ДБР розслідує мільярдні закупівлі «Укрзалізниці»: деталі справи щодо керівництва

Державне бюро розслідувань у Полтаві відкрило кримінальне провадження щодо можливого заволодіння державними коштами під час проведення закупівель «Укрзалізниці». Під перевірку потрапили контракти на придбання пасажирських вагонів, трансформаторів, коліс, запчастин та моторних олив на загальну суму понад 5,36 мільярда гривень.

Відповідні відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 62026170010003190 за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України.

Серед фігурантів матеріалів, які стали підставою для початку розслідування, зазначаються голова правління «Укрзалізниці» Олександр Перцовський, директор із закупівель Олександр Наход, директор з економіки, планування та бюджету Євген Федотов, а також Володимир Приходько, Сергій Талеваров та низка комерційних компаній.

У межах слідства правоохоронці перевіряють закупівлі на предмет можливого встановлення дискримінаційних вимог під визначених постачальників, обмеження конкуренції, завищення очікуваної вартості товарів, а також надання значних авансових платежів.

Окремим ключовим епізодом є придбання пасажирських вагонів. Зокрема, у травні та липні 2025 року «Укрзалізниця» підписала договори на суми 4,47 млрд грн та 398,3 млн грн, де єдиним учасником торгів виступило ПрАТ «КВБЗ». Вартість одного пасажирського вагона збільшилася з 44,08 млн грн у 2023 році до 56,27 млн грн у 2025 році, що становить майже 28% зростання. Крім того, угоди передбачали виплату авансу в розмірі 58%.

Ще один епізод стосується тендеру на закупівлю трансформаторів для забезпечення енергоживлення вартістю 50,8 млн грн у компанії «VIP-NAVIGATOR». Тоді тендерний комітет відхилив пропозицію конкурента, яка виявилася на 20% дешевшою.

Сума у 337,1 млн грн стосується закупівлі коліс та запасних деталей у компанії «Gaztron Trade», де переможцем зрештою стало АТ «Дніпровський стрілочний завод». У тендерній документації містилися згадки конкретних внутрішніх проєктів «Укрзалізниці», що могло звузити коло потенційних учасників.

Додатково перевіряється процедура закупівлі моторної оливи на 101,9 млн грн, здійснена у компанії «Gaztron Trade». Умови цього тендеру також могли перешкоджати доступу нових постачальників.

Правоохоронні органи здійснюють перевірку цих епізодів у рамках розслідування за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України. Окрім цього, у заяві порушувалося питання щодо можливої кваліфікації окремих діянь за частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України, яка стосується легалізації майна, здобутого злочинним шляхом.

Мільярдні витрати на оборонні тендери: як Міноборону та АОЗ звинувачують у зв’язках із картелем Мітрохіна

В умовах повномасштабної війни, коли держава постійно потребує сучасного озброєння та спорядження, значні суми з оборонного кошторису могли витрачатися через процедури з ознаками обмеження конкуренції. Особливу увагу привертають контракти на суму 1,277 мільярда гривень, пов’язані з підприємствами Мітрохіна.

Попри постійні дискусії про нестачу військової техніки та засобів ППО, проблема можливих зловживань на тендерах висвітлюється рідше. Згідно з наявними даними, впродовж війни Мітрохін сформував мережу з 11 організацій, залучених до оборонних закупівель. Зокрема, лише компанія МІК за 2024 рік задекларувала 3,7 мільярда гривень чистого доходу. Серед інших осіб, яких пов’язані з цією структурою, згадуються Євтушенко, Плєхов та Дангадзе.

Показовим прикладом є тендер на придбання зимових курток. Участь брали шість учасників, проте під час торгів жоден із них не знижував ціну. Чотири заявки майже дорівнювали очікуваній сумі у 122 мільйони гривень, а різниця між ними становила всього 3 214 гривень. Найнижчу вартість запропонував «ПАКОПТТОРГ», але 7 січня його заявку відхилили через відсутність гарантії, а вже на наступний день переможцем обрали МІК.

Згодом Антимонопольний комітет України виявив низку збігів між МІК та «ПАКОПТТОРГ». Зокрема, компанії виходили в аукціонний модуль з однієї IP-адреси, користувалися послугами банку «Кредит Дніпро», а також однакових інтернет-провайдерів — «ТЕЛЗА», «К-ЛІНК» та «ТВОПТИМУМ». Окрім того, в іншій процедурі «ПАКОПТТОРГ» подав пропозицію, яка перевищувала ціну лідера рівно на 10 гривень. Хоча 14 січня торги скасували через порушення, вже 17 січня з МІК підписали угоду майже на 122 мільйони гривень. Різниця між мінімальною ціновою пропозицією та остаточною вартістю договору склала 12,2 мільйона гривень.

Аналогічні питання виникли під час закупівлі 126 екскаваторів JCB 3CX. Вигідніші пропозиції щодо техніки Bobcat (близько 403 млн грн) та Caterpillar (близько 470 млн грн) відхилили, оскільки замовник вимагав виключно бренд JCB. У підсумку компанія «Констракшн Машинері» виграла контракт на 477,54 мільйона гривень на поставку всіх 126 одиниць протягом п’яти місяців єдиним лотом.

Ще 280,4 мільйона гривень спрямували на автопаливозаправники для підприємства «Торговий дім Техкомплект». Тендерна документація містила десятки детальних вимог: від параметрів шасі до насосного устаткування й сервісу. Формально замовник допускав еквіваленти, проте вони мали відповідати абсолютно всім критеріям одночасно, що, на думку авторів скарги, обмежувало інших виробників.

Крім того, закупівля універсальних польових тентів на 74,97 мільйона гривень для компанії «ЕКВІПТОРГ» також супроводжувалася умовами, які могли звузити конкурентне середовище на користь конкретного учасника. Такі фірми, як «ЕКВІПТОРГ», «Констракшн Машинері», «Торговий дім Техкомплект», «ТОП-ТЕКС» та «ТС Трейд Україна», фігурують у переліку суб’єктів, чиї дії перевіряються на наявність антиконкурентних узгоджених заходів. Сукупна вартість угод за цими процедурами досягає 1,277 мільярда гривень.

Йдеться про цілу низку контрактів зі схожими ознаками: специфічними критеріями відбору, відхиленням дешевших варіантів, мінімальною конкуренцією та масштабними бюджетами. Ситуація набула подальшого розвитку: за поданою скаргою Вищий антикорупційний суд постановою від 12 серпня 2026 року зобов’язав Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру відкрити досудове розслідування.

Водночас ініціатори звернень зазначають, що Мітрохін продовжує брати участь в оборонних закупівлях, а нові тендери можуть проводитися за схожими сценаріями. Попри направлення близько десятка інформаційних запитів до правоохоронних та контролюючих інстанцій, ДП «Агенція оборонних закупівель» та Міноборони часто відповідають, що не володіють необхідною інформацією, замість розривання сумнівних угод.

У воєнний час держава потребує максимальної ефективності кожного бюджетного ресурсу для забезпечення армії. Будь-які прояви привілеїв для окремих підрядників потребують ретельної перевірки правоохоронними структурами, тоді як остаточну винність конкретних осіб може визначити виключно суд.

Штраф для депутата Станіслава Тизуня через недостовірні дані в декларації на майже 15 мільйонів гривень

На Вінниччині суд визнав винним та оштрафував Станіслава Тизуня, який є депутатом Калинівської райради від партії «Батьківщина», через надання неправдивих даних у декларації на суму 14,2 млн гривень. Згідно з матеріалами, дружина народного обранця придбала та продала автомобіль Mercedes AMG G 63 приблизно за 12 млн грн усього за місяць, хоча за період у 26 років її легальний заробіток становив лише 496 тис. грн. Перевірка НАЗК виявила розбіжності на 14 млн 173 тис. грн, що перевищує 2500 прожиткових мінімумів на час подання документа. Відомство вбачає у цьому ознаки кримінального злочину за ч. 2 ст. 366-2 Кримінального кодексу України про декларування недостовірної інформації, хоча ознак незаконного збагачення або необґрунтованих активів зафіксовано не було.

Найбільша розбіжність стосується володіння корпоративними правами. Депутат не задекларував 61% частки у статутному капіталі ТОВ «Виробнича фірма „ДОМ“» (код 33109080) вартістю 7,3 млн грн, а також не вказав себе кінцевим бенефіціаром. Свою позицію він аргументував тим, що компанія не веде господарської діяльності, документація відсутня, а внески до капіталу не здійснювалися. Національне агентство з питань запобігання корупції відкинуло такі виправдання, оскільки в Єдиному держреєстрі відсутні дані про ліквідацію юридичної особи, а підтриманий Тизунем протокол зборів учасників зупинив закриття та відновив звичну роботу фірми. Регулятор наголосив, що володіння часткою підлягає декларуванню незалежно від фактичного внесення коштів.

Другим суттєвим аспектом стали незадекларовані доходи. Протягом серпня 2024 року через комісіонера ТОВ «Любовський» депутат реалізував Porsche Taycan випуску 2019 року за 2,98 млн грн, проте ці кошти у звітності відсутні. Свій пропуск він пояснив неуважністю та неправильним розумінням правил через те, що наприкінці року машина вже належала іншій особі. Водночас НАЗК задокументувало договір комісії, відповідний акт та угоду купівлі-продажу. Окрім цього, дивіденди від ТОВ «Моноліт», де Тизунь виступає засновником і керівником, були заявлені у розмірі 27,44 млн грн, тоді як податковий реєстр зафіксував фактичну виплату 26 млн 544 тис. грн, через що різниця склала 901 тис. грн.

Супруга депутата Світлана Єндзік працевлаштована в тому ж ТОВ «Моноліт». Її заробітну плату у розмірі 94,5 тис. грн обранець не вписав до декларації, попри те, що сам ставить підписи на фінансовій звітності підприємства. Окрему увагу привернула ситуація з позашляховиком Mercedes-Benz AMG G 63 2024 року випуску. 26 жовтня 2024 року дружина придбала транспортний засіб за 11,56 млн грн, а вже за півтора тижня, 6–7 листопада, через компанію ТОВ «СА Драйв» авто продали майже за 12 млн грн, причому на акті є її власний підпис про отримання коштів, які також не відображені у звіті.

Аналіз офіційних доходів пані Єндзік з 1998 по 2024 рік показав суму 496 тис. грн до сплати податків. Раніше продажів нерухомості, транспортних засобів чи корпоративних прав за нею не числилося, а заощаджень у минулих деклараціях не було. Законних джерел для придбання машини за 11,6 млн грн перевірка не виявила. Разом із тим, НАЗК не знайшло доказів того, що депутат володів інформацією саме про прибуток від продажу, зазначивши у довідці, що купівля могла відбутися за сімейні заощадження, хоча перевірити це не вдалося.

Окрім цього, не було показано легковий автомобіль, який перебуває у власності Тизуня з 4 квітня 2014 року. Ринкова вартість транспортного засобу на момент придбання, згідно з експертизою Київського НДІ судових експертиз, становить 251 тис. грн. Депутат запевняв, що машина давно експлуатується іншою людиною, проте НАЗК виявило договір автострахування від 4 березня 2024 року, оформлений самим власником.

Серед фінансових зобов’язань відсутній борг у розмірі 1,66 млн грн перед підконтрольним ТОВ «Моноліт», який виник за угодою поворотної фінансової допомоги від 5 серпня 2023 року. Згідно з оборотно-сальдовою відомістю, депутат регулярно брав та повертав кошти: загалом він отримав 20,4 млн, повернув 21,9 млн, а наприкінці 2024 року заборгованість становила 1,66 млн грн. Також не вказані витрати на суму 794 тис. грн за купівлю п’яти земельних наділів протягом 2024 року вартістю від 154,5 до 171,8 тис. грн кожна, а також 34,5 тис. грн на банківських рахунках в Укргазбанку. Додаткові додатки фіксують розбіжності щодо сільськогосподарської техніки: дат придбання, років випуску та назв тракторів Case, комбайна Matrot, розкидачів і обприскувача Hardi.

Свої дії Станіслав Тизунь пояснював великим обсягом інформації, людськими помилками та тим фактом, що частина відомостей і так міститься у відкритих державних реєстрах. Проте НАЗК ці доводи відхилило. У результаті Калинівський районний суд визнав депутата винним і призначив йому покарання у вигляді штрафу розміром 85 тис. грн із забороною обіймати певні посади строком на один рік.

Візит генпрокурора Руслана Кравченка до Франції: деталі відрядження

Генеральний прокурор Руслан Кравченко з 13 вересня перебуває у службовому відрядженні у Франції. Метою поїздки є участь у слуханнях парламентської мережі Парламентської асамблеї Ради Європи, присвячених питанню українських дітей. Як повідомляє «Главком», у розпорядженні якого опинилася копія відповідного наказу, захід має назву «Парламентські заходи щодо українських дітей у контексті міжнародної відповідальності». Термін відрядження становить п’ять діб, починаючи з 13 вересня. У документі також зазначено, що всі витрати, пов’язані з перебуванням Кравченка за кордоном, покриває сторона, що організовує захід. Раніше генпрокурор особисто підтвердив факт свого перебування за кордоном у рамках службового відрядження для проведення зустрічей із міжнародними партнерами. При цьому в Офісі генерального прокурора ситуацію коментували суперечливо: зокрема, керівниця комунікацій ОГП Мар’яна Гайовська заявляла, що не володіє інформацією про виїзд Кравченка. Поїздка відбувається на фоні заяви генпрокурора про відставку та загострення конфлікту з керівництвом антикорупційних органів. Зокрема, 14 вересня Кравченко оприлюднив підозру директору НАБУ Семену Кривоносу.

Загадкова декларація лікаря ВЛК з Тячева: невідома площа та вартість власного будинку

Іван Магей, лікар-оториноларинголог Тячівської районної лікарні, який також виконував обов’язки позаштатного члена військово-лікарської комісії при Тячівському РТЦК та СП, здивував громадськість своєю декларацією про майно. Після досягнення пенсійного віку лікар звільнився з посади та, згідно із законом, подав звіт про майновий стан.

У документі Магей вказав, що володіє житловим будинком у місті Тячів спільно зі своєю донькою Анною, а також користується ним разом із дружиною Людмилою. Крім того, лікар має у спільній частковій власності з Анною Іванівною Магей земельну ділянку, розташовану поруч із будинком.

Попри наявність права власності, Іван Магей зазначив, що йому невідома ані площа будинку, ані площа земельної ділянки. Також лікар не зміг вказати дату набуття права власності на це майно та його вартість.

Згідно з декларацією, з початку року Іван Магей отримав 100 778 гривень заробітної плати та 70 089 гривень пенсійних виплат. Його дружина Людмила, яка також перебуває на пенсії, за звітний період отримала 73 075 гривень. Оскільки донька Анна Іванівна Магей не проживає разом із батьками, інформація про її доходи та статки в декларації відсутня.

Фінансові загадки родини очільника ТСЦ МВС в Обухові Сергія Чижа

Декларації Леоніда Хоменка, зятя очільника ТСЦ МВС в Обухові Сергія Чижа, викликають низку запитань щодо походження статків та хронології фінансових операцій. У 2020 році Хоменко, який є безробітним депутатом Гірської сільради, у своїх деклараціях не вказував жодних активів чи майна. Проте вже 21 липня 2021 року він подав повідомлення про суттєві зміни, задекларувавши Mercedes G63 2014 року випуску, придбаний 2 грудня 2020 року за 1,7 млн грн. Оскільки річні декларації були подані в той самий день, що й повідомлення про авто, виникає неузгодженість у часі, а джерела фінансування покупки залишаються незрозумілими через відсутність доходів у попередніх звітах.

У декларації за 2021 рік Хоменко вказав 2,82 млн грн готівки, зарплату 46 тис. грн від ТОВ «Ітера Фарм», а також надходження від продажу майна на суму 1,98 млн грн, 90 тис. грн та 2 млн грн за нерухомість, продану ще у 2020 році. Потребує уточнення, чому дохід від продажу нерухомості 2020 року відображено лише у 2021-му. Також зять декларує 25% частки у ТОВ «Фіззі Юей» вартістю 12,25 тис. грн, що не дає підстав говорити про значні прибутки від бізнесу.

У 2022 році Хоменко задекларував 3,7 млн грн готівки та доходи від відчуження майна Марії Валентинівні Хоменко (980 тис. грн), а також 25 тис. грн від ТОВ «Абсолют лтд». Ще 322 тис. грн вказані як кошти, отримані від продавця, проте їх природа — грошова компенсація чи натуральний дохід — залишається неясною. До кінця 2023 року готівкові кошти Хоменка зросли до 5,35 млн грн, а його дружина Ангеліна задекларувала 81 тис. грн зарплати.

Окремої уваги потребує Range Rover Evoque 2021 року, придбаний 9 лютого 2023 року за 700 тис. грн. Це авто вказане у власності Ангеліни як у декларації її батька Сергія Чижа, так і в декларації її чоловіка. Аналіз балансу Хоменка за 2023 рік показує, що після врахування доходів та кінцевих активів на придбання авто та інші витрати залишається лише 280 тис. грн, що не покриває вартість машини та додаткову покупку рухомого майна на 149 тис. грн. Для з’ясування цих нестиковок необхідна перевірка НАЗК.

Хто стоїть за підозрою очільнику НАБУ: нові подробиці від Ярослава Железняка

Народний депутат Ярослав Железняк оприлюднив інформацію про те, що підготовкою підозри для очільника НАБУ Семена Кривоноса займалася Служба безпеки України. Відповідний документ був підписаний генеральним прокурором Русланом Кравченком. Згідно з номером справи, досудове розслідування здійснював слідчий відділ Головного управління СБУ у місті Києві та Київській області. Варто зазначити, що у політичних колах тривалий час обговорювалися чутки про те, що Володимир Зеленський через СБУ планує здійснити тиск на НАБУ та САП.

Деталі підозри Семену Кривоносу: епізод з усиновленням

Руслан Кравченко розпочав публікацію матеріалів, що обґрунтовують підозру директору НАБУ Семену Кривоносу, у своєму Telegram-каналі. Першим оприлюдненим епізодом стала справа про усиновлення. Кравченко зазначає, що суд підтвердив факт злочину в діях Кривоноса. За словами Кравченка, директор НАБУ фіктивно усиновив дитину, щоб отримати амністію та уникнути відповідальності.

Мільйонні плани та кримінальні провадження: деталі навколо ДП «Ліси України» за участю Болоховця, Зубовича і Кучера

Згідно з даними джерел «Викривача» у правоохоронних органах, всередині лісової галузі нібито обговорювався неофіційний місячний показник у розмірі 50 мільйонів доларів готівкою. Окрім цього, ще 5–10 мільйонів доларів мали спрямовуватися команді. Слід зазначити, що це не доведений слідством факт, а інформація від джерел, хоча деякі учасники цих подій уже стали фігурантами реальних кримінальних справ.

У липні 2025 року Державне бюро розслідувань затримало Юрія Болоховця, який раніше керував державним підприємством «Ліси України». Йому інкримінували незаконне збагачення в рамках кримінального провадження №62023000000001002. Правоохоронці встановили наявність у нього активів на 10,4 мільйона гривень, при цьому різницю між офіційними доходами та майном у розмірі щонайменше 7,9 мільйона гривень він пояснити не зміг. Серед майна значилися київська квартира вартістю понад 9 мільйонів гривень та 8 земельних ділянок. Згодом видання NGL.media інформувало про «хутір» в Івангороді площею понад 80 гектарів, який мав зв’язок із родичами та знайомими Болоховця і включав конюшню та озера. Суд спочатку встановив заставу майже 91 мільйон гривень, проте згодом її суму зменшили. У 2026 році підозру анулювали через процесуальні труднощі із фіксацією судового засідання, хоча саме провадження продовжило своє існування.

Після відставки Болоховця держпідприємство очолив колишній заступник міністра економіки Ігор Зубович. За інформацією джерел, новому керівництву передали той самий неофіційний фінансовий орієнтир, хоча фактичні обсяги збору коштів виявилися меншими за очікування. За перший повний місяць роботи Зубовичу нарахували офіційну заробітну платню в розмірі 732 тисячі гривень.

Олексій Кучер, який раніше обіймав посади голови Харківської ОДА та керівника Державної регуляторної служби, також згадується у цій ситуації. У квітні 2025 року він очолив наглядову раду «Лісів України», а в лютому 2026 року залишив цю позицію. Наразі триває розслідування щодо можливої незаконної виплати членам наглядової ради понад 6 мільйонів гривень у межах кримінального провадження №42025000000001058 за ч. 5 ст. 191 КК України. Кучер заперечував неправомірність цих виплат, розцінюючи провадження як тиск. Питання щодо його одночасного перебування на чолі ДРС та роботи в наглядовій раді також викликало публічні зауваження через обмеження, встановлені антикорупційним законодавством.

У цьому ж контексті згадується Тарас Висоцький. Спеціалізована антикорупційна прокуратура та Національне антикорупційне бюро направили до суду його справу, що стосується державних закупівель продуктів харчування. Слідство зазначає, що посередники застосовували завищені розцінки, а сума потенційних збитків становить близько 64 мільйонів гривень. Зокрема, в одному з епізодів вартість кілограма товару зросла приблизно з 30 до 75 гривень.

На регіональному рівні джерела вказують на Олександра Лисенка, керівника Слобожанського лісового офісу, пов’язуючи його з ймовірними махінаціями навколо промислової деревини та готівки. Проте офіційних даних та конкретного номера кримінального провадження щодо цього епізоду наразі немає, тому говорити про доведену схему підстави відсутні.

Таким чином, ситуація поділяється на дві складові. З одного боку, існують дані джерел про неофіційний щомісячний план у 50 мільйонів доларів готівкою та додаткові 5–10 мільйонів доларів для команди, які ще потребують підтвердження чи спростування. З іншого боку, наявні офіційні кримінальні провадження та претензії від правоохоронних органів: справа Болоховця №62023000000001002 разом із майном на понад 80 гектарів, провадження №42025000000001058 стосовно виплат членам наглядової ради, а також справа Висоцького з можливими збитками у 64 мільйони гривень.

Головним питанням залишається те, хто саме встановив згаданий джерелами план на 50 мільйонів доларів, кому призначалися ці кошти та скільки грошей вдалося акумулювати до того часу, як діяльністю лісової вертикалі зацікавилися НАБУ та інші відомства.

Мільйони на відбудову Одеси: як підряди дісталися родичам і знайомим комунальників

В Одесі бюджетні кошти на ремонт і відновлення житла, пошкодженого ворожими обстрілами, спрямовували підприємцям, пов’язаним із керівництвом міських комунальних підприємств. Журналісти редакції розслідувань Суспільного з’ясували, що серед отримувачів контрактів опинилися флористка, родичі чиновників, приятелі та мешканці сусідніх кімнат у гуртожитку.

Значна частина робіт із відбудови оформлювалася на відносно скромні суми, наприклад, для встановлення дверей, відновлення дахів чи заміни вікон у постраждалих будинках. В Одесі більшість таких угод не перевищували півтора мільйона гривень. Подібний ліміт витрат дозволяв замовникам, основними з яких виступав Департамент міського господарства Одеської міської ради, укладати договори напряму, уникаючи використання електронної системи Prozorro. Протягом років це давало можливість обходити аукціони та конкуренцію, самостійно призначаючи виконавців без шансів для інших учасників запропонувати вигіднішу вартість. Безпосередньо департамент підписав угоди про відновлення з 15 фізичними особами-підприємцями, публікуючи на Prozorro лише короткі звіти без самих контрактів, детальної інформації про виконавців чи кошторисів. Це розслідування фокусується виключно на тих фігурантах, чиї зв’язки з посадовцями вдалося довести.

Олена Козирєва у своїх акаунтах у соціальних мережах позиціонує себе як флористка, показуючи робочі будні в квітковій крамниці та букети. Водночас офіційні документи свідчать про те, що ця жінка за бюджетні гроші ремонтує багатоповерхівки та зводить укриття. Загалом вона уклала 18 угод на будівельні роботи загальною вартістю близько 9,7 мільйона гривень. Замовниками виступали Департамент міського господарства, КП «Житлово-комунальний сервіс “Порто-Франківський”» та комунальна установа, що забезпечує господарську діяльність закладів освіти Пересипського району Одеси (для останньої вона мала ремонтувати сховище).

Три договори з департаментом передбачали відновлення будинків після російських атак. У 2025 році Козирєва виграла два контракти на капітальний ремонт житлових будівель на площі Михайлівській, 12/14 та вулиці Торговій, 45, загальна сума яких перевищила 2,5 мільйона гривень, тоді як ще одне соглашення було розірване за обопільною згодою. Причини, через які посадовці віддали перевагу флористці, розкриваються через її коло спілкування. Рідним братом Олени є Денис Косьмін, керівник комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс “Чорноморський”». З’ясувалося, що раніше він носив прізвище Сосков і був прописаний з Оленою за однією адресою в Одесі, але після одարчення взяв прізвище дружини Катерини. За плечима у Дениса Косьміна — досвід роботи в Малиновській райадміністрації, КП «Міське капітальне будівництво» та посада керівника «Чорноморського», яку він посів у 2024 році.

Родинні зв’язки з бізнесом Олени цим не обмежуються: під час реєстрації ФОПу вона вказала телефон, який у реєстрах закріплений за Ольгою Косьміною — матір’ю Катерини Косьміної. Крім того, Олена Козирєва змагалася з Ольгою Косьміною на торгах Департаменту міського господарства за майже два мільйони гривень, і перемогу тоді здобула саме Косьміна. На дзвінки журналістів Олена спочатку погодилася говорити, але після питання про будівельні роботи різко заявила про неможливість розмови, проігнорувала подальші запитання і кинула слухавку. Письмові повідомлення у месенджері вона прочитала, проте відповіді за тиждень не надала. Денис Косьмін підтвердив родинні стосунки з Оленою, але уникнув прямої відповіді на питання про те, чи доводиться вона йому сестрою, заявивши про давню сварку через сімейні обставини та відсутність спілкування щодо її підприємницької діяльності. Він заперечив будь-який вплив на отримання контрактів своєю родичкою та прокоментував збіг номерів телефону із тещею Ольгою Косьміною тим, що не живе з нею однією сім’єю.

Денис Косьмін виявився кумом колишнього очільника КП «ЖКС “Порто-Франківський”» Олександра Сайчука, про що свідчать вітання в соцмережах та спільний відпочинок за кордоном. Дружини обох чоловіків також підтримують товариські стосунки та разом літали до Греції. Олександр Сайчук, якому 44 роки, родом із Вінниччини. Одеську комунальну сферу він присвятив більшу частину кар’єри: очолював ЖКС «Фонтанський», працював у Департаменті міського господарства, був заступником директора КП «Міське капітальне будівництво» та керував ЖКС «Порто-Франківський» у 2023–2025 роках. Крім того, згідно з деклараціями, він був пов’язаний із будівельним бізнесом і працював на свою дружину Віту Чарковську, яку разом із дітьми ніколи не вносив до декларацій. Наприкінці 2025 року Сайчук звільнився з посади керівника ЖКС «Порто-Франківський», бувши на той момент підозрюваним у кримінальному провадженні щодо організації схеми фіктивного працевлаштування військовозобов’язаних чоловіків до комунального підприємства з подальшим їхнім бронюванням через «Дію». Аналіз закупівель показав, що люди, пов’язані з Сайчуком, отримували контракти від установ, де він працював, а деякі документи містять його власні підписи.

Одним із таких підприємців став Сергій Ткачук, уродженець Вінниччини, який зареєструвався ФОПом у жовтні 2024 року. Менш ніж за два тижні він отримав дев’ять ремонтних договорів від КП «ЖКС “Порто-Франківський”» під керівництвом Сайчука, причому чотири з них — в один день. Загалом йому дісталося контрактів на 10,5 мільйона гривень від комунальників та Департаменту міського господарства. Серед них був і договір вартістю 1,3 мільйона гривень на відновлення пошкодженого внаслідок агресії РФ багатоквартирного будинку на вулиці Ніжинській, 12, деталі якого департамент не оприлюднив. У соцмережах Ткачука знайшли спільні фото з Сайчуком із риболовлі ще за 2014 рік, що вказує на їхнє давнє знайомство. Сам Ткачук назвав Сайчука знайомим, зазначив, що все відбувалося «по дзвінку», коли йому надали об’єкт і телефони для домовленостей, однак заперечив вплив знайомства на отримання підрядів і не зміг пригадати деталей робіт на Ніжинській, 12.

Ще однією фігуранткою розслідування стала 66-річна Ніна Мазурок, яка до 2016 року володіла спільною квартирою з Олександром Сайчуком в Одесі. У декларації за 2016 рік чиновник підтвердив наявність спільного житла, але ім’я власниці не вказав. Також за цією ж адресою були зареєстровані сам Сайчук, Ніна Мазурок та її сім’я. Іншою співвласницею житла була ймовірна донька Мазурок — Вікторія Ландіна, яка, згідно з деклараціями, безоплатно передавала Сайчуку у користування свій автомобіль Toyota Land Cruiser, а дружина Сайчука досі зберігає з нею спільні фото. У 2021 році, коли Мазурок стала ФОПом, Сайчук працював заступником начальника відділу в Департаменті міського господарства. Вже за місяць вона отримала без конкурсу свій перший підряд на заміну вікон, а згодом — ще чотири контракти за один день на суму понад 2,5 мільйона гривень. Загалом вона уклала з одеськими установами договори на понад 24 мільйони гривень, включно з розірваним згодом контрактом на відновлення пошкодженого будинку. На дзвінки та повідомлення у месенджерах Мазурок не відповіла, хоча згодом видалила прочитані повідомлення.

Адресою реєстрації ФОПа Ніни Мазурок був вказаний комунальний гуртожиток на вулиці Радісній (кімната №179). У сусідній кімнаті №176 зареєстрований 77-річний уродженець Вінниччини Микола Пивовар, а в кімнаті №177 жив сам Олександр Сайчук. Пивовар зареєструвався підприємцем близько 10 років тому, а свій перший контракт виграв у 2017 році у ЖКС «Фонтанський», яким тоді керував його сусід Сайчук. Загалом Пивовар отримав в Одесі контракти на 22 мільйони гривень, зокрема 1,2 мільйона гривень у квітні 2025 року на відбудову будинку на вулиці Новосельського, 50 від Департаменту міського господарства. У телефонних книжках номер Пивовара підписаний як «Сайчук», а один з його офіційних номерів належить дружині Сайчука Віті Чарковській, яка також працює ФОПом і бере будівельні підряди. У коментарі Пивовар підтвердив, що Сайчук є його племінником, але заперечив будь-яку допомогу з контрактами та заявив, що мешкає на Вінниччині й більше не займається будівництвом, попри наявність 15 угод на 7,6 мільйона гривень із 2022 року, про які він нібито нічого не знає. Сам Олександр Сайчук на дзвінки та повідомлення журналістів не відповів.

У серпні 2025 року поліція Одещини відкрила кримінальне провадження щодо схем привласнення бюджетних коштів на ремонтах будинків, зокрема пошкоджених від атак, у 2024–2025 роках посадовцями Департаменту міського господарства, депутатами та працівниками комунальних підприємств. Слідство вважає, що вартість матеріалів та обсяги робіт завищували, а серед підрядників були родичі чи знайомі посадовців Департаменту та ЖКСів «Порто-Франківський» і «Чорноморський». Загалом департамент уклав із такими ФОПами договорів на понад 80 мільйонів гривень, причому частину робіт замість підприємців виконували працівники комунальних підприємств ЖКСів. Фігуранти з кола Сайчука в судових ухвалах поки не фігурують, проте родичка Дениса Косьміна Олена Козирєва потрапила в поле зору правоохоронців. Денис Косьмін заявив журналістам, що дізнався про кримінальну справу вперше, хоча й припустив наявність помилок в ухвалах після згадки про судовий реєстр.