Архіви позначок: Ермак

Зупинка проєктів ENSO в Києві: що відомо про незавершені ЖК та виїзд Раміля Мехтієва

Оприлюднено автором

Будівельна компанія ENSO, яка одночасно зводила в Києві три великі житлові комплекси, припинила роботи. Офіс компанії зачинено, а співвласник після прощального листа інвесторам залишив країну. Про це йдеться в сюжеті Bihus.Info.

У Києві ENSO реалізовувала проєкти Poetica, Diadans і Fjord. Усі три житлові комплекси розташовані в центральній частині міста, однак жоден із них компанія не завершила.

Після початку повномасштабного вторгнення ENSO пояснювала зупинку вимушеною паузою. Пізніше компанія кілька разів повідомляла про відновлення робіт. Наприкінці травня в Instagram ENSO з’явився допис від імені співвласника та СЕО Раміля Мехтієва, який виглядав як прощання.

Після цього телефони менеджерів перестали відповідати, а клієнтський простір у бізнес-центрі “Парус” закрився. Деякі інвестори розповідають, що колишній менеджмент нібито провів із ними неформальну зустріч, під час якої підтвердив завершення діяльності ENSO та пообіцяв, що добудовою об’єктів нібито займеться інша неназвана компанія. Водночас журналісти Bihus.Info поспілкувалися з власниками трьох найбільших будівельних структур міста, і жоден із них не знає про когось, хто взявся б за завершення ЖК ENSO.

Також журналісти встановили, що Мехтієв виїхав з країни ще на початку квітня. Частина співробітників українського ENSO зараз працює в однойменній будівельній структурі в ОАЕ, де займається зведенням двох люксових комплексів у Дубаї.

Цю компанію в ОАЕ зареєстрували вже після початку повномасштабного вторгнення. За даними журналістів, до її створення та діяльності причетний народний депутат Вадим Столар. Раніше журналісти неодноразово знаходили зв’язки з ним і в української структури ENSO.

Однак цим політичні зв’язки компанії не обмежуються. Кілька років тому Bihus.Info повідомляли, що до початку повномасштабного вторгнення до структур, пов’язаних із будівництвом житлових комплексів ENSO, увійшли люди з оточення екснардепа Віктора Медведчука, а також партнер колишнього очільника ОП Андрія Єрмака Артем Колюбаєв. Попри те, що Колюбаєв є кінопродюсером, свого часу він увійшов до структури власності одного з фондів, який продавав квартири ENSO.

Окремо згадується, що у 2022-му, після початку війни та запровадження мораторію на виведення валюти з України, фонди братів Мехтієвих за допомоги Колюбаєва змогли отримати дозвіл на виведення з України майже мільйона доларів в Об’єднані Арабські Емірати. Тоді фонди нібито планували купити в Дубаї велику партію м’яса, що й мало стати підставою для валютної операції. В Україну це м’ясо так і не надійшло.

Надалі, за повідомленням “Української правди”, компанія брата Раміля Мехтієва організовувала для одного з топ-менеджерів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка й надала дозвіл на виведення валюти, “фейкове” відрядження на новорічні свята до Фінляндії.

Розслідування стосовно адвоката Костянтина Глоби: нові звинувачення у фейковому ТРО та незаконному бронюванні

Оприлюднено автором

Розслідування щодо адвоката Костянтина Глоби триває. Окрім конфлікту з колишньою дружиною, яка відібрала у нього автомобіль, правоохоронці також розслідують використання підроблених документів, пов’язаних із неіснуючим Закарпатським ТРО. Поліція вже розпочала розслідування у цій справі. Окремо відкрито провадження щодо незаконного бронювання. Паралельно Глоба активно коментує у публічному просторі справу Андрія Єрмака та висловлюється щодо адвокатів у цьому процесі. Саме через публічні образи та критику колег, зокрема адвоката Олександра Фоміна, найближчим часом може бути порушене питання про позбавлення Глоби права на заняття адвокатською діяльністю.

Новий індекс корупційних ризиків для української еліти

Оприлюднено автором

Американська аналітична платформа Smart Times представила рейтинг корупційного ризику для українських публічних фігур. Це перша зовнішня оцінка корупційних ризиків, що отримала українська еліта, завдяки запуску щомісячного індексу Corruption Risk Index (CRI). Цей інструмент не є медійним рейтингом чи політичною заявою; він був розроблений для задоволення потреб західних інститутів, які прагнуть швидко оцінити, з ким вони мають справу в українській політиці та бізнесі. Методологія індексу нагадує кредитні рейтинги в США: шкала варіюється від 300 до 850 балів, де підвищення показника свідчить про зростання корупційного ризику. У початковій версії індексу оцінюється 132 особи, включаючи високопосадовців, бізнесменів, представників силових структур та керівників антикорупційних органів. Це не просто окремі випадки, а спроба систематизувати дані про всю верхівку української публічної сфери. Максимальний бал отримав Ігор Коломойський, а в першій двадцятці також опинилися Андрій Єрмак та Сергій Льовочкін. Склад списку демонструє, що індекс не розрізняє державних і приватних гравців; враховуються вплив, доступ до ресурсів та накопичені претензії з боку правоохоронних органів, санкцій та медіа. Розробники зазначають, що модель враховує різноманітні фактори: кримінальні провадження, санкційні обмеження, дані з публічних реєстрів, ділові зв’язки та медіа-публікації. Основна увага приділяється технологічній базі, зокрема AI-інфраструктурі, що включає мовні моделі, навчання на українському правовому полі та системи аналізу зв’язків і бенефіціарної власності. Серед партнерів та експертів вказані Palantir Technologies, Anthropic, а також американські аналітичні центри RAND Corporation, Hoover Institution і Heritage Foundation. Головна мета цього проєкту — його цільова аудиторія. Індекс не призначений для українських виборців чи внутрішньої політичної дискусії; він створений для тих, хто приймає рішення за межами України: Конгресу США, інвестиційних фондів, банків та комплаєнс-служб. Це фактично зовнішній фільтр, що дозволяє швидко оцінити репутаційні та корупційні ризики будь-якого українського гравця без детального аналізу. Це змінює сприйняття української еліти за кордоном. Раніше рішення приймалися на основі дипломатичних сигналів, лобізму чи фрагментарної інформації, тепер з’являється стандартизована система оцінки, яка не залежить від українських інститутів, що можуть бути проігноровані. Вона формується зовні і буде використовуватися там, де приймаються фінансові, санкційні та політичні рішення.

Історія білоруської журналістки Інни Кардаш: від незалежної журналістики до арешту

Оприлюднено автором

У січні Служба безпеки України затримала в Києві білоруську журналістку Інну Кардаш за підозрою в шпигунстві на користь КДБ. Раніше вона писала для Радіо Свобода, була кореспонденткою київського телеканалу “112 Україна”, а в 2020 році переїхала до Києва та приєдналася до інформагентства “Інтерфакс-Україна”. Протягом цього часу Кардаш не проявляла симпатій до режиму Лукашенка, і навіть була затримана під час протестів опозиції в Мінську. Проте, за версією слідства, вона підтримувала зв’язок з представником КДБ з 2019 року, а у 2025 році була завербована. СБУ стверджує, що після цього вона працювала в Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими та передавала звідти секретні документи. Кардаш свою провину не визнає. Журналісти Суспільного поспілкувалися з колишніми колегами Кардаш, відвідали її суди та розповідають про її шлях від незалежної журналістики до арешту за звинуваченням у шпигунстві.

27 січня СБУ оголосила, що разом із головним управлінням розвідки “запобігла проникненню агентки білоруського КДБ до підрозділів Сил оборони”. У пресрелізі СБУ йшлося, що “глибоко законспірована шпигунка, яка працювала на КДБ РБ з 2015 року”, була затримана в кафе. Відео, опубліковане спецслужбою, показує, як бійці затримують її, штовхаючи на підлогу чоловіка, з яким вона сиділа за столом.

СБУ уточнила, що “вороже завдання виконувала 35-річна громадянка Білорусі”, яка “діяла під прикриттям журналістської діяльності та використовувала цю роботу для розширення контактів серед українських політиків, військових та іноземних дипломатів”. За даними спецслужби, вона “збирала розвіддані про діяльність китайських дипломатів в Україні”.

Інна Кардаш народилася в Заславлі неподалік Мінська. На її Facebook-сторінці зазначено, що вона навчалася журналістики в Європейському гуманітарному університеті, який після закриття в 2004 році переїхав до Вільнюса. У 2016 році її перші матеріали опублікувала білоруська служба Радіо Свобода, всі вони стосувалися України. Зокрема, Кардаш записала інтерв’ю з білоруським добровольцем, який брав участь в АТО, та з українським перемовником у мінській “тристоронній контактній групі” Романом Безсмертним. Матеріал вийшов під заголовком “Росія може використати Білорусь як плацдарм для нападу на Україну”.

У 2017 році Кардаш стала кореспондентом телеканалу “112 Україна” в Мінську, де висвітлювала події, пов’язані з Україною. Редактори зазначили, що їй було важко, оскільки вона не мала досвіду на телебаченні та не говорила українською. Вони згадують, що під час тренувань вона часто плакала.

У червні 2020 року Кардаш висвітлювала масові протести опозиції, де її затримали силовики. Вона описувала, як її посадили в автозак, де було важко дихати, а силовики застосовували силу до затриманих. Після цього Кардаш переїхала до Києва та стала політичним оглядачем в “Інтерфакс-Україна”.

У травні 2024 року помер її керівник Олександр Мартиненко, після чого новий головний редактор Дмитро Кошовий вирішив звільнити її через незадовільну роботу. Він зазначив, що Кардаш не виконувала своїх обов’язків.

У березні 2025 року Кардаш вийшла заміж за білоруського добровольця, який воював за Україну. Через 10 місяців її затримали. Під час обшуку в її домі СБУ вилучила дві тисячі доларів, техніку та предмет циліндричної форми з написом “Тротилова шашка 75г”. Офіс генпрокурора оголосив їй підозру в шпигунстві.

СБУ опублікувала фрагменти телефонних розмов, де, за їхніми даними, знайомий з КДБ пропонує їй співпрацю. За версією слідства, Кардаш погодилася і поїхала в Будапешт для “конфіденційної розмови”. Після повернення вона влаштувалася до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, де, за даними слідства, фотографувала службові документи та записувала розмови колег.

Після затримання Шевченківський суд Києва заарештував Кардаш. Її захисниця подала скаргу на арешт, але апеляційний суд залишив її під вартою. Позиція Кардаш залишилася незрозумілою, оскільки вона брала участь у засіданні через відеозв’язок з СІЗО. Прокурор наполягав на необхідності залишити її під арештом, зазначаючи, що підозра підтверджується записами прослуховування.

У наступних засіданнях Кардаш скаржилася на умови в СІЗО, стверджуючи, що її там “угроблять”. Апеляційний суд продовжив її арешт до 20 квітня, коли закінчується строк досудового розслідування. Якщо суд ухвалить обвинувальний вирок, Кардаш загрожує від 10 до 15 років колонії.

YouTube знову дозволив перегляд розслідування про Андрія Єрмака

Оприлюднено автором

Розслідування «Української правди» про діяльність Андрія Єрмака після його звільнення з посади керівника Офісу Президента знову доступне для перегляду на YouTube. Раніше відео, яке встигло зібрати понад мільйон переглядів з моменту публікації 6 лютого 2026 року, було тимчасово видалено платформою через скаргу на порушення конфіденційності. Редакція видання публічно назвала таке рішення актом цензури, оскільки матеріал стосувався суспільно значущої діяльності колишнього посадовця та не містив таємниць приватного життя. Після розголосу та оскарження з боку журналістів доступ до розслідування було повністю відновлено.

Вплив Єрмака на рішення Зеленського щодо російської агресії

Оприлюднено автором

Попри попередження американської розвідки, президент Володимир Зеленський, ймовірно, був переконаний, що Росія не розпочне повномасштабного вторгнення в Україну. Його в цьому запевнив тодішній керівник Офісу Президента та найближча довірена особа Андрій Єрмак.Про це пише The Guardian з посиланням на слова кількох українських джерел.За їхніми словами, Єрмак вважав, що Росія діє у “сірій зоні гібридної війни” і не зважиться на повномасштабне вторгнення, яке остаточно розірве відносини із Заходом.Як зазначають журналісти, Єрмак відмовився від інтерв’ю для цієї статті. За інформацією The Guardian, він був одним із небагатьох українських посадовців, які регулярно контактували з російськими колегами. Повідомляється, що він часто спілкувався із заступником глави адміністрації Путіна Дмитрієм Козаком у рамках тривалих переговорів щодо Донбасу, які зайшли у глухий кут.“Якщо Козак допоміг заспокоїти Єрмака, переконавши його, що побоювання США щодо вторгнення є безпідставними, то, найімовірніше, це було тому, що він сам так вважав”, – пишуть автори матеріалу. За оцінками ЦРУ, лише кілька невійськових посадовців знали про деталі планів Путіна аж до самого кінця. Козак, як і міністр закордонних справ Сергій Лавров та давній речник Путіна Дмитро Пєсков, не були поінформовані про події, повідомили два добре обізнані російські джерела.Журналісти додають, що навіть за тиждень до вторгнення більшість російської еліти все ще не мала уявлення про те, що наближається. «Мені зателефонував хтось із високопосадовців у Кремлі та сказав: «Навколо Путіна багато військових, атмосфера напружена, щось відбувається, але ми не знаємо, що саме», — розповів виданню російський інсайдер.Також The Guardian пише, що напередодні російського повномасштабного вторгнення колишній головнокомандувач ЗСУ та чинний посол України у Великій Британії Валерій Залужний наполягав на більш активній підготовці до можливої війни. Він був розчарований тим, що Зеленський не бажав вводити воєнний стан. Це дозволило б передислокувати війська та підготувати плани бою. Залужний зазначив виданню, що нездатність належно підготуватися дорого обійшлася Україні на початку вторгнення.

Звільнення топчиновників та втеча: Нові дані про справи в ‘Енергоатомі’

Оприлюднено автором

Американський звіт пов’язує звільнення кількох топчиновників України з розслідуванням у справі щодо діяльності ‘Енергоатому’. Звіт вказує на можливу причетність до розкрадань міжнародної допомоги.

Документ, оприлюднений народним депутатом Гончаренко, згадує Тимура Міндіча, який раніше співпрацював з президентом Зеленським у бізнесі. Також до розслідування у справі ‘Енергоатому’ відносяться ексвіцепрем’єр Олексій Чернишов та колишній міністр енергетики.

Після публікації звіту Міндіч покинув Україну, а також міністр юстиції та колишній міністр енергетики подали у відставку, а керівник Офісу президента також пішов у відставку.

Звіт також підкреслює роль ‘Енергоатому’ у забезпеченні енергетичної інфраструктури України, зокрема, його відповідальність за розподіл міжнародної допомоги, що спрямована на підтримку української енергетики, яка зазнає атак російських повітряних ударів та має призводити до масштабних перебоїв у електропостачанні.

Буданов пропонує американську посередництво у мирних переговорах з Росією

Оприлюднено автором

Українська делегація, з Будановим на чолі, закликає до негайної угоди з Росією під егідою США. Згідно з повідомленням The Economist, що посилається на джерела, ця ініціатива стикається з внутрішньою суперечністю в команді переговорів. Одна група, на чолі з Будановим, вважає, що швидке досягнення угоди під американським спостереженням є найбільш вигідним для України, висловлюючи занепокоєння щодо обмеженого часу для дій. Інша група, чий вплив відносяться до членів адміністрації Єрмака, виступає за більш обережний підхід. Президент Зеленський намагається знайти компроміс між цими позиціями, спираючись на власне бачення ситуації. Джерело, близьке до української сторони, оцінило шанси на прорив як «50 на 50».

Шпигунство у «теплій ванні»: як агентка ГРУ Інна Кардаш роками інтерв’ювала Офіс Президента та верхівку РНБО

Оприлюднено автором

Як російська розвідка через білоруське прикриття роками інтегрувалася в найвищі ешелони української влади та медіа. Справа Інни Кардаш у 2026 році — це не просто «шпигунський роман», а вирок системі безпеки та медіагігієні країни. Інна Кардаш — шпигунка білоруського походження, яка, за даними розслідувачів, працювала на російське ГРУ через білоруський КДБ. Її шлях в Україні був вистелений професійною журналістикою, яка служила ідеальним фасадом.Історія Інни Кардаш — це не лише історія затриманої шпигунки, а й історія системної сліпоти українського медіасередовища та влади. Кардаш роками працювала в Україні як журналістка й експертка, маючи доступ до високопосадовців і ключових джерел інформації.Цей текст журналістів видання TEXTY.ORG.UA про те, як російська агентка під прикриттям журналістики стала зручною співрозмовницею для української еліти.Про Інну Кардаш вже написано достатньо. СБУ затримала цю шпигунку білоруського походження за спробу проникнути в один із підрозділів ГУР. Як повідомили українські медіа, «білоруська шпигунка» чи навіть «білоруська Мата Харі», використовуючи особисті зв’язки, займалася шпигуванням для білоруського КДБ.Проте всі ці визначення неточні. Тому що з великою імовірністю здобута Кардаш інформація не осідала в білоруських кадебістів, а йшла прямо в Москву. Оскільки з огляду на сьогоднішні реалії білоруський КДБ — це просто регіональний відділок російської ФСБ. І, звісно, сама Кардаш про це прекрасно знає. Тому все ж таки було б точніше, якби українські медіа кваліфікували Кардаш саме як російську шпигунку білоруського походження.Але це лише частина історії Інни Кардаш. Вітчизняні медіа воліють просто не помічати багато питань, розповідаючи захопливу історію про шпигунку, яка закрутила роман з українським військовим, у той час як її вела українська контррозвідка.«ППШ на плечі»Паралельно з цією можна побачити й іншу історію. Інна Кардаш роками займалася нібито журналістикою в Україні, робила тут собі кар’єру. Хоча, здавалося, просто секундного пошуку в гуглі було б достатньо, щоб зрозуміти, що перед вами людина, з якою краще не зв’язуватися.Це як в анекдоті: «Штірліц ішов Берліном, і ніщо не видавало в ньому радянського розвідника. Ні вушанка з червоною зіркою, ні ППШ на плечі, ні парашут, що волікся за ним». Але, що дивно, ніхто в Україні не помічав ні шапки-вушанки, ні «русского міра» в біографії Кардаш.Не чіпатимемо суто білоруську частину життя Кардаш (до якої також багато питань), бо це потребує занурення в реальність цієї країни. А ось те, що стосується безпосередньо України, важко оминути.А саме той факт, що Кардаш доволі довгий час працювала на пропагандистський проросійський канал «112» його кореспонденткою в Мінську. Ще раз: вона не лише була співробітницею пропагандистського каналу, а й вільно працювала нібито як журналістка в одній із найавторитарніших країн Європи.Сьогодні шапку-вушанку вже заховали й у відкритому доступі залишилося не так багато репортажів Кардаш із Мінська. Більшість із них — такі собі позитивні замальовки чи про доброго годинникаря, який робить годинники з дерева, чи про урок української мови в Мінську.Але настає 2020 рік, і не помічати навколишню реальність стає просто неможливо. У Білорусі починаються протести через фальсифікації на президентських виборах. Звісно, Кардаш доводиться про все це розповідати, хоча акценти в її репортажах, м’яко кажучи, розмиті.Для легендування можна дати трохи правди — в одному з її репортажів показується, як мітингарів «пакують». Хоча «русскість» не дає себе замаскувати, і Кардаш одразу ж зазначає: «Людей попередили, що акція несанкціонована». А тоді додає, що «силовики, на щастя, не були озброєні». До речі, Кардаш також затримують на одній з акцій, і вона пише доволі гнівний пост про білоруських силовиків, які перешкоджають роботі журналістів.Але паралельно тоді ж Інна Кардаш вже виступає в ролі не лише «журналістки», а й «експертки». І тут, говорячи про протести в Мінську, вона на всі сто відпрацьовує російські наративи.Ось що вона заявляє в розмові з маловідомим аналітичним центром Tactics Institute for Security and Counter-Terrorism: «Картина, яка домінує в ЗМІ, — це сотні тисяч протестувальників, які марширують столицею. За білоруські мірками масштаби протестів насправді не такі вражаючі…»; «Чесно кажучи, я виключаю сценарій регіональної нестабільності в Білорусі, порівняний з Україною. В Україні геополітичний розкол, проросійський та проєвропейський, перетворився на соціальний розкол, підкріплений географічним розколом…»; «Протести тривають вже другий місяць, переважно серед молоді. Протестувальники збираються в колони та ланцюги солідарності. Вони не бояться, бо їхні дії залишаються безкарними».Невдовзі, після жорсткого придушення протестів, щоб ніхто не відчував безкарність, Інна Кардаш повністю перебереться в Україну. І чомусь ні в кого не виникне питань щодо її попередньої діяльності, ніхто не хоче дивитися на «ППШ на плечі».Вона активно працює журналісткою, пише репортажі для різних медіа, зокрема й для тих, які зараз захопливо розповідають про її шпигунську діяльність. Дехто навіть запрошує її на ефіри як експерта по Білорусі. І, звісно ж, починає працювати в «Інтерфаксі-Україна», але про це варто написати окремо.Для «солідних» посадовцівГоді знайти краще місце для шпигунки, яка вдавала із себе журналістку, ніж інформаційне агентство, — місце, куди стікається вся інформація. До того ж очолюване людиною, яка все життя була вхожа у високі кабінети.Покійний засновник і багаторічний керівник «Інтерфаксу-Україна» Олександр Мартиненко вмів ефективно вибудовувати стосунки з владою й отримувати ексклюзивну інформацію та доступ своєї агенції до впливових осіб.Щоб освіжити пам’ять, достатньо згадати, що саме він із 1998 по 2001 рік був прессекретарем Леоніда Кучми.Інна Кардаш в інформагентстві «Інтерфакс-Україна»Медіа дуже активно підхопили історію про особистий зв’язок Мартиненка з Кардаш, обсмоктуючи деталі. «Для багатьох журналістів він був моральним орієнтиром у професії. І от його просять звернути увагу на молоденьку дівчину, допомогти з роботою. Їй 25, йому 55. І він попався — кажуть, не міг відвести очей!» — розповідає захопливу love story ТСН.Але чомусь майже ніхто не проговорив, а чи збігалися в них особисті переконання та погляди. Вочевидь, певною мірою так, зважаючи на висловлювання самого Мартиненка. Коли в ефірі на «5 каналі» його спитали, як він ставиться до санкції проти проросійських каналів (до яких належав і канал «112»), очільник «Інтерфаксу-Україна» заявив: «Я не вважаю це небезпекою (проросійські канали в Україні. — Теxty.org.ua), це не “Перший канал” російського телебачення…, це не маніпулятори».Мартиненко і Кардаш сформували творчий дует, який підготував цілу серію інтерв’ю з вищими державними посадовцями зеленої хвилі, насамперед з Офісу президента Андрія Єрмака. Саме ОП, вочевидь, був пріоритетним напрямком для шпигунки.Так, з Андрієм Єрмаком вона зробила аж чотири повноцінних інтерв’ю, по одному щорокуГоворила вона і з його заступниками. Наприклад, з Ігорем Жовквою двічі. Дійшло навіть до смішного: Мартиненко й Кардаш взяли інтерв’ю і в самого символу санкційної політики проти проросійських політиків та пропагандистів — на той час секретаря РНБО Сергія Данілова, який, швидше за все, просто не знав, із ким спілкується.Та й хто йому міг би розповісти, якщо відповідальний за інформаційну політику Кирило Тимошенко також дав інтерв’ю російській шпигунці та її незмінному другові.Звісно, у самих опублікованих інтерв’ю ми не знайдемо якоїсь секретної інформації. Але в особистій довгій і довірливій розмові завжди щось говориться не під запис, та й загалом таке спілкування допомагає налагоджувати добрі стосунки для подальшого обміну інформацією. У чиновника завжди щось можна випитати, ставлячи перехресні запитання, і не все з відповідей іде в публікацію.Також запис розмови, інтонація й особливості мови можуть допомогти аналітикам розвідки скласти психологічний портрет і визначити вразливі місця.Дует Мартиненко — Кардаш пропонував зручний режим інтерв’ю для топчиновників

Постійна зміна транспортних засобів Андрія Єрмака: хто забезпечує його охорону?

Оприлюднено автором

Розслідування УП щодо пересування Андрія Єрмака Києвом виявило, що його охороною займаються або співробітники Управління державної охорони, або СБУ. На автомобілях супроводу та на «Мерседі» Єрмака використовуються номери прикриття – номерні знаки, які належать іншим автомобілям або взагалі не зареєстровані. У сюжеті на «Мерседі» Єрмака фігурують різні номерні знаки.