний українець за підсумками своєї трудової діяльності, становитиме лише 30-40% від його середньої зарплати. Однак є в Україні й ті, кого держава підтримує вже із 40 років або раніше, а розмір цієї підтримки в десятки разів перевищує середню пенсію в країні. Зрештою, на цю проблему звернув увагу уряд і навіть підготував проєкт пенсійної реформи, яка мала б зробити всю систему більш справедливою. Поки доля цих змін під питанням.

30-річні пенсіонери

На початку 2026 року багатьох шокувала новина про колишнього очільника Миколаївської обласної прокуратури Дмитра Казака, який у 36-річному віці отримує пенсію 156 тис. грн на місяць.У грудні 2025 року він виграв суд проти Пенсійного фонду. Справа стосувалася обмежувальних коефіцієнтів, які уряд запровадив для надвеликих пенсій (понад максимально дозволені на той час 23,1 тис. грн). Експрокурор вимагав, аби рішення уряду не застосовувалося до нього. Суд з цим погодився.Додаткового резонансу справі Казака додає те, що, за даними суду, він має другу групу інвалідності. Раніше розгорівся справжній скандал навколо прокурорів з фіктивними інвалідностями, який призвів до відставки генпрокурора Андрія Костіна та ліквідації медико-соціальних експертних комісій (МСЕК).

Згідно з матеріалами справи, Казак почав отримувати пенсію у вересні 2022 року. На той момент йому було 33 роки. Наявність інвалідності стала однією з причин, але не єдиною, раннього виходу на пенсію.У тому ж рішенні суду йдеться про те, що, попри наявність інвалідності, експрокурор отримує пенсію за вислугу років – аналог пенсії за віком. Однак якщо більшість українців можуть претендувати на такі виплати, маючи мінімум 35 років трудового стажу, то Казак отримує їх у 36 років. Його приклад не унікальний.

Насправді прокурорам не обов’язково отримувати статус осіб з інвалідністю для виходу на пенсію в відносно ранньому віці. Для цього достатньо мати 20 років трудового стажу, з яких десять – у прокуратурі, і трохи терпіння.Хоча законодавство визначає умовою виходу на пенсію для прокурорів наявність 25 років трудового стажу (з них 15 – у прокуратурі), але юридично-підкованих осіб це обмеження не зупиняє. Вони подають до суду на Пенсійний фонд і вимагають, аби той нарахував їм пенсію не за чинним законом “Про прокуратуру” від 2014 року, а за законом від 1991 року, у якому вимоги до трудового стажу лояльніші.Ба більше, старий закон гарантував прокурорам набагато вищі пенсії: 80-90% від зарплати проти 60% у чинному. Цією лазівкою скористався і Казак, попросивши суд зобов’язати Пенсійний фонд рахувати йому пенсію за нечинним законодавством.У 2025 році середній вік виходу прокурорів на пенсію за вислугу років становив 47 років. При цьому в Україні нараховувалося шість прокурорів-пенсіонерів, яким не виповнилося навіть 40 років. Як правило, такі люди продовжують працювати в органах прокуратури, отримуючи і пенсії, і зарплати.

Щоразу, коли розміри їхніх зарплат змінюються, вони звертаються до суду з вимогою перерахувати розміри пенсії, аби вони становили 80-90% від заробленого. У 2025 році в Україні було 5 739 прокурорів, які отримували пенсію за вислугу років. З них 2 262 працювали. З них 1 150-м не виповнилося 50 років.Прокурори – не єдині, хто може виходити на відпочинок у відносно ранньому віці. Пільговий пенсійний вік держава передбачила і для інших категорій громадян.

Зокрема – для колишніх кадрових військових та працівників правоохоронних органів (45 років), “чорнобильців” (50-55 років), суддів (законодавство не обмежує мінімальний вік, у якому суддя може отримувати довічне грошове утримання), людей, які працювали на небезпечних виробництвах (45-55 років).Деякі громадяни можуть поєднувати пенсійні пільги за різними законами, тому є чимало тих, хто отримує пенсію у віці до 45 років. За даними Пенсійного фонду, у грудні 2025 року таких було 7,6 тис. З них 3 тис. отримували пенсію за віком, 4,6 тис. – за вислугу років (колишні військові, правоохоронці, прокурори та судді).

Без обмежень

Законодавство чітко встановлює мінімальний та максимальний розміри пенсії. Вона не може бути меншою за прожитковий мінімум (ПМ) для осіб, які втратили працездатність (у 2026 році – 2 595 грн), та більшою за десять таких прожиткових мінімумів (25,95 тис. грн). Ці обмеження поширюються на всі пенсії.Проте так було не завжди. Пенсії для прокурорів, колишніх правоохоронців та кадрових військових обмежували поступово, аби запровадити єдині стандарти для всіх видів пенсійних виплат. Незгодні з такими обмеженнями оскаржували їх у Конституційному Суді. Посилаючись на його рішення, пенсіонери зобов’язували Пенсійний фонд нараховувати їм виплати в розмірі понад десять ПМ.Розмір максимальних спецпенсій вимірюється сотнями тисяч гривень на місяць. Середній розмір довічного утримання судді (аналог пенсії) у січні 2026 року становив 112,39 тис. грн, найбільша виплата судді у 2025-му сягнула 390 тис. грн.1 січня 2026 року в Україні було 35,2 тис. пенсіонерів, розміри виплат яких перевищували встановлені законодавством ліміти. З них 23,9 тис. – колишні правоохоронці та кадрові військові, 10,1 тис. – “чорнобильці”, 1,1 тис. – прокурори.

На проблему надвеликих пенсій, які перевищують встановлені законодавством ліміти, звернув увагу уряд. У закон “Про державний бюджет на 2025 рік” Кабмін заклав спеціальні обмежувальні коефіцієнти. Вони застосовуються до виплат, що перевищують десять ПМ. Ця норма перекочувала в бюджет-2026.Спочатку рішення урядовців спрацювало і найбільші пенсійні виплати вдалося суттєво скоротити, проте це тривало недовго. За даними Пенсійного фонду, у січні-вересні 2025 року 7,5 тис. пенсіонерів оскаржили застосування коефіцієнтів. Так само зробив Казак, якому суд повернув пенсію 156,7 тис. грн. Після застосування обмежувальних коефіцієнтів вона становила 42,11 тис. грн.

Надвеликі виплати – це питання не лише справедливості пенсійної системи та довіри до неї, а й відчутне навантаження для державних фінансів.У січні-вересні 2025 року (останні дані Пенсійного фонду) на виплату спецпенсій уряд спрямував 127,07 млрд грн (170 млрд грн, якщо екстраполювати на весь 2025 рік). Отримувачами таких виплат були 1,3 млн українців, більшість з яких – колишні кадрові військові, правоохоронці та “чорнобильці”.Виплата спецпенсій спричиняє ще один фінансовий наслідок для держави. Більшість таких виплат здобуваються або оскаржуються через суди. Останні зобов’язують Пенсійний фонд не лише переглянути розміри виплат, а й повернути пенсіонерам-позивачам “недоплачені” кошти за попередні періоди.Як правило, на виконання цієї частини рішень судів у бюджеті коштів немає. Через це заборгованість Пенсійного фонду становить 85,5 млрд грн.

Реформа (не) на часі

Наприкінці 2024 року Міністерство соціальної політики напрацювало проєкт пенсійної реформи, яка мала врахувати демографічні реалії України і зробити пенсійну систему більш справедливою та легшою в адмініструванні.Реформа передбачала довгоочікуване запровадження другого рівня пенсійної системи (його існування на рівні закону передбачили ще у 2003 році, але реалізувати це досі не вдалося) – обов’язкових накопичувальних пенсій.Зміни передбачалися і для першого, солідарного, рівня пенсійної системи: пропонувалося запровадити базову виплату (однакову для всіх) та спростити розрахунок страхової, яка залежить від трудового стажу людини.Проєкт реформи стосувався і спецпенсій. За задумом, усі спеціальні пенсійні режими мали об’єднати в один закон, а джерелом виплати збільшених пенсій мали стати додаткові внески роботодавців у професійні накопичувальні пенсійні фонди, аби це навантаження не лягало на плечі платників податків.

Чи зробить такий підхід пенсійну систему справедливішою? За підрахунками Мінсоцполітики, упродовж життя “спецпенсіонери” (зокрема, прокурори) роблять до Пенсійного фонду внесків на 3,1-3,8 млн грн менше, ніж потім держава виплачує їм у вигляді пенсій. Підвищений розмір ЄСВ може перекрити цю різницю.

ДБР Продовжує Закупівлі Персональних Жетонів: Сума та Технічні Характеристики

Оприлюднено автором

Державне бюро розслідувань оголосило тендер на придбання персональних жетонів для своїх співробітників. Очікувана вартість закупівлі складає 492 тис. грн. Інформація про закупівлю була оприлюднена 2 лютого, а кінцевий термін подання пропозицій – 10 лютого 2026 року.

Раніше, у жовтні минулого року, ДБР проводило подібний тендер. Єдиним учасником та переможцем закупівлі став ФОП Сопов Олександр Михайлович. Сума укладеного з ним договору відповідала очікуваній вартості, не відрізняючись навіть на гривню.

У тендерній документації зазначено вимоги до виготовлення жетона з оксидованої латуні. Жетон має мати форму фігурного геральдичного щита з вигнутими краями та рельєфною окантовкою шириною 2 мм. Поверхня жетона повинна бути шліфованою, з частковим гальванічним покриттям.

Жетон складається з трьох окремих елементів, з’єднаних між собою штифтами. Емблема має вигляд стилізованого тризуба, сформованого трьома вертикальними сріблястими лініями на синьому фоні. Емблему обрамляє рельєфний лавровий вінок, виготовлений за технологією вакуумного лиття. Над емблемою розміщена рельєфна стрічка з написом «ДЕРЖАВНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ», виконаним рельєфом і заповненим темно-синьою емаллю. Під емблемою на нижній стрічці розташований шестизначний персональний номер співробітника, виконаний методом карбування.

Зізнання під дулом пістолета: історія українських біженців, які пройшли через тортури КДБ Білорусі та вижили

Оприлюднено автором

Олена (ім’я змінено) ніколи не збиралася залишати рідний Маріуполь, але війна змусила жінку та її сім’ю не раз змінити місце проживання. Сподіваючись на стабільність і безпеку, українці в 2025 році переїхали до Білорусі, але там ситуація стала ще гіршою — Олену та її чоловіка взяли в оборот працівники КДБ, перетворивши факт їх переїзду на підставу для ведення диверсійної діяльності проти Білорусі та Росії.Єврорадіо детально переказує історію Олени, змінивши деякі деталі, щоб не створити загрозу безпеці героїні. Це продовження серії текстів «У білоруському полоні», присвяченої громадянам України, які зазнали переслідувань режиму Лукашенка і були звільнені 22 листопада 2025 року. Текст містить докладні описи насильства. “Потім сказали, щоб ми все робили самі”— Я родом з тимчасово окупованого міста України. До 2018 року я жила там постійно. Потім ми з чоловіком переїхали до Херсонської області і почали там працювати. У нас був власний бізнес, ми займалися виловом риби та креветок. Все було нормально до лютого 2022 року, поки туди не зайшли російські війська. Тоді у нас забрали буквально все. Наш будинок розграбували, в ньому влаштували казарму, розкрили всі приміщення, вкрали майно. У Херсонській області у нас більше нічого не залишилося.Після цього ми переїхали до Бессарабії, в Одеську область, недалеко від міста Рені. Там ми прожили приблизно рік. У 2023 році ми виїхали в одне з європейських міст, де прожили півтора року. Однак мій син не встиг виїхати з окупованої частини України в 2022 році: на той момент заборонили виїзд чоловікам. З того часу я його не бачила. З документами, які йому довелося отримувати, найпростішим варіантом для нього був в’їзд саме в Білорусь.Влада Білорусі на той момент активно розповідала про свою нейтральність, про те, що українцям там раді, що нам допоможуть. Ми вирішили їхати туди, щоб бути ближче до дітей. У мого чоловіка також залишилася дочка в окупованій частині країни.Ми приїхали до Білорусі в травні 2025 року і оселилися в Бобруйську.У нас був знайомий на ім’я Михайло. Він тимчасово поселив нас за містом, у нього були будиночки відпочинку біля невеликого озера. Ми жили в одному з цих будиночків. Ми не знали, скільки часу займе питання возз’єднання з дитиною, тому розуміли, що в Білорусі потрібно починати працювати. На допомогу ми особливо не розраховували, та її там ніхто не платить. Ми почали влаштовуватися на роботу в колгосп. Місцева адміністрація нам пообіцяла будинок. Формально ніхто не був проти, всі говорили, що допоможуть, а насправді будинок виявився великим, але повністю зруйнованим, без умов. Спочатку обіцяли допомогу, потім сказали, щоб ми все робили самі.«У камері не було ні води, ні туалету, ні раковини»— Поки ми з чоловіком намагалися привести цей будинок до ладу, продовжували жити у Михайла. І одного дня, коли ми проходили медичну комісію, нас прямо з поліклініки забрали невідомі люди. Вони не представилися, просто посадили нас в машину і відвезли.Це було в травні. Пізніше, в середині червня, відбувся вже офіційний арешт. Нас привезли назад до того будиночка на озері, де ми жили. Там були люди в масках, ніхто не представився. У нас забрали телефони і почали обшук, який тривав близько чотирьох годин. Вони перевіряли все: білизну, особисті речі, відкривали навіть мої засоби гігієни. Перевірили флешки, ноутбуки, будь-які носії інформації. Обшук був нібито під протоколом, але сам протокол нам не показали. Після цього вони просто повернули телефони і поїхали, нічого не пояснивши.На середину червня була запланована зустріч з моїм сином у Мінську. Ми мали зустріти його на вокзалі о 21:30 вечора. Але близько 14:30 нам зателефонували з міграційної служби і попросили прийти просто розписатися, взяти паспорти. Коли ми прийшли, нас заарештували. Люди в масках без пояснень кинули чоловіка на підлогу, заламали йому руки. Мене поставили обличчям до стіни, притиснули голову, і чоловік бачив, як мені приставили пістолет до голови і в області серця.Нас посадили в мікроавтобус, наказали сидіти з опущеною головою. Ніхто не пояснював, хто вони і що відбувається. Ми проїхали зовсім недовго, швидше за все, до сусідньої будівлі. Там нас завели до підвалу. Мене відвели в одну кімнату, чоловіка — в іншу. З цього моменту я його більше не бачила аж до його звільнення в грудні.Спочатку допитували чоловіка. Це тривало не менше п’яти годин. Я чула крики, але не розуміла, що відбувається. Зі мною весь цей час перебувала людина в масці. Він не розмовляв, просто наказав сидіти на стільцях і дивитися в стіну. Мені забороняли повертатися і говорити.Потім прийшов чоловік, якого я сприйняла як місцевого командира. Він сказав, що мій чоловік у всьому зізнався, що ми нібито займалися терористичною діяльністю, шпигунством, збирали інформацію на території Білорусі для українських спецслужб, фотографували дислокації російської та білоруської військової техніки.Постраждав за підтримку України. Історія Андрія, заарештованого у «справі Гаюна»Мій син не встиг виїхати з окупованої частини України в 2022 році: на той момент заборонили виїзд чоловікам. Мені дали фотографію з посмішкою, на якій я тримала сина.Мені показали мій телефон і сказали: «Ти порушила закон Білорусі, у тебе є фотографія зі свастикою». Ця фотографія була зроблена ще в 2006 році. Мені заявили, що я займалася екстремістською діяльністю.Після цього мене відвели до бобруйського ізолятора тимчасового утримання. Було близько дев’ятої вечора. Мене посадили в карцер, де по стінах повзали клопи. У камері не було ні води, ні туалету, ні раковини. Мені дали одну пляшку води і сказали:«Хочеш — пий, хочеш — мийся, води більше не буде». Ліжко опустили зі словами “На тобі спати”.Наступного дня мене відвели до суду, де засудили до тижня карцеру за адміністративне правопорушення, пов’язане з екстремізмом. Протягом цього тижня до мене приходили співробітники КДБ і говорили, що мені загрожує до 24 років позбавлення волі за пособництво чоловікові. Вониúanа і говорили, що їх було всього 4, але нас було 7, коли, як ми з’ясувалося, нам приїхали ще 3, коли ми приїхали до Білорусі.Мені казали: «Ти не будеш вільна, поки не даси відповідь».Після цього я, в такому стані, в якусь мить, як було, відчула дивний страх.Після цього почалися шантаж через дружину. Мені говорили: «Вона вже все розповіла», «вона ще не висловила, що думає». Мені навіть пригрозили, за допомою якогось з військових, і не згадують його.Мені казали: «Якщо зараз не зізнаєшся, їй дадуть таблетку аспірину і привезуть назад помирати».Основний акцент робили на психологічний тиск через дружину. Мені казали: «Вона вже все розповіла», «вона ще не висловила, що думає». І у мене не було жодного шансу на те, що в мене є хтось, хто може мене визволити, не було жодного шансу на те, що мене виберуть, і не було жодного шансу, я б з цим все покінчив.І, звичайно ж, це все було виключно засновано на брехні.Через місяць мені влаштували зустріч з дружиною на п’ять хвилин. Вона мене не впізнала, була сильно виснажена. Я сказав їй, що роблю все, щоб її відпустили. Після цього мене змусили написати зізнання. За два місяці після цього мене знову заарештували. Вона не може спати, постійно боїться, вона щодня оглядається, щось підозрює.І на 3 місяці було все це, щоб я вижив.З дружиною я зустрівся через два дні в Україні. Мені сказали: «Ваша дружина тут», і я спочатку не повірив. Зараз ми разом, нам надали житло і допомогу за гуманітарною програмою, але мій стан важкий. У мене панічні атаки, тривожність, постійні головні болі, порушення координації. Психіатри тільки починають зі мною працювати. Я кажу це як колишній офіцер — те, як зі мною поводилися, не гідне звання офіцера. Те, що зі мною робили, — це тортури. Скувати людину, руки за спиною, стяжки на ногах, роздягнути і кинути обличчям на бетон, ставити на коліна годинами, поки руки не віднімаються. Не думав, що люди здатні на таке.

Суперечка про спадщину: кішка Шупетт претендує на статки Лагерфельда

Оприлюднено автором

Сім років після смерті Карла Лагерфельда його родина оскаржує заповіт, у якому дизайнер залишив значний статок не своїм родичам, а своєму оточенню та улюбленій кішці Шупетт. Бірманська кішка отримала довічне утримання, мільйони євро та будинок із садом і продовжує жити розкішно — з подорожами та брендовими аксесуарами. Якщо суд скасує заповіт, спадщина у розмірі 200 млн євро може перейти до кровних родичів, а розкішне життя найвідомішої кішки світу моди опиниться під загрозою.

Масштабне майно та фінансові питання навколо нового депутата Карабути

Оприлюднено автором

Сергій Карабута став новим обличчям в парламенті. Однак, за його депутатським мандатом приховується значне майно та великі суми готівки. Згідно з декларацією, він володіє десятками об’єктів нерухомості та дорогими автомобілями. Розглядається питання про походження цих активів. Карабута володіє щонайменше десятьма квартирами в Києві, переважно в одному житловому комплексі на проспекті Перемоги, що складається з восьми одиниць. Середня ціна квартири в цьому районі становить 516 000 грн. Таким чином, на цих об’єктах нерухомості він має близько 4,1 млн грн. Додатково, його родина володіє квартирами та паркомісцями в житлових комплексах на Деміївській та Повітрофлотському, де одна квартира може коштувати до 4 млн грн. Загалом, його родина володіє 19 об’єктами нерухомості. У декларації також вказано Audi Q7 (2016 р.), вартість якого становить 776 255 грн, та Audi E-Tron (2020 р.), оцінюваний у 884 068 грн. Карабута володіє готівкою в сумі понад 240 000 доларів, а також 1,2 млн грн і 107 000 євро. Уточнюється, що його дохід з компанії “Тропікана тревел”, яка становить 92 000 грн на місяць, не пояснює великий обсяг його майна. Компанія “Тропікана тревел” фігурувала в кримінальній справі СБУ щодо незаконного переправлення осіб через кордон. Зв’язки Карабути з бізнесменами, зокрема з Іваном Куликом, також викликають питання. Аналіз даних у сукупності створює питання щодо джерел його доходів та потенційного впливу цього на його політичну кар’єру.

Тандем під підозрою: КП “Київавтошляхміст” віддало великий підряд компанії, що фігурує в схемах СБУ та прокуратури

Оприлюднено автором

КП “Київавтошляхміст” за 95,3 млн гривень замовило оновлення шляхопроводу над трамвайними коліями на Окружній дорозі в Подільському районі столиці. Підрядником обрали ТОВ “Д-Груп Інжиніринг” із вкрай суперечливим досьє: раніше ця компанія отримувала лише два дрібні бюджетні підряди загальною вартістю трохи понад 20 тисяч гривень, була заснована особою без жодного іншого бізнесу, деякий час належала офшорній фірмі та навіть була підловлена Антимонопольним комітетом у змові на тендері. Також “Київавтошляхміст” не спинило те, що “Д-Груп Інжиніринг” фігурує щонайменше у двох кримінальних провадженнях як учасник схем із відмивання бюджетних коштів.Як стало відомо КВ з оголошення у системи Prozorro, 30 січня 2026 року КП “Київавтошляхміст” (*) уклало з ТОВ “Д-Груп Інжиніринг” (**) договір на відновлення несних конструкцій шляхопроводу через трамвайні колії на Окружній дорозі на ділянці від Гостомельського шосе до проспекту Дмитра Павличка (раніше – Маршала Рокоссовського). Ціна договору становить 95,3 млн гривень.Договір підписали без конкурсу, оскільки крім ТОВ “Д-Груп Інжиніринг” інших учасників закупівлі не було. Згідно з угодою, оновити шляхопровід підрядник повинен до кінця 2026 року.У Київській міськдержадміністрації (КМДА) уточнили, що ремонт охопить прогонові будови, опори та елементи мостового полотна. Столична влада нагадала, що шляхопровід був введений в експлуатацію у 2005 році, а нині на ньому зафіксовано руйнування бетонного шару, оголення арматури та її інтенсивна корозія на балках і опорах. Розташування шляхопроводуПро підрядника Згідно з даними аналітичної системи Youcontrol, ТОВ “Д-Груп Інжиніринг” зареєстроване в 2016 році у Києві Русланом Карікою, який до цього та після цього більше ніякого бізнесу не мав.З того часу фірма кількаразово змінювала прописку (на сьогодні зареєстрована у Дніпрі), а також власників. Так, після Руслана Каріки вона перейшла до Руслани Каріки, яка прописана з ним в одній квартирі в Конотопі на Сумщині. Згодом протягом п’яти років підприємство належало сейшельській компанії “Сонберг ЛТД”.З квітня 2025 року і донині засновницею та директором ТОВ “Д-Груп Інжиніринг” є Ірина Калініна. Останній на сьогодні належить також ТОВ “Інгул”, яке раніше спеціалізувалося на діяльності кафе та ресторанів, а нині – на наданні в оренду нерухомості. Також Ірина Калініна зареєстрована як ФОП з основним видом діяльності “роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах”.Як свідчать дані Clarity-project, до нинішнього контракту ТОВ “Д-Груп Інжиніринг” мало мінімальний досвід участі в публічних закупівлях — компанія уклала лише два договори на загальну суму 23 тисячі гривень. Ці угоди були підписані у 2017 та 2018 роках із КП “Боярка-Водоканал” Боярської міської ради й стосувалися дорожніх робіт.Разом з цим ТОВ “Д-Груп Інжиніринг” також брало участь у тендері “Миколаївводоканалу” у 2017 році. Однак, як згодом встановив Антимонопольний комітет, представники компанії діяли у змові з конкурентами, що було визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. В результаті саму закупівлю відмінили, а на учасників змови були наклали штрафи.ТОВ “Д-Груп Інжиніринг” також фігурує у кримінальному провадженні щодо розтрати бюджетних коштів під час будівництва паркінгу в аеропорту «Бориспіль» (провадження №42018000000002085), яке розслідувала Генеральна прокуратура. В судових ухвалах вказано, що генпідрядник — ТОВ «НАН» — уклав субпідрядні угоди з кількома компаніями, зокрема з “Д-Груп Інжиніринг”. Слідчі вважають, що в подальшому частина бюджетних коштів, отриманих за договорами, була переведена на рахунки підприємств із ознаками фіктивності для подальшого обготівкування. Такі фірми, за інформацією прокурорів, не мали персоналу, техніки чи офісів, не перебували за податковими адресами та маніпулювали податковою звітністю.Окрім цього, ТОВ «Д-Груп Інжиніринг» згадується як компанія з ознаками фіктивності в судовій ухвалі щодо розтрати 192 млн гривень бюджетних коштів у 2016-2017 роках посадовцями комунальних підприємств Києва та низкою фірм (провадження № 12018100000000327). Слідство вважає, що компанія брала участь у схемах із «відмивання» коштів, зокрема, шляхом штучного завищення вартості виконаних робіт.Про замовникаКП “Київавтодорміст” з серпня 2023 року офіційно очолює Богдан Кобернюк, який до цього з листопада 2019 року керував ним в якості тим тимчасового керівника.Богдан Кобернюк є підозрюваним в кількох кримінальних провадженнях. Зокрема, у травні 2024 року йому оголосили підозру за фактом розтрати коштів у великих розмірах. За даними слідства, у 2023 році КП “Київавтодорміст” уклало договір із ТОВ “Маст-Буд” на ремонт деформаційних швів мостів та транспортних розв’язок у Києві. Роботи, як з’ясували слідчі, були виконані не в повному обсязі. У столичній прокуратурі повідомили, що на той час в.о. директора КП, знаючи про заміну підрядником бетонної суміші на невідповідну тендерним вимогам, підписав документи, на підставі яких було проведено оплату.Крім цього, Богдану Кобернюку інкримінують службову недбалість, що призвела до тяжких наслідків. За інформацією слідства у ще одному провадженні, міський бюджет під час проведення низки робіт на мостах недорахувався 3,5 млн гривень. Тут йдеться про роботи за договором 2022 року між КП “Київавтошляхміст” і ТОВ “Вдомалад” на виконання аварійних та відновних робіт по заміні гідроізоляції на об’єктах столичної дорожньо-транспортної інфраструктури.КП “Київавтошляхміст” входить до структури КК “Київавтодор”, генеральним директором якої з 5 липня 2022 року є Олександр Федоренко. Він же з 19 травня 2020 року очолював комунальну корпорацію на правах в.о. керівника.КК “Київавтодор” підпорядковується Департаменту транспортної інфраструктури КМДА, який з листопада 2025 року очолює Сергій Підгайний (на колажі).

Кремль відкидає гарантії безпеки для України

Оприлюднено автором

Російські високопосадовці та рупори Кремля продовжують наголошувати на відданості Росії своїм воєнним цілям і категорично відкидають можливість західних гарантій безпеки для України, які мають бути частиною мирного плану. Таким чином, Москва, ймовірно, створює інформаційний фон для того, щоб відхилити будь-яку мирну угоду, яка не враховує поступок перед російськими вимогами.Такі висновки у своєму новому звіті оприлюднили аналітики Інституту вивчення війни, які проаналізували заяви кремлівських рупорів на тлі нового раунду переговорів в Абу-Дабі 4−5 лютого.Речниця Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова назвала «категорично неприйнятним» для Росії будь-яке розміщення західних військ у повоєнній Україні, зокрема сил Коаліції охочих. Захарова повторила кремлівський наратив про те, що присутність іноземних сил нібито «становитиме загрозу безпеці Росії». Вона також попередила, що РФ вважатиме ці контингенти законними військовими цілями.Захарова також зазначила, що вирішення війни неможливе, якщо воно не буде спрямоване на усунення так званих «першопричин» російського вторгнення, які Москва прагне вирішити «військовими чи політичними методами». У ISW нагадують, що кремлівські чиновники використовують термін «першопричини» як скорочене позначення вимог Росії, серед яких повернення НАТО до кордонів 1997 року, знищення української армії та заміна чинної демократично обраної влади України на проросійський режим.Крім того, речник Кремля Дмитро Пєсков 4 лютого заявив, що Росія продовжуватиме війну в Україні, доки українська влада «не ухвалить відповідних рішень». У ISW вважають, що це, ймовірно, означає капітуляцію України перед абсолютистськими вимогами Росії.А український екснардеп Віктор Медведчук, близький особистий союзник Володимира Путіна, 4 лютого заявив, що ідея розміщення західних військ в Україні нібито означає «вирок цим [мирним] угодам» (зокрема Медведчук посилався на озвучену в Києві тезу генсека НАТО Марка Рютте про те, що після укладення мирної угоди в Україні з’являться збройні сили, «літаки в повітрі та підтримка на морі» тих союзників, які погодилися допомагати — прим. ред.). Натомість Медведчук наголосив, що Росія ніколи не дозволить Коаліції охочих розмістити свої сили в Україні, і це є «неприпустимим» для Москви. Депутати Державної думи Росії, які часто виступають рупорами кремлівських наративів, також повторили категоричну відмову Москви від післявоєнних гарантій безпеки для України, підкреслює ISW.

Кибератаки на італійські об’єкти перед Олімпіадою-2026

Оприлюднено автором

Італійські служби безпеки виявили кібератаки на об’єкти, пов’язані із зимовими Олімпійськими іграми 2026 року, та дипломатичні місії Італії. Згідно з інформацією агентства ANSA, хакери атакували посольство Італії у Вашингтоні, а також консульства в Сіднеї, Торонто та Парижі. Крім цього, кібератаки торкнулися сайтів та інфраструктури, пов’язаної із зимовими Олімпійськими іграми, включаючи онлайн-портали готелів у Кортіна-д’Ампеццо в Альпах. Відповідальність за напад взяла на себе група хакерів Noname057, що має проросійську спрямованість. У повідомленні, розміщеному в пов’язаному з групою Telegram-каналі, йдеться: «Проукраїнська позиція італійського уряду призводить до того, що підтримка українських терористів карається нашими DDoS-атаками». Антоніо Таяні зазначив, що в кібератаці простежується «російський слід». Він підкреслив, що це «підтвердили самі організатори атаки, вказавши причину своїх дій». За словами Таяні, кібератаку вдалося «нейтралізувати». XXV зимові Олімпійські ігри 2026 року відбудуться з 6 по 22 лютого в Італії. Росію на змаганнях представлятимуть лише 13 спортсменів у нейтральному статусі – без прапора та гімну, а участь російських збірних, включаючи хокейну, заборонена. Аналогічні обмеження поширюються і на білоруських спортсменів.

В Донецьку запровадили систему акредитації для журналістів

Оприлюднено автором

В окупованому Донецьку з учорашнього дня почали видавати дозволи на висвітлення обстрілів та їхніх наслідків. Про це повідомили 5 лютого. Згідно з інформацією, окупаційна влада погрожує штрафами за публікацію інформації про наслідки обстрілів без відповідного дозволу. Штрафи встановлені в розмірі: — для фізичних осіб – від 2000 до 6000 рублів; — для посадових осіб – від 20 000 до 60 000 рублів; — для юридичних осіб – від 200 000 до 600 000 рублів. Дозволи видаються на термін один рік.

В громаді на Харківщині ввели карантин через сказ у собаки

Оприлюднено автором

У селі Федорівка Лозівської громади лабораторно підтверджено випадок сказу у домашнього собаки. Місцева протиепізоотична комісія прийняла рішення про введення двомісячного карантину та комплексу обмежувальних заходів.
Випадок сказу зафіксовано у селі Федорівка Миролюбівського старостинського округу. Про це повідомила в.о. начальника Лозівської районної державної лікарні ветеринарної медицини Юлія Висоцька.
ОБСТАВИ ЗАРАЖЕННЯ
За словами спеціалістів, собака належала родині, яка постійно не проживала у домоволодінні — власниця перебувала за кордоном. За твариною доглядала літня сусідка. Згодом жінка помітила зміни у поведінці та стані собаки: млявість, нетипову поведінку, погіршення зовнішнього вигляду.
Приватний ветеринар порадив ізолювати тварину, а у разі її загибелі — звернутися до державної ветеринарної служби. Після смерті собаки спеціалісти відібрали патологічний матеріал і направили його до Харківської регіональної лабораторії Держпродспоживслужби, де сказ було лабораторно підтверджено.
КОНТАКТ ІЗ ЛЮДИНОЮ
Під час догляду за собакою жінка могла контактувати із слиною тварини — зокрема через ослинення рук. Наразі вона проходить відповідне профілактичне лікування.
Фахівці зазначають, що точно визначити час і джерело зараження неможливо: інкубаційний період сказу може тривати від двох тижнів до року. Найчастіше джерелами інфекції є лисиці або безпритульні тварини.
КАРАНТИН І ОБМЕЖЕННЯ
Рішенням протиепізоотичної комісії у Федорівці запроваджено карантинні обмеження строком на два місяці з моменту виявлення останнього випадку захворювання. Якщо нових випадків не буде зафіксовано, карантин знімуть, у разі появи нових — обмеження подовжать.
До зони спостереження входять села Миролюбівка, Мирне, Яблучне та Українське. Про вакцинацію мешканців інформуватимуть через старост.
ВАКЦИНАЦІЮ ВІДКЛАЛИ
Активні виїзди ветеринарних служб наразі відтерміновано через сильні морози — за низьких температур вакцинацію проводити неможливо. Щеплення розпочнуть після покращення погодних умов.
Фахівці наголошують: сказ — смертельно небезпечне захворювання, яке передається як тваринам, так і людям. Єдиний надійний захист — щорічна вакцинація домашніх тварин, незалежно від того, чи проживають власники у домоволодінні постійно, чи навідуються періодично.
СКІЛЬКИ МЕШКАНЦІВ ОБЛАСТІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД ТВАРИНУ У 2025 році до медиків на Харківщині звернулися 3326 осіб, які зазнали ушкоджень від тварин. Антирабічне лікування призначено 1447 пацієнтам, однак повний курс щеплень завершили 1282 особи. Про це повідомили в Харківському обласному центрі контролю та профілактики хвороб.
Ще 165 людей не завершили вакцинацію у 2025 році. Як пояснила директорка облцентру Любов Махота, 89 пацієнтів закінчили курс вже в січні 2026 року, а 76 отримали так званий умовний курс щеплень. За словами Махоти, у 66 випадках сказ у тваринах було лабораторно виключено або тварину взяли під ветеринарний нагляд. Ще четверо пацієнтів завершили лікування за межами області, а шестеро відмовилися від вакцинації. Умовний курс антирабічного лікування зазвичай передбачає три щеплення з п’яти, однак в окремих випадках пацієнти можуть отримати два або чотири введення вакцини, зазначила керівниця облцентру.