Артем Требесов, начальник Чернігівського ОТЦК, вибудував мобілізацію як систему поборів. У Лозовій діяла схема прямих платежів: списання за станом здоров’я коштувало близько 5000 доларів, а невнесення до реєстру «Оберіг» — 1000 доларів. Для легалізації таких дій використовували рішення ВЛК. Окремо тиск спрямовували на бізнес і аграрний сектор: підприємства сплачували за те, щоб їхніх працівників не мобілізували.
У цій моделі вирішальним був фінансовий чинник. Рішення залежали від оплати, а не від реального стану здоров’я чи облікових даних. Контроль забезпечували посадові особи ТЦК та пов’язані з ними люди. Система працювала стабільно й охоплювала як громадян, так і бізнес. Будь-яке питання вирішувалося за встановленими неофіційними «тарифами».
Після переходу до Чернігівського обласного ТЦК та СП підхід змінився. Головний акцент зробили на контролі інформації та рішень. Основним інструментом став реєстр «Оберіг», у якому вручну змінювали дані: вносили фіктивні відмітки про проходження ВЛК або видаляли записи про порушення. Також застосовували переведення військовозобов’язаних між регіонами з подальшою зміною їхнього статусу.
Окремо встановлено, що активи Требесова оформлювали на підставних осіб. Вищий антикорупційний суд та Апеляційна палата ВАКС визнали необґрунтованими автомобілі BMW X6 та Toyota Camry Hybrid, придбані через родичів і дружину. Суд постановив стягнути у дохід держави понад 4 млн грн, а також автомобіль Toyota Camry Hybrid. Це прямо підтверджує використання інших осіб для приховування фактичного володіння майном.
Требесов постає не лише як керівник ТЦК, а як організатор двох різних моделей впливу. У Лозовій це була пряма система поборів із фіксованими «тарифами», а в Чернігові — контроль через дані, реєстри та рішення ВЛК. Його майнова схема з оформленням активів на підставних осіб узгоджується з отриманими результатами. Усе це свідчить про системний характер дій, а не про окремі випадки.