Протягом 9 місяців 2026 року заборгованість НЕК «Укренерго» перед учасниками балансуючого ринку збільшилася на 60%. У результаті загальна сума боргу досягла 36,69 млрд грн. Основна частина цієї заборгованості, а саме 32,02 млрд грн, складається з коштів, які компанія зобов’язана виплатити постачальникам послуг з балансування. Крім того, «Укренерго» має борг у розмірі 4,67 млрд грн перед сторонами, які є відповідальними за баланс. Таким чином, учасники енергетичного ринку досі не отримали мільярди гривень за вже виконані послуги.
Архіви позначок: борги
Банкрутство «Тедіс Україна» після втрати позицій на тютюновому ринку
Господарський суд Одеської області 23 квітня почав розгляд справи про банкрутство ТОВ “Тедіс Україна” — компанії, яка ще нещодавно домінувала на ринку дистрибуції сигарет в Україні. Про це йдеться у судовому реєстрі.
Ініціатором процедури стало ТОВ “Аккорд Голд”. За договором постачання від 2025 року “Тедіс Україна” заборгував компанії 38,1 млн грн. “Аккорд Голд” здійснив передплату за товар, однак “Тедіс” своїх зобов’язань не виконав. Пізніше сторони розірвали договір і домовилися про повернення коштів, але цього не відбулося.
У 2023 році “Тедіс Україна” з доходом 61,5 млрд грн входила до топ-10 найбільших приватних компаній України. У 2025 році її дохід майже впав до нуля, свідчать дані YouControl.
Forbes Україна писав, що головною причиною такого різкого падіння стало розірвання контрактів із ключовими виробниками тютюнових виробів, зокрема Philip Morris і JTI Україна. Після втрати офіційних дистриб’юторських угод компанія позбулася основи свого бізнесу.
Новим лідером на ринку дистрибуції сигарет в Україні стала компанія ДЛ Солюшн, яка за кілька років досягнула доходу у 114 млрд грн, за даними YouControl.
Суд стягнув борги з автодилера на користь адвоката
Києво-Святошинський районний суд частково задовольнив позов, постановивши стягнути з Юрія Савчука на користь Владислава Семенченка 160 тисяч євро та 200 тисяч доларів. Вердикт 27 лютого 2026 року винесла Наталія Пінкевич.
З матеріалів цивільної суперечки випливає, що фінансові зобов’язання перед адвокатом у відомого автодилера виникли влітку 2019 року за обставин, пов’язаних з діяльністю групи серійних крадіїв транспортних засобів, які здійснювали «європейські гастролі» зі «Старим світом». Схема передбачала оформлення машин у лізинг у ЄС, їх перевезення в Україну та продаж покупцям.
У лютому 2020 року Нацполіція викрила причетних до оборуки підозрюваних. Юрій Савчук, який до цього часу проявив зацікавленість у справі, шукав шляхи превентивного розв’язання ситуації. Влітку 2019 року один із кримінальних авторитетів, як повідомляється, пропонував «залагодити» ситуацію.
У 2019 році Савчук поставив під низку правочинів угоди, передбачаючи оформлення в іпотеку маєтку його матері в селі Хотів на Київщині (площею 434,7 м2 та земельної ділянки).
Попри обіцянку «вирішити» його питання, кримінальний авторитет не виконав домовленості. Юрій Савчук був затриманий у СІЗО, а потім відпущений під нічний домашній арешт. У 2022 році він уклав угоду про визнання винуватості та був засуджений до 5 років позбавлення волі з іспитовим терміном.
У кінці 2024 року справа щодо будинку в Хотиві та позичених коштів отримала нове життя. Адвокат Владислав Семенченко, якого часто називають фронтменом юридичної команди Юрія Єриняка, подав позов про стягнення боргів.
Доля Юрія Савчука була пов’язана з низкою кримінальних авторитетів. Влітку 2016 року він був вкладений обличчям на підлогу під час «профілактичного відпрацювання» еліти вітчизняного злочинного Олімпу поліцейськими, які затримали «сходку» за участю Георгія Хмелідзе, Гіоргі Лобжанідзе та Андрія Недзельського, а також кума Юрія Єриняка.
У 2020 році Савчук «засвітився» в історії з «злодійським присмаком», коли на Печерську йому «віджали» броньований «Mercedes-Benz G-Class», який він отримав від злодія в законі Сергія Лисенко, «Льори Сумського».
Морква, борг та СБУ: в Одесі вимагання мільйона виявилося примусом до повернення реальної розписки
04 лютого 2026 року Київський районний суд міста Одеси ухвалив вирок у справі № 947/38994/23 щодо ймовірного вимагання майже мільйона гривень. Гучна справа, у розслідуванні якої брала участь СБУ, несподівано змінила свій напрям у суді: виявилося, що «неіснуючий борг», про який стверджував потерпілий Михайло Цонков, насправді був реальним.
Як наслідок, обвинувачені Вюгар Османов та Рабіл Алієв уникли тривалого ув’язнення та отримали умовні строки.
Суть конфлікту: морква, розписка і борги
Історія почалася ще у 2016 році, коли потерпілий Михайло Цонков разом із колишнім бізнес-партнером вирощували насіння моркви. Партнер позичив Цонкову значну суму грошей, і той власноруч написав боргову розписку на 927 тисяч гривень. Однак борг так і не повернув, пояснюючи це тим, що фуру з його насінням нібито заарештували в Києві.
Протягом років партнер намагався повернути свої кошти, але марно. Влітку 2023 року він вирішив розпочати новий аграрний бізнес разом із Вюгаром Османовим (директором ТОВ «Одеса Море +») та Рабілом Алієвим. Кредитор розповів їм про старий борг Цонкова і запропонував: якщо вдасться повернути гроші, вони стануть його внеском у їхню нову спільну справу.
Османов та Алієв узялися за повернення боргу. Відбулося кілька зустрічей: спочатку в селі Владичень Болградського району, де Цонков повернув 20 000 гривень готівкою (про що відразу зробили позначку на оригіналі розписки). Наступні зустрічі проходили в одеських ресторанах «Горець» та «Апшерон».
Спецоперація СБУ та суд
Не бажаючи повертати решту боргу, Михайло Цонков звернувся до правоохоронних органів, заявивши, що з нього погрозами вимагають «неіснуючий борг». Згодом у справу втрутилася СБУ: Цонкова оснастили прослуховуванням, видали мічені 500 доларів США, які він передав обвинуваченим під час зустрічі в ресторані «Горець».
Під час останньої зустрічі біля ресторану «Апшерон» третя особа (справа щодо якої виділена в окреме провадження) вдарила Цонкова в груди. Після цього Османова та Алієва жорстко затримали, звинувативши у вимаганні в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 189 КК України), що загрожувало їм позбавленням волі на строк від 7 до 12 років.
Однак під час судового розгляду версія слідства розвалилася.
По-перше, сам Михайло Цонков у суді плутався у свідченнях і зрештою визнав, що розписка справжня, він її підписував і дійсно мав фінансові зобов’язання.
По-друге, свідки підтвердили, що Османов і Алієв не привласнювали гроші собі — передані Цонковим 500 доларів США того ж дня були перераховані на банківську картку доньки справжнього кредитора.
Рішення суду
Суддя дійшов висновку, що дії обвинувачених не можна кваліфікувати як вимагання, оскільки вони не намагалися заволодіти чужим майном для власної вигоди. Вони намагалися змусити боржника виконати його реальні зобов’язання, але робили це незаконними методами (погрозами).
Тому суд перекваліфікував дії Вюгара Османова та Рабіла Алієва з ч. 4 ст. 189 (Вимагання) на значно м’якшу ч. 2 ст. 355 Кримінального кодексу України (Примушування до виконання цивільноправових зобов’язань).
Обом обвинуваченим призначили покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, але суд звільнив їх від реального відбування покарання, призначивши 1 рік іспитового строку (умовно).
Суд зобов’язав боржника повернути 9 тисяч євро
Чоловік позичив іншому громадянину 9 тисяч євро, які мав повернути до 5 березня 2022 року. Проте цього не сталося, тому він вимагає стягнути з нього заборгованість за договором позики у розмірі 141 260 гривень. Про це повідомляється у рішенні Солом’янського районного суду м. Києва, оприлюдненому 11 грудня 2025 року, пише Інформатор. 5 грудня 2021 року чоловік узяв у борг в іншого громадянина кошти в сумі 9 тисяч євро та зобов’язався повернути їх у строк до 5 березня 2022 року, про що 5 грудня 2021 року власноруч написав розписку. Однак у визначений термін він своїх зобов’язань не виконав, кошти згідно з борговою розпискою не повернув. Розгляд справи Суд встановив, що 5 грудня 2021 року чоловік склав розписку, відповідно до якої взяв у борг кошти в сумі 9 тисяч євро в іншого громадянина та зобов’язався повернути їх до 5 березня 2022 року. Проте у встановлений договором строк, а саме до 5 березня 2022 року, кошти він не повернув. Громадянин, звернувшись до суду з відповідним позовом, просить стягнути на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 141 260 гривень, що еквівалентно 3 500 доларів на момент подання позову до суду. Що вирішив суд? Суд задовольнив позов чоловіка. З іншого громадянина на його користь буде стягнуто 9 тисяч євро заборгованості за договором позики від 5 грудня 2021 року. Між сторонами у належній формі укладено договір позики, згідно з умовами якого чоловік позичив у іншого громадянина кошти в сумі 9 тисяч євро строком до 5 березня 2022 року. Однак у встановлений договором строк він не виконав узяті на себе зобов’язання щодо повернення позики. З урахуванням викладеного, вимога про стягнення заборгованості в сумі 9 тисяч євро є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі
Суд зобов’язав киянку сплатити 74 988 гривень за опалення квартири, в яку вона не пускає
Жінку закликають погасити заборгованість за опалення та гарячу воду на суму 87 591 гривень. Проте вона відмовляється це робити, оскільки не має доступу до квартири. Про це повідомляється в рішенні Святошинського районного суду міста Києва, оприлюдненому 26 січня 2026 року.
Жінка є споживачкою послуг із централізованого опалення та постачання гарячої води, але не сплачує вчасно за ці послуги, що призвело до виникнення заборгованості. За період із 01.05.2025 по 31.07.2025 року борг становить 54 447 гривень, а за період із 01.11.2021 року за послуги з постачання теплової енергії – 29 278 гривень та за абонентське обслуговування – 999 гривень. Крім того, на підставі договору від 11.10.2018 року про відступлення права вимоги КП «Київтеплоенерго» отримало від ПАТ «Київенерго» право вимоги до неї щодо оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг із централізованого опалення на суму 17 371 гривня.
16.09.2025 року від жінки надійшов відгук на позовну заяву, в якому вона не визнає позовні вимоги та заперечує обставини, викладені КП «Київтеплоенерго». Вона зазначила, що не є єдиним власником квартири, їй належить лише частина житла, а інша частина належить особі, яка вважає себе повним власником. Через це вона не має доступу до квартири, у зв’язку з чим у вересні 2015 року зверталася до поліції з відповідною заявою. Також вона просила застосувати строк позовної давності до заборгованості за послуги, спожиті до 01.05.2018 року, на суму 17 371 гривня.
Яким було рішення суду?
Позовні вимоги комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до жінки щодо стягнення заборгованості було задоволено частково. З неї на користь цього підприємства стягнуть заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 74 988 гривень.
«Як видно з розрахунку заборгованості за послуги, надані до 01.05.2018 року ПАТ «Київенерго», право вимоги на які було передано КП «Київтеплоенерго» відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року, заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води нараховується з липня 2015 року. Це свідчить про те, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за період із липня 2015 року по березень 2017 року слід відмовити через пропуск строку позовної давності. Суд звертає увагу позивача на те, що укладення договору відступлення права вимоги 11.10.2018 року не перериває строків позовної давності та не є новим строком для їх обчислення для нового кредитора. Позивач не звертався до суду із заявою про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Таким чином, враховуючи, що позивач заявив вимоги про стягнення заборгованості за період із 01.07.2015 року, суд вважає правомірним застосування строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за період із 01.07.2015 по 12.03.2017 року. Отже, за період із квітня 2017 року до 01.05.2018 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за централізоване опалення – 7 258 гривень, 3% річних – 236 гривень та інфляційні втрати – 1 025 гривень, що загалом становить 8 519 гривень. Незалучення відповідачем до участі в справі інших осіб, які зареєстровані, проживають або є власниками вказаної квартири, не може бути правовою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до інших споживачів, які несуть солідарний обов’язок щодо оплати комунальних послуг. Твердження відповідача про те, що вона не є єдиним власником квартири і тому не повинна нести відповідальність перед позивачем, не спростовують висновків суду. Адже в разі наявності інших співвласників та самостійного виконання відповідачем зобов’язань перед позивачем, вона має право вимоги до інших співвласників пропорційно до їхньої частки у власності», – підкреслив суд.
Клієнтка «ПриватБанку» виграла судовий розгляд щодо лізингового автомобіля
Жінка уклала з “ПриватБанком” договір фінансового лізингу, предметом якого є автомобіль RAVON R4, 2020 року випуску. Вона виконала умови договору, але переоформити на себе транспортний засіб не вдається. Про це йдеться у рішенні Печерського районного суду Києва, опублікованому 23 січня 2026 року, пише Інформатор.Жінка набула право власності на автомобіль марки RAVON R4, 2020 року випуску у зв’язку з виконанням умов договору фінансового лізингу від 25.05.2021 року, укладеного з АТ КБ «ПриватБанк». Після складання та підписання акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу було оформлено акт прийняття-передання транспортного засобу, а також надано пакет документів для переоформлення автомобіля на її ім’я. Вона звернулася до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС) з питання перереєстрації автомобіля на своє ім’я, проте отримала відмову з посиланням на те, що в Єдиному реєстрі боржників міститься запис про боржника – АТ КБ «ПриватБанк» (попереднього власника). Таким чином, вказаний автомобіль перебуває у її користуванні і володінні, оскільки був переданий їй за умовами договору фінансового лізингу після його підписання, але розпоряджатись цим майном, попри виконання своїх зобов’язань за вказаним договором, не може через реєстрацію цього майна за лізингодавцем – АТ КБ «ПриватБанк». Тому просить визнати за нею право власності на вказаний автомобіль, оскільки іншим чином набути таке право він не може.24 вересня 2025 року представник АТ КБ «ПриватБанк» подав до суду відклик на позовну заяву, в якому проти позову заперечував. Лізингоодержувач вже є власником транспортного засобу і перереєстрація права власності на автомобіль не здійснюється банком з метою уникнення відповідальності та невиконання будь-якого рішення суду. Указує на те, що банк не порушує та не заперечує її права власності на предмет лізингу.Яким було рішення суду? Позов жінки задовольнили. Суд визнав за нею право власності на транспортний засіб марки RAVON R4, 2020 року випуску. “Судом встановлено, що сторонами виконано умови договору фінансового лізингу, складено і підписано акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу, укладено договір купівлі-продажу предмета лізингу, оформлено акт прийняття-передання транспортного засобу, а відтак право власності на автомобіль марки RAVON R4, 2020 року випуску, мало перейти до позивачки з 25 травня 2025 року, проте перереєструвати вказаний автомобіль на ім’я позивачки не виявилось можливим через те, що в Єдиному реєстрі боржників міститься запис про боржника – АТ КБ «ПриватБанк» (попереднього власника). Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 328 ЦК України врегульовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право заперечується або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тому суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання за позивачкою права власності на вказаний автомобіль, з метою захисту її прав як споживача. Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, та правовідносини, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню”, – наголосив суд.
Суд зобов’язав екснардепа сплатити 123 млн грн за борги “Західінкомбанку”
Господарський суд Волинської області видав наказ про примусове виконання рішення щодо солідарного стягнення з Юрія Іванющенка та інших осіб 123 млн гривень на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який діє в інтересах кредиторів ліквідованого «Західінкомбанку».Про це інформує «Судовий репортер» з посиланням на рішення від 26 січня.У 2014 році, після Революції гідності, «Західінкомбанк» був визнаний неплатоспроможним.Під час процедури ліквідації представники ФГВФО виявили операції, що прямо суперечили інтересам банку. Компанії, пов’язані з власниками банку, отримали кредити, які не повернули, а також не сплачували відсотки за користування кредитними коштами. Водночас банк відмовився від забезпечення за кредитами цих компаній і розірвав договори, які гарантували повернення кредитів.Згідно з матеріалами справи, «Західінкомбанк» перебував під повним контролем родини тодішнього народного депутата Юрія Іванющенка — їхня частка становила 99,5%. Опосередкованими акціонерами були Юрій Іванющенко, його дружина Ірина, син Арсен і дочка Даяна. Також у переліку відповідачів є інші особи, зокрема Галина Скиба, яка обіймала посаду голови правління «Західінкомбанку».Рішення про стягнення коштів ухвалене у 2025 році набуло законної сили. Проте відповідачі все ще оскаржують його у Верховному Суді.У вересні минулого року НАБУ повідомило Юрію Іванющенку та київській забудовниці Владі Молчановій про підозру у привласненні 18 га державної землі вартістю 160 млн грн. Йдеться про частину ринку «Столичний», розташованого на околиці Києва.Іванющенко давно покинув межі України і перебуває у розшуку. За інформацією адвокатів, колишній народний депутат знаходиться у Франції та має громадянство Болгарії.
Суд зобов’язав військового сплатити борг колекторам: випадок, що викликає занепокоєння
Шевченківський районний суд Києва прийняв рішення, яке викликає питання щодо захисту прав військовослужбовців під час воєнного стану. Суд дозволив колекторській компанії стягнути з військового понад 33 тисячі гривень, включаючи відсотки та комісії.
Історія почалася у 2022 році, коли чоловік взяв мікрокредит на суму 6 тисяч гривень. З січня 2023 року він вже служить у Збройних Силах України. Колекторська компанія подала позов до суду з метою стягнення боргу.
Військовий наполягав на тому, що під час служби діють спеціальні законодавчі гарантії, які забороняють нарахування будь-яких фінансових санкцій, крім основної суми боргу, яка існувала до мобілізації. Хоча суд формально погодився з цим, він застосував закон обережно, результатом чого стало стягнення з військового майже 9,5 тисяч гривень основного боргу, а також додаткових 1 тисячі гривень за правничу допомогу та 2 тисячі гривень судового збору.
Цей випадок демонструє, що механізми захисту військових, хоч і існують, не завжди ефективно працюють у практичній діяльності.