У справі про замах на представника ГУР Юсова затримали другого підозрюваного. Як повідомляє прокуратура, ним виявився ексвійськовий.
За даними слідства, 34-річний чоловік був посередником і запропонував замовнику свого знайомого як виконавця. За скоєння злочину замовник пообіцяв 100 тис. доларів і переказав 22 тис. доларів авансом.
У прокуратурі також заявляють, що «вбивство посадової особи могло готуватися під кураторством представників Росії».
Сили оборони України оголосили про можливість для військових, які самовільно покинули свої частини, добровільно повернутися на службу до 20 вересня. У рамках цієї ініціативи, військовослужбовці зможуть самостійно обрати підрозділ для подальшого проходження служби. Ця опція доступна лише у випадках, коли факт самовільного залишення частини було зафіксовано до 11 червня 2026 року.
24 квітня у Львівській області відбувається прощання з чотирма Героями, які загинули у боротьбі з російськими загарбниками. Про це Львівська ОВА повідомила на своїй сторінці у Фейсбуці.
Сьогодні Львівщина віддає шану Володимиру Козаченку з Новояворівська, Василю Черевку з Поториці, а також львів’янам Юліану Боженку та Оресту Захарку.
Володимир Козаченко народився в Києві, жив у Новояворівську. На початку 2025 року він став на захист країни. Загинув 13 квітня 2025 року у віці 37 років.
Василь Черевко був жителем села Поториця. Проходив службу у військовій частині А2943 Харківської області. Був нагороджений відзнакою міністра оборони України “Хрест пошани”, а також отримав подяку 45 окремої артилерійської бригади за сумлінне виконання військового обов’язку. Також був нагороджений численними медалями.
Юліан Боженко був львів’янином. У 2024 році долучився до захисту Батьківщини у складі 1-ї окремої важкої механізованої Сіверської бригади. Загинув 16 січня 2025 року. Захисникові було 35 років.
Орест Захарко також був львів’янином. У 2024 році став на захист держави. Служив у лавах 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна “Червона калина”. Йому було 39 років.
8 квітня 2026 року суддя Західного апеляційного господарського суду Оксана Скрипчук відмовилася затвердити підписану мирову угоду між обслуговуючим кооперативом ЖБК «Наш Львів», створеним військовими для отримання житла, та Львівською міськрадою. Про це повідомила ГО «Українська спілка учасників бойових дій «БУК»» на своїй фейсбук-сторінці. У 2019 році ОК «ЖБК «Наш Львів»» звернувся до Львівської міської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення проєктів землеустрою для учасників Операції об’єднаних сил (учасників АТО) – членів кооперативу. Львівська міськрада ухвалила рішення № 5687, надавши кооперативу відповідний дозвіл для будівництва багатоквартирних житлових будинків на ділянці площею 0,3900 га на вул. Під Голоском, де ТзОВ «Ноблесс Буд» планувало звести житловий будинок. Проєкт передбачав, що 15% квартир будуть надані безкоштовно учасникам АТО, 30% – за собівартістю, а інші 30% – за програмою єОселя. Згідно з ухвалою, ОК «ЖБК «Наш Львів»» мали укласти з Львівською міською радою договір оренди на 10 років, встановивши річну орендну плату у розмірі 9% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Проте у 2024 році перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури Львова подав позов до Господарського суду Львівської області, вимагаючи визнати договір оренди недійсним. Прокурор зазначив, що при укладанні договору були порушені права територіальної громади. Суд визнав договір недійсним і зобов’язав ОК «ЖБК «Наш Львів»» повернути ділянку Львівській міськраді. Кооператив оскаржив це рішення в Західному апеляційному господарському суді, де досягнув компромісу з Львівською міською радою, уклавши мирову угоду. Угода передбачала, що ОК «ЖБК «Наш Львів»» визнається користувачем земельної ділянки, а Львівська міська рада – її орендодавцем. Однак суддя Скрипчук відмовилася затвердити угоду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, що фактично позбавило військовослужбовців житла. ГО «Українська спілка учасників бойових дій «БУК»» висловила занепокоєння з приводу дій судді, зазначивши, що це рішення є дивним, оскільки в аналогічній справі вона ухвалила протилежне рішення. В організації підкреслили, що для військових житло і так не будується, а тепер, коли все погоджено, суддя Скрипчук виступила проти надання їм житла. Вони також звернули увагу на фінансові статки судді, які викликають питання щодо справедливості її рішень. У декларації за 2026 рік суддя вказала доходи на загальну суму 2 млн 850 тис. грн, а також інші активи, які зросли в порівнянні з попереднім роком. Суддя також стала власницею кількох земельних ділянок та нежитлового приміщення, що викликало додаткову увагу з боку антикорупційних організацій.
У суботу, 18 квітня, в Києві відбулося прощання з Артуром Петровим, українським стендап-коміком і військовослужбовцем, який загинув героїчно 18 березня. Артур служив у 43-й окремій механізованій бригаді Збройних Сил України. Він загинув 18 березня 2026 року поблизу Куп’янська-Вузлового на Харківщині під час евакуації поранених товаришів. Церемонія прощання, що проходила з військовими почестями, відбулася на Майдані Незалежності біля Монумента, а поховали Артура на Національному військовому меморіальному кладовищі. Люди принесли живі квіти, вшановуючи пам’ять героя. Артур Петров добровільно вступив до ЗСУ у квітні 2025 року. Раніше він працював сценаристом телевізійних проєктів і понад сім років виступав у Підпільному стендапі. Петров також брав участь у відомих шоу, таких як «Розсміши коміка», «ГуднайтКлаб» і «Комік на мільйон». У загиблого залишилися двоє дітей і дружина Катерина Яблінська.
Ще один захисник України загинув у бою. На фронті втратив життя гранатометник з Київщини – Андрій Куценко. Андрій Куценко народився у 1999 році в Боярці, де здобув середню освіту. Після цього він відслужив строкову службу у прикордонних військах. Після служби працював у супермаркеті Novus у Вишневому, а до Збройних Сил України вступив 3 липня 2025 року. Тіло воїна було ідентифіковано лише після проведення ДНК-експертизи. Глибоко сумуємо та схиляємо голови в скорботі. Пам’ять про Андрія Куценка назавжди залишиться в серцях і спогадах його бойових товаришів, рідних та земляків, – зазначили у Боярській громаді.
У Криму, що перебуває під окупацією, російський суд виніс вирок колишньому українському військовому Руслану Чорному-Швецю, засудивши його до 18 років позбавлення волі. Його звинувачують у “державній зраді” через нібито передачу інформації українським спецслужбам. Правозахисники та рідні вважають обвинувачення сумнівними, а стан здоров’я засудженого погіршився, про що повідомили російські правоохоронці. Вирок був винесений підконтрольним окупаційній владі судом у Севастополі. Руслану Чорному-Швецю, 51-річному колишньому військовослужбовцю ЗСУ, призначено 18 років ув’язнення в колонії суворого режиму, а також додаткове обмеження волі на один рік і штраф. Окупанти стверджують, що він співпрацював із Службою безпеки України, передаючи інформацію про об’єкти та підрозділи російських військ у Севастополі. У цій справі також згадується інший колишній військовий – Сергій Ліхоманов, якого звинувачують у підготовці підриву залізничного мосту. Його раніше засудили до 15 років ув’язнення за аналогічними обвинуваченнями. Українські правозахисники зазначають, що Чорного-Швеця затримали 27 грудня 2023 року після обшуку в його будинку, після чого його вивезли в невідомому напрямку та помістили до СІЗО в окупованому Севастополі. Голова правління Кримськотатарського ресурсного центру Ескендер Барієв повідомляв, що стан здоров’я чоловіка суттєво погіршився під час утримання під вартою. Руслан Чорний-Швець страждає на цукровий діабет і потребує регулярного введення інсуліну, але отримати необхідні препарати в СІЗО складно. Рідні повідомляють, що зв’язок із ним після затримання практично втрачено, і заперечують його причетність до інкримінованих дій, вважаючи обвинувачення безпідставними. Руслан Чорний-Швець народився в Лубнах Полтавської області, навчався у військовому училищі зв’язку та тривалий час проживав у Севастополі, де створив сім’ю та виховував трьох дітей. Правозахисники підкреслюють, що цей випадок є частиною системної практики переслідування громадян України на тимчасово окупованих територіях, де російська судова система регулярно використовує звинувачення в “державній зраді” як інструмент тиску та репресій проти українців.
У Полтаві провели прощання з українським військовослужбовцем Владиславом Литвиним, який загинув у боях проти російської окупаційної армії на Донеччині. З лютого 2023 року він вважався зниклим безвісти. Прощання відбулося у Свято-Успенському соборі ПЦУ. Владислав став на захист країни ще до початку повномасштабної війни. Протягом 2020-2021 років він брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони на території Донецької та Луганської областей. У лютому 2022 року Владислав приєднався до Збройних сил України та служив у складі 81-ї окремої десантно-штурмової бригади. Він виконував завдання з оборони Охтирки Сумської області та в районі Бахмута Донецької області. З жовтня 2022 року Владислав був прикомандирований до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, де обіймав посаду снайпера 2-ї категорії у складі розвідувального підрозділу. 3 грудня 2022 року він отримав поранення в районі населеного пункту Мар’їнка Покровського району, але після лікування повернувся до виконання службових обов’язків. З 20 лютого 2023 року Владислав вважався зниклим безвісти, а пізніше підтвердилася інформація про його загибель 20 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання на території Донецької області.
31 березня 2026 року, під час евакуації до шпиталю через погіршення здоров’я на Харківщині, помер воїн Олександр Новицький. Його поховали в Бучі, де він проживав. Міський голова Анатолій Федорук повідомив у Telegram, що Олександру було 49 років. “Вічна пам’ять і слава Герою!” – написав бучанський мер. Олександр брав участь в АТО на Луганщині у 2015–2016 роках. Після демобілізації він працював на заводі в Бучі, але війна завдала серйозної шкоди його здоров’ю. З початком повномасштабного вторгнення Росії він знову став на захист Батьківщини. Його пам’ятають як добру, щиру людину та патріота з великим серцем. У нього залишилися дружина Світлана, батько та брат, який також служить на фронті. Прощання з Олександром відбулося 8 квітня в Бучі, біля його дому. Останнім місцем спочинку стала Алея Героїв (вул. Пам’яті, 1).
В Збройних силах України зафіксовано випадки, коли цілі підрозділи формально числилися на передовій, але насправді залишалися в тилу, передаючи бойові виплати своїм командирам. Про це повідомила омбудсмен з військових питань Ольга Решетилова. “Ми маємо цю інформацію, і це є кримінальним злочином, тому ми передаємо її до правоохоронних органів. На жаль, були випадки, коли цілі підрозділи зловживали бойовими виплатами. Проте я впевнена, що Генштаб та правоохоронці активно працюють над вирішенням цієї проблеми,” – зазначила вона.