Як російська розвідка через білоруське прикриття роками інтегрувалася в найвищі ешелони української влади та медіа. Справа Інни Кардаш у 2026 році — це не просто «шпигунський роман», а вирок системі безпеки та медіагігієні країни. Інна Кардаш — шпигунка білоруського походження, яка, за даними розслідувачів, працювала на російське ГРУ через білоруський КДБ. Її шлях в Україні був вистелений професійною журналістикою, яка служила ідеальним фасадом.Історія Інни Кардаш — це не лише історія затриманої шпигунки, а й історія системної сліпоти українського медіасередовища та влади. Кардаш роками працювала в Україні як журналістка й експертка, маючи доступ до високопосадовців і ключових джерел інформації.Цей текст журналістів видання TEXTY.ORG.UA про те, як російська агентка під прикриттям журналістики стала зручною співрозмовницею для української еліти.Про Інну Кардаш вже написано достатньо. СБУ затримала цю шпигунку білоруського походження за спробу проникнути в один із підрозділів ГУР. Як повідомили українські медіа, «білоруська шпигунка» чи навіть «білоруська Мата Харі», використовуючи особисті зв’язки, займалася шпигуванням для білоруського КДБ.Проте всі ці визначення неточні. Тому що з великою імовірністю здобута Кардаш інформація не осідала в білоруських кадебістів, а йшла прямо в Москву. Оскільки з огляду на сьогоднішні реалії білоруський КДБ — це просто регіональний відділок російської ФСБ. І, звісно, сама Кардаш про це прекрасно знає. Тому все ж таки було б точніше, якби українські медіа кваліфікували Кардаш саме як російську шпигунку білоруського походження.Але це лише частина історії Інни Кардаш. Вітчизняні медіа воліють просто не помічати багато питань, розповідаючи захопливу історію про шпигунку, яка закрутила роман з українським військовим, у той час як її вела українська контррозвідка.«ППШ на плечі»Паралельно з цією можна побачити й іншу історію. Інна Кардаш роками займалася нібито журналістикою в Україні, робила тут собі кар’єру. Хоча, здавалося, просто секундного пошуку в гуглі було б достатньо, щоб зрозуміти, що перед вами людина, з якою краще не зв’язуватися.Це як в анекдоті: «Штірліц ішов Берліном, і ніщо не видавало в ньому радянського розвідника. Ні вушанка з червоною зіркою, ні ППШ на плечі, ні парашут, що волікся за ним». Але, що дивно, ніхто в Україні не помічав ні шапки-вушанки, ні «русского міра» в біографії Кардаш.Не чіпатимемо суто білоруську частину життя Кардаш (до якої також багато питань), бо це потребує занурення в реальність цієї країни. А ось те, що стосується безпосередньо України, важко оминути.А саме той факт, що Кардаш доволі довгий час працювала на пропагандистський проросійський канал «112» його кореспонденткою в Мінську. Ще раз: вона не лише була співробітницею пропагандистського каналу, а й вільно працювала нібито як журналістка в одній із найавторитарніших країн Європи.Сьогодні шапку-вушанку вже заховали й у відкритому доступі залишилося не так багато репортажів Кардаш із Мінська. Більшість із них — такі собі позитивні замальовки чи про доброго годинникаря, який робить годинники з дерева, чи про урок української мови в Мінську.Але настає 2020 рік, і не помічати навколишню реальність стає просто неможливо. У Білорусі починаються протести через фальсифікації на президентських виборах. Звісно, Кардаш доводиться про все це розповідати, хоча акценти в її репортажах, м’яко кажучи, розмиті.Для легендування можна дати трохи правди — в одному з її репортажів показується, як мітингарів «пакують». Хоча «русскість» не дає себе замаскувати, і Кардаш одразу ж зазначає: «Людей попередили, що акція несанкціонована». А тоді додає, що «силовики, на щастя, не були озброєні». До речі, Кардаш також затримують на одній з акцій, і вона пише доволі гнівний пост про білоруських силовиків, які перешкоджають роботі журналістів.Але паралельно тоді ж Інна Кардаш вже виступає в ролі не лише «журналістки», а й «експертки». І тут, говорячи про протести в Мінську, вона на всі сто відпрацьовує російські наративи.Ось що вона заявляє в розмові з маловідомим аналітичним центром Tactics Institute for Security and Counter-Terrorism: «Картина, яка домінує в ЗМІ, — це сотні тисяч протестувальників, які марширують столицею. За білоруські мірками масштаби протестів насправді не такі вражаючі…»; «Чесно кажучи, я виключаю сценарій регіональної нестабільності в Білорусі, порівняний з Україною. В Україні геополітичний розкол, проросійський та проєвропейський, перетворився на соціальний розкол, підкріплений географічним розколом…»; «Протести тривають вже другий місяць, переважно серед молоді. Протестувальники збираються в колони та ланцюги солідарності. Вони не бояться, бо їхні дії залишаються безкарними».Невдовзі, після жорсткого придушення протестів, щоб ніхто не відчував безкарність, Інна Кардаш повністю перебереться в Україну. І чомусь ні в кого не виникне питань щодо її попередньої діяльності, ніхто не хоче дивитися на «ППШ на плечі».Вона активно працює журналісткою, пише репортажі для різних медіа, зокрема й для тих, які зараз захопливо розповідають про її шпигунську діяльність. Дехто навіть запрошує її на ефіри як експерта по Білорусі. І, звісно ж, починає працювати в «Інтерфаксі-Україна», але про це варто написати окремо.Для «солідних» посадовцівГоді знайти краще місце для шпигунки, яка вдавала із себе журналістку, ніж інформаційне агентство, — місце, куди стікається вся інформація. До того ж очолюване людиною, яка все життя була вхожа у високі кабінети.Покійний засновник і багаторічний керівник «Інтерфаксу-Україна» Олександр Мартиненко вмів ефективно вибудовувати стосунки з владою й отримувати ексклюзивну інформацію та доступ своєї агенції до впливових осіб.Щоб освіжити пам’ять, достатньо згадати, що саме він із 1998 по 2001 рік був прессекретарем Леоніда Кучми.Інна Кардаш в інформагентстві «Інтерфакс-Україна»Медіа дуже активно підхопили історію про особистий зв’язок Мартиненка з Кардаш, обсмоктуючи деталі. «Для багатьох журналістів він був моральним орієнтиром у професії. І от його просять звернути увагу на молоденьку дівчину, допомогти з роботою. Їй 25, йому 55. І він попався — кажуть, не міг відвести очей!» — розповідає захопливу love story ТСН.Але чомусь майже ніхто не проговорив, а чи збігалися в них особисті переконання та погляди. Вочевидь, певною мірою так, зважаючи на висловлювання самого Мартиненка. Коли в ефірі на «5 каналі» його спитали, як він ставиться до санкції проти проросійських каналів (до яких належав і канал «112»), очільник «Інтерфаксу-Україна» заявив: «Я не вважаю це небезпекою (проросійські канали в Україні. — Теxty.org.ua), це не “Перший канал” російського телебачення…, це не маніпулятори».Мартиненко і Кардаш сформували творчий дует, який підготував цілу серію інтерв’ю з вищими державними посадовцями зеленої хвилі, насамперед з Офісу президента Андрія Єрмака. Саме ОП, вочевидь, був пріоритетним напрямком для шпигунки.Так, з Андрієм Єрмаком вона зробила аж чотири повноцінних інтерв’ю, по одному щорокуГоворила вона і з його заступниками. Наприклад, з Ігорем Жовквою двічі. Дійшло навіть до смішного: Мартиненко й Кардаш взяли інтерв’ю і в самого символу санкційної політики проти проросійських політиків та пропагандистів — на той час секретаря РНБО Сергія Данілова, який, швидше за все, просто не знав, із ким спілкується.Та й хто йому міг би розповісти, якщо відповідальний за інформаційну політику Кирило Тимошенко також дав інтерв’ю російській шпигунці та її незмінному другові.Звісно, у самих опублікованих інтерв’ю ми не знайдемо якоїсь секретної інформації. Але в особистій довгій і довірливій розмові завжди щось говориться не під запис, та й загалом таке спілкування допомагає налагоджувати добрі стосунки для подальшого обміну інформацією. У чиновника завжди щось можна випитати, ставлячи перехресні запитання, і не все з відповідей іде в публікацію.Також запис розмови, інтонація й особливості мови можуть допомогти аналітикам розвідки скласти психологічний портрет і визначити вразливі місця.Дует Мартиненко — Кардаш пропонував зручний режим інтерв’ю для топчиновників
Архіви позначок: вразливі групи населення
Співучасники замаху на генерала ГРУ визнали провину
ФСБ повідомляє, що затримані в справі про замах на заступника начальника ГРУ Алексєєва Любомир Корба та Віктор Васін визнали свою провину. За даними відомства, організацією замаху займалася СБУ. За твердженням ФСБ, виконавець замаху Корба був завербований СБУ у серпні 2025 року. Він пройшов навчання стрільбі на полігоні в Києві, а потім у тому ж місяці був переправлений на територію Росії. Верборвка Корби здійснювалася за підтримки спецслужб Польщі. Крім того, у ФСБ заявили, що Корба стежив за високопосадовцями-військовими в Москві та дістав пістолет зі схрону в Підмосков’ї.
Розслідування замаху на генерала ГРУ викриває зв’язки з ФСБ
Розслідування спроби замаху на генерала ГРУ Алексєєва виявило зв’язки одного із затриманих осіб з Федеральною службою безпеки РФ. За словами Христа Грозєва, ФСБ оголосила про арешт двох громадян Росії, які вважаються організаторами замаху. Один із них – 66-річний уродженець України, затриманий у Дубаї, а інший – 67-річний Віктор Васін, який працює в компанії, що належить ФСБ, і займається виробництвом засобів стеження.
Жіночий слід у нападі на генерала ГРУ: нова інформація
Згідно з інформацією силовиків, напад на заступника начальника ГРУ РФ Алексєєва міг бути здійснений жіночим умисником. Встановлено, що сьогодні вранці в Москві на генерала було здійснено стрілянку, і він зараз знаходиться в критичному стані.
Замах на генерала ГРУ: біографія та роль Володимира Алєксєєва
У Москві скоїв замах на генерал-лейтенанта Володимира Алєксєєва. Хто ж такий цей діяч у військових колах РФ?
Володимир Алєксєєв народився в Україні, у селі Голодьки на Вінниччині. Закінчив Рязанське десантне училище. З 2011 року обіймає посаду першого заступника начальника ГРУ.
Він брав участь у військовій операції РФ у Сирії, за що у 2017 році отримав звання «Герой Росії».
Алєксєєва вважають одним із засновників і кураторів ПВК «Вагнер». Після початку заколоту Пригожина він закликав «вагнерівців» скласти зброю. Також він є творцем Добровольчого корпусу Міноборони РФ, до якого входили різні «добровольчі» підрозділи.
У Вінниччині Алєксєєва визнано «воєнним злочинцем». За даними української воєнної розвідки, він відповідає за розвідку цілей для повітряних ударів по Україні. Алєксєєва також підозрюють у втручанні в президентські вибори США 2016 року та кібератаках на Національний комітет Демократичної партії.
Алєксєєв перебуває під санкціями США.
Замах на генерала ГРУ Алексєєва в Москві
Вранці 6 лютого в Москві невідомий відкрив вогонь по російському генералу Володимиру Алексєєву. Першого заступника начальника Головного управління Генштабу ЗС РФ (більш відомого як ГРУ) було госпіталізовано з кількома вогнепальними пораненнями, він перебуває в реанімації в тяжкому стані.
Алексєєв відзначився участю у воєнних злочинах РФ в Україні та Сирії. Про замах на нього повідомили російські ЗМІ.
У п’ятницю вранці російські пропагандистські ЗМІ повідомили про “замах на генерал-лейтенанта Міноборони РФ” Володимира Алексєєва.
За інформацією пропагандистів, напад стався біля будинку Алексєєва на Волоколамському шосе в північно-західній частині Москви. “Здійснено замах на генерал-лейтенанта Міноборони РФ Володимира Алексєєва — в офіцера стріляли на північному заході Москви, його госпіталізовано. Невідомий кілька разів вистрілив у спину генерала… і втік з місця події. Порушено кримінальну справу, стрільця розшукують правоохоронці”, – йдеться в одному з повідомлень.
За даними Telegram-каналу “Незыгарь”, стан Алексєєва російські медики оцінюють як тяжкий. “Джерела повідомляють, що заступник начальника військової розвідки, генерал Алексєєв перебуває у тяжкому стані, в реанімації. Три кулі в груди. Генерал відомий як один із засновників російських ПВК; активна постать часів Пригожина і “Вагнера”. Військові зазначають, що генерал Алексєєв – один із ключових переговірників щодо України. Насправді – ні. До переговорної групи Алексєєв не входить”, – повідомляє паблік.
Справу, за версією російських ЗМІ, було порушено відразу за двома статтями: “замах на вбивство” та “незаконний обіг вогнепальної зброї”.
Цей російський генерал відомий своєю причетністю до воєнних злочинів РФ: вбивств жінок і дітей у Сирії та ракетних ударів російських військ по Україні.
Харківська бабуся отримала захисний ордер від доньки, яка знущалася з нею
86-річна мешканка Харкова понад два роки жила у власній квартирі в умовах постійної агресії з боку доньки: образи, погрози, фізичне насильство та страх навіть вийти зі своєї кімнати. Попри численні виклики поліції та термінові заборонні приписи, ситуація не змінювалася, а насильство тривало.Про це повідомляє “Судово-юридична газета”.Немишлянський районний суд м. Харкова дійшов висновку, що існує реальна загроза життю та здоров’ю літньої жінки, і застосував до кривдниці судовий захід захисту. Суд заборонив доньці проживати разом із матір’ю, наближатися до неї та будь-яким чином контактувати з нею протягом шести місяців.Обставини справи №645/3677/25До суду звернулася літня жінка — власниця квартири в Харкові, у якій вона фактично проживає разом із повнолітньою донькою. Як установив суд, протягом понад двох років донька систематично вчиняла щодо матері домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.З матеріалів справи вбачається, що агресивна поведінка проявлялася у постійних образах, погрозах, приниженні, криках, а також у застосуванні фізичної сили — штовханні, хапанні за волосся, плюванні в обличчя. Через це заявниця боялася виходити зі своєї кімнати, змушена була зачинятися в ній, а донька вибивала двері.Суд також встановив, що донька не працює, не має постійного доходу, проживає за рахунок матері, зловживає алкоголем та приводить до квартири сторонніх осіб. Водночас вона має інше житло, отримане у спадщину, однак там не проживає.Заявниця неодноразово зверталася до поліції. Щодо доньки складалися адміністративні протоколи за статтею 173-2 КУпАП, виносилися термінові заборонні приписи, однак вони порушувалися, а поведінка не змінювалася. За останні роки доньку неодноразово притягували до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, у тому числі повторно протягом року.Оцінка судуРозглядаючи справу в порядку окремого провадження, суд виходив із положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та норм Цивільного процесуального кодексу України.Суд зазначив, що обмежувальний припис є спеціальним заходом захисту, спрямованим не на покарання кривдника, а на забезпечення безпеки постраждалої особи. Під час оцінки ризиків суд врахував:На переконання суду, сукупність цих обставин свідчить про реальну ймовірність продовження домашнього насильства та створює загрозу життю і здоров’ю постраждалої.Рішення судуСуд задовольнив заяву в повному обсязі та видав обмежувальний припис строком на шість місяців. Ним заборонено:Рішення підлягає негайному виконанню. Суд направив його до органів Національної поліції для взяття кривдниці на профілактичний облік, а також до районної адміністрації.Суд наголосив, що оскарження рішення не зупиняє дії обмежувального припису.
Німеччина виключила російського військового аташе через підозри у шпигунстві
Німеччина вислала заступника військового аташе російського Міноборони Андрія Майорова через підозри у шпигунській діяльності. Офіційний Берлін оголосив Майорова persona non grata.
Згідно з даними The Insider та Der Spiegel, Майоров, полковник Генерального військового управління (ГРУ) та колишній десантник з Пскова, курирував розвідувальну мережу в Німеччині. Він також був пов’язаний з Ілоною Копиловою, яку раніше заарештували у зв’язку з підозрами у шпигунстві проти України та Німеччини.
Копилова, колишній керівник консалтингової фірми Wiener&Partner, регулярно зустрічалася з німецькими бізнесменами та політиками, беручи участь у конференціях, включно з заходами НАТО у 2023 році в готелі Adlon у Берліні.
Слідство розглядає можливість вербування Майоровим німецьких військових чиновників, зокрема колишнього начальника 61-го Випробувального центру ВПС Вальтера Шторца та відставного офіцера Уве В. Було вилучено їхні телефони під час обшуків.
Космічний Відпочинок: Стартап GRU Планує Відкрити Готель на Місяці
Каліфорнійський стартап Galactic Resource Utilization Space (GRU) оголосив про амбітний проєкт – будівництво та відкриття готелю на Місяці. Компанія розпочала прийом бронювань для перших туристичних поїздок, вимагаючи від потенційних клієнтів внесок у розмірі мільйона доларів.
На новому сайті для бронювання GRU представила концепцію майбутнього місячного готелю. Планується використання власних житлових модулів та переробки місячного ґрунту на будівельні матеріали, що сприятиме швидкій реалізації проєкту. Будівництво розпочнеться у 2029 році, залежно від отримання необхідних дозволів.
Очікується, що першими гостями будуть учасники попередніх комерційних космічних польотів та інвестори, зокрема ті, хто пов’язаний з компаніями SpaceX та Anduril. Засновник GRU, Скайлер Чан, висловив надію на те, що проєкт стане переломним моментом у людській історії, відкриваючи можливості для міжпланетної цивілізації. Він додав, що успішність проєкту може призвести до народження нових поколінь на Місяці та Марсі, які зможуть оцінити красу цих планет.
Мобільні кухні з гарячим харчуванням: Нова ініціатива уряду для вразливих верств населення
Уряд України запускає масштабну програму забезпечення гарячим харчуванням найбільш вразливих груп населення. Вже працюють мобільні кухні, організовані Державною службою надзвичайних ситуацій (ДСНС), а також зберігається резерв з 40 додаткових установок.
Наразі 41 мобільна кухня забезпечує гарячим харчуванням мешканців Києва. Уряду також планується додаткове фінансування для підтримки цієї ініціативи.