Яна Зінкевич, народна депутатка від Рівненщини, подала свою щорічну декларацію про доходи 30 березня. У 2024 році, перебуваючи на посаді нардепа, вона заробила понад 800 тисяч гривень. У декларації зазначені кошти на банківських рахунках та автомобіль. Документ за 2024 рік був опублікований на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Яна Зінкевич подала декларацію 30 березня 2025 року. Згідно з даними декларації, вона зареєстрована у селі Біла Криниця на Рівненщині. Серед членів родини депутатка вказала дочку та чоловіка. За 2024 рік Яна Зінкевич отримала 802 123 гривні зарплати на посаді народного депутата України. Додатково їй нарахували 155 546 гривень пенсії та 268 050 гривень аліментів. Верховна Рада компенсувала депутатці витрати на проїзд, проживання в готелях та інші витрати, пов’язані з виконанням депутатських обов’язків, загалом 1 053 970 гривень. Яна Зінкевич також задекларувала 3437 гривень відсотків за депозитами, 2000 гривень додаткових благ (кешбек, бонуси) та 900 000 гривень доходу від продажу рухомого майна. Її чоловік заробив 607 647 гривень зарплати, 17 955 гривень соціальних виплат та 2256 гривень додаткових благ. На банківських рахунках Яни Зінкевич є 18 080 гривень, 13 доларів і 7 євро, а на депозиті — ще 153 437 гривень. Вона також вказала благодійні внески. Чоловік має на рахунках 59 636 гривень, 3 долари та 53 євро. У спільній власності подружжя є земельна ділянка площею 500 квадратних метрів вартістю 5983 гривні та садовий будинок площею 85,9 квадратного метра вартістю 285 316 гривень. Чоловік Яни Зінкевич є власником квартири площею 45 квадратних метрів вартістю 21 057 гривень. Депутатка також задекларувала кладовку площею 5,7 квадратного метра. У Яни Зінкевич є два легкові автомобілі — Citroen Space Tourer 2024 року випуску вартістю 1 884 050 гривень. У порівнянні з попередньою декларацією, з документа зник Peugeot Expert 2018 року випуску вартістю 589 800 гривень.
Архіви позначок: Депутати
Схема привласнення заповідних земель у Києві: деталі справи Деркача
Співробітники Служби безпеки України виявили схему, за якою колишній народний депутат Андрій Деркач привласнив заповідні землі в Києві, вартість яких перевищує 595 мільйонів гривень. Про це повідомили в пресслужбі СБУ. Один з учасників цієї схеми вже затриманий. За інформацією СБУ, Деркач, який підозрюється у державній зраді та наразі перебуває в Росії, під час своєї депутатської діяльності до 2019 року привласнив 41,5 гектарів заповідної землі в Києві, що складає майже половину від загальної площі цієї природоохоронної зони. Для реалізації своєї схеми він залучив спільників, які займали посади керівника Обухівського райвідділу Держкомзему та голови Обухівської райдержадміністрації. Щоб заволодіти землею заповідного фонду, учасники підробили документацію та внесли неправдиві дані до Державного земельного кадастру України. Після цього вони намагалися легалізувати землю, провівши численні поділи, обʼєднання та перепродажі, оформлюючи ділянки на родичів і знайомих Деркача та його спільників. На основі зібраних доказів слідчі СБУ висунули підозри всім трьом фігурантам за двома статтями Кримінального кодексу України: ч. 5 ст. 191 ККУ – привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах організованою групою, та ч. 3 ст. 209 ККУ – легалізація майна, отриманого злочинним шляхом. Один з організаторів схеми, колишній голова Обухівської РДА Київської області, вже затриманий і йому загрожує до 12 років ув’язнення з конфіскацією майна. Оскільки Деркач та його спільник, колишній керівник Обухівського райвідділу Держкомзему Київської області, переховуються за межами України, їм повідомлено про підозру заочно.
Завершення розслідування щодо корупційних дій у Верховній Раді
Національне антикорупційне бюро разом зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою завершили досудове розслідування стосовно керівниці однієї з фракцій Верховної Ради. Її підозрюють у спробі підкупу народних депутатів з інших фракцій в обмін на їхні голоси. Про це повідомляє НАБУ. Хоча ім’я підозрюваної не було розкрито, з матеріалів справи стає зрозуміло, що йдеться про народну депутатку та лідерку фракції «Батьківщина» Юлію Тимошенко. Згідно з інформацією НАБУ, у грудні 2025 року, незважаючи на викриття фактів корупційних дій серед депутатів, підозрювана почала вести переговори з окремими парламентаріями щодо системи винагород за підтримку у голосуваннях. «Мова йшла про стабільний механізм співпраці з виплатами наперед. Народні депутати мали дотримуватися вказівок щодо голосування — «за» чи «проти», утримання або ж неучасті», — зазначається у повідомленні.
Запобіжний захід для депутата Ковальчука: деталі справи
Соломʼянський районний суд, реагуючи на клопотання детектива, ухвалив рішення про застосування запобіжного заходу до Володимира Ковальчука, депутата Сокальської міської ради Львівської області. Його підозрює Національне антикорупційне бюро у наданні неправдивих свідчень. Про це повідомляє «Судовий репортер», посилаючись на ухвалу від 18 березня. У серпні 2024 року підозру в незаконному збагаченні отримав голова Антимонопольного комітету Павло Кириленко. Детективи НАБУ виявили у родичів його дружини 21 об’єкт нерухомості та розкішний автомобіль. Офіційно справою Кириленка почали займатися після публікації журналістського розслідування програми «Схеми». У липні 2025 року НАБУ та САП передали справу до Вищого антикорупційного суду для розгляду. Кириленко, разом із дружиною, постане перед судом за незаконне збагачення. Різниця між вартістю спірного майна та офіційними доходами посадовця та його дружини становить 72 млн грн. Кириленко заперечує свою провину. Захист стверджує, що родичі дружини заробили гроші через бізнес та інвестиції. Тесть Кириленка, Олександр Матієнко, свідчив, що позичив 800 тис. доларів для купівлі елітної нерухомості в Києві. Під час обрання запобіжного заходу для Кириленка виявилося, що суддя Печерського суду Києва у відставці Віта Бортницька листувалася з невідомою особою щодо кримінальної справи Кириленка. У переписці обговорювалися плани щодо приховування злочину та створення версій захисту. Прокурор зачитував проєкт свідчень, які має дати тесть Кириленка, а також обговорювалося, хто може виступити позикодавцем. На мобільному телефоні тещі Кириленка знайшли листування з контактом «Берча Саша», який у липні 2024 року надіслав фото договору позики, а жінка запитала про контакти цього позикодавця. 6 грудня 2024 року та 30 червня 2025 року Володимир Ковальчук під час допиту в НАБУ заявив, що в липні 2021 року позичив тестю Кириленка 800 тисяч доларів. У березні 2025 року Ковальчук подав щорічну декларацію до НАЗК, вказавши цю позичку, хоча раніше не декларував цей борг. У квітні 2025 року Ковальчук звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом про стягнення 800 тисяч доларів з тестя та тещі Кириленка, подавши, за версією НАБУ, підроблений договір позики. У серпні 2025 року Ужгородський міськрайонний суд задовольнив позов Кириленка, постановивши стягнути кошти. Спеціалізована антикорупційна прокуратура оскаржила це рішення, спростовуючи дійсність договору. Подружжя Матієнків визнало існування боргу, підтвердивши, що позичило гроші на інвестиції в нерухомість для подальшого продажу з метою отримання прибутку. Матієнки просили відмовити у задоволенні позову та подали апеляцію, оскільки не можуть повернути ці кошти, які були вкладені в арештовану нерухомість у рамках кримінального провадження. У березні 2026 року Ковальчуку було повідомлено про підозру в наданні завідомо неправдивих показань свідка, пов’язаних зі штучним створенням доказів захисту, використанням завідомо підробленого документа та внесенням завідомо недостовірних відомостей до декларацій про майновий стан. Ковальчук не визнає свою провину. Його адвокат заявив, що підозра є необґрунтованою. У матеріалах справи немає експертного висновку, який би підтверджував підробку договору. Раніше в Ужгородському міськрайонному суді прокурор надав висновок експерта Одеського НДІСЕ, який зазначав, що рукописні записи на договорі позики не відповідають даті, а підписи мають ознаки штучного старіння. Проте, під час судового засідання з’ясувалося, що дослідження провів експерт, чий сертифікат на момент видачі висновку вже був скасований. Крім того, печатка Одеського НДІСЕ на документі була неналежної якості, тому суд відмовився приймати цей доказ. У кримінальному провадженні Соломʼянський райсуд Києва, за клопотанням прокурора, призначив Ковальчуку запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 66 560 гривень. У декларації за 2025 рік депутат Ковальчук, окрім позички тестеві Кириленка, вказав на інші значні активи, які належать йому та членам його сімʼї: 3,2 млн грн, 1,1 млн євро, 1,6 млн доларів США, внесок до житлово-будівельного кооперативу на 20,9 млн грн та інше майно.
Психологічні бар’єри мобілізації в Україні
Народний депутат Олександр Мережко («Слуга народу») в інтерв’ю The Independent висловив думку, що в Україні є достатня кількість людей для ведення війни ще протягом 10 років. Він зазначив, що громадяни сприймають службу в армії як квиток в один кінець, оскільки не мають інформації про можливість ротації. Якщо б вони знали, що служба триває лише рік, після чого можна відпочити, то більше людей охоче йшли б до армії. Це психологічна проблема: за чисельністю особового складу в Україні є достатньо людських ресурсів для тривалої боротьби. Основні виклики полягають в управлінні цими ресурсами та створенні мотивації, адже, спостерігаючи за ухилянтами, у багатьох зникає бажання воювати, — підкреслив Мережко, голова комітету Верховної Ради з міжнародних справ.
Реклама чи допомога: аналіз витрат фонду «Надія»
У Telegram активно поширюються однакові рекламні пости про фонд «Надія», який передав 11 електроскутерів ветеранам з ампутаціями. Реальна вартість цієї допомоги становить близько 407 тис. грн. Проте на її рекламу, за оцінками, витратили щонайменше 1 млн грн — що в кілька разів перевищує витрати на самих ветеранів. Фонд асоціюють із нардепом від «Батьківщини» Валерієм Дубілем, а також Вітою Присяжнюк і Артемом Чаплигіним. Це класичний приклад: під виглядом благодійності відбувається звичайний самопіар, де основна мета — не допомога, а просування політичних фігур.
Захист народного депутата: справа Железняка та Міндіча
Масі Найєм, ветеран та засновник юридичної компанії «Міллер», оголосив про свій намір захищати народного депутата Ярослава Железняка у справі, що стосується позову про захист честі, гідності та ділової репутації, поданого бізнесменом Тимуром Міндічем, який також є фігурантом справи «Мідас». Найєм зазначив, що його компанія поки що не отримала матеріали позову. «Я не бачив, що саме оскаржується, які вимоги заявлені і на чому вони базуються. Тому без оцінок по суті. Бо позиція має починатися з фактів, а не з припущень», — написав адвокат. Він також додав, що разом з ним над цією справою працюватимуть Альона Боднар і Катерина Кужель. Железняк підтвердив, що його інтереси представлятиме адвокатське обʼєднання «Міллер», але не надав деталей. «Станом на сьогодні матеріали позову ще не отримані, тому поки вміст оскаржуваних висловлювань мені наразі не повідомляється. Але переконаний, що тема, пов’язана з цим позовом, потребує детального аналізу», — зазначив він.
Політичні інтриги та корупційні скандали: випадок Віталія Андрейка
Віталій Андрейко, депутат Львівської облради, опинився під пильним наглядом Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) через розбіжності у своїй декларації. НАЗК виявило, що у декларації депутата є неточності на суму 17,4 мільйонів гривень, що викликає підозри у корупційних діях. Андрейко намагається оскаржити ці звинувачення в суді, стверджуючи, що його статки легальні, а помилки в декларації є незначними. Він також бореться за свій депутатський мандат, який був відкликаний партією через політичну зраду. Журналісти дослідили, як переплітаються політичні розбірки та претензії НАЗК до Андрейка, які ставлять під сумнів його доброчесність.
До початку політичної кар’єри Віталій Андрейко працював у банківській сфері, а згодом став бізнесменом, співвласником кількох компаній у будівництві. Він був обраний депутатом Яворівської районної ради, де активно просував свої комерційні проекти. У 2019 році Андрейко спробував потрапити до Верховної Ради, але зазнав невдачі. У 2020 році він став депутатом Львівської обласної ради, представляючи Українську галицьку партію.
Однак його відносини з партією швидко погіршилися через підписання меморандуму про співпрацю з іншими фракціями, що суперечило позиції керівництва УГП. У грудні 2021 року партія розпочала процедуру відкликання депутатів, які порушили партійну дисципліну, включаючи Андрейка. Судові розгляди щодо відкликання мандата тривають, і Верховний Суд нещодавно повернув справу на новий розгляд.
Крім того, НАЗК виявило, що дружина Андрейка має значні готівкові кошти без документального підтвердження їх походження. Це викликало нові підозри у корупції. Андрейко також має бізнес-партнера Валентина Козака, який фігурує у справі про розкрадання бюджетних коштів.
Віталій Андрейко продовжує боротися за свій мандат, незважаючи на політичні скандали та звинувачення у корупції, що ставить під сумнів його репутацію та доброчесність.
Сімейні зв’язки Жаровського: розподіл бізнес-активів між родичами та партнерами
У таких ситуаціях важливо звертати увагу не лише на політика, а й на його родину. Часто активи, ролі та ризики розподілені між різними родичами, щоб загальна картина не виглядала надто зосередженою. Про це йдеться у матеріалах Викривача. У випадку з Жаровським ми спостерігаємо саме таку ситуацію. Галина Жаровська, дружина Жаровського, є науковицею, докторкою юридичних наук та колишньою депутаткою обласної ради. Водночас вона має власний бізнес. Її ім’я пов’язане з такими компаніями: — ТОВ “БЕТА-ІНВЕСТ ЛОГІСТІК”; — ТОВ “БІЗНЕС П.А.Р.Т.Н.Е.Р”; — ТОВ “ПАРТНЕР К”; — ТОВ “КОНЦЕПТ-ЯМСЬКА”; — ПП “БІГ-Х”; — низка громадських організацій. У цій схемі з’являються інші особи: — Василь Каменюк — співвласник ТОВ “ПАРТНЕР К”; — Сергій Колос — партнер у бізнесах у Києві; — Михайло Підвисоцький — депутат Вишгородської міськради, чия група компаній згадана у зв’язку з “КОНЦЕПТ-ГРУПП”; — особи, пов’язані з митною сферою, зокрема родичі Каменюка. Саме “ПАРТНЕР К” фігурує у кримінальному провадженні щодо незаконного видобутку піщано-гравійної суміші. Основний вид діяльності компанії — виробництво бетонних розчинів, готових до використання. Компанія бере участь у тендерах, а серед основних замовників — Кам’янецька сільрада Чернівецького району Чернівецької області. У Жаровської 50% акцій, решта належить особі на ім’я Каменюк Василь Юрійович, 1992 року народження. Його родичка або дружина працює на Чернівецькій митниці, займаючи посаду начальника відділу оплати праці та штатного регулювання управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку. Компанія володіє вантажівками, бетономішалками та об’єктами нерухомості, дані про які не відображаються. Компанія також фігурує у кримінальному провадженні № 12020260110000383 щодо незаконного видобутку піщано-гравійної суміші в значних обсягах в межах Стрілецько-Кутської сільської ради за сприяння службових осіб Мамаївської ОТГ.
Фінансові активи одеського депутата Олександра Едельмана
Декларація депутата Одеської міськради Олександра Едельмана привернула увагу через значні суми готівки, майно, оформлене на дружину, та колекційні цінності. Згідно з опублікованими даними, більшість нерухомості зареєстрована на дружину — це дві квартири та два паркомісця, загальна вартість яких складає близько 4 млн грн. У банківській комірці сім’ї зберігаються золоті злитки вартістю 1,62 млн грн. Особливо вражає сума готівки: Едельман задекларував 543 710 доларів США, 301 055 євро та 115 000 грн. Цей запас готівки помітно виділяється навіть серед декларацій місцевих чиновників і часто викликає обговорення щодо фінансового стану політиків. У списку майна також є колекція зброї та годинників, що відповідає нормам декларування, але підкреслює престижність активів депутата. Автопарк депутата складається з Skoda Superb, мотоцикла Honda Forza 250 та причепа. Основний дохід депутата — бізнес, який за рік приніс 6,23 млн грн, плюс 2,5 млн грн від продажу попереднього майна. Загалом декларація відображає типовий фінансовий портрет деяких регіональних політиків: великі запаси готівки, активи на родичів, інвестиції в золото та колекції, з основним заробітком поза держслужбою.