Архіви категорії: Розслідування

Апеляція залишила Галущенка під вартою із заставою 200 млн грн

Оприлюднено автором

Апеляційна палата відхилила клопотання захисту колишнього міністра енергетики Германа Галущенка та залишила без змін запобіжний захід — тримання під вартою з можливістю внесення застави у 200 млн грн.

НАБУ встановлює, яка сума коштів перебуває на рахунках Галущенка у Швейцарії. За словами прокурора, ці рахунки за кордоном наразі не заблоковані.

Сторона захисту, як і раніше, заявляла, що у справі нібито немає доказів причетності Галущенка до дій під псевдонімами «Сигизмунд» або «Професор», які згадуються в матеріалах слідства.

Прокурор наголосив, що ризик втечі є реальним з огляду на тяжкість інкримінованих злочинів. Також слідство очікує відповідь від Швейцарії щодо точних сум на рахунках Галущенка.

Окремо прокурор зазначив, що кошти з двох банків необхідно перевести в Україну та конфіскувати, однак у разі пом’якшення запобіжного заходу підозрюваний може цьому перешкодити.

Саме тому НАБУ давно потребує власної експертної установи, щоб підозрювані високопосадовці не могли роками маніпулювати експертизами та гальмувати розслідування.

Бізнес на пальному та служба в ТЦК: що відомо про Андрія Двірка і його родинні зв’язки

Оприлюднено автором

Андрій Двірко, який є родичем керівника податкової служби Київської області, очолює групу документального забезпечення Бориспільського районного ТЦК та СП. Водночас він володіє бізнесом у сфері автозаправок.

Андрій Двірко — брат Олександра Двірка, начальника Головного управління ДПС у Київській області. Обидва є уродженцями Яготина Київської області. Таке поєднання викликає запитання щодо можливого конфлікту інтересів, адже один брат керує податковою службою регіону, а інший веде бізнес у галузі торгівлі пальним.

Андрію Двірку належать 100% корпоративних прав у ТОВ «Автогазтрейд» (код ЄДРПОУ 40529333), вартість яких становить 1,2 млн грн. Компанія займається роздрібною торгівлею пальним, зокрема автогазом. Раніше серед співвласників були його дружина Альона Двірко та інші родичі, але з 2021 року він став одноосібним власником.

Його дохід від бізнесу становить 113,7 тис. грн зарплати та 12 тис. грн від оренди майна. Дружина Альона отримала 1,25 млн грн від підприємницької діяльності.

У власності родини є нежитлове приміщення площею 147,3 м², набуте у 2021 році, квартира 66 м² 2018 року, квартира 52 м² 2011 року, нежитлове приміщення в Березані 2022 року, ділянки площею 254 м² у Згурівці, 600 м² у Березані та 1500 м² у Мар’янівці, а також нежитлове приміщення 98,8 м² у Згурівці, набуте у 2024 році.

Серед задекларованого транспорту — Dodge Journey 2016 року вартістю 123 тис. гривень, вантажний Opel Combo-D Van 2016 року та вантажний DAF FT XF105 2013 року.

Також чоловік декларує 55 тис. доларів, 30 тис. євро та 300 тис. гривень. У його дружини задекларовано 300 тис. євро.

Сім’я проживає в Яготині Бориспільського району Київської області та виховує двох синів — Антона та Олексія.

Приховані декларації та нерухомість родини: що відомо про майно Інни Якушко

Оприлюднено автором

Начальниця Головного управління Державної податкової служби у Києві Інна Якушко приховала свої декларації. Вона входить до числа регіональних керівниць податкової, які не розкривають свої доходи та витрати. За припущеннями джерел, імовірною причиною може бути робота її чоловіка в СБУ. OBOZ.UA розпочав серію матеріалів про статки посадовців, які скористалися можливістю закрити свої декларації. У першій публікації йдеться про майно батьків Якушко, а також про її родича, який користувався послугами “лосів”.

Із публічного доступу в Україні зникли тисячі декларацій посадовців. У відповідь на запит OBOZ.UA в НАЗК заявили, що не мають повноважень перевіряти підстави для виключення декларацій із публічної частини реєстру, якщо з таким зверненням виступає уповноважений орган.

Під час воєнного стану приховування декларацій військових названо правильним рішенням, особливо коли йдеться про людей, у яких на окупованих територіях могли залишитися близькі родичі. Водночас використання такого права правоохоронцями в глибокому тилу або чиновниками різних рівнів виглядає щонайменше спірно.

Раніше ЗМІ повідомляли, що керівник Волинської митниці Дмитро Стасенко приховав свою декларацію після шлюбу з Валентиною Стасенко, дівоче прізвище якої Федько. Пресслужба Волинської митниці пояснювала це тим, що дружина керівника є військовою. Однак журналіст з’ясував, що насправді вона служить у СБУ.

Подібна ситуація, як зазначається, склалася і з Інною Якушко. У відкритому доступі немає даних ані про її зарплату, ані про заощадження, ані про нерухомість чи автомобілі. При цьому свої декларації оприлюднили, зокрема, президент Володимир Зеленський і міністр оборони Михайло Федоров.

Журналісти намагалися встановити, які саме відомості посадовиця могла б вказати у своїй декларації. Батькові Якушко, 74-річному Валерію Олексійовичу, належать три квартири, а також приміщення площею 47,8 кв. м на проспекті Берестейському, 37 на території “КПІ”. Це нежитлове приміщення Валерій Олексійович придбав у 2021-му.

Матері чиновниці, 72-річній Марії Григорівні, також належить нерухомість. У матеріалі зазначено, що, окрім двох квартир на Троєщині, де багато років мешкають батьки Якушко, пенсіонери за роки роботи їхньої доньки в податковій стали власниками ще щонайменше чотирьох квартир і приміщення. Актуальна вартість цього майна може становити близько 550 тис. доларів.

Чоловік очільниці київської податкової Павло Якушко наприкінці 2025-го на підставі договору дарування став співвласником квартири площею 189,9 кв. м на бульварі Дарницькому в Києві. Окрім цього, у 2019-му він успадкував однокімнатну квартиру на вулиці Академіка Корольова.

За даними матеріалу, родина Якушко, ймовірно, спільно інвестувала в нерухомість у “Паркових Озерах”, оскільки братові податківиці належать чотири приміщення в цьому ЖК, кожне площею до 14,33 кв. м.

Окрема увага приділена діверу очільниці ДПС у Києві Олександру Якушку. Він займається бізнесом і зазначений як головний бухгалтер та керівник компанії “Ітуно Груп”, що спеціалізується на ремонті комп’ютерів. Станом на минулий рік у компанії працював лише один працівник — сам Якушко, а протягом останніх двох років фірма була збитковою.

До 2017-го Олександр Якушко володів іншою компанією зі схожою назвою — “Ітуно”, яка працювала у сфері програмування. Після того як слідче управління фінансових розслідувань ДФС зацікавилося розрахунками “Ітуно” з “Львівобленерго”, дівер чиновниці переоформив компанію на громадянина Росії. Податківці підозрювали ці компанії в ухиленні від сплати податків на значну суму.

Через кілька місяців новим власником і директором “Ітуно” став росіянин Огли Мілорд Нюнюйович. Він є власником понад 130 компаній в Україні та входить до переліку найбільших власників юридичних осіб серед іноземців. Огли Мілорд зареєстрований у Ростові-на-Дону. Його батько, Огли Нюню Дімович, на якого оформлено понад 80 українських фірм, раніше жив у Донецьку, а після окупації отримав громадянство РФ.

У матеріалі зазначено, що більшість компаній батька і сина Огли давно не працюють або мають проблеми з БЕБ та поліцією. Імовірно, вони виступають типовими фіктивними власниками, яких називають “лосями”. До таких людей звертаються, коли хочуть позбутися проблемної компанії або приховати ім’я реального власника.

Перевага таких номіналів полягає в тому, що вони перебувають за кордоном і погоджуються оформлювати на себе фірми, які фігурують у кримінальних провадженнях або мають значні борги. У публікації підкреслюється, що показовою є сама ситуація, коли навіть близький родич очільниці ДПС у Києві користується послугами номінальних власників. Зазначається також, що схема із підставними особами існує роками, а підприємці, які в такий спосіб позбуваються проблемних активів, зазвичай не несуть відповідальності.

Як майно одеського депутата Матвєєва зникло перед екстрадицією

Оприлюднено автором

Журналісти «Антикорупційного виміру» повідомили, що депутата Одеської міськради від партії «Довіряй ділам» Олександра Матвєєва підозрюють в організації схеми на 11 млн грн. Поки правоохоронці готують його екстрадицію, задеклароване майно депутата різко скоротилося.

За даними слідства, Матвєєв, який входив до постійної комісії Одеської міськради з комунальної власності, організував схему незаконного збагачення через реєстрацію права власності на нерухомість, що прямо або опосередковано належала територіальним громадам. До реалізації плану він залучив знайомого адвоката та виконавців із кола довірених осіб.

Спільники шукали комунальні приміщення на першому та другому поверхах у центрі Одеси, орендували їх через підконтрольні громадські організації та підприємства, а потім викуповували на неконкурентній основі. Далі площу вже викуплених об’єктів збільшували за рахунок горищ і підвалів, а на підставі сфальсифікованих документів реєстрували право власності на підставних осіб. Частину незаконно отриманих нежитлових приміщень переобладнали в житлові квартири та продавали людям, які нічого не підозрювали.

У червні 2024 року Матвєєв виїхав за кордон. Одразу після цього його дружина Тетяна подала на розлучення та поділ майна. Суд визнав за нею три квартири, офіс-магазин, два паркомісця, дачний будинок, автомобіль Toyota Land Cruiser 2018 року випуску та іншу нерухомість.

Це не перше розлучення цієї пари. У серпні 2017 року вони вже розривали шлюб після запровадження обов’язкових електронних декларацій у 2016 році, однак надалі публікували спільні фото з подорожей і згодом знову одружилися.

Порівняння останньої декларації депутата з попередніми показує різку зміну його майнового стану.

У 2023 році вказувалися: квартира в Одесі площею 50 кв. м, житловий будинок 185 кв. м, земельна ділянка 175 кв. м, квартира майже 160 кв. м, нежитлове приміщення, два гаражі, офіс-магазин, домоволодіння та земельна ділянка в Іспанії, придбана у 2021 році за 40 млн грн.

У 2025 році майже нічого не залишилося: із заощаджень задекларовано 20 тис. євро готівкою та трохи більше 700 євро на рахунку, доходи відсутні, а квартира в Одесі на 50 кв. м зникла з декларації.

Влітку 2025 року Матвєєва затримали в ЄС, ймовірно в Греції. Прокуратура намагається повернути його в Україну. Водночас експерти застерігають: навіть у разі обвинувального вироку конфіскувати майже нічого, адже майно завчасно перейшло до родичів.

Автор: Ганна Кислякова, «Наші гроші»

Фінансові досягнення мерів Одеської області: хто на вершині рейтингу?

Оприлюднено автором

Мер Ізмаїла Андрій Абрамченко став беззаперечним лідером за задекларованими доходами за 2025 рік серед міських голів Одеської області. Щороку Центр публічних розслідувань складає рейтинг декларацій керівників великих міст та райцентрів Півдня, щоб порівняти не лише доходи, а й структуру статків, включаючи заощадження, нерухомість, транспорт та загальний дохід родини. У 2025 році загальний дохід родини Абрамченка досяг 10,9 мільйона гривень, з яких власний дохід мера склав 1,3 мільйона гривень. Основними джерелами доходу стали заробітна плата та прибуток від продажу “зеленої” електроенергії, тоді як значну частину забезпечив бізнес дружини, що приніс 6,1 мільйона гривень. Для порівняння, у 2024 році родина заробила близько 9,1 мільйона гривень, з яких 8,3 мільйона гривень належали дружині.

На другому місці опинився мер Подільська Олег Албанський з родинним доходом у 6,1 мільйона гривень. Його особистий дохід склав 2,9 мільйона гривень, з яких понад 2 мільйона гривень він отримав від продажу двох автомобілів. Дружина Олександра задекларувала 3,1 мільйона гривень. У 2024 році родинний дохід був удвічі меншим – близько 4 мільйонів гривень (1,2 мільйона гривень у мера та 2,8 мільйона гривень у дружини). До групи з доходами понад 2 мільйона гривень також входить в.о. мера Одеси Ігор Коваль, який задекларував 2,2 мільйона гривень. З цієї суми 1,8 мільйона гривень становила заробітна плата та пенсія посадовця, а решта – заробітна плата дружини Наталії. У 2024 році Коваль отримав 1,4 мільйона гривень доходу.

Дохід ексмера Одеси Геннадія Труханова склав 2,1 мільйона гривень, що включає доходи разом з матір’ю Марією. При цьому власний дохід Труханова становив 2,0 мільйона гривень. У 2024 році загальний родинний дохід залишався на схожому рівні і складав близько 1,4 мільйона гривень разом із доходами матері.

Середній сегмент формують посадовці з доходами близько 1,7–2,0 мільйона гривень. Серед них в.о. мера Білгород-Дністровського Олександр Скалозуб, який задекларував 2,0 мільйона гривень (1,2 мільйона гривень – його зарплата). У 2024 році він отримав лише 936 тисяч гривень і зазначив, що живе на одну зарплату. Мер Чорноморська Василь Гуляєв задекларував 1,8 мільйона гривень. У 2024 році його родинний дохід був значно вищим – близько 4,9 мільйона гривень, значну частину з яких забезпечувала дружина. Мер Роздільної Валерій Шовкалюк також показав зростання з доходом у 1,8 мільйона гривень, тоді як у 2024 році його власні доходи становили трохи більше 900 тисяч гривень, а додатковий внесок у родинний бюджет забезпечували зарплата і пенсія дружини. Подібні показники має і мер Південного Володимир Новацький з доходом у 1,7 мільйона гривень. У 2024 році він декларував трохи більше 1 мільйона гривень зарплати плюс пенсію та незначні відсотки з банку.

В нижній частині рейтингу знаходяться мери Березівки та Болграда. Валерій Григораш задекларував 1,3 мільйона гривень родинного доходу, тоді як у 2024 році його власні доходи становили близько 926 тисяч гривень, а дохід дружини майже не впливав на загальну суму. Найменший дохід серед проаналізованих – у мера Болграда Сергія Димитрієва: 0,9 мільйона гривень. Його ситуація практично не змінюється – і у 2024 році він декларував лише заробітну плату (близько 720 тисяч гривень) і не вказував членів родини.

Скандал у прокуратурі: заступника прокурора Броварів підозрюють у шахрайстві на 50 тисяч доларів

Оприлюднено автором

Перший заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області підозрюється у спробі шахрайства в особливо великих розмірах за попередньою змовою групи осіб. Про це стало відомо з ухвали, опублікованої 27 березня, повідомляє «Судовий репортер». З грудня 2025 року броварська поліція займається розслідуванням випадків шахрайського заволодіння землею. Виявилося, що колишній депутат Великодимерської селищної ради отримав доручення від приблизно трьох сотень громадян України на управління землею від їх імені. Депутат подав заяви до Богданівської сільської ради Броварського району від імені 12 осіб на виділення по 2 гектари землі для ведення особистого сільського господарства. Як з’ясувалося, люди надали ксерокопії своїх документів за винагороду від 200 до 1000 гривень. Існувала ймовірність, що документи були підроблені, оскільки двоє заявників були мертвими вже три роки. Землю загальною площею 25 гектарів швидко передали особам, які разом із депутатом є співзасновниками ОЖБК «ОК Козацький». Пізніше цю територію розділили на 54 ділянки для продажу з метою будівництва житлових будинків. У 2023 році депутат отримав умовний вирок у Вищому антикорупційному суді за спробу заволодіти 5 гектарами землі на Київщині у 2015-2016 роках у змові з колишнім в.о. начальника Управління Держгеокадастру у Броварському районі. У січні 2026 року ВАКС визнав необґрунтованими активи на понад 5 мільйонів гривень, оформлені на родичів депутата — два автомобілі та десять земельних ділянок, зареєстрованих на тещу, колишню дружину та сина. Члени сім’ї не мали законних доходів для придбання цього майна, і, за даними правоохоронців, депутат фактично користувався ним. 18 лютого 2026 року в рамках нової справи про шахрайство з землею поліція провела обшук у домі партнера депутата — співзасновника ОЖБК «ОК Козацький». Під час обшуку було вилучено 55 тисяч доларів США та 39 900 євро. Однак підстав для арешту цих коштів не було. Прокурор Броварської окружної прокуратури та перший заступник керівника цієї прокуратури, за попередніми даними, мали спільний злочинний намір заволодіти грошима. Спочатку йшлося про суму в 100 тисяч доларів для продовження бізнесу, а згодом — про 50 тисяч доларів за ненакладення арешту на земельні ділянки. 26 березня гроші передавалися через пункт обміну валют у Києві на вулиці Ярославів Вал. Проте злочин не було завершено, оскільки працівники Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань провели обшук у пункті обміну валют і вилучили кошти. Підозрюваний прокурор і його адвокати заперечували проти запобіжного заходу, стверджуючи, що підозра є необґрунтованою, а ризики не доведені. Суд ухвалив рішення про арешт підозрюваного, але визначив можливість звільнення під заставу в 600 тисяч гривень. Окремим рішенням прокурора його також відсторонили від посади на два місяці.

Монополія на бюджетні потоки в Полтавській області: зв’язки та корупційні схеми

Оприлюднено автором

У Полтавській області сформувалася управлінська структура, яка контролює ключові бюджетні потоки, зокрема в сфері дорожнього будівництва та комунальної інфраструктури. Це мільярди гривень, які розподіляються через обмежене коло осіб, пов’язаних не конкурсами та професійною репутацією, а спільною історією роботи та особистими зобов’язаннями. У лютому 2026 року виконуючим обов’язків начальника Служби відновлення та розвитку інфраструктури став Дан Деружинський. Паралельно Анатолій Зорькін обійняв посаду заступника директора Агентства місцевих автомобільних доріг, а Антон Кій очолив Департамент ЖКГ. Ці три позиції утворюють єдиний управлінський контур. Ключовою фігурою в цій схемі є Максим Калинин. Після приходу Віталія Дяковнича в область, саме Калинин отримує контроль над кадровими рішеннями. Його зв’язки з новими призначенцями сягають Кіровоградської ОДА, де він працював до звільнення після корупційного скандалу, пов’язаного з головою адміністрації Андрієм Балонем. Деружинський приходить у систему з бізнесу, що безпосередньо залежав від бюджетних підрядів. Компанії, з якими він був пов’язаний, такі як ТОВ «НІЮНА», «Юстар-Буд», «МДС Групп» та «Будівельна інноваційна компанія», отримували контракти від «Кіровоградського облавтодору», який очолював Зорькін. Співвласником частини цих структур був Віталій Тетяниченко, звільнений у 2025 році за корупційні порушення. Ці ж компанії фігурують у кримінальних справах про завищення цін. Зорькін не є стороннім управлінцем; він також фігурує в кримінальних провадженнях, пояснюючи це тиском з боку правоохоронців. Однак співпадіння підрядників, посад і призначень формує стійку схему: попередні партнери повертаються з новими повноваженнями розподілу бюджетних коштів. Антон Кій є ще одним елементом цієї групи. До ОВА він працював у «Запоріжгазі» і був звільнений разом з Олегом Мізіком після корупційного скандалу та відкриття кримінальної справи. У 2024 році Мізік очолив «Полтавводоканал» і призначив Кія своїм заступником. Наразі обидва перейшли в ОВА: Мізік — перший заступник голови, Кій — директор департаменту ЖКГ. Зв’язки тут не обмежуються лише робочими відносинами. Дружини Кія та Калинина працювали в Кіровоградській ОДА, що призвело до формування кумівства. Після звільнення Калинина обидві жінки одночасно залишають свої посади. Це не випадковість, а показник щільності зв’язків усередині групи. Сьогодні Калинин, Мізік, Кій та Зорькін працюють в одній системі, а Деружинський контролює інфраструктуру. Це означає концентрацію рішень щодо фінансів, підрядників та доступу до ресурсів в одному колі. При цьому Калинин очолює комісію «Прозорість і підзвітність» та розглядає справу «Стар Енерджи Трейд» — закупівлі електроенергії комунальними підприємствами у пов’язаних структурах. Перевірку проводить особа, пов’язана з тими, хто працює в цій же системі. Конфлікт інтересів тут не приховується — він вбудований. Додатково Калинин курує взаємодію з правоохоронними органами, цей блок очолює його давня колега по МВС Світлана Лоскот. Контроль за реакцією силовиків також опиняється всередині тієї ж групи. В результаті формується замкнена модель: одні й ті ж люди призначають, розподіляють, контролюють і перевіряють. У такій системі немає зовнішнього тиску і незалежного нагляду, а лише перерозподіл ресурсів усередині стійкої мережі. Це не кадрова політика, а схема управління регіоном.

Незаконні судові рішення: схема ухилення від мобілізації у Конотопі

Оприлюднено автором

Державне бюро розслідувань (ДБР) провело перевірку Конотопського суду в Сумській області, виявивши, що судді ухвалювали рішення, які дозволяли чоловікам уникати мобілізації. Слідчі ДБР виявили схему, що включала винесення судових рішень на основі заяв військовозобов’язаних чоловіків. Ці заяви стосувалися визнання їхніх дружин безвісно зниклими або встановлення фактів одноосібного виховання малолітніх дітей. В результаті було зафіксовано 21 випадок винесення незаконних рішень.

Такі рішення надають правові підстави для звільнення від військової служби, отримання відстрочки від мобілізації та виїзду за кордон. Адвокат, який шукав військовозобов’язаних, що бажали уникнути мобілізації, ініціював судові провадження, подаючи позови з неправдивими відомостями про нібито безвісне зникнення дружин.

Після відкриття проваджень справи, за попередньою домовленістю, передавалися до визначеного судді, який, як встановило слідство, ухвалював рішення без належної перевірки, визнаючи жінок безвісно зниклими. Щоб забезпечити розгляд справи саме у «потрібного» судді, учасники схеми неодноразово подавали, відкликали та повторно подавали аналогічні заяви, впливаючи на автоматизований розподіл справ.

На даний момент судді, адвокату та військовозобов’язаному висунуто підозру у створенні схеми незаконного отримання відстрочок від мобілізації через судові рішення. Їм інкримінують перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України.

Фінансові угоди замість покарання: нові підходи до боротьби з корупцією

Оприлюднено автором

Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання вини з депутатом Одеської облради, колишнім головою фракції «Слуга народу» Віталієм Вітікачем у справі про незаконне збагачення. Справу було ініційовано через активи, придбані в 2023–2024 роках, вартість яких перевищує його легальні доходи на 11 021 837 гривень. Йдеться про нерухомість в Одеській області, зокрема житловий будинок та прилеглі споруди в дачно-будівельному кооперативі. Ці об’єкти були зареєстровані в період, коли офіційні доходи депутата не дозволяли таких придбань. Розрив між заявленими доходами та реальною вартістю майна підтверджено слідством і став основою обвинувачення. Справа не дійшла до повноцінного суду, оскільки прокурор САП і Вітікач уклали угоду про визнання вини, яку затвердив ВАКС. Це дозволило закрити провадження в спрощеному порядку, без необхідності повного доведення вини. Суд призначив 5 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком у 1 рік, що означає відсутність реального ув’язнення. Протягом року Вітікач повинен виконувати умови іспиту, після чого покарання вважається виконаним. Головний аспект угоди полягає у фінансових платежах: Вітікач виплатить 11 млн гривень до державного бюджету України, що близько до суми перевищення доходів, а також 2 млн гривень на підтримку ЗСУ. Загалом, це становитиме 13 млн гривень виплат. Таким чином, незаконне збагачення на понад 11 млн гривень завершилося виплатою еквівалентної суми без тюремного строку. Активи, що стали предметом розслідування, фактично перетворені на грошові зобов’язання за угодою зі слідством. Схема виглядає так: фіксується різниця між доходами і майном, підтверджується злочин, справа закривається через визнання вини, призначається умовний строк і виплати. Повного суду по суті немає, відповідальність зводиться до фінансових компенсацій. Рішення ВАКС ілюструє практику: у випадках доведеного незаконного збагачення справу можна завершити без реального покарання через угоду з прокурором. Головним стає не тюрма, а фінансова домовленість.

Фінансові махінації під час війни: як Нестеренко та Дубініна уникають сплати боргів

Оприлюднено автором

Під час війни, коли країна потребує кожної гривні для підтримки захисників та допомоги цивільним, “великий бізнес” продовжує отримувати прибутки, ухиляючись від податків. Група ділків з “Плисецького гранітного кар’єра” на Київщині вже більше 20 років не повертає державному “Укргазбанку” борг, що становить майже 100 млн грн, який тісно пов’язаний з колишнім нардепом Горбалем. Як стало відомо редакції СтопКору з судового реєстру, правоохоронці розслідують кримінальне провадження №72023110100000005 від 20.09.2023 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків, що призвело до ненадходження коштів у великих розмірах до бюджетів чи державних цільових фондів). Суть справи полягає в імовірному ухиленні службовими особами ТОВ “Плисецький гранітний кар’єр” у 2022 році, використовуючи реквізити ТОВ “Граніт Мобіл Переробка Плюс” та інших підприємств, від сплати рентної плати на загальну суму 3 524 604 грн шляхом заниження фактичних цін на граніт, а також від сплати ПДВ на суму 19 334 875 грн. Що відомо про ТОВ “Плисецький гранітний кар’єр”? Згідно з інформаційно-аналітичною системою YouControl, директором компанії є Нестеренко Михайло Іванович. Основний КВЕД: 08.11 – добування декоративного та будівельного каменю. Місцезнаходження: Київська область, Васильківський район, с. Плесецьке. Кінцевий бенефіціарний власник – Дубініна Валентина Петрівна, яка володіє 94,4% акцій. Засновники: * Дубініна Валентина Петрівна – ~94,4% * Стаднік Валентин Дмитрович – ~5,45% * ТОВ “Плисецький гранітний кар’єр” (власна частка) – ~0,15%. Компанія має спеціальний дозвіл на користування надрами (для видобування граніту) №3871, що діє до 2038 року, який дозволяє вести видобуток на Плисецькому родовищі. Підприємство фігурує у журналістських розслідуваннях щодо незаконного видобутку піску. Як повідомляло видання Obozrevatel у 2019 році, у селі Плесецьке Київської області виявили можливу схему розкрадання надр підприємством “Плисецький гранітний кар’єр”. За даними “Української Асоціації видобувачів Піску”, це підприємство є найближчим до Києва з усіх гранітних кар’єрів, що робить його більш рентабельним. Однак, незважаючи на це, ділки не зупиняться перед надприбутками. Ще в 2018 році, коли ТОВ подовжувало дію спецдозволу, було виявлено, що на території кар’єру є інша корисна копалина – пісок. Про це було внесено повідомлення в спецдозволи. Але документ на видобуток піску не отримано, отже, добувати і реалізовувати його не можна. ЗМІ також неодноразово фіксували несанкціоновані роботи у селі Плесецьке поруч з гранітним кар’єром, де незаконний видобуток вів піщаний “нелегал” Валерій Самофал. Незважаючи на численні скандали та кримінальне провадження, ТОВ “Плисецький гранітний кар’єр” продовжує свою діяльність і отримує прибутки на українських надрах. За даними фінансової звітності, лише за перші три квартали 2025 року дохід підприємства перевищив 83 млн грн. При цьому історія з боргом перед “Укргазбанком” триває вже понад 20 років. Станом на 2020 рік загальна заборгованість становила 92,8 млн грн. Як повідомили в “Укргазбанку”, протягом майже 15 років банк йшов назустріч позичальнику, укладаючи мирові угоди та пропонуючи умови реструктуризації. За цей час боржник не погасив жодної заборгованості. Останнє добровільне погашення відбулося в грудні 2018 року у розмірі 200 тисяч грн на виконання мирової угоди, затвердженої у 2015 році. Через систематичне невиконання умов мирових угод банк змушений був ініціювати виконавчі провадження та почати процедуру примусового стягнення боргів. У 2019 році були укладені нові мирові угоди, але боржник відмовився від них у суді, вважаючи, що трирічний строк угоди недостатній. Того ж року банк поновив заходи примусового стягнення через виконавче провадження. Зокрема, 31.01.2020 виявлені активи боржника були реалізовані на торгах СЕТАМ. Проте покупці не можуть сплатити за екскаватори, оскільки боржник чинить опір приватному виконавцю і не надає доступ до майна. Крім того, боржник намагається незаконно передати його пов’язаним компаніям. Важливо, що окрім багатомільйонного кредиту, ТОВ “Плисецький гранітний кар’єр” пов’язує з “Укргазбанком” ще одна ланка. Бізнес-партнер Стадніка Валентина Дмитровича у компанії ТОВ “ГМП+” – Левада Сергій Якович, відомий як кум та експомічник колишнього голови Львівської ОДА Василя Горбаля. Нині він планує відкрити в Буковелі готельний комплекс на 200 номерів, землю для якого раніше отримали за сумнівною схемою. Василь Горбаль є багаторічним почесним президентом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Укргазбанк”.