Архіви позначок: РНБО

РНБО схвалила план стійкості Києва та обговорила підготовку до зими

Оприлюднено автором

На засіданні 5 серпня Рада нацбезпеки і оборони затвердила план стійкості Києва. Його реалізація, за словами Секретаря РНБО Ігоря Клименка, вже розпочалася.

Під час засідання також розглянули, як виконуються комплексні плани стійкості в окремих регіонах. Як зазначив Клименко, члени ради заслухали доповіді прем’єр-міністра України, відповідальних членів уряду, начальників Дніпровської, Одеської, Львівської, Херсонської, Чернігівської, Запорізької й Полтавської обласних військових адміністрацій, а також міських голів Києва та Львова. Він наголосив, що Росія не відмовиться від спроб завдати ударів по енергетичній та критичній інфраструктурі.

Очільник РНБО підкреслив, що необхідно бути готовими до будь-якого сценарію. Передусім, за його словами, йдеться про безперебійну роботу систем електро-, тепло- та водопостачання. Клименко наголосив, що кожен відповідальний керівник має забезпечити виконання затверджених планів стійкості та нести персональну відповідальність за результат.

За словами Клименка, президент Володимир Зеленський під час засідання акцентував увагу на системі захисту об’єктів критичної інфраструктури та посиленні спроможностей ППО. Окремо він назвав безумовним пріоритетом розвиток мережі укриттів. Як підсумував Клименко, певні напрацювання вже є, зокрема за участі міжнародних партнерів, однак темпи цієї роботи потрібно прискорити.

Застава за Миколу Тищенка: хто сплатив кошти і що відомо про платників

Оприлюднено автором

П’ять мільйонів гривень застави за народного депутата Миколу Тищенка внесло дніпровське ТОВ «Востоктранслогістика», яке протягом останніх двох років не демонструвало жодного виторгу. Ще 4,35 мільйона гривень сплатив бізнесмен і колишній керівник держпідприємств Костянтин Бурковський. Із решти 650 тисяч гривень Тищенко розрахувався сам. Про це повідомляють ЗМІ.

ТОВ «Востоктранслогістика» було зареєстроване у Дніпрі у 2014 році. Його основний вид діяльності — надання в оренду машин та обладнання. Статутний капітал компанії складає 200 тисяч гривень.

За підсумками 2025 року підприємство задекларувало нульовий виторг і 71,6 тисячі гривень чистого збитку. У 2024 році виторг також дорівнював нулю, а збиток становив 54,9 тисячі гривень. Водночас наприкінці 2025 року на балансі компанії обліковувалися 64,37 мільйона гривень активів і 64,59 мільйона гривень зобов’язань. У штаті був один працівник.

Наразі власником і директором фірми є Дмитро Передерій. Посаду керівника він обійняв у січні 2025 року, а одноосібним засновником став у грудні того ж року.

До 4 грудня 2025 року засновником компанії була кіпрська Ferama Logistic Ltd, а кінцевим бенефіціаром значився Павло Жицький. Він керував підприємством із вересня 2019-го до січня 2025 року.

За даними YouControl, «Востоктранслогістика» пов’язується з групою компаній екснардепа Олександра Онищенка, який перебуває в розшуку НАБУ та перебуває під санкціями США й РНБО.

Сам Онищенко заперечив будь-яку причетність до компанії, заявивши: «Я 10 років не живу в Україні. Це старі компанії, їх забрали ще у 2016 році». На запитання про Тищенка він відповів: «Ні, він рідкісний мудак».

У 2016 році Павла Жицького засудили як учасника «газової справи» Олександра Онищенка. У межах угоди зі слідством він визнав, що керував фірмою, через яку державний газ продавали за заниженими цінами через фіктивні аукціони.

Суд призначив йому покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі з трирічним іспитовим строком, заборонив обіймати керівні посади протягом двох років і оштрафував на 85 тисяч гривень. Вирок набрав законної сили.

Спочатку підприємство мало назву «Газ-Екосистема» та працювало у сфері торгівлі газом. У лютому 2018 року компанія змінила і назву, і вид діяльності.

У реєстрі боржників щодо цього товариства відкриті три виконавчі провадження — 2020, 2022 та 2023 років. В усіх випадках стягувачем виступає податкова служба.

Ще 4,35 мільйона гривень застави за Тищенка сплатив Костянтин Бурковський.

Бурковський є власником трьох компаній: 100% ТОВ «Лампогаз-Україна», 70% ТОВ «Юкрейн-Інвестмент Груп» та 20% ТОВ «Укрпромхімгрупп». Номінальна вартість його часток перевищує 14 мільйонів гривень.

Також він зареєстрований у Києві як ФОП із видом діяльності у сфері права. У реєстрах він досі значиться керівником припиненого Тернопільського обласного об’єднання спиртової промисловості «Тернопільспирт».

У 2015 році Бурковський був серед чотирьох кандидатів на посаду директора «Укрспирту», однак конкурс не завершили через судове оскарження.

У 2020 році він подавав декларацію як кандидат на посаду директора ДП «Енергія природи». У декларації за 2019 рік він не зазначив доходів, але вказав мільйон гривень і 20 тисяч доларів готівкою, частки у трьох компаніях та автомобіль Land Rover 2006 року.

Роком раніше Бурковський задекларував 1,5 мільйона гривень і 20 тисяч доларів готівкою. Оскільки остання доступна декларація датована 2019 роком, встановити актуальний майновий стан Бурковського та джерело 4,35 мільйона гривень, внесених у 2026-му, неможливо.

У 2019 році Бурковський балотувався до Верховної Ради як самовисуванець, але мандат не отримав.

Санкції проти російських командирів: нові заходи від Зеленського

Оприлюднено автором

Президент Володимир Зеленський підписав укази, які затверджують рішення РНБО про введення санкцій. Основна мета цих заходів — притягнення до відповідальності російських командирів, які брали участь у ракетних атаках на Україну, а також релігійних діячів, що виправдовують агресію РФ і поширюють пропаганду. Перший список включає 121 окупанта, серед яких командири підрозділів дальньої авіації військово-космічних сил РФ. З початку повномасштабного вторгнення Росія випустила понад 4100 крилатих ракет повітряного базування та аеробалістичних ракет. Ці підрозділи здійснили атаки на дитячу лікарню «Охматдит» 8 липня 2024 року, багатоповерхівку в Тернополі 19 листопада 2025 року, а також торговий центр «Амстор» у Кременчуці 27 червня 2022 року. Вони також завдали шкоди енергетичній та транспортній інфраструктурі по всій Україні. Санкції також торкнулися командирів військово-морського флоту РФ, які обстрілювали Україну з надводних кораблів і підводних човнів-носіїв «Калібрів». Росія використала понад 1500 таких ракет у 160 атаках. Командири координували удари по київським ТЕЦ, а також об’єктам на Львівщині, Івано-Франківщині, Волині, Миколаївщині та Одесьщині. Серед них — керівник 30-ї дивізії надводних кораблів, яка підтримувала фрегати «Адмірал Макаров» і «Адмірал Ессен». Окремо санкціонували командирів ракетно-артилерійських підрозділів сухопутних військ, які застосовували крилаті ракети наземного базування та «Іскандер-М». Російські військові здійснили понад 1100 таких атак. Ці командири організовували удари по центру Сум 13 квітня 2025 року (25 загиблих), центру Чернігова 17 квітня 2024 року (18 загиблих) і селу Гроза на Харківщині (59 загиблих). «Це один з перших випадків, коли нашим спецслужбам вдалося чітко ідентифікувати понад 100 конкретних осіб, які безпосередньо віддають накази й здійснюють пуски ракет проти України. Вони звичайні терористи, яких слід санкціонувати в усіх юрисдикціях», — зазначив радник — уповноважений президента з питань санкційної політики Владислав Власюк. Другий пакет санкцій стосується дев’яти осіб, які є представниками РПЦ та пов’язаних структур. Вони публічно закликали до вбивства українців, підтримують агресію РФ і використовують релігію для пропаганди. Вся інформація про санкційні пакети буде передана партнерам для синхронізації в їхніх юрисдикціях.

Африканські фінансові маневри Росії: Платформа A7 у Нігерії та Зімбабве

Оприлюднено автором

Росія, як країна-агресор, просуває платформу A7 у Нігерії та Зімбабве як альтернативний механізм для зовнішніх платежів. Це стосується розрахунків через стейблкоїни та боргові інструменти, які важче відстежувати і блокувати в порівнянні з традиційними транзакціями. Кремль таким чином розширює свої інструменти обходу санкцій, виводячи частину міжнародних розрахунків у криптоплатіжні канали через африканські країни. Про це повідомляє Центр протидії дезінформації при РНБО України. Російська платіжна платформа A7 є фінансовим сервісом, який використовується для транскордонних розрахунків після відключення від системи SWIFT. Ця платформа дозволяє здійснювати платежі за товари, послуги та інвойси для бізнесу (ФОП, юрособи) без необхідності відкриття валютних рахунків у банках. A7 використовує стейблкоїни, такі як A7A5, що прив’язаний до рубля, а також боргові інструменти, які важко відстежити. Платформу A7 пов’язують не лише з підсанкційним російським “Промсвязьбанком”, але й з проросійським молдовським політиком-бізнесменом Іланом Шором. Зв’язок з Шором свідчить про те, що платформу можуть використовувати не лише для зручніших платежів, а й для обходу санкцій та виведення частини фінансових операцій з-під контролю. Після відключення від SWIFT і посилення санкцій США, Росія системно шукає способи зменшити залежність від банків і фінансових маршрутів, що перебувають під західним контролем. Через швидке зростання криптоплатежів, попит на дешеві міжнародні перекази та слабшу регуляцію транскордонних фінансових операцій, Африка стала одним із ключових напрямків обходу санкцій для країни-агресора. Санкційна система стикається з новими викликами: фінансові технології дозволяють обходити традиційні механізми контролю. Тому важливо посилювати нагляд за такими інструментами, щоб економічний тиск на Росію залишався дієвим.

Зеленський: Нова Динаміка на Фронті – Слабка Особовий Склад Росії та Дрони

Оприлюднено автором

Українська сторона помічає певну слабкість російських окупантів у питанні особового складу. Проте це не привід для розслаблення, оскільки ворог збільшує кількість дронів і продовжує наступальні дії.
Про це заявив президент України Володимир Зеленський під час брифінгу після засідання РНБО 3 березня. Глава держави зазначив, що значні втрати РФ починають впливати на ситуацію на фронті.
Проблеми РФ з особовим складом
Зеленський повідомив, що наразі з боку РФ відчувається слабкість у питанні особового складу. На його думку, у росіян є проблеми з підготовкою військових і нестачею часу на тренування. “Ми відчуваємо слабкість росіян. Це нове відчуття. Але це не означає, що можна розслаблятися. Хочу пояснити: не треба думати, що ворог здався, чи що їх стало менше. Однак дуже важливо, що в плані особового складу вони стали слабшими. У них немає часу на тренування… Тобто у них серйозна проблема з особовим складом. Це наша думка”.
“Кілзони заважають жити”
Водночас президент підкреслив, що розслаблятися не можна. За його словами, ситуація з дронами наразі є більш складною. Росія значно збільшила кількість безпілотників і створює так звані “кілзони”, які ускладнюють українську логістику. “Є проблема з дронами. Вони нарощують їхню кількість, ці кіл-зони заважають жити, ускладнюють нашу логістику. Так, наші люди безперечно героїчні, тому вони проходять навіть у цих зонах, де транспорт не може проїхати”.
Кількість знищених окупантів починає давати результат
Президент вважає, що нова тактика знищення ворога починає приносити плоди. За його словами, значні втрати противника впливають на ситуацію на фронті. “Я вважаю, що кількість знищених росіян за місяць починає давати результат. Не хочу здаватися надмірним оптимістом у цьому питанні, але скажу, що, на мою думку, кількість знищеного особового складу ворога потроху починає працювати”, – підкреслив глава держави.

Україна планує масштабний експорт озброєння: потенціал у мільярди доларів

Оприлюднено автором

У 2026 році Україна може розпочати експорт військових товарів та послуг на суму, що досягає кількох мільярдів доларів. Це стало можливим завдяки першому дозволу на реалізацію оборонної продукції за кордон.

Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України, Давид Алоян, у коментарі агентству Reuters, повідомив про схвалення більшості з 40 заявок від підприємств оборонної галузі на експорт матеріальних ресурсів і послуг.

Експортний потенціал на 2026 рік оцінюється у «декілька мільярдів доларів», враховуючи готову продукцію, запасні частини, компоненти та послуги з технічного обслуговування. Цей показник значно перевищує обсяги експорту до початку війни.

Чиновник підкреслив, що власні оборонні потреби України залишаються пріоритетними. “Оборонні потреби України мають бути на першому місці, адже російські війська продовжують наступ на сході, а авіаудари завдають шкоди містам і селам, розташованим далеко від фронту”, – заявив заступник секретаря РНБО.

Західні союзники та країни Близького Сходу виявляють значний інтерес до українських військових розробок. Особлива увага приділяється сфері безпілотників, важкій техніці та програмі FrankenSAM, яка поєднує радянські зенітно-ракетні комплекси із західними ракетами.

Україна планує розвивати спільні підприємства та інші форми співпраці з іноземними партнерами для залучення фінансових ресурсів, створення нових ланцюгів постачання озброєнь на фронт і доступу до передових технологій. Уряд також розглядає можливість запровадження спеціального експортного мита для оборонних компаній. Отримані кошти будуть спрямовані на фінансування внутрішніх військових потреб України.

Після війни: можливі ризики для секретаря РНБО

Оприлюднено автором

Народний депутат від «Батьківщини» Вадим Івченко вважає, що секретар РНБО може стати об’єктом розслідування правоохоронних органів. «На даний момент процес не прискорюється, оскільки триває війна, і він бере участь у переговорній групі. Я вважаю, що після війни багато справ рухатимуться швидше і завершуватимуться», – заявив депутат. Раніше у пресі згадувалося ім’я Умєрова у контексті окремого розслідування.

Шпигунство у «теплій ванні»: як агентка ГРУ Інна Кардаш роками інтерв’ювала Офіс Президента та верхівку РНБО

Оприлюднено автором

Як російська розвідка через білоруське прикриття роками інтегрувалася в найвищі ешелони української влади та медіа. Справа Інни Кардаш у 2026 році — це не просто «шпигунський роман», а вирок системі безпеки та медіагігієні країни. Інна Кардаш — шпигунка білоруського походження, яка, за даними розслідувачів, працювала на російське ГРУ через білоруський КДБ. Її шлях в Україні був вистелений професійною журналістикою, яка служила ідеальним фасадом.Історія Інни Кардаш — це не лише історія затриманої шпигунки, а й історія системної сліпоти українського медіасередовища та влади. Кардаш роками працювала в Україні як журналістка й експертка, маючи доступ до високопосадовців і ключових джерел інформації.Цей текст журналістів видання TEXTY.ORG.UA про те, як російська агентка під прикриттям журналістики стала зручною співрозмовницею для української еліти.Про Інну Кардаш вже написано достатньо. СБУ затримала цю шпигунку білоруського походження за спробу проникнути в один із підрозділів ГУР. Як повідомили українські медіа, «білоруська шпигунка» чи навіть «білоруська Мата Харі», використовуючи особисті зв’язки, займалася шпигуванням для білоруського КДБ.Проте всі ці визначення неточні. Тому що з великою імовірністю здобута Кардаш інформація не осідала в білоруських кадебістів, а йшла прямо в Москву. Оскільки з огляду на сьогоднішні реалії білоруський КДБ — це просто регіональний відділок російської ФСБ. І, звісно, сама Кардаш про це прекрасно знає. Тому все ж таки було б точніше, якби українські медіа кваліфікували Кардаш саме як російську шпигунку білоруського походження.Але це лише частина історії Інни Кардаш. Вітчизняні медіа воліють просто не помічати багато питань, розповідаючи захопливу історію про шпигунку, яка закрутила роман з українським військовим, у той час як її вела українська контррозвідка.«ППШ на плечі»Паралельно з цією можна побачити й іншу історію. Інна Кардаш роками займалася нібито журналістикою в Україні, робила тут собі кар’єру. Хоча, здавалося, просто секундного пошуку в гуглі було б достатньо, щоб зрозуміти, що перед вами людина, з якою краще не зв’язуватися.Це як в анекдоті: «Штірліц ішов Берліном, і ніщо не видавало в ньому радянського розвідника. Ні вушанка з червоною зіркою, ні ППШ на плечі, ні парашут, що волікся за ним». Але, що дивно, ніхто в Україні не помічав ні шапки-вушанки, ні «русского міра» в біографії Кардаш.Не чіпатимемо суто білоруську частину життя Кардаш (до якої також багато питань), бо це потребує занурення в реальність цієї країни. А ось те, що стосується безпосередньо України, важко оминути.А саме той факт, що Кардаш доволі довгий час працювала на пропагандистський проросійський канал «112» його кореспонденткою в Мінську. Ще раз: вона не лише була співробітницею пропагандистського каналу, а й вільно працювала нібито як журналістка в одній із найавторитарніших країн Європи.Сьогодні шапку-вушанку вже заховали й у відкритому доступі залишилося не так багато репортажів Кардаш із Мінська. Більшість із них — такі собі позитивні замальовки чи про доброго годинникаря, який робить годинники з дерева, чи про урок української мови в Мінську.Але настає 2020 рік, і не помічати навколишню реальність стає просто неможливо. У Білорусі починаються протести через фальсифікації на президентських виборах. Звісно, Кардаш доводиться про все це розповідати, хоча акценти в її репортажах, м’яко кажучи, розмиті.Для легендування можна дати трохи правди — в одному з її репортажів показується, як мітингарів «пакують». Хоча «русскість» не дає себе замаскувати, і Кардаш одразу ж зазначає: «Людей попередили, що акція несанкціонована». А тоді додає, що «силовики, на щастя, не були озброєні». До речі, Кардаш також затримують на одній з акцій, і вона пише доволі гнівний пост про білоруських силовиків, які перешкоджають роботі журналістів.Але паралельно тоді ж Інна Кардаш вже виступає в ролі не лише «журналістки», а й «експертки». І тут, говорячи про протести в Мінську, вона на всі сто відпрацьовує російські наративи.Ось що вона заявляє в розмові з маловідомим аналітичним центром Tactics Institute for Security and Counter-Terrorism: «Картина, яка домінує в ЗМІ, — це сотні тисяч протестувальників, які марширують столицею. За білоруські мірками масштаби протестів насправді не такі вражаючі…»; «Чесно кажучи, я виключаю сценарій регіональної нестабільності в Білорусі, порівняний з Україною. В Україні геополітичний розкол, проросійський та проєвропейський, перетворився на соціальний розкол, підкріплений географічним розколом…»; «Протести тривають вже другий місяць, переважно серед молоді. Протестувальники збираються в колони та ланцюги солідарності. Вони не бояться, бо їхні дії залишаються безкарними».Невдовзі, після жорсткого придушення протестів, щоб ніхто не відчував безкарність, Інна Кардаш повністю перебереться в Україну. І чомусь ні в кого не виникне питань щодо її попередньої діяльності, ніхто не хоче дивитися на «ППШ на плечі».Вона активно працює журналісткою, пише репортажі для різних медіа, зокрема й для тих, які зараз захопливо розповідають про її шпигунську діяльність. Дехто навіть запрошує її на ефіри як експерта по Білорусі. І, звісно ж, починає працювати в «Інтерфаксі-Україна», але про це варто написати окремо.Для «солідних» посадовцівГоді знайти краще місце для шпигунки, яка вдавала із себе журналістку, ніж інформаційне агентство, — місце, куди стікається вся інформація. До того ж очолюване людиною, яка все життя була вхожа у високі кабінети.Покійний засновник і багаторічний керівник «Інтерфаксу-Україна» Олександр Мартиненко вмів ефективно вибудовувати стосунки з владою й отримувати ексклюзивну інформацію та доступ своєї агенції до впливових осіб.Щоб освіжити пам’ять, достатньо згадати, що саме він із 1998 по 2001 рік був прессекретарем Леоніда Кучми.Інна Кардаш в інформагентстві «Інтерфакс-Україна»Медіа дуже активно підхопили історію про особистий зв’язок Мартиненка з Кардаш, обсмоктуючи деталі. «Для багатьох журналістів він був моральним орієнтиром у професії. І от його просять звернути увагу на молоденьку дівчину, допомогти з роботою. Їй 25, йому 55. І він попався — кажуть, не міг відвести очей!» — розповідає захопливу love story ТСН.Але чомусь майже ніхто не проговорив, а чи збігалися в них особисті переконання та погляди. Вочевидь, певною мірою так, зважаючи на висловлювання самого Мартиненка. Коли в ефірі на «5 каналі» його спитали, як він ставиться до санкції проти проросійських каналів (до яких належав і канал «112»), очільник «Інтерфаксу-Україна» заявив: «Я не вважаю це небезпекою (проросійські канали в Україні. — Теxty.org.ua), це не “Перший канал” російського телебачення…, це не маніпулятори».Мартиненко і Кардаш сформували творчий дует, який підготував цілу серію інтерв’ю з вищими державними посадовцями зеленої хвилі, насамперед з Офісу президента Андрія Єрмака. Саме ОП, вочевидь, був пріоритетним напрямком для шпигунки.Так, з Андрієм Єрмаком вона зробила аж чотири повноцінних інтерв’ю, по одному щорокуГоворила вона і з його заступниками. Наприклад, з Ігорем Жовквою двічі. Дійшло навіть до смішного: Мартиненко й Кардаш взяли інтерв’ю і в самого символу санкційної політики проти проросійських політиків та пропагандистів — на той час секретаря РНБО Сергія Данілова, який, швидше за все, просто не знав, із ким спілкується.Та й хто йому міг би розповісти, якщо відповідальний за інформаційну політику Кирило Тимошенко також дав інтерв’ю російській шпигунці та її незмінному другові.Звісно, у самих опублікованих інтерв’ю ми не знайдемо якоїсь секретної інформації. Але в особистій довгій і довірливій розмові завжди щось говориться не під запис, та й загалом таке спілкування допомагає налагоджувати добрі стосунки для подальшого обміну інформацією. У чиновника завжди щось можна випитати, ставлячи перехресні запитання, і не все з відповідей іде в публікацію.Також запис розмови, інтонація й особливості мови можуть допомогти аналітикам розвідки скласти психологічний портрет і визначити вразливі місця.Дует Мартиненко — Кардаш пропонував зручний режим інтерв’ю для топчиновників

Розслідування щодо Дмитра Торнера: Нові дані про можливі санкції РНБО

Оприлюднено автором

Дослідження показують, що міжнародного шахрая Дмитра Торнера, також відомого як Дмитро Некрасов, можуть включити до санкційних списків РНБО. Дмитро Некрасов має кримінальне минуле, сягаючи корінням у Молдову. У 2003-2004 роках він отримав 11-річний термін за крадіжку майна в особливо великих розмірах та шахрайство, пов’язане з викраденням мобільних телефонів гуртовими партіями. Відбував покарання в колонії відкритого типу, але у 2004 році втік, одружився з громадянкою Молдови Людмилою Божій, змінив прізвище, оформив новий паспорт і переїхав до України. Справу було закрито у 2010 році через “смерть” втікача — його брат Олег Некрасов надав підроблений сертифікат про смерть. У Україні Дмитро Торнер продовжив свою злочинну діяльність, використовуючи нові імена: Божій, Мальченко, Грозний, а згодом і Торнер. У 2013 році він переховувався в монастирі, після чого втік до Росії, одружився з Ольгою Соколовською, взяв її прізвище та отримав російське громадянство. У 2019 році намагався балотуватися до Верховної Ради від партії ОПЗЖ під прізвищем Некрасов. Однак МВС (під керівництвом Авакова) та СБУ (під керівництвом Баканова) зняли його з виборів, виявивши низку кримінальних справ і підроблені документи.