Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області ухвалив вирок у кримінальному провадженні щодо військовослужбовця 3-го центру рекрутингу Військово-Морських Сил Збройних Сил України, сержанта-менеджера 3-ї категорії відділення комплектування та міжнародного співробітництва. Його обвинувачували у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України — умисному тяжкому тілесному ушкодженні. Про це повідомляє “Судово-юридична газета”.
У матеріалах справи № 607/11279/25 йдеться, що 9 лютого 2025 року приблизно о 2 годині 30 хвилин у приміщенні для особового складу, який мав бути відправлений до військової частини, на п’ятому поверсі адміністративної будівлі в Тернополі між обвинуваченим і малознайомим військовозобов’язаним виник конфлікт на ґрунті особистих неприязних відносин. Потерпілий перебував там з метою призову на військову службу. Під час конфлікту обвинувачений умисно завдав йому один удар ножем у ділянку лівої половини задньої поверхні грудей.
Унаслідок поранення потерпілий дістав проникаюче колото-різане ушкодження задньої поверхні грудей зліва з проникненням по ходу раневого каналу в грудну порожнину, пошкодженням нижньої частки лівої легені та перикарду. Це супроводжувалося розвитком лівобічного пневмотораксу та гемотораксу, масивною крововтратою і гіповолемічним шоком. Судово-медична експертиза визнала ці тілесні ушкодження тяжкими та небезпечними для життя в момент заподіяння.
У суді обвинувачений визнав вину частково. За його словами, протягом дня потерпілий поводився неадекватно, нападав на інших осіб, а вночі атакував його дерев’яною табуреткою, вдарив по руці та почав душити. Він стверджував, що взяв ніж лише для того, щоб налякати потерпілого, а саме поранення, за його версією, сталося випадково під час боротьби, коли той сам напоровся на ніж. При цьому обвинувачений розкаявся, однак заперечував наявність прямого умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
Суд дослідив показання потерпілого і свідків, висновки судово-медичних експертиз, протоколи огляду місця події, вилучений ніж зі слідами крові, результати біологічних досліджень та інші матеріали кримінального провадження. Потерпілий повідомив, що до цього обвинувачений уже погрожував йому ножем у туалеті через прохання сигарети, а сам момент поранення він не пам’ятає, бо прийшов до тями вже в лікарні. Частина свідків підтвердила неадекватну поведінку потерпілого протягом дня та його рух із табуреткою в бік обвинуваченого, однак суд критично поставився до пояснень про відсутність умислу та самооборону.
Суд дійшов висновку, що характер травм, а саме цілеспрямований удар ножем у життєво важливу ділянку тіла — задню поверхню грудей із проникненням у грудну порожнину, спосіб заподіяння ушкодження, знаряддя злочину та інші встановлені обставини спростовують версію про випадкове поранення або необхідну оборону. Через це дії обвинуваченого були кваліфіковані як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, за частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України. Його пояснення про відсутність умислу суд розцінив як спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Обираючи покарання, суд узяв до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, учасником бойових дій, раніше не судимий та має вибухову травму. Також було враховано часткове визнання вини, добровільне часткове відшкодування моральної шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання, і позицію потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року обвинуваченого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України. Йому призначили покарання у виді п’яти років позбавлення волі. Водночас на підставі ст. 75 КК України його звільнили від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 рік 6 місяців.
На обвинуваченого покладено обов’язки періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Контроль за його поведінкою визначено за начальником 3 центру рекрутингу Військово-Морських Сил Збройних Сил України за місцем проходження військової служби, а якщо він буде звільнений — за органом пробації за місцем проживання.
Крім того, суд задовольнив цивільні позови прокурора щодо відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого. З обвинуваченого стягнуто 17 676 гривень 51 копійку на користь державного бюджету через Національну службу здоров’я України, а також 6 640 гривень 47 копійок на користь місцевого бюджету Тернопільської міської ради. Позов потерпілого про компенсацію моральної шкоди задоволено частково: суд постановив стягнути 150 000 гривень з урахуванням добровільно відшкодованих 15 000 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Після набрання вироком законної сили арешт, накладений на речові докази — вирізку з матрацу та ніж, — підлягає скасуванню. Ніж та упаковки мають бути знищені, а одяг потерпілого — повернений йому. Також з обвинуваченого стягнуто на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз у сумі 4 266 гривень. Заставу в розмірі 60 560 гривень після набрання вироком законної сили повернуто заставодавцю.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Законної сили він набуде після спливу строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не буде подано, або після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.