Країни східного флангу НАТО посилюють оборону, збільшують армії та готуються до того, що перші дні можливої війни з Росією їм доведеться пройти переважно власними силами. Про це пише Politico.
Журналісти Axel Springer Global Reporters Network побували на трьох вразливих ділянках східного кордону Європи: на лісистому кордоні Фінляндії з Росією, на укріпленій лінії Польщі з Калінінградом і Білоруссю, а також на околицях Литви біля Сувалкського коридору. Їхньою метою було з’ясувати, наскільки ці держави готові до можливого нападу Росії на альянс.
Автори дійшли висновку, що Європа поспіхом зміцнює свій східний рубіж на тлі загрози, з якою, як вважають європейці, Вашингтон може більше не впоратися. Президент США Дональд Трамп ставить під сумнів усталені гарантії безпеки та прагне скоротити американську військову присутність у Європі.
Politico зазначає, що після переобрання у 2024 році Трамп не раз висловлював сумніви щодо зобов’язань Вашингтона за статтею 5 НАТО, яка передбачає, що напад на одного члена означає напад на всіх. Додаткову невизначеність спричинила війна в Ірані, після якої команда президента США пригрозила переглянути членство Штатів у НАТО через відмову європейських союзників долучитися до конфлікту.
Водночас супутникові знімки свідчать, що Росія посилила військову присутність біля кордону з Фінляндією та іншими країнами ЄС, зводячи казарми й розміщуючи техніку. Керівник шведської військової розвідки охарактеризував це як підготовку до можливого протистояння з НАТО.
Фінляндія виходить із того, що перший удар доведеться стримувати самостійно. Її кордон із Росією завдовжки 1343 кілометри є найдовшим сухопутним кордоном альянсу з Москвою. Перехід закрито з 2023 року.
Командир прикордонного округу Північної Карелії полковник Матті Піткяніітті сказав: “Росія – наддержава, а ми – маленька країна. Треба бути обережним, коли спиш поруч із ведмедем”.
Фінський законодавець Юкка Копра, який очолював парламентський комітет з питань оборони, наголосив, що Гельсінкі не очікує швидкого застосування статті 5. За його словами, Фінляндія розуміє, що спершу має завдати першого удару самостійно, і лише потім буде активовано статтю 5 НАТО.
Серед головних військових переваг країни автори називають її територію: густі ліси, глибокий сніг, мінусові температури та короткий світловий день узимку. У травні Фінляндія провела навчання “Північна зірка 26” та “Карельський меч 26”, під час яких військові з Франції, Великої Британії та США відпрацьовували дії саме в таких умовах.
Минулого року Гельсінкі разом із Польщею та трьома балтійськими державами вийшло з Оттавської конвенції про заборону протипіхотних мін. Поясненням стало те, що Росія ніколи не приєднувалася до цього договору і вже застосовує таку зброю в Україні.
Польща робить ставку на “Східний щит” і рекордне посилення армії. Ще у листопаді 2024 року прем’єр Польщі Дональд Туск у селі Домбрівка неподалік кордону з Калінінградом представив першу ділянку цих укріплень. Тоді він заявив: “Мені не потрібно нікому пояснювати, що цей кордон потрібно охороняти надзвичайно ретельно”.
Проєкт включає протитанкові та піхотні рови, бетонні бар’єри, бункери, дрони, тепловізори та мінні поля вздовж 800-кілометрового кордону з Білоруссю і Калінінградом. У польському Міноборони оцінюють повну вартість системи приблизно у 10 млрд євро.
“Східний щит” є складовою ширшої Лінії стримування східного флангу, яка має простягнутися від Фінляндії до Румунії. Водночас Politico пише, що на окремих відтинках кордону цей проєкт поки більше виглядає як перспектива, ніж як завершена реальність. На значних ділянках видимих укріплень немає, а протитанкові “їжаки”, що були складовані поблизу Домбрівки, після візиту Туска так і не встановили на позиціях.
Поштовхом до прискорення розробки польської системи протидії дронам SAN став випадок, коли 19 російських дронів увійшли у польський повітряний простір. Літаки НАТО збивали їх ракетами з винищувачів F-16 та F-35, і таке реагування коштувало мільйони євро, хоча самі дрони коштували лише частку цієї суми. SAN має дати Польщі змогу захищатися від безпілотників без використання винищувачів.
У Литві та інших країнах Балтії готуються до сценарію, за якого підкріплення може не бути до двох тижнів. Командувач збройних сил Литви Раймундас Вайкшнорас вважає малоймовірним раптовий напад Росії, оскільки системи попередження НАТО ускладнюють приховування масштабного переміщення військ.
Литва стежить за залізничними вузлами та логістичними пунктами й відповідає власними навчаннями на військові маневри Росії та Білорусі. Однак, на відміну від Фінляндії та Польщі, балтійські держави мають значно менше простору для маневру. Литва, Латвія та Естонія надто малі й надто близькі до Росії та Білорусі, щоб, за висловом авторів, “торгувати територією заради часу”. Із рештою НАТО їх з’єднує приблизно 65-кілометровий Сувалкський коридор.
Біля села Лаворішкес у Литві встановлено попереджувальний знак: “Не ризикуйте своєю безпекою – не їдьте до Білорусі. Ви можете не повернутися”. Сам кордон укріплено колючим дротом і бетонними “зубами дракона”, покликаними зупиняти танки.
Ці споруди входять до Балтійської оборонної лінії — спільного проєкту Естонії, Латвії та Литви, який передбачає протитанкові рови, бункери, оборонні перешкоди та мінні поля.
Колишній командувач армії США в Європі Бен Ходжес застерігає, що в найгіршому сценарії, якщо НАТО буде заскочено зненацька, а Польща не зможе допомогти балтійським країнам, їм, можливо, доведеться воювати до двох тижнів без підкріплення від більш віддалених союзників.
Німецькі та литовські чиновники, однак, наголошують, що такий розвиток подій не буде несподіваним. На їхню думку, російському нападу передуватимуть помітні військові приготування, що дадуть НАТО можливість перекинути підкріплення ще на ранньому етапі.
