Архіви позначок: Центр противодействия коррупции

Розмова, дрони і зв’язки: що обговорюють навколо оборонного скандалу

Оприлюднено автором

У публічному просторі обговорюють допис експрокурора САП Станіслава Броневицького, у якому він оприлюднив нібито записану НАБУ розмову між Умєровим і Міндічем. У ній ідеться про щомісячну «зарплатню» в розмірі 20 тисяч, імовірно доларів, для «антикорупційної» активістки Марії Берлінської.

Як зазначає Володимир Бойко, Берлінська є подругою Дар’ї Каленюк, виконавчої директорки «Центру протидії корупції». За його словами, у 2022–2023 роках Берлінська разом із Каленюк відвідувала Ореста Рудого — чоловіка Каленюк і засновника «Центру протидії корупції» — у той час, коли Каленюк переховувала Рудого за кордоном від мобілізації.

Новим власником інтернет-видання «Бабель» став Олексій Бабенко, на якого записана компанія з виробництва дронів «Вирій Індастрі». Бабенко, як стверджується, входить до найближчого оточення Берлінської, а його компанія є монополістом у виготовленні FPV-дронів на оптоволокні та отримує від МОУ замовлення на мільярди гривень.

За словами Коберник, вона продала Бабенку за 1 млн доларів 75% ТОВ «Бабель», статутний капітал якого становить 200 тис. грн. Того ж дня, коли Бабенко за 1 млн доларів придбав те, що, як зазначено, коштує 150 тис. грн, він також купив Porsche Macan.

У матеріалі також стверджується, що 27-річний Олексій Бабенко не є ані геніальним конструктором, ані видатним бізнесменом. Його називають ексцентричним танцюристом, який насправді займається організацією фаєр-шоу і є підставним власником «Вирій Індастрі».

Оскільки саме Берлінська, як зазначено, привела Бабенка в бізнес із дронами та рекомендувала його як підставну особу, автори цих тверджень роблять висновки про те, кому насправді може належати ТОВ «Вирій Індастрі» і хто забезпечує цій компанії мільярдні замовлення від Міноборони.

Зростання боргів за озброєння: Критика АОЗ

Оприлюднено автором

На п’ятий рік повномасштабного вторгнення керівник АОЗ Жумаділов продовжує обманювати щодо рівня непоставок озброєння. Про це повідомляє виконавча директорка ЦПК Дар’я Каленюк. Так, раніше Дар’я Каленюк оприлюднила суму дебіторської заборгованості Агенції оборонних закупівель (АОЗ), яка у 2025 році досягла 45,8 млрд грн. Дебіторська заборгованість – це сума коштів, які держава сплатила за контрактами, але озброєння так і не отримала. Порівняно з 2024 роком, дебіторська заборгованість за керівництва Арсена Жумаділова лише за один рік зросла втричі. Проте АОЗ тоді публічно заявили, що сума нібито значно менша – 18,02 млрд грн. А у відповідь на наші запити з Агенції надходять лише відписки, чому вони не можуть надати таку інформацію. Наприклад, через те, що “це вимагає створення нової інформації”. Хоча, очевидно, таку інформацію АОЗ регулярно подає як наглядовій раді, так і Міністерству оборони, тож має володіти цими даними. Вчора народна депутатка Вікторія Сюмар підтвердила, що АОЗ під керівництвом Жумаділова публічно надає неправдиву інформацію про дебіторську заборгованість. За її даними, а також за інформацією ЦПК, сума дебіторки з 24 лютого 2022 року становить майже 46 млрд грн. Те, як за один рік керівництва Агенцією заборгованість за поставками зброї зросла втричі порівняно з двома попередніми роками, – це яскравий приклад неефективності нинішнього керівника Арсена Жумаділова.

Розслідування ДБР викрило схему з постачання продуктів харчування для ЗСУ

Оприлюднено автором

Членкиня Громадської антикорупційної ради при МОУ Тетяна Ніколаєнко в своєму дописі у Facebook назвала ім’я начальника продовольчої служби та фірму-постачальника, яких ДБР підозрює у корупції під час постачання продуктів харчування. За її словами, йдеться про Костянтина Свиридова (25 ОДШБр) та ТОВ «Буський Консервний Завод».9 лютого Державне бюро розслідувань повідолило про викриття корупційної схеми в Дніпропетровській області. За даними слідства, фігуранти підписували акти на повний обсяг продукції, а фактично завозили лише частину. Решту списували через підконтрольних осіб.Крім недопоставок, військовим везли гнилі овочі та фрукти. За приймання неякісного товару та відсутність рекламацій посадовець отримував «відкати» до 50% вартості поставок. За тиждень сума могла перевищувати 1 млн грн.За даними ДБР, Свиридов жив у розкішному стилі, який не відповідає доходам військовослужбовця. Під час обшуків у начпрода вилучили документи на нерухомість, преміальні авто, колекцію брендового одягу орієнтовною вартістю понад 8 млн гривень та боргові розписки на 120 тис. доларів.20 лютого ДБР оголосило нові підозри. Слідчі встановили, що у 2024 році начпрод придбав апартаменти на Балі за 190 тисяч доларів. Лише в одному з магазинів Дніпра він витратив на одяг майже 2,5 млн грн. За попередними підрахунками, вартість набутого майна перевищує 10 млн грн. Суд обрав запобіжний захід ‒ тримання під вартою з альтернативою застави 9 млн грн.Постачальника у повідомленнях ДБР не називали. Однак журналістка вказала, що йдеться про ТОВ «Буський консервний завод». Минулого року фірма отримала державні підряди на 10,06 млрд грн на постачання продуктів харчування для військових. З таким результатом фірма виявилась на шостому місці у рейтингу найбільших тендерних підрядників України 2025 року після таких державних гігантів як «Нафтогаз України», «Укрнафта» та попереду «Інтерпайпу» Віктора Пінчука.ТОВ «Буський консервний завод» належить Олександру Лапшину, Олені Мурановій та Роману Солов’ю, керує підприємством Марія Діжак.Компанія має зв’язок з відомим фігурантом корупційного скандалу Ігорем Гринкевичем. Він знаходиться під арештом за підозрою у поставці ЗСУ неякісного військового одягу на понад 1 мільярд гривень. Власник «Буського консервного заводу» Олександр Лапшин позичав гроші дружині Гринкевича на придбання двох квартир на Новопечерських Липках у Києві. І потім став власником цього майна через борг Гринкевичів.Раніше «Наші Гроші» повідомляли, що «Буський консервний завод» фігурує у кримінальному провадженні ДБР щодо ймовірного розкрадання бюджетних коштів під час закупівлі харчування для ЗСУ. Слідчі підозрювали, що керівництво заводу вступило у змову з посадовцями ДП «Державний оператор тилу» для укладання прямих договорів за завищеними цінами.З матеріалів справи йдеться, що з каталогу продуктів харчування, який містить понад 400 найменувань, завод постачав лише кілька десятків найдешевших позицій, але продавав їх державі за штучно завищеною вартістю. Крім того, вагу продуктових наборів систематично зменшували, здійснювали підміну якісних товарів дешевими аналогами та постачали продукцію, що не відповідала державним стандартам безпечності.Попри те, що за підприємством було офіційно зафіксовано понад 170 порушень виконання контрактів, службові особи оборонного відомства не вжили заходів реагування, що призвело до ймовірних збитків на суму понад 1,54 млрд грн.Дар’я Каленюк, “ЦПК”«Те, що такі схеми за так званим «каталогом» і досі існують – пряма відповідальність вже ексміністра Рустема Умєрова, а також керівника АОЗ Арсена Жумаділова, який лишається на посаді. Обидва – старанно робили вигляд, що вирішили проблему завдяки піару результатів Державного оператору тилу (ДОТ). Зараз же бачимо – обидва просто брехали. Адже за понад два роки існування ДОТ чесний рітейл так і не прийшов постачати продукти для армії. Бо розуміють, що правила поставок лишаються непрозорими. А практично на всьому ланцюжку постачань від них будуть очікувати на відкати. Якщо Жумаділов за весь час у ДОТ не зміг поремонтувати закупівлі навіть харчів для армії – мені страшно уявити, що зараз відбувається із закупівлями зброї, які з 2025 року також передали під його контроль» – прокоментувала події виконавчий директор «Центру протидії корупції» Дарʼя Каленюк.Автор: Оксана ЦокурДжерело: «Наші гроші»

Кар’єрний ліфт від ЦПК і НАБУ: як брат Олени Щербан карколомно став топпосадовцем “Укрзалізниці”

Оприлюднено автором

За останні роки в Україні сформувався окремий кадровий феномен: вихідці з НАБУ масово переходять на керівні посади в інших органах державної влади чи державних компаніях. Павлущик, Клименко, Цивінський, Риковцев, Бровко, Лікунов – це далеко не повний перелік колишніх співробітників НАБУ, які після роботи в Бюро обійняли топпосади в антикорупційних органах, правоохоронних структурах або стратегічних держкомпаніях, зокрема в логістичному секторі. Окреме місце в цьому ряду посідає Тарас Лікунов – колишній прокурор, згодом детектив НАБУ, а нині заступник директора з корпоративної безпеки АТ «Укрзалізниця». За збігом обставин він також має тісний родинний зв’язок з однією з керівниць Центру протидії корупції (ЦПК) Оленою Щербан, організації, яка системно співпрацює з НАБУ. Тарас Лікунов народився у невеликому селищі Колки Волинської області. Разом зі своєю сестрою, Оленою Щербан, він зробив стрімку кар’єру вже у столиці. У 2015 році Лікунов став одним із 70 переможців першого конкурсу на посади детективів НАБУ, перейшовши туди з прокуратури Луцька. Згодом він швидко обійняв посаду старшого детектива. Паралельно з цим її сестра Олена Щербан отримала свідоцтво адвоката у Волинській області. Вона подала декларацію вже як член правління Центру протидії корупції, а пізніше стала однією з керівниць організації. Під час роботи в НАБУ Тарас Лікунов, зокрема, займався кримінальними провадженнями, пов’язаними з діяльністю АТ «Укрзалізниця». Після одного з таких розслідувань він обійняв посаду заступника директора з корпоративної безпеки «Укрзалізниці». Перед призначенням Лікунов заздалегідь “розчистив” її під себе – сприяв кримінальному переслідуванню чинного посадовця компанії та організації підозри, після чого посада стала вакантною. Призначили Лікунова всупереч статті 26 Закону України «Про запобігання корупції», яка забороняє посадовцям, уповноваженим на виконання функцій держави, протягом року після звільнення укладати трудові договори з юридичними особами, щодо яких вони здійснювали контроль, нагляд або приймали рішення. У ЦПК заявили, що їм “не зрозуміло, яким чином з цим пов’язаний брат Олени Щербан”. Загалом історія Тараса Лікунова і Олени Щербан виглядає не просто як окремий кар’єрний успіх, а як ілюстрація того, як в Україні може працювати неформальний “антикорупційний ліфт” – із вибірковим контролем, вибірковою принциповістю і дуже гнучким трактуванням конфлікту інтересів.