Депутат Жмеринської міської ради Вінницької області Віктор Жеребнюк, під час повномасштабної війни у 2024 році, витратив 1 мільйон доларів на придбання нерухомості та земельної ділянки. За даними декларації, було куплено 4 квартири в Польщі за 25 млн гривень та землю в Іспанії за 25 млн гривень. Також було придбано гараж в Іспанії за 1,4 млн гривень. Екснардеп задекларував володіння будинком у Жмеринці та квартирою в Києві, а також колекцію картин у спільній власності з дружиною, зокрема картину “Жертвоприношення голубому носорогу”. Він володіє 1 кг золотих злитків на суму близько 3 млн гривень. Депутат користується автомобілем Range Rover (2023) вартістю 6,7 млн гривень, який належить його компанії ТОВ “Жмеринський вагоноремонтний завод “Експрес”. У 2024 році депутат отримав дохід у розмірі 1,23 млн гривень від підприємницької діяльності, а його дружина заробила 1,2 млн гривень. Депутат позичив своїм дітям 5 млн гривень. Згідно з декларацією, депутат взяв у борг у різних осіб та компаній 750 тис. євро та 100 тис. доларів, а також погасив 40 тис. доларів за договором позики.
Архіви категорії: Розслідування
ГРД відмовила Прохоровому в призначенні на посаду судді через розбіжності в доходах та активи
Кандидат на посаду судді апеляційного суду Прохоров Павло Анатолійович, який наразі обіймає посаду судді Київського районного суду Одеси, не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики — ГРД.Причина — невідповідність рівня життя та вартості набутих об’єктів цивільних прав розміру задекларованих законних доходів.У 2016 році дружина Тетяна Прохорова придбала нежитлове приміщення вартістю 539 тис. гривень. Загальний дохід сім’ї за 2016 рік склав 620 тис. гривень (223 тис. грн — дохід кандидата, 397 тис. грн — дохід дружини). Після сплати податків чистий дохід становив приблизно 500 тис. гривень. Наприкінці 2015 року дружина мала заощадження у розмірі 349,5 тис. гривень. Цих коштів могло вистачити лише на базові витрати сім’ї протягом року.При цьому в декларації за 2016 рік кандидат зазначив, що дружина має заощадження у розмірі 27,6 тис. доларів, що за курсом того часу становить приблизно 740–750 тис. гривень. Таке значне збільшення готівки виглядає економічно необґрунтованим, враховуючи нещодавно здійснену велику покупку та обмеженість вільних коштів.Кандидат пояснив, що 18 лютого 2015 року дружина продала однокімнатну квартиру за 349,5 тис. гривень, ці кошти одразу були конвертовані в долари та зберігалися вдома. У 2016 році дружина отримала 397 тис. гривень від підприємницької діяльності, які також були конвертовані в долари. Таким чином, загальна сума 746,5 тис. гривень була переведена в 27,6 тис. доларів, що, на його думку, навіть перевищує необхідну суму.ГРД не визнала ці пояснення достатніми. Занепокоєння викликає подальше систематичне та значне зростання заощаджень дружини в наступні роки, а також непропорційно велика частка доходів, яка спрямовувалася на накопичення готівки та купівлю криптовалюти. При цьому враховується склад сім’ї, регулярні витрати на життя, поїздки за кордон, утримання кількох транспортних засобів, один із яких був придбаний у 2021 році. Усе це ставить під сумнів повноту та переконливість пояснень щодо джерел походження коштів і структури заощаджень.Отже, Громадська рада доброчесності дійшла висновку, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності.
ДБР: Розслідування тендерів НАНЦ заблоковане, підозрювані дії
Практично рік минув з моменту бездіяльності Державного бюро розслідувань у справі про корупційні тендери, пов’язані з Національним антарктичним науковим центром (НАНЦ) та білоруським олігархом Мошенським, а також бізнесменом Чукліним. Останній раз слідчі ДБР зверталися до суду в лютому 2025 року у кримінальному провадженні № 42024000000000905, зареєстрованому 24 липня 2024 року. Це справа щодо підозри в незаконному розтраті бюджетних коштів на суму понад 313,7 млн грн, пов’язаних з тендерними закупівлями комплексних послуг з матеріально-технічного забезпечення українських антарктичних експедицій.
Згідно з даними ДБР, схема діяла з 2016 року та передбачала організацію групи осіб, серед яких співзасновник групи компаній «Інтеррибфлот», його довірені особи, а також керівництво та члени тендерного комітету ДУ «НАНЦ».
Особлива увага приділяється придбанню науково-дослідного судна «Ноосфера» (James Clark Ross) у серпні 2021 року за 5,3 млн доларів. Слідство вважає, що витрати на управління та обслуговування судна значно перевищили його вартість, склавши понад 30 млн доларів – приблизно в 6 разів більше.
Слідство виділяє ряд ключових епізодів, серед яких лобіювання цих угод Євгеном Диким, відомим своїми радикальними висловлюваннями військовим експертом.
Андрій Чуклін є співвласником групи компаній «Інтеррибфлот», найбільшого виробника рибних консерв в Україні (торгові марки «Аквамарин», «Море», «IRF» та деякі інші). Чуклін народився в Таджикистані (ймовірно, має й таджицьке громадянство), закінчив військову академію у Москві та проживав у Донецьку. Раніше він був керівником одного з управлінь Держрибагенства. Його дружина – Ганна Шишман, ексголова Держрибагенства.
Олександр Мошенський входить у топ-10 найбільших бізнесменів Білорусі, відомий як власник торгової марки «Санта-Бремор» (риба і морепродукти), а також має інші бізнес-проекти. Він близький до сім’ї Олександра Лукашенка.
Стратегії захисту: Як адвокат намагається уникнути вироку у справі Кузьміних
Адвокат нардепа Кузьміних знову затягує розгляд справи, щоб уникнути покарання.Під час сьогоднішнього засідання сторона захисту свідомо перекручувала факти експертизи та ігнорувала зауваження й прохання судді.На запитання судді, чи може сторона захисту обґрунтувати свою незгоду без повторного зачитування, адвокат відмовився, посилаючись на важливість технічних деталей, і дозволив собі сперечатися з суддею та провокувати конфлікт.«Ви вже на третьому засіданні зачитуєте експертизу. Ви хочете, щоб я Вас обмежила, чи бажаєте дослідити доказ?», – зазначила суддя у справі.Нагадаємо, у 2022 році НАБУ затримало Сергія Кузьміних на гарячому під час отримання хабаря у розмірі 558 тис. грн.
Вигаданий Фільм: Як Андрій Пишний Створив Захист Від Критики
Голова Національного банку України Андрій Пишний, який опинився в епіцентрі одразу кількох корупційних та управлінських скандалів, зробив випереджальний хід — спробував заздалегідь знешкодити будь-яку майбутню критику, оголосивши себе об’єктом «інформаційної атаки». Приводом стало повідомлення пресслужби НБУ про нібито підготовку проти Пишного «документального фільму», який мав би його дискредитувати, повідомляють Карти, гроші, офшори.Як доказ НБУ послався на односторінковий сайт вигаданого фільму та сторінку вигаданого режисера на IMDb. Конструкція виглядає настільки грубо і примітивно, що викликає питання не до «авторів атаки», а до тих, хто вирішив представити це серйозно. Ні трейлера, ні кадрів, ні фрагментів — нічого, що хоча б віддалено нагадувало реальний медіапродукт. У епоху, коли за допомогою ШІ за кілька годин можна створити хай примітивний, але візуально переконливий ролик, відсутність навіть спроби створити видимість фільму виглядає демонстративною.Показово й інше: до заяви пресслужби НБУ цей «фільм» не обговорювався, не поширювався і фактично ніким не був помічений. Ні журналісти, ні професійна медіаспільнота, ні соцмережі не фіксували інтересу до цього ресурсу. Єдиним джерелом його «виявлення» стала команда самого Пишного. Це перетворює всю історію з прикладу зовнішньої атаки на типовий інформаційний самозахист — заздалегідь створений привід пояснювати будь-які незручні питання підступами ворогів.Контекст тут принциповий. Нацбанк під керівництвом Пишного регулярно зазнає критики за падіння курсу гривні, непрозорі кадрові рішення та звинувачення в лобіюванні інтересів окремих фінансових груп. Замість публічної та предметної відповіді на ці претензії голова регулятора обирає стратегію превентивної жертви: тепер будь-яку критику — від макроекономічних показників до корупційних розслідувань — можна буде списувати на «інформаційну атаку, що триває».Такий підхід давно відомий у міжнародній практиці як інструмент уникнення відповідальності. Коли реальних спростувань немає, у хід іде універсальний аргумент про «чорний піар». У випадку з Андрієм Пишним ця схема виглядає особливо показово: спочатку створюється очевидний фейк, потім він використовується як доказ ворожої кампанії, а після — як щит від будь-яких незручних питань.У результаті Національний банк, який за визначенням має бути взірцем інституційної стійкості та прозорості, виявляється втягнутим у дешеву інформаційну гру. І що голосніше пресслужба говорить про уявні атаки, то наполегливіше звучить питання, від чого саме голова НБУ намагається захиститися насправді.
Розслідування БЕБ: «Укренерго» виводила кошти через фіктивну реконструкцію Чорнобильської лінії
“Укренерго” використовує схему з ТОВ “Структум”, через яке зосереджувалися кошти на проєкти з реконструкції повітряних ліній електропередачі, зокрема стратегічної ПЛ 330 кВ Чорнобильська АЕС – Славутич.У травні 2024 року сторони підписали договір через систему Prozorro (UA-2024-05-21-002815-a) на суму 1,82 млрд грн за кодом ДК 021:2015 — 45454000-4 «Реконструкція». Умовами договору передбачено авансування у розмірі 60%, що дало змогу перерахувати сотні мільйонів гривень відразу після підписання. При цьому об’єкт реконструкції розташований у зоні відчуження, де виконання будь-яких робіт неможливе без оформлення права землекористування, лісовпорядної документації та спеціальних дозволів, яких на момент підписання договору не було.Фактичне виконання робіт було заблоковане. Державне агентство з управління зоною відчуження та підпорядковані йому структури не видали необхідних погоджень і допусків. Роботи на лінії так і не розпочалися, реконструкція не виконана, терміни виконання договору порушені. Попри це, договір залишається дійсним, питання повернення авансових коштів не вирішується, а фінансові зобов’язання державного підприємства фактично перетворилися на безповоротне фінансування підрядника.Цей контракт не є унікальним. За подібною схемою підрядник отримував інші багатомільйонні договори від «УКРЕНЕРГО», зокрема на будівництво та реконструкцію ліній електропередачі 330 кВ в інших регіонах України. Повторюваність умов, значні авансові платежі, відсутність результатів та реакції з боку замовника вказують на систематичний характер такої практики.За результатами розгляду нашої заяви про вчинення кримінальних правопорушень ТУ БЕБ у місті Києві внесло відомості до ЄРДР за №72026102200000008 за ч. 1 ст. 212 ККУ. Така процесуальна активність порушує питання про відповідальність посадових осіб, які перетворили реконструкцію об’єктів енергетичної інфраструктури на механізм системного виведення бюджетних коштів.
Суддя Василенко: Подорожі до Криму та нерозкриті фінансові питання
Суддя Шостого апеляційного адмінсуду Ярослав Василенко 25 разів їздив до тимчасово окупованого Криму. За його словами, це було необхідно для лікування дружини та доставляння сала українським патріотам. Про це — у відео.Якими б кумедними не були його виправдання, вони не скасовують ані факту поїздок, ані того, що у його дружини та доньки є російське громадянство і нерухомість в окупованому Криму та у Москві. Квартири, авжеж, незадекларовані. Все це оприлюднили журналісти.Але фарс ситуації у тому, що Василенко не поніс жодної відповідальності стосовно майна. Кримінальну справу закрили, бо через російську агресію не змогли перевірити, чи дійсно дружина є власницею нерухомості у РФ. Натомість суддя може понести дисциплінарну відповідальність.В середу ВРП повернеться до розгляду цієї справи, відкритої за скаргою наших юристів. Тож вже незабаром ми побачимо, яке рішення ухвалить Палата ВРП: не покарає суддю чи все ж відправить його на звільнення?
Суд лише для багатих: як українська система правосуддя відсікає «малозначних» громадян
У свідомості більшості пересічних українців Верховний суд — це приблизно те саме, що й Суд Божий: інстанція, в якій завжди можна віднайти правду та справедливість. Можливо, саме тому, що в реальному житті з судами стикаються не всі. А от ті, кому доводилося подавати позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, зазвичай дивляться на цю систему значно тверезіше.Про це повідомляє видання ZN.UA.Тож замість абстрактних міркувань пропоную інше.Спробуймо пройти цей шлях разом — від районного суду до Верховного — на прикладі звичайної людини в її поході за справедливістю. Подивімося, які перешкоди виникають на кожному етапі, де система дає збій і на якому відрізку для більшості громадян цей шлях обривається.Перший етап. Районний суд: теорія і практика доступу до правосуддяБудь-який громадянин країни може звернутися до суду для захисту своїх порушених (як він вважає) прав та законних інтересів. Теоретично.На практиці все починається з підготовки позовної заяви — і вже на цьому етапі з’ясовується, що це своєрідний квест навіть для людини з вищою юридичною освітою. Хоча, формально, завдання посильне.Спершу треба правильно визначити, до якого суду звертатися — за місцем події чи за місцем перебування відповідача. Далі — вказати всі можливі дані про нього (прізвище, адреса, реквізити тощо), визначити так звану ціну позову, тобто всі ваші збитки та витрати на судовий процес.Потім — сформулювати позовні вимоги й підкріпити їх юридично: зазначити, які саме статті та норми права, на ваше переконання, порушив відповідач. Треба описати обставини, навести докази, додати свідків і підкріпити все це документами.Окремий «квест» — судовий збір. Для юросіб (ФОП) він становить 1,5% від ціни позову, але не менше прожиткового мінімуму — 3328 грн (2026 рік). Для фізосіб — 1% ціни позову, але не менше 1211,20 грн.Саме на цьому етапі багато хто сходить з дистанції. Не тому, що не має рації, а тому, що раптом з’ясовується: навіть доступ до першої інстанції потребує часу, грошей і нервів. Судовий збір, паперова тяганина й страх зробити помилку перетворюються на перший психологічний бар’єр, який система виставляє перед людиною ще до початку розгляду справи по суті.Є й ще одна цікава вимога: позивач має підтвердити, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. І саме тут відповідач може спробувати зробити «хід конем».Відомий приклад: абонент Київської обласної енергопостачальної компанії (КОЕК) подав на неї позов щодо, на його думку, некоректно нарахованої заборгованості. У відповідь КОЕК подала на нього заяву про стягнення боргу в режимі спрощеного провадження — без повідомлення сторін, але… в інший суд.У такий спосіб компанія намагалася непомітно для абонента стягнути спірний борг і не програти процес. Хто ж стоїть за КОЕК? Формально — маловідома широкому загалу пенсіонерка та депутатка Розівської селищної ради Костенко Неля Іванівна, яка водночас посідає 35-те місце в рейтингу українських бізнесменів із доходом майже 20 млрд грн.Через ТОВ «Енергопоставка» вона володіє КОЕК та ще низкою енергопостачальних компаній у різних регіонах України, а «вишенькою на торті» є ТОВ «Казино Прем’єр Палац».Тут варто зробити короткий, але важливий відступ, чому цей кейс не випадковий. Із запровадженням Третього енергопакету ЄС Україна зобов’язалася розділити виробництво, транспортування, розподіл та постачання електроенергії. Верховна Рада ухвалила відповідний закон, але на практиці «нові» енергопостачальні компанії виявилися старими відділами обліку та платежів колишніх обленерго, які просто змінили вивіску.Фактична монополія нікуди не зникла — вона лише стала менш помітною. І саме такі гравці масово використовують суд як інструмент економічного тиску.Отже окремий, навіть виключний випадок із судовим спором пересічного абонента з монополістом вкрай показовий — він висвітлює методи, якими «володар електрики» тримає у економічній узді ледь не половину населення країни.Тож перш ніж сідати писати позов, варто поцікавитися, з ким саме ви маєте справу. Бо, як кажуть мудрі люди (це не про нас), виграти суд у Ахметова в Україні — неможливо.Другий етап. Апеляція: надія після поразкиЯкщо позивач «успішно» програв суд першої інстанції, це ще не кінець. Є друга інстанція — апеляційна. У столиці це Київський апеляційний суд.Але саме тут шлях різко ускладнюється. Підготувати апеляційну скаргу значно складніше: потрібно чітко вказати, які норми матеріального чи процесуального права порушив суд першої інстанції. Без фахового юриста це майже неможливо.Держава пропонує безоплатну правову допомогу, але для цього треба бути достатньо… бідним. Якщо ваш дохід нижчий за середню пенсію — шанс є. Якщо маєте «нормальну» зарплату чи пенсію — шукайте допомогу деінде.І тут на сцену виходить приватний юридичний бізнес. Після програшу в районному суді позивачу раптово починають телефонувати юридичні та адвокатські компанії з пропозицією «безкоштовної консультації». Це означає лише одне: ви потрапили в «матрицю програвших» — ваш номер «злили» з районного суду… кому треба.Типова картина: досвідчений юрист і молодий помічник пропонують підготувати апеляційну скаргу за ціну, що визначається, здається, вашим зовнішнім виглядом (взуттям та одягом). Більшість таких скарг — типові, шаблонні, і підставити ваше прізвище та назву суду в трафаретку можуть навіть бакалаври. Теоретично закон дозволяє стягнути витрати на професійну правничу допомогу з програвшої сторони після закінчення процесу, але якщо ви запропонуєте таке юридичній компанії, вони подивляться на вас як на божевільного. Навряд чи знайдеться компанія, яка погодиться працювати «на результат».У цій точці особливо відчутною стає асиметрія сторін. З одного боку — людина, яка рахує кожну гривню і змушена зважувати, чи варто йти далі. З іншого — компанія або монополіст, для яких судові витрати є частиною операційних витрат, а програні справи — винятком, а не правилом. Формально сторони рівні. Фактично — їхні можливості несумірні.Компанії на кшталт КОЕК мають власні юридичні відділи (роботу яких, до речі, оплачують абоненти), але в судах вони користуються послугами професійних адвокатів. І тут починаються сюрпризи.Закон чітко передбачає: заява про компенсацію витрат на правничу допомогу, в цьому разі адвокатки, має бути подана до прийняття постанови у справі (частина восьма статті 141 ЦПК України). Те саме підтверджено у висновках Верховного суду. Але тут адвокатка КОЕК Олена Андрієвська з м. Вишневе, яка представляла КОЕК, «прокинулася» вже після ухвалення рішення й попросила стягнути з програвшої сторони 50 тис. грн. І Київський апеляційний суд, замість відмови, виніс «додаткове рішення» — стягнути 10 тис. грн.Чому Київський апеляційний суд і адвокатка О.Андрієвська, що має ступінь кандидата юридичних наук від Національної академії наук України, вдали, що не читали ані закону, ані правових позицій Верховного суду?Третій етап. Верховний суд: кого пускають в калачний рядЗдавалося б, саме тут ситуацію має виправити Верховний суд. Касаційна скарга в цій справі була елементарною: достатньо було процитувати позиції самого ж Верховного суду.Але тут з’ясовується головне. Є цілий перелік справ, які не підлягають касаційному оскарженню. Зокрема малозначні справи та справи з ціною позову, що не перевищує 250 прожиткових мінімумів. У 2026 році це понад 800 тис. грн. Скільки пересічних українців мають судові спори на такі суми? Отож…Саме тому апеляційний суд та кандидатка юридичних наук могли дозволити собі «вольності»: вони знали, що до Верховного суду ця справа просто не дійде. Це фактично нівелює і Верховний суд, і всю систему правосуддя України, зводить їх нанівець…Таку норму запровадили у 2020 році. До цього в ЦПК України ніяких «250 прожиткових мінімумів» не існувало. Формально межа «малозначності» визначена законом, а фактично ж Верховний суд перетворився на суд лише для багатих. Дуже багатих людей. Держава фактично розділила громадян на дві категорії: тих, кому дорога в калачний ряд відкрита, і тих, у кого, перепрошую, «рило свиняче».Post scriptumСправедливості заради варто визнати: законодавець, запроваджуючи цей поріг, керувався прагматичною логікою. Верховний суд роками був перевантажений тисячами касацій у типових і дрібних справах. Хоча з його бюджетом та зарплатами він міг би себе забезпечити кваліфікованим штатом помічників.Проблема, однак, у тому, що економічний критерій «малозначності» виявився надто грубим інструментом. Він дозволив «розвантажити» Верховний суд, але водночас фактично позбавив більшість громадян доступу до правосуддя — можливості виправити судову помилку на фінальному етапі. У результаті інституційна зручність була поставлена вище за відчуття справедливості.Ми пройшли цей маршрут — типовий для багатьох громадян — від районного суду до Верховного. І з’ясували, що проблема не лише в окремих суддях чи адвокатах. Проблема — в конструкції системи, яка формально гарантує доступ до правосуддя, але фактично відсікає більшість громадян від «суду останньої надії».У підсумку йдеться навіть не про конкретні суми, статті закону чи окремі рішення. Йдеться про довіру до Суду як інституції. Коли людина переконується, що правильний шлях не веде до результату, вона починає сприймати суд не як спосіб захисту своїх прав, а як ще одну перешкоду нормальному людському життю.Питання вже не в тому, чи потрібен українцям Верховний суд.Питання в тому, для кого він насправді працює?Автор: Олександр Сергієнко, директор аналітико-дослідницького центру “Інститут міста”.
Рівненський коледж: Сім’я отримала мільйонні хабарі за відстрочки від служби
За свої послуги 49-річний батько та 20-річна дівчина отримали понад 2,4 мільйона гривень хабаря.Задокументували злочинну діяльність фігурантів слідчі слідчого управління поліції Рівненщини спільно зі співробітниками СБУ регіону та за процесуального керівництва Рівненської обласної прокуратуриПравоохоронці встановили, що керівник навчального закладу підшуковував осіб, що підлягають призову на військову службу. Потому, за неправомірну вигоду обіцяв призначити їх на посади викладачів, або ж зарахувати студентами на денну форму навчання для здобуття фахової передвищої освіти без проведення вступної кампанії.Крім того, 49-річний фігурант залучив до справи і свою 20-річну доньку, студентку одну з вишів. Вона надавала консультації, займалась оформленням документів, зокрема й про здачу іспитів, та особових справ, що є підставою для надання відстрочки від мобілізації.Таким чином, протягом 2024 року сім’я влаштувала у коледж на роботу 15 «педагогів» та прийняла на навчання 110 «студентів».Дії родичів кваліфікували як одержання службовою особою юридичної особи приватного права неправомірної вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб та пособництво у його одержанні (ч. 4 ст. 368-3, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368-3 КК України). Крім того, чоловікові інкримінують ще й перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період (ч. 1 ст. 114-1 КК України).Слідчі закінчили досудове розслідування: матеріали кримінального провадження скеровані до суду.
Буковинські рятувальники витратили мільйони на непридатні квартири
На Буковині викрили корупційну схему в ДСНС: майже 20 млн грн були витрачені на придбання семи квартир для рятувальників, які виявилися непридатними для життя.Ексзаступнику керівника ГУ ДСНС області оголошено підозру у розкраданні бюджетних коштів в особливо великих розмірах.Розслідування проводить ДБР за оперативної підтримки СБУ.