Державне бюро розслідувань (ДБР) повідомило про підозру співробітникам харківського територіального центру комплектування (ТЦК) у випадках катувань та стрільби. Майор ТЦК залучив своїх підлеглих та військових рекрутерів, які, під приводом «оповіщення та призову», проникли до приватного будинку. Під час «обшуку» вони видавали себе за працівників Служби безпеки України (СБУ), застосовуючи фізичне насильство та погрожуючи зброєю цивільним особам, вимагали визнання у причетності до злочинів, пов’язаних зі збутом наркотиків і психотропних речовин. Коли один з чоловіків намагався чинити опір, у нього вистрілили. Двох постраждалих доставили до ТЦК, де їх тривалий час утримували, били, погрожували зброєю та змушували надавати певну інформацію. Одного з них примусили підписати документи про скасування відстрочки від мобілізації. В результаті одного чоловіка відпустили, а інший зміг втекти самостійно. Загалом підозри висунуті шістьом військовим та військовим комісарам.
Місячні архіви: Квітень 2026
Секрети фармринку: як «Київський клуб» контролює лабораторії
Як виникли лабораторії при Держлікслужбі? Про це розповідає Викривач. Історія «Добробут-Лікилаб» та «Лікилаб» виглядає не як конкуренція, а як єдина команда. За даними НАБУ, за цими лабораторіями стоїть так званий «Київський клуб» — бек-офіс при Держлікслужбі, в якому фігурують Кириленко, Дяченко, Ісаєнко та їх партнери. «Добробут-Лікилаб» було запущено у 2023 році за участі Ісаєнка, Короленка та Оврамця. Протягом кількох років вони отримали понад 100 млн грн доходу. «Лікилаб» зареєстрували у 2025 році, і вже через кілька місяців отримали ще мільйони. Формально власниками є Устік і Пономаренко, але процесами керує Лесик, а реальні бенефіціари, згідно зі слідством, ті ж Ісаєнко, Короленко, Оврамець та їх компанія. Ці лабораторії відповідають за перевірку якості ліків, їх сертифікацію та допуск на ринок. Варто також згадати про «внутрішній сервіс»: платні перевірки, узгоджені результати, прискорення для своїх і затримки для чужих. Держлікслужба при цьому виглядає не як контролер, а як партнер. Перевірки не виявляють проблем навіть там, де є питання до обладнання, реагентів чи персоналу. У жовтні 2025 року перевірка під керівництвом Шовкового взагалі не виявила порушень, хоча НАБУ вказує на його зв’язки з Лесиком і домовленості з фармкомпаніями щодо умов перевірок. По суті, «Київський клуб» створює лабораторії, покриває їх і через них контролює ринок. Ті, хто заходять через Ісаєнка, Короленка, Оврамця та Лесика, отримують зелений світ, тоді як інші можуть довго чекати. Це вигідний бізнес, особливо коли доступ до ринку ліків визначається не стандартами, а прізвищами.
Суд закрив вимогу до ПриватБанку на 132 058 гривень через тотожність спору
Клієнт АТ КБ «ПриватБанк» заявив, що за кредитним договором банк безпідставно нарахував і списав з його рахунку 158 531 грн. Оскільки примусово було стягнуто лише 26 472 грн, він вважав, що у банку залишилися безпідставно утримані кошти у сумі 132 058 грн.
Про це йдеться у рішенні Оболонського районного суду м. Києва, опублікованому 16 квітня 2026 року. Суд встановив, що 05.11.2019 року між чоловіком та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, за яким банк надав йому кредитний ліміт на картковий рахунок.
Позивач посилався на те, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04.12.2024 у справі № 641/4355/23, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.07.2025 року, вже було встановлено факт безпідставного нарахування та списання банком з його рахунку відсотків за користування кредитом, щомісячних комісій, суми овердрафту та плати за несвоєчасне погашення кредитного ліміту за період з 28.02.2018 року до 13.08.2020 року на загальну суму 158 531 гривні.
Він зазначав, що в межах розгляду зустрічного позову у тій справі суд стягнув з банку лише 26 472 гривень, оскільки був обмежений межами заявлених позовних вимог. На цій підставі чоловік просив додатково стягнути 132 058 гривень, а також інфляційні втрати у сумі 106 042 гривень і 3 % річних у сумі 20 054 гривень, вказуючи, що з 13.08.2020 року банк прострочив виконання грошового зобов’язання щодо повернення безпідставно списаних коштів.
01.10.2025 року представник АТ КБ «ПриватБанк» подала відзив, у якому просила закрити провадження у справі в частині стягнення безпідставно набутих коштів, а в решті вимог відмовити повністю. Вона наголосила, що спір між тими самими сторонами щодо того самого предмета та з тих самих підстав уже був розглянутий у справі № 641/4355/23. За її позицією, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04.12.2024 року за зустрічним позовом чоловіка до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення надмірно сплачених коштів уже стягнуто 26 472 гривень, а це рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.07.2025 року.
Представник банку також зазначила, що нові вимоги фактично є повторним зверненням з тотожним позовом, оскільки вони стосуються того самого кредитного договору від 05.11.2019 року, того самого предмета спору — стягнення безпідставно набутих коштів, і ґрунтуються на тих самих обставинах, а саме на твердженні про безпідставне списання банком коштів через відсутність погодження відповідних платежів сторонами. На її думку, збільшення розміру вимог не змінює предмета позову, тому звернення з вимогою про стягнення 132 058 гривень після вирішення спору по суті не допускається. Крім того, вона вказала, що у справі № 641/4355/23 суд задовольнив зустрічний позов у межах заявлених вимог, а не частково, і саме позивач визначав обсяг своїх вимог у попередній справі.
Суд дійшов висновку, що у цивільній справі № 641/4355/23 предметом розгляду, серед іншого, були вимоги позивача про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» надмірно сплачених коштів за договором від 05.11.2019 року у сумі 26 472 гривень як відсотків та комісій. Підставою для звернення до суду із зустрічним позовом у межах тієї справи була відсутність узгодження істотних умов кредитного договору, у тому числі розміру відсотків, що нараховує банк, та їх договірного списання за рахунок тіла кредиту.
У справі № 756/14038/25 позовні вимоги також стосувалися стягнення надмірно сплачених коштів за договором від 05.11.2019 року у зв’язку з відсутністю узгодження істотних умов кредитного договору, зокрема розміру відсотків, що нараховує банк. Суд наголосив, що вимоги у двох справах є тотожними, оскільки заявлені до того самого відповідача, стосуються того самого договору та ґрунтуються на тих самих підставах.
У рішенні також наведено висновки Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 2 грудня 2020 року у справі № 175/685/17-ц зазначено, що зміна розміру відшкодування за незмінності підстав позову не свідчить про зміну предмета позову. Також у постанові Верховного Суду від 7 червня 2023 року у справі № 204/7727/19 вказано, що подання нових доказів чи інше перефразування підстави позову не означає пред’явлення іншого позову, а в будь-якому разі йдеться про тотожний позов. Суд окремо звернув увагу на ч. 3 ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У підсумку суд закрив провадження у справі за позовом чоловіка до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів у частині вимог про стягнення переплати за кредитним договором від 05.11.2019 року у сумі 132 058 гривень. У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 106 042 гривень та 3 % річних у сумі 20 054 гривень йому відмовили.
Верховний Суд: Кредитний договір через мобільний додаток є дійсним
Дійсність електронних кредитних договорів, укладених через мобільні додатки з підтвердженням за допомогою SMS-кодів, залишається предметом активних дискусій у судовій практиці. У справі № 705/1938/25, розглянутій 8 квітня 2024 року Верховним Судом, було поставлено питання: чи може кредитний договір, укладений з використанням одноразового ідентифікатора, бути визнаним недійсним на підставі заяви позичальника про шахрайські дії з боку третіх осіб. Позивач звернувся до суду з проханням визнати недійсним договір споживчого кредиту, укладений із банком. Спір виник після того, як позивач розмістив оголошення про продаж товару на платформі «OLX». Після цього він отримав повідомлення від потенційного покупця, який стверджував, що оплата здійснена через сервіс платформи, і надіслав відповідне посилання. Далі комунікація продовжилася в месенджерах, де невідома особа, представившись працівником технічної підтримки «OLX», переконала позивача надати віддалений доступ до свого мобільного телефону. Після отримання доступу до пристрою телефон було заблоковано, а згодом позивач виявив, що від його імені укладено кредитний договір із банком через мобільний додаток, підтверджений одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом), який використовувався як електронний підпис. Позивач стверджував, що договір укладено без його волі через шахрайські дії третіх осіб, які отримали доступ до його мобільного пристрою та фінансових даних. Суди першої та апеляційної інстанцій підтримали доводи позивача, визнавши договір недійсним через ризики неналежної ідентифікації особи при використанні дистанційних сервісів. Банк оскаржив ці рішення, стверджуючи, що договір укладено через офіційний мобільний додаток з використанням одноразового пароля, а доступ до пристрою надав сам позивач. Верховний Суд зазначив, що загальні вимоги, необхідні для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України. Воля учасника правочину має бути вільною та відповідати його внутрішньому наміру. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір є угодою двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків, оформленою в електронній формі. Суд також підкреслив правову природу електронного договору, зазначивши, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», прирівнюється до письмового договору за правовими наслідками. Верховний Суд наголосив на важливості наявності всіх істотних умов для відповідного виду договору в електронному форматі, оскільки в іншому випадку він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недотримання письмової форми відповідно до закону. Суд зазначив: «Важливо розуміти, в яких випадках необхідно створювати електронний договір як окремий документ, а коли достатньо висловити свою волю через електронні комунікації. Метою підписання договору є ідентифікація підписанта, підтвердження його згоди з умовами договору та забезпечення цілісності даних в електронному вигляді. Якщо договір має електронну форму, то його слід підписувати електронним підписом». Щодо механізму підписання, Верховний Суд зазначив, що моментом підписання електронної угоди є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором — це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні. Це може бути комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник через електронну пошту у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або SMS-коду, надісланого на телефон. Водночас не кожна електронна угода вимагає створення окремого електронного документа. Електронний договір може бути укладений у спрощеній формі або традиційно — у вигляді окремого документа. Суд встановив, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту був підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, що підтверджує укладення спірного правочину. Верховний Суд також звернув увагу на технічну неможливість укладення договору без участі користувача — без отримання листа на електронну пошту або SMS-повідомлення, без входу на сайт товариства за допомогою логіна та пароля кредитний договір не міг бути укладений. Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов правочину, що спростовує висновки судів попередніх інстанцій про недійсність кредитного договору. Щодо доводів про шахрайство, Верховний Суд зазначив, що оскільки позивач підписав договір, а відповідач погодився на надання кредиту, немає підстав вважати, що в момент укладення кредитного договору не були дотримані вимоги статті 203 Цивільного кодексу України. Доказів протилежного в матеріалах справи не виявлено, і позивач не надав таких доказів, що є його процесуальним обов’язком відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до викладеного, Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу банку, скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним договору споживчого кредиту. Таким чином, Верховний Суд підтвердив усталену практику: укладення кредитного договору через мобільний банкінг з використанням одноразового ідентифікатора є належною формою правочину та підтверджує волевиявлення сторони. Ця позиція має практичне значення для спорів щодо онлайн-кредитування, закріплюючи пріоритет формалізованих електронних процедур та обов’язок сторони доводити відсутність своєї волі на укладення правочину.
Навчання з реагування на підтоплення в Троєщині
Очільник Деснянської РДА Максим Бахматов організував масштабне командно-штабне та практичне тренування на випадок підтоплення у своєму районі. Він зібрав усіх можливих учасників: від КП “Плесо” та рятувальників ДСНС до ветеринарів, КП “Київпастранс” та волонтерів з World Central Kitchen. Тренування було спрямоване на підготовку до можливого підтоплення Троєщини, що виглядає дивно на фоні новин про обміління Київського водосховища та загибель місцевої фауни. Про це повідомляє Інформатор. Бахматов оголосив про проведення навчань у своєму Facebook. Усі учасники зібралися у п’ятницю, 17 квітня 2026 року, щоб відпрацювати “один із найскладніших сценаріїв” – підтоплення територій через різке підвищення рівня води. Очільник Троєщини очікує паводок з боку Десни/Десенки та Київського моря, що виглядає логічно, оскільки лівий берег Дніпра у Деснянському районі столиці є низьким і може зазнати підтоплень у разі раптового підвищення рівня води. “Умови тренування були максимально наближені до реальних, щоб об’єктивно перевірити готовність служб, ефективність управлінських рішень та рівень взаємодії. Оперативно було створено штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Ми забезпечили чітку систему управління та координації дій усіх підрозділів”, – зазначив Бахматов. У спеціально створеному штабі він керував у яскраво-червоній куртці зі світловідбивними елементами та написом “Голова” на спині. Бахматов також поділився основними результатами тренування: вдалося вчасно оповістити населення, розгорнути евакуаційні пункти, організувати евакуацію разом з “домашніми та свійськими тваринами” (остання фраза, очевидно, є жартом щодо Троєщини), а також знайти постраждалих. Крім того, учасники нагодували постраждалих, розчистили дороги та відкачали воду. Особливо вражає перелік організацій – комунальних, державних та міжнародних, які були залучені до навчань. Такі масштабні тренування у Києві, напевно, не проводив ще ніхто: на Троєщині були задіяні всі, хто міг би бути корисним під час порятунку чи ліквідації наслідків. Не запросили лише Нацгвардію з гелікоптерами та іхтіологів – усі інші були залучені до “кіпіша” на Троєщині. Проте, у 2026 році підтоплень, очевидно, не відбудеться. Рівень Десни (та, відповідно, Десенки у самому Києві) залишається в межах норми. А Київське водосховище, навпаки, страждає від нестачі води: енергетики знизили рівень води в “Київському морі” ще в лютому-березні 2026 року, щоб збільшити потужності генерації електроенергії на Київській ГЕС. Таким чином, навчання, ймовірно, задовольнили амбіції “володаря Трої” і дали йому можливість сфотографуватися в яскравій червоній куртці зі світловідбивними елементами та написом “ГОЛОВА” на спині.
Врятування життя: патрульні поліцейські у Києві запобігли трагедії
У Києві патрульні поліцейські врятували чоловіка, який намагався вчинити самогубство шляхом самоспалення. Керівник будівельної бригади вже облив себе бензином з каністри і готувався запалити сірник. На щастя, поліцейські змогли знайти правильні слова, щоб переконати його не вчиняти цей фатальний крок і заспокоїли його емоції. Про цей інцидент повідомляє Інформатор. Непоправне ледь не сталося на одному з будівельних майданчиків столиці, коли один з колег зателефонував на спецлінію “112” і повідомив, що керівник бригади планує вчинити самогубство. Коли патруль прибув на місце, чоловік вже вилив на себе бензин з каністри, яку тримав у руках. Напарники Іван Войтович та Сергій Стрішний швидко прибули на вказану адресу, де виявили чоловіка в пригніченому стані. Патрульні підібрали потрібні слова, заспокоїли його та відвели в безпечне місце. Після цього його передали медикам. Чоловіка врятували напарники Іван Войтович та Сергій Стрішний. На відеозаписі з боді-камер, який також був показаний у Патрульній поліції столиці, видно, що чоловік був майже готовий до останнього кроку в житті. Поліцейські навели аргумент, що він є “старшим бригади”, і що його вчинок зашкодить не лише йому, а й його колегам. На місці інциденту його відмили від нафтопродуктів і перевдягнули в сухий одяг.
Фінансові подарунки та автомобілі: пояснення Артема Ганущака
Артем Ганущак, заступник міського голови Рівного, раніше працював в Службі безпеки України, де провів майже 10 років. Його остання посада в СБУ була заступником начальника відділу 4-го управління, яке займається боротьбою з корупцією та організованою злочинністю. З 2021 року він працює в Рівненській міській раді. Журналістки «Слідство.Інфо» проаналізували його декларації за 2024 та 2025 роки, виявивши суттєві зміни в майні. У 2025 році Ганущак отримав у подарунок від матері 1 мільйон 300 тисяч гривень, а його дружина Діана отримала автомобіль «BMW X5» 2018 року вартістю майже 1 мільйон 700 тисяч гривень. Також у його декларації за 2025 рік вказано ще один автомобіль «BMW X5» 2020 року, який належить матері, але використовується ним.
Журналістки з’ясували, що мати Ганущака, Лариса, колишня підприємиця, подарувала йому гроші після продажу квартири в житловому комплексі «Ріверсайд». Квартиру вона придбала у 2016 році, а продала у 2025 році за приблизно 90 тисяч доларів. Ганущак стверджує, що мати поділила дохід від продажу на дві частини: одну частину подарувала йому, а іншу витратила на купівлю автомобіля.
Тесть Ганущака, Василь Височанський, у 2020 році не мав офіційних доходів, але у 2021-2024 роках працював директором Здолбунівської міської лікарні. У 2023 році він продав «BMW X5» 2014 року за понад 1 мільйон 300 тисяч гривень і купив новіший автомобіль, який подарував доньці. Ганущак не відповів на запитання про мільйонні подарунки та автомобілі.
Артем Ганущак зазначив, що мільйонні подарунки від батьків не є чимось незвичайним і що всі доходи від продажу майна були задекларовані. Він пояснив, що його мати могла купити квартиру за свої доходи, а також підтвердив, що продовжує користуватися службовою квартирою в Києві, оскільки залишився на квартирному обліку після звільнення зі СБУ. Ганущак запевнив, що його родина не живе в цій квартирі постійно, але іноді користується нею під час поїздок до столиці.
Гонорари прем’єрки: пояснення викладацької діяльності Юлії Свириденко
Секретаріат Кабінету міністрів відповів на запит «Главкома» щодо гонорарів та викладацької діяльності прем’єр-міністерки Юлії Свириденко. У відповіді заступник державного секретаря Кабміну Павло Полянський зазначив, що відповідно до статті 7 Закону України «Про Кабінет міністрів України», члени Кабміну мають право поєднувати свою службову діяльність з викладацькою, науковою та творчою діяльністю у позаробочий час. Крім того, в Кабміні підкреслили, що викладацька діяльність Юлії Свириденко у приватному навчальному закладі «Київська школа економіки» здійснюється відповідно до статті 25 Закону України «Про запобігання корупції», що дозволяє поєднувати основну роботу з викладацькою та науковою діяльністю.
Новий індекс корупційних ризиків для української еліти
Американська аналітична платформа Smart Times представила рейтинг корупційного ризику для українських публічних фігур. Це перша зовнішня оцінка корупційних ризиків, що отримала українська еліта, завдяки запуску щомісячного індексу Corruption Risk Index (CRI). Цей інструмент не є медійним рейтингом чи політичною заявою; він був розроблений для задоволення потреб західних інститутів, які прагнуть швидко оцінити, з ким вони мають справу в українській політиці та бізнесі. Методологія індексу нагадує кредитні рейтинги в США: шкала варіюється від 300 до 850 балів, де підвищення показника свідчить про зростання корупційного ризику. У початковій версії індексу оцінюється 132 особи, включаючи високопосадовців, бізнесменів, представників силових структур та керівників антикорупційних органів. Це не просто окремі випадки, а спроба систематизувати дані про всю верхівку української публічної сфери. Максимальний бал отримав Ігор Коломойський, а в першій двадцятці також опинилися Андрій Єрмак та Сергій Льовочкін. Склад списку демонструє, що індекс не розрізняє державних і приватних гравців; враховуються вплив, доступ до ресурсів та накопичені претензії з боку правоохоронних органів, санкцій та медіа. Розробники зазначають, що модель враховує різноманітні фактори: кримінальні провадження, санкційні обмеження, дані з публічних реєстрів, ділові зв’язки та медіа-публікації. Основна увага приділяється технологічній базі, зокрема AI-інфраструктурі, що включає мовні моделі, навчання на українському правовому полі та системи аналізу зв’язків і бенефіціарної власності. Серед партнерів та експертів вказані Palantir Technologies, Anthropic, а також американські аналітичні центри RAND Corporation, Hoover Institution і Heritage Foundation. Головна мета цього проєкту — його цільова аудиторія. Індекс не призначений для українських виборців чи внутрішньої політичної дискусії; він створений для тих, хто приймає рішення за межами України: Конгресу США, інвестиційних фондів, банків та комплаєнс-служб. Це фактично зовнішній фільтр, що дозволяє швидко оцінити репутаційні та корупційні ризики будь-якого українського гравця без детального аналізу. Це змінює сприйняття української еліти за кордоном. Раніше рішення приймалися на основі дипломатичних сигналів, лобізму чи фрагментарної інформації, тепер з’являється стандартизована система оцінки, яка не залежить від українських інститутів, що можуть бути проігноровані. Вона формується зовні і буде використовуватися там, де приймаються фінансові, санкційні та політичні рішення.
Фінансовий успіх дружини податківця: Ірина Двірко перевищила доходи чоловіка
Олександр Двірко, начальник Головного управління ДПС у Київській області, має дружину, яка досягла значних успіхів у бізнесі. Найбільші доходи в їхній родині задекларувала Ірина Двірко, яка отримала понад 6,4 мільйона гривень від підприємницької діяльності, а також 1,26 мільйона гривень від продажу майна і 12 тисяч гривень від оренди. У декларації також вказано їхнього сина Романа Двірка. За рік Олександр Двірко заробив приблизно 1,05 мільйона гривень у податкових органах. Сім’я володіє кількома об’єктами нерухомості. Дружині належить квартира в Києві площею 107,5 м², яка оцінюється в 600 тисяч гривень, а також приміщення для зберігання велосипедів. Олександр Двірко володіє квартирою площею 83,2 м², вартістю 902 тисячі гривень. Він також має земельну ділянку на Київщині. У 2025 році він орендував паркомісце, що належить Наталії Броніній. Декларація містить інформацію про інше майно: частину будівлі на Київщині, власником якої є Андрій Двірко, якою користується дружина через суборенду (орендар — ТОВ «Автогазтрейд»). Сім’я має електромобіль Volkswagen ID.4 (2023) вартістю 1,17 мільйона гривень, оформлений на Ірину Двірко. Серед заощаджень Олександр Двірко має 7500 доларів та 25 тисяч гривень готівкою. Його дружина зберігає 180 тисяч доларів і 85 тисяч гривень, а також позичила 80 тисяч доларів Олені Юр.