19 лютого 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова у справі № 639/891/26 ухвалив вирок військовослужбовцю, який відкрито відмовився виконувати бойовий наказ.
Попри каяття та наявність неповнолітньої дитини, чоловік отримав реальний термін ув’язнення.
Суть події
Інцидент стався 1 грудня 2025 року. Солдат, який обіймав посаду старшого водія інженерно-саперного взводу, під час шикування підрозділу отримав наказ від тимчасово виконуючого обов’язки командира батальйону.
Відповідно до бойового розпорядження, він мав вирушити в район населеного пункту Сергіївка (Донецька область) у складі тактичної групи «Покровськ». Завданням підрозділу було зайняття позицій для запобігання прориву ворога.
«Боявся за своє життя»
У суді обвинувачений повністю визнав свою провину. Свою відмову він пояснив психологічними причинами: чоловік зізнався, що відчував сильний страх за своє життя, оскільки до цього не брав безпосередньої участі в активних бойових діях.Відмова була зафіксована на відеокамеру, що стало одним з основних доказів у справі.
Позиція суду
Суд наголосив, що в умовах повномасштабної агресії та воєнного стану військова дисципліна є основою обороноздатності країни.
Кваліфікація: ч. 4 ст. 402 КК України (Непокора, вчинена в умовах воєнного стану).
Пом’якшувальні обставини: щире каяття, наявність на утриманні 10-річної доньки.
Обтяжувальні обставини: не встановлені.
Попри наявність пом’якшувальних обставин, суддя зазначив, що відсутність реального покарання за подібні дії може призвести до зниження рівня дисципліни у військах та підриву боєздатності армії.«Непокора є небезпечним воєнним злочином… що негативно впливає на виконання завдань з оборони держави», — зазначено у тексті вироку.
Остаточний вирок
Суд призначив військовослужбовцю покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Вирок за виявлений римський скарб на Вінниччині
17 лютого 2026 року Оратівський районний суд Вінницької області у справі № 141/85/26 виніс вирок місцевому жителю Олександру Мельнику, який за допомогою металошукача виявив та намагався привласнити унікальний археологічний скарб часів Римської імперії. Артефакти були передані до музею, а чоловік отримав незначний штраф. Згідно з матеріалами справи, інцидент стався 16 листопада 2025 року. Олександр Мельник, використовуючи металошукач «Фортуна-М3», проводив незаконні земляні пошуки на території між селами Оратів та Мервин Вінницького району. Того дня йому пощастило знайти справжню історичну цінність. Із землі чоловік витягнув набір бронзових предметів: римський казанок із ручкою (типу Геммоор), уламки римського черпака та цідилки для вина, бронзову пряжку типу «Омега» з кріпленням для пояса, а також фрагменти римського триніжника-підставки. Фахівці Національного музею історії України підтвердили, що знахідка є унікальним скарбом. Предмети датуються другою половиною ІІІ століття нашої ери. Усі вони були знайдені разом (утворюють єдиний депозит) і належать до стародавнього германського воїнського поховання-кремації. Скарб має виняткову історичну, наукову, мистецьку та культурну цінність. Відповідно до законодавства України, усі археологічні знахідки є власністю держави. Однак Олександр Мельник не повідомив про виявлений скарб органи охорони культурної спадщини, а забрав артефакти до себе до себе додому. Того ж дня він вирішив похвалитися знахідкою, опублікувавши фотографії предметів у тематичних групах для шукачів у соціальній мережі Facebook. Ймовірно, саме ці публікації в інтернеті привернули увагу правоохоронних органів. Уже 10 січня 2026 року поліція прийшла з обшуком до будинку чоловіка. Мельник не чинив опору та добровільно віддав усі 54 фрагменти старожитностей, які переховував у спальні. Під час слідства Олександр Мельник повністю визнав свою провину, висловив каяття та погодився на спрощений розгляд справи без проведення судового засідання. Представники Національного музею історії України також не подавали цивільних позовів, оскільки артефакти були успішно передані їм. 17 лютого 2026 року суддя Оратівського районного суду визнав Олександра Мельника винним у незаконному привласненні скарбу, що має особливу культурну цінність (ч. 1 ст. 193 КК України). З урахуванням щирого каяття, співпраці зі слідством та відсутності попередніх судимостей, суд призначив йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — тобто 1700 гривень. Усі 54 безцінні металеві артефакти римської доби за рішенням суду офіційно залишені в Національному музеї історії України. Натомість металошукач та мобільний телефон, з якого робилися фотографії для Facebook, конфісковувати не стали — їх повернули власнику.
Підпал Укрпошти: Суд у Львові виніс вирок чоловіку, якого змусили скоїти злочин
16 лютого 2026 року Личаківський районний суд міста Львова виніс вирок Ярославу Біжку, якого визнали винним у навмисному підпалі дверей поштового відділення. Інцидент стався 13 листопада 2025 року приблизно о 20:30. Обвинувачений підійшов до відділення «Укрпошти» №79014, розташованого на вулиці Личаківській, 119, та, використовуючи заздалегідь підготовлений бензин, підпалив вхідні двері. Внаслідок цього АТ «Укрпошта» зазнало матеріальних збитків на суму понад 88 тисяч гривень.
Обставини злочину набули незвичайний характер. Під час судового засідання Ярослав Біжко розповів, що все почалося з сайту знайомств, де він за два тижні до події познайомився з дівчиною. У день запланованої зустрічі йому зателефонував невідомий, який назвався співробітником СБУ. «Спецслужбовець» повідомив, що дівчина, з якою Ярослав мав зустрітися, нібито працює на країну-агресора. Для переконливості чоловіку навіть надіслали відео її «затримання».
Згодом, під тиском погроз та вказівок, обвинувачений переконався, що бере участь у «таємній операції». Йому наказали придбати бензин і підпалити двері поштового відділення, де нібито переховувалися куратори дівчини-шпигунки. Чоловік повірив, що допомагає державі, і виконав вказівку.
Суд визнав Ярослава Біжку винним за ч. 2 ст. 194 КК України (навмисне пошкодження майна шляхом підпалу). Йому призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Проте, на підставі ст. 75 КК України, суд звільнив його від відбування реального покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки. Засуджений зобов’язаний періодично реєструватися в органах пробації та повідомляти про зміну місця проживання чи роботи. Крім того, засуджений має сплатити на користь держави 22 285 гривень за проведення експертиз.
Морква, борг та СБУ: в Одесі вимагання мільйона виявилося примусом до повернення реальної розписки
04 лютого 2026 року Київський районний суд міста Одеси ухвалив вирок у справі № 947/38994/23 щодо ймовірного вимагання майже мільйона гривень. Гучна справа, у розслідуванні якої брала участь СБУ, несподівано змінила свій напрям у суді: виявилося, що «неіснуючий борг», про який стверджував потерпілий Михайло Цонков, насправді був реальним.
Як наслідок, обвинувачені Вюгар Османов та Рабіл Алієв уникли тривалого ув’язнення та отримали умовні строки.
Суть конфлікту: морква, розписка і борги
Історія почалася ще у 2016 році, коли потерпілий Михайло Цонков разом із колишнім бізнес-партнером вирощували насіння моркви. Партнер позичив Цонкову значну суму грошей, і той власноруч написав боргову розписку на 927 тисяч гривень. Однак борг так і не повернув, пояснюючи це тим, що фуру з його насінням нібито заарештували в Києві.
Протягом років партнер намагався повернути свої кошти, але марно. Влітку 2023 року він вирішив розпочати новий аграрний бізнес разом із Вюгаром Османовим (директором ТОВ «Одеса Море +») та Рабілом Алієвим. Кредитор розповів їм про старий борг Цонкова і запропонував: якщо вдасться повернути гроші, вони стануть його внеском у їхню нову спільну справу.
Османов та Алієв узялися за повернення боргу. Відбулося кілька зустрічей: спочатку в селі Владичень Болградського району, де Цонков повернув 20 000 гривень готівкою (про що відразу зробили позначку на оригіналі розписки). Наступні зустрічі проходили в одеських ресторанах «Горець» та «Апшерон».
Спецоперація СБУ та суд
Не бажаючи повертати решту боргу, Михайло Цонков звернувся до правоохоронних органів, заявивши, що з нього погрозами вимагають «неіснуючий борг». Згодом у справу втрутилася СБУ: Цонкова оснастили прослуховуванням, видали мічені 500 доларів США, які він передав обвинуваченим під час зустрічі в ресторані «Горець».
Під час останньої зустрічі біля ресторану «Апшерон» третя особа (справа щодо якої виділена в окреме провадження) вдарила Цонкова в груди. Після цього Османова та Алієва жорстко затримали, звинувативши у вимаганні в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 189 КК України), що загрожувало їм позбавленням волі на строк від 7 до 12 років.
Однак під час судового розгляду версія слідства розвалилася.
По-перше, сам Михайло Цонков у суді плутався у свідченнях і зрештою визнав, що розписка справжня, він її підписував і дійсно мав фінансові зобов’язання.
По-друге, свідки підтвердили, що Османов і Алієв не привласнювали гроші собі — передані Цонковим 500 доларів США того ж дня були перераховані на банківську картку доньки справжнього кредитора.
Рішення суду
Суддя дійшов висновку, що дії обвинувачених не можна кваліфікувати як вимагання, оскільки вони не намагалися заволодіти чужим майном для власної вигоди. Вони намагалися змусити боржника виконати його реальні зобов’язання, але робили це незаконними методами (погрозами).
Тому суд перекваліфікував дії Вюгара Османова та Рабіла Алієва з ч. 4 ст. 189 (Вимагання) на значно м’якшу ч. 2 ст. 355 Кримінального кодексу України (Примушування до виконання цивільноправових зобов’язань).
Обом обвинуваченим призначили покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, але суд звільнив їх від реального відбування покарання, призначивши 1 рік іспитового строку (умовно).
Ціна зволікання: через ухилення від поділу майна мешканець Нетішина заборгував колишній дружині додаткові 17,5 мільйона гривень
12 лютого 2026 року Нетішинський міський суд у справі №679/636/25 виніс рішення про стягнення величезної суми інфляційних втрат та відсотків за несвоєчасне виконання судового рішення.Відповідач, Олександр Домбровський, зобов’язаний додатково сплатити своїй колишній дружині, Тамарі Домбровській, понад 17,5 мільйонів гривень через те, що протягом багатьох років ухилявся від виплати компенсації за поділ спільного майна.Передумови: мільйони, бізнес і Toyota Land CruiserСудова тяганина між колишнім подружжям розпочалася ще у 2018 році з поділу спільно нажитого майна. У листопаді 2021 року остаточне рішення у цій справі ухвалив Верховний Суд. Він постановив стягнути з Олександра Домбровського на користь Тамари Домбровської понад 27,5 млн грн.До цієї суми увійшла компенсація за відчужені транспортні засоби (зокрема елітний позашляховик Toyota Land Cruiser 200), а також половина вартості внесків до статутних капіталів приватних підприємств «Експрес» та «Експрес Агро».У січні 2022 року приватний виконавець розпочав виконавче провадження. Однак, як стало відомо під час поточного судового розгляду, за кілька років із боргу у 27,5 мільйонів гривень чоловік виплатив колишній дружині лише незначну суму — трохи більше ніж 71 тисячу гривень.”Борг платежем красний”, або як діє стаття 625 ЦК УкраїниОскільки залишок невиконаного зобов’язання склав 27,5 млн грн, а ці кошти знецінювалися протягом років, Тамара Домбровська подала новий позов до суду. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, кредитор має право вимагати від боржника сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних за весь період прострочення.Представники позивачки провели розрахунок із лютого 2021 року по жовтень 2025 року і нарахували:14 255 025 грн — інфляційні втрати;3 274 461 грн — 3% річних.Аргументи відповідача: спроба зменшити сумуАдвокати Олександра Домбровського намагалися оскаржити ці вимоги.По-перше, вони просили суд зменшити розмір 3% річних до 500 тисяч гривень, посилаючись на “неспівмірність” та те, що виконання рішення не повністю залежало від волі відповідача. Однак суддя Р.М. Стасюк відхилив це клопотання, пояснивши, що 3% річних — це законодавчо встановлений мінімальний рівень відповідальності за прострочення грошового зобов’язання, і суд не має права знижувати цей поріг.По-друге, захист стверджував, що у 2023 році держава призупинила дію Закону «Про індексацію грошових доходів населення», а отже, інфляційні втрати за 2023 рік не можна враховувати. Суд спростував і цей аргумент: згаданий закон стосується підвищення зарплат і пенсій громадян, а не цивільноправових боргів між фізичними особами. Інфляція в країні була, гроші знецінювалися, тому розрахунок позивачки визнано законним.Рішення судуОцінивши всі докази, суддя повністю задовольнив позов Тамари Домбровської. Суд зобов’язав Олександра Домбровського виплатити колишній дружині 17 529 486 гривень 68 копійок (інфляційні втрати та відсотки), а також сплатити судовий збір у розмірі 12 112 грн.Важливо зазначити, що ця сума стягується додатково до основного боргу у 27,5 млн грн, який відповідач досі не погасив.
Суд зобов’язав РФ виплатити компенсацію українцю за збитки від війни
Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив безпрецедентне рішення (справа №752/20966/25), зобов’язавши Державу Російську Федерацію виплатити громадянину України Олександру Лустічу компенсацію за моральну шкоду, завдану збройною агресією.Сума відшкодування становить еквівалент 35 000 євро, або понад 1 650 000 гривень.Історія позивача: двічі втікач від війниЯк випливає з матеріалів справи, Олександр Лустіч з 2007 року проживав у власній квартирі в Донецьку. Проте з початком російської окупації у 2014 році його життя перетворилося на виживання: у місті зникли базові комунікації (вода, світло, газ), зв’язок та доступ до медицини.Не витримавши життя в окупації, у 2018 році чоловік, ризикуючи життям, виїхав до Києва, де отримав статус внутрішньо переміщеної особи (ВПО). Його нерухомість залишилася на непідконтрольній Україні території, через що він фактично був позбавлений права власності. Більше того, чоловік роками не може побачити рідних, які залишилися в окупації.Проте у 2022 році війна наздогнала його і в столиці. Під час активної фази вторгнення на Київщину Олександр знову опинився в епіцентрі бойових дій. Постійні повітряні тривоги, життя у бомбосховищах, обстріли критичної інфраструктури та щоденний стрес призвели до суттєвого погіршення здоров’я, проблем із пам’яттю та емоційного виснаження.Юридичне підґрунтя: як суд обійшов імунітет РФКлючовим аспектом справи стало подолання так званого судового імунітету Російської Федерації. Суддя Ж.І. Кордюкова, спираючись на практику Великої Палати Верховного Суду України (від 12.05.2022), зазначила, що здійснивши збройну агресію, Росія вийшла за межі своїх суверенних прав і порушила статут ООН. Тому вона не може посилатися на імунітет для уникнення відповідальності.При визначенні розміру компенсації суд також спирався на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Зокрема, було використано прецедентне рішення у справі “Луізіду проти Турецької Республіки” (1998 рік), де за незаконне позбавлення доступу до майна через окупацію Північного Кіпру судді призначили схожу суму компенсації.Рішення судуРозглянувши всі обставини, Голосіївський суд повністю задовольнив позовні вимоги Олександра Лустіча та ухвалив стягнути з Російської Федерації на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1 652 045 грн 50 коп. (еквівалент 35 000 Євро за курсом НБУ на момент подання позову).
Дніпровська маршрутка: військових обвинувачують у застосуванні сльозогінної зброї
У Дніпрі сталося зіткнення між співробітниками ТЦК та водієм маршрутного таксі. Поліція області порушила справу щодо двох військових комісарів після інциденту, що стався 13 лютого.
Під час конфлікту, двоє військових у салоні маршрутки застосували фізичну силу та сльозогінний газ до водія та пасажирів. На момент інциденту в салоні перебували пасажири. Після застосування газу представники ТЦК покинули місце події.
Військовослужбовцям інкримінують порушення частини 4 статті 296 Кримінального кодексу – хуліганство, вчинене групою осіб із використанням заздалегідь заготовленого предмета. Покарання за цю статтю передбачає позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Затримана в Києві: 20-річна студентка отримала 11 років за смертельне ДТП
Катерина Андріївна Дагаєва була засуджена до позбавлення волі на строк 11 років. 20-річна жінка стала винуватицею ДТП у Києві на вул. Старокиївській, унаслідок якого загинули дві людини. Вона є студенткою четвертого курсу Київського університету культури.
Дівчина стверджувала, що не була за кермом увечері 14 листопада, але зізналася, що вживала алкоголь перед аварією. Офіціант закладу, де затримана перебувала перед ДТП, розповів, що вона замовила сім келихів вина по 150 мл.
Раніше, у лютому 2023 року, в Обухові Катерину Дагаєву зупинили в стані алкогольного сп’яніння, а в червні Обухівський районний суд оштрафував її на 17 тис. грн і позбавив права керувати автомобілем на один рік.
Катерина Андріївна Дагаєва значиться серед співвласників ТОВ “5-й Київський авторемонтний завод”, керівником якого є Дагаєва Тетяна Юріївна. Раніше Тетяна Дагаєва обіймала посаду “старшого інспектора з особливих доручень відділу організаційної роботи та документального забезпечення Департаменту громадської безпеки”, але потрапила під дію закону “Про очищення влади”.
Водночас Дагаєва Ганна Юріївна, ймовірно, тітка водійки, — раніше згадувалася в ЗМІ як співробітниця Генеральної прокуратури.
За інформацією видання “Вечірній Київ”, дід підозрюваної у смертельному ДТП був дуже впливовою особою за часів президентства Леоніда Кучми (1994-2005 рр.).
Генерал-лейтенант Юрій Дагаєв з 1994 по 1998 рік очолював управління Державтоінспекції. Згодом два роки працював заступником міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Після створення у 2000 році Державного управління справами Адміністрації президента (ДУСя) Дагаєв був призначений керівником цього відомства. Головний завгосп часів Кучми помер від гострого тромбофлебіту в Австрії, де на той час проходив лікування.
Мобілізація батька-одинака: дитина залишилася без опіки через технічну помилку
У Дніпрі мобілізували батька-одинака, який раніше мав чинну відстрочку від служби. Унаслідок цього, його дитина залишилася без опіки. Про це повідомила сестра мобілізованого. За її словами, Роман Костенко (ім’я чоловіка) самостійно виховував маленького сина після смерті дружини. У нього була відстрочка, проте через технічну помилку в системі Резерв+ він не зміг її пред’явити співробітникам ТЦК, які зупинили його на вулиці, і в результаті чоловіка мобілізували. Зараз у ТЦК відмовляються приймати документи, що підтверджують відстрочку, стверджуючи, що Роман “вже є солдатом”. При цьому його син залишився без опіки та матеріального забезпечення. У дитини є проблеми з розвитком, а батько займався її лікуванням і реабілітацією. Офіційно в ТЦК заперечують, що їм надавали інформацію про відстрочку. “На місці одразу провели перевірку, в ході якої з’ясувалося, що підстав для надання відстрочки у нього немає. Коли він прибув до ТЦК, то лише на словах стверджував, що у нього є дитина і що він нібито батько-одинак. Підтвердити це було неможливо, оскільки жодних документів, навіть у вигляді фотографій, у нього при собі не виявилося. У системі відображалося, що людина втратила право на відстрочку, і з того моменту минуло вже майже два тижні”, – повідомила представниця ТЦК.
Нелегальний рекрутинг Росії в Африці: Застереження українського міністра
Незаконний набір Росією рекрутів в Африці викликає найгірші асоціації з колоніальними практиками минулого.Про це заявив міністр закордонних справ Андрій Сибіга у відповідь на повідомлення про вербування кенійців Росією.Як підкреслив він, Росія використовує вразливість людей і ставиться до африканських найманців як до “витратного матеріалу” – без будь-якої відповідальності, вважаючи їх дешевим гарматним м’ясом. “Ми вітаємо підвищення поінформованості про незаконні схеми вербування Росії та зусилля, спрямовані на їх припинення. Закликаємо громадян країн Африки та інших регіонів, які перебувають у зоні ризику, особливо молодь, уникати підписання будь-яких контрактів із російськими посадовцями чи вербувальниками. Не дозволяйте себе обдурити та втягнути у війну, до якої ви не маєте жодного відношення”, – зазначив український міністр.