Суддя Шостого апеляційного адмінсуду Ярослав Василенко 25 разів їздив до тимчасово окупованого Криму. За його словами, це було необхідно для лікування дружини та доставляння сала українським патріотам. Про це — у відео.Якими б кумедними не були його виправдання, вони не скасовують ані факту поїздок, ані того, що у його дружини та доньки є російське громадянство і нерухомість в окупованому Криму та у Москві. Квартири, авжеж, незадекларовані. Все це оприлюднили журналісти.Але фарс ситуації у тому, що Василенко не поніс жодної відповідальності стосовно майна. Кримінальну справу закрили, бо через російську агресію не змогли перевірити, чи дійсно дружина є власницею нерухомості у РФ. Натомість суддя може понести дисциплінарну відповідальність.В середу ВРП повернеться до розгляду цієї справи, відкритої за скаргою наших юристів. Тож вже незабаром ми побачимо, яке рішення ухвалить Палата ВРП: не покарає суддю чи все ж відправить його на звільнення?
Архіви позначок: Судді
Суд лише для багатих: як українська система правосуддя відсікає «малозначних» громадян
У свідомості більшості пересічних українців Верховний суд — це приблизно те саме, що й Суд Божий: інстанція, в якій завжди можна віднайти правду та справедливість. Можливо, саме тому, що в реальному житті з судами стикаються не всі. А от ті, кому доводилося подавати позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, зазвичай дивляться на цю систему значно тверезіше.Про це повідомляє видання ZN.UA.Тож замість абстрактних міркувань пропоную інше.Спробуймо пройти цей шлях разом — від районного суду до Верховного — на прикладі звичайної людини в її поході за справедливістю. Подивімося, які перешкоди виникають на кожному етапі, де система дає збій і на якому відрізку для більшості громадян цей шлях обривається.Перший етап. Районний суд: теорія і практика доступу до правосуддяБудь-який громадянин країни може звернутися до суду для захисту своїх порушених (як він вважає) прав та законних інтересів. Теоретично.На практиці все починається з підготовки позовної заяви — і вже на цьому етапі з’ясовується, що це своєрідний квест навіть для людини з вищою юридичною освітою. Хоча, формально, завдання посильне.Спершу треба правильно визначити, до якого суду звертатися — за місцем події чи за місцем перебування відповідача. Далі — вказати всі можливі дані про нього (прізвище, адреса, реквізити тощо), визначити так звану ціну позову, тобто всі ваші збитки та витрати на судовий процес.Потім — сформулювати позовні вимоги й підкріпити їх юридично: зазначити, які саме статті та норми права, на ваше переконання, порушив відповідач. Треба описати обставини, навести докази, додати свідків і підкріпити все це документами.Окремий «квест» — судовий збір. Для юросіб (ФОП) він становить 1,5% від ціни позову, але не менше прожиткового мінімуму — 3328 грн (2026 рік). Для фізосіб — 1% ціни позову, але не менше 1211,20 грн.Саме на цьому етапі багато хто сходить з дистанції. Не тому, що не має рації, а тому, що раптом з’ясовується: навіть доступ до першої інстанції потребує часу, грошей і нервів. Судовий збір, паперова тяганина й страх зробити помилку перетворюються на перший психологічний бар’єр, який система виставляє перед людиною ще до початку розгляду справи по суті.Є й ще одна цікава вимога: позивач має підтвердити, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. І саме тут відповідач може спробувати зробити «хід конем».Відомий приклад: абонент Київської обласної енергопостачальної компанії (КОЕК) подав на неї позов щодо, на його думку, некоректно нарахованої заборгованості. У відповідь КОЕК подала на нього заяву про стягнення боргу в режимі спрощеного провадження — без повідомлення сторін, але… в інший суд.У такий спосіб компанія намагалася непомітно для абонента стягнути спірний борг і не програти процес. Хто ж стоїть за КОЕК? Формально — маловідома широкому загалу пенсіонерка та депутатка Розівської селищної ради Костенко Неля Іванівна, яка водночас посідає 35-те місце в рейтингу українських бізнесменів із доходом майже 20 млрд грн.Через ТОВ «Енергопоставка» вона володіє КОЕК та ще низкою енергопостачальних компаній у різних регіонах України, а «вишенькою на торті» є ТОВ «Казино Прем’єр Палац».Тут варто зробити короткий, але важливий відступ, чому цей кейс не випадковий. Із запровадженням Третього енергопакету ЄС Україна зобов’язалася розділити виробництво, транспортування, розподіл та постачання електроенергії. Верховна Рада ухвалила відповідний закон, але на практиці «нові» енергопостачальні компанії виявилися старими відділами обліку та платежів колишніх обленерго, які просто змінили вивіску.Фактична монополія нікуди не зникла — вона лише стала менш помітною. І саме такі гравці масово використовують суд як інструмент економічного тиску.Отже окремий, навіть виключний випадок із судовим спором пересічного абонента з монополістом вкрай показовий — він висвітлює методи, якими «володар електрики» тримає у економічній узді ледь не половину населення країни.Тож перш ніж сідати писати позов, варто поцікавитися, з ким саме ви маєте справу. Бо, як кажуть мудрі люди (це не про нас), виграти суд у Ахметова в Україні — неможливо.Другий етап. Апеляція: надія після поразкиЯкщо позивач «успішно» програв суд першої інстанції, це ще не кінець. Є друга інстанція — апеляційна. У столиці це Київський апеляційний суд.Але саме тут шлях різко ускладнюється. Підготувати апеляційну скаргу значно складніше: потрібно чітко вказати, які норми матеріального чи процесуального права порушив суд першої інстанції. Без фахового юриста це майже неможливо.Держава пропонує безоплатну правову допомогу, але для цього треба бути достатньо… бідним. Якщо ваш дохід нижчий за середню пенсію — шанс є. Якщо маєте «нормальну» зарплату чи пенсію — шукайте допомогу деінде.І тут на сцену виходить приватний юридичний бізнес. Після програшу в районному суді позивачу раптово починають телефонувати юридичні та адвокатські компанії з пропозицією «безкоштовної консультації». Це означає лише одне: ви потрапили в «матрицю програвших» — ваш номер «злили» з районного суду… кому треба.Типова картина: досвідчений юрист і молодий помічник пропонують підготувати апеляційну скаргу за ціну, що визначається, здається, вашим зовнішнім виглядом (взуттям та одягом). Більшість таких скарг — типові, шаблонні, і підставити ваше прізвище та назву суду в трафаретку можуть навіть бакалаври. Теоретично закон дозволяє стягнути витрати на професійну правничу допомогу з програвшої сторони після закінчення процесу, але якщо ви запропонуєте таке юридичній компанії, вони подивляться на вас як на божевільного. Навряд чи знайдеться компанія, яка погодиться працювати «на результат».У цій точці особливо відчутною стає асиметрія сторін. З одного боку — людина, яка рахує кожну гривню і змушена зважувати, чи варто йти далі. З іншого — компанія або монополіст, для яких судові витрати є частиною операційних витрат, а програні справи — винятком, а не правилом. Формально сторони рівні. Фактично — їхні можливості несумірні.Компанії на кшталт КОЕК мають власні юридичні відділи (роботу яких, до речі, оплачують абоненти), але в судах вони користуються послугами професійних адвокатів. І тут починаються сюрпризи.Закон чітко передбачає: заява про компенсацію витрат на правничу допомогу, в цьому разі адвокатки, має бути подана до прийняття постанови у справі (частина восьма статті 141 ЦПК України). Те саме підтверджено у висновках Верховного суду. Але тут адвокатка КОЕК Олена Андрієвська з м. Вишневе, яка представляла КОЕК, «прокинулася» вже після ухвалення рішення й попросила стягнути з програвшої сторони 50 тис. грн. І Київський апеляційний суд, замість відмови, виніс «додаткове рішення» — стягнути 10 тис. грн.Чому Київський апеляційний суд і адвокатка О.Андрієвська, що має ступінь кандидата юридичних наук від Національної академії наук України, вдали, що не читали ані закону, ані правових позицій Верховного суду?Третій етап. Верховний суд: кого пускають в калачний рядЗдавалося б, саме тут ситуацію має виправити Верховний суд. Касаційна скарга в цій справі була елементарною: достатньо було процитувати позиції самого ж Верховного суду.Але тут з’ясовується головне. Є цілий перелік справ, які не підлягають касаційному оскарженню. Зокрема малозначні справи та справи з ціною позову, що не перевищує 250 прожиткових мінімумів. У 2026 році це понад 800 тис. грн. Скільки пересічних українців мають судові спори на такі суми? Отож…Саме тому апеляційний суд та кандидатка юридичних наук могли дозволити собі «вольності»: вони знали, що до Верховного суду ця справа просто не дійде. Це фактично нівелює і Верховний суд, і всю систему правосуддя України, зводить їх нанівець…Таку норму запровадили у 2020 році. До цього в ЦПК України ніяких «250 прожиткових мінімумів» не існувало. Формально межа «малозначності» визначена законом, а фактично ж Верховний суд перетворився на суд лише для багатих. Дуже багатих людей. Держава фактично розділила громадян на дві категорії: тих, кому дорога в калачний ряд відкрита, і тих, у кого, перепрошую, «рило свиняче».Post scriptumСправедливості заради варто визнати: законодавець, запроваджуючи цей поріг, керувався прагматичною логікою. Верховний суд роками був перевантажений тисячами касацій у типових і дрібних справах. Хоча з його бюджетом та зарплатами він міг би себе забезпечити кваліфікованим штатом помічників.Проблема, однак, у тому, що економічний критерій «малозначності» виявився надто грубим інструментом. Він дозволив «розвантажити» Верховний суд, але водночас фактично позбавив більшість громадян доступу до правосуддя — можливості виправити судову помилку на фінальному етапі. У результаті інституційна зручність була поставлена вище за відчуття справедливості.Ми пройшли цей маршрут — типовий для багатьох громадян — від районного суду до Верховного. І з’ясували, що проблема не лише в окремих суддях чи адвокатах. Проблема — в конструкції системи, яка формально гарантує доступ до правосуддя, але фактично відсікає більшість громадян від «суду останньої надії».У підсумку йдеться навіть не про конкретні суми, статті закону чи окремі рішення. Йдеться про довіру до Суду як інституції. Коли людина переконується, що правильний шлях не веде до результату, вона починає сприймати суд не як спосіб захисту своїх прав, а як ще одну перешкоду нормальному людському життю.Питання вже не в тому, чи потрібен українцям Верховний суд.Питання в тому, для кого він насправді працює?Автор: Олександр Сергієнко, директор аналітико-дослідницького центру “Інститут міста”.
Суд підтвердив підозру члену ВККС у махінаціях з дипломом
ВАКС підтвердив обґрунтованість підозри члену ВККС Володимиру Луганському.Захист стверджував про «добросовісну помилку» щодо статусу отриманого наукового ступеня через нечіткі положення закону «Про вищу освіту». Диплом доктора філософії також розглядався ВРП під час обрання Луганського членом ВККС, і на той момент жодних зауважень чи сумнівів щодо його доброчесності не виникало.16 вересня 2025 року ухвалою ВАКС у справі №991/8127/25 скаргу захисника на повідомлення про підозру Луганському у КП №52024000000000479 залишено без задоволення.Апеляція ухвалою від 21 жовтня 2025 року залишила ухвалу без змін.Члени ВККС мають право звільнити члена Луганського В. з посади, припинивши його щомісячні виплати у розмірі 300 тис. грн, але з травня 2025 року цього не роблять, прикриваючи підозрюваного колегу.
Суддя, що погрожував стріляниною в ЖК, тимчасово звільнений з посади
Суддю Юрія Боброва тимчасово відсторонили від здійснення правосуддя та подали на його звільнення з посади. Рішення ухвалила дисциплінарна палата ВРП у понеділок, 26 січня.Йдеться про суддю Івано-Франківського окружного адміністративного суду, мобілізованого до війська на посаду начальника управління правового забезпечення Генштабу. У червні 2022 року посадовець погрожував охоронцям та відвідувачам житлового комплексу в центрі Києва після того, як потрапив там у ДТП. Він вистрілив і ледве не поцілив у дітей, які гуляли біля під’їзду. Міністр оборони Олексій Резніков доручив розслідувати інцидент, відсторонивши посадовця Генштабу від виконання обов’язків.У липні 2022 року Юрія Боброва звільнили з військової служби у відставку за станом здоров’я і за кілька місяців він став суддею Івано-Франківського окружного адміністративного суду.Після інциденту зі стріляниною правоохоронці відкрили кримінальну справу за ч. 4 ст. 296 ККУ (хуліганство), попри це у 2023 році Вища рада правосуддя відмовила у відкритті дисциплінарної справи щодо Юрія Боброва.У понеділок, 26 січня, ВРП вирішила тимчасово відсторонити Юрія Боброва від правосуддя та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.
Розслідування: Чи використовували судді для вирішення земельних спорів?
Громадська рада доброчесності ухвалила висновок про невідповідність кандидатки на посаду судді Київського апеляційного суду — судді Обухівського районного суду Висоцької Ганни Володимирівни — критеріям доброчесності та професійної етики.
Про це повідомляється у висновку ГРД.
Причиною стала приватизація службової квартири свекрухи-судді. Ця колишня суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ отримала в Києві простору квартиру як службове житло. У 2015 році цю квартиру приватизували кандидатка, її чоловік Артем Висоцький та їхній малолітній син (83,1 м²). Сама свекруха в приватизації участі не брала. ГРД вважає, що це типова схема незаконної приватизації службового житла: виведення квартири з фонду службового житла без обґрунтованих підстав із подальшою приватизацією членами родини судді.
Закон чітко зазначає: службове житло надається конкретній особі на основі її трудових відносин, а не її родичам. Члени сім’ї судді не мали права приватизувати таке житло. Свекруха раніше вже приватизувала іншу квартиру в Шахтарську (Донецька область) як суддя місцевого суду, і там також виникають питання щодо законності цього процесу.
Надалі ГРД дослідила сумнівне походження коштів на придбання великої квартири (127,2 м²). У 2015 році свекруха та свекор подарували синові (чоловікові кандидатки) чотирикімнатну квартиру вартістю ≈ 1,41 млн грн (≈ 176 тис. доларів на той час). Проте з 1998 по 2013 роки родина заробила лише 164 тис. доларів. При цьому чоловік кандидатки раніше придбав:
– будинок у 2006 році за 22 771 грн (при доході ≈ 20 780 грн за період 2000–2006);
– автомобіль Subaru Legacy (2006);
– разом із кандидаткою — Ford Focus (2013).
ГРД виявила низку рішень, у яких Висоцька Г.В. задовольняла позови чоловіків щодо визначення місця проживання дитини саме з ними (справи №372/568/23, №372/5856/23, №372/6582/24, №372/3648/22). Позови визнавалися без спору (матері визнавали позов).
Такі рішення могли створювати штучні підстави для відстрочки від мобілізації.
Крім того, суддя ухвалювала рішення російською мовою (близько 36 рішень до 2012–2015 років), хоча судочинство має проводитися виключно українською. Чоловік кандидатки мав зв’язки з політиками та бізнесом, а також фігурував у журналістських розслідуваннях щодо сумнівних гонорарів адвокатів.
Суд у Страсбурзі вимагає від Росії виплатити компенсацію родині загиблого в ДТП в Болгарії
ЄСПЛ присудив екссудді Тандиру компенсацію за тримання під вартою.
Тандир, обвинувачений у смертельній ДТП, понад 2,5 роки утримується під вартою без визначення застави.
ЄСПЛ зазначив, що рішення про продовження тримання під вартою базуються на припущеннях без урахування доказів ризиків втечі або перешкоджання правосуддю.
Тандиру присудили 2100 євро компенсації і 250 євро судових витрат. Ці кошти має заплатити держава Україна.
Дебати у ВАКС: Депутати протестували проти розгляду справи Тимошенко
Під час засідання Вищого антикорупційного суду (ВАКС) щодо арешту активів Юлії Тимошенко та її чоловіка, виникли серйозні конфліктні ситуації. Інцидент стався 19 січня 2026 року під час розгляду клопотання Спеціальної антикорупційної прокуратури (САП).
Народний депутат від фракції «Батьківщина», Костянтин Бондарєв, продемонстрував активний опір дій судді Віталія Дубаса, висловлюючи образливі висловлювання та чинив фізичний спротив. Деякі народні депутати, заявляючи про право бути присутніми на будь-якому засіданні, відмовилися покидати приміщення суду.
Ситуація набула гостроти, коли Бондарєв назвав суддю Дубаса «учасником злочину» та вимагав від судової охорони «забиратися геть». Депутати спробували прорватися до службових приміщень, штовхаючи працівників Служби судової охорони.
Суддя Дубас вважає дії депутатів свідомим втручанням у правосуддя та зафіксував інцидент на відео. У результаті засідання було перенесено до іншої зали.
Затримано колишнього суддю за хабар військовозобов’язаному
Майор Юрій Гайдур, начальник мобілізаційного відділення Хустського РТЦК та СП, був затриманий під час отримання хабара.
Затримання сталося в Хустському торгово-розважальному центрі (ТЦК). Гайдур, разом з іншими військовослужбовцями, вимагав від військовозобов’язаного громадянина 6 тисяч доларів.
Обгрунтований цей посягання полягало в обіцянці уникнути призову на військову службу під час мобілізації та не направлення до навчального центру.
Важливо, що батько затриманого, Антон Гайдур, є колишнім суддею Міжгірського районного суду. Він був засуджений до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна за корупційні злочини.
Одеський скандал: Син судді Чернушенка втягнутий у шахрайські схеми з кол-центрами
Дмитро Чернушенко, син колишнього голови Апеляційного суду Києва Антона Чернушенка, опинився в центрі розслідування, пов’язаного з діяльністю шахрайських кол-центрів в Одесі.
Початок історії почався з масштабного підпалу автомобілів на Гагарінському плато, в результаті якого постраждали на мільйони гривень. Виконавець, рецидивіст Микита Роля, був засуджений до 3,5 років ув’язнення, зізнавшись, що діяв за замовленням, обумовленим боргами та погрозами.
Однак, розслідування розкрило ще одну історію. З’ясувалося, що справжньою метою діяльності підпільного кол-центру, яким керував Дмитро Чернушенко, було привласнення виручки, спрямованої проти громадян країн ЄС. За інформацією правоохоронців, він мав особисті мотиви, пов’язані з власниці автомобілів.
Ситуація ускладнюється тим, що раніше Дмитро Чернушенко фігурував у кримінальній справі, пов’язаній з можливим впливом на судові рішення його батька, Антона Чернушенка. З’явилися дані про арешти, СІЗО та значну заставу.
Кар’єра Дмитра Чернушенка стрімко розвивається: від депутата облради у 19 років до консультанта Конституційного суду та адвоката в Одесі. Проте, судовий досвід, як водяна черепиця, впинається у родинні скандали та шахрайські схеми.
Суд зобов’язав військового сплатити борг колекторам: випадок, що викликає занепокоєння
Шевченківський районний суд Києва прийняв рішення, яке викликає питання щодо захисту прав військовослужбовців під час воєнного стану. Суд дозволив колекторській компанії стягнути з військового понад 33 тисячі гривень, включаючи відсотки та комісії.
Історія почалася у 2022 році, коли чоловік взяв мікрокредит на суму 6 тисяч гривень. З січня 2023 року він вже служить у Збройних Силах України. Колекторська компанія подала позов до суду з метою стягнення боргу.
Військовий наполягав на тому, що під час служби діють спеціальні законодавчі гарантії, які забороняють нарахування будь-яких фінансових санкцій, крім основної суми боргу, яка існувала до мобілізації. Хоча суд формально погодився з цим, він застосував закон обережно, результатом чого стало стягнення з військового майже 9,5 тисяч гривень основного боргу, а також додаткових 1 тисячі гривень за правничу допомогу та 2 тисячі гривень судового збору.
Цей випадок демонструє, що механізми захисту військових, хоч і існують, не завжди ефективно працюють у практичній діяльності.