У Києві головну бухгалтерку однієї з військових частин засудили за організацію незаконного виїзду військовозобов’язаного чоловіка за кордон під час воєнного стану. За інформацією суду, вона запропонувала укласти з нею фіктивний шлюб, щоб чоловік міг залишити Україну як особа, що супроводжує дружину з інвалідністю.
Вирок у справі № 753/13289/25 ухвалив Дарницький районний суд міста Києва. Дії жінки кваліфіковано за частиною третьою статті 332 Кримінального кодексу України — організація незаконного переправлення осіб через державний кордон із корисливих мотивів.
Обставини справи
Обвинувачена, яка працювала у фінансово-економічній службі військової частини, вирішила скористатися обмеженнями воєнного стану. У месенджері Telegram вона розмістила оголошення про можливість переправлення чоловіків за кордон. Так вона знайшла «клієнта».
Вона пропонувала укладення фіктивного шлюбу з нею як особою з інвалідністю. За цю послугу вимагала 9 тисяч доларів.
2 березня 2025 року вона узгодила деталі з потенційним «клієнтом», а 1 квітня 2025 року під час особистої зустрічі в Києві пояснила схему: після реєстрації шлюбу чоловік зможе виїхати як особа, що супроводжує дружину з інвалідністю.
24 квітня 2025 року пара звернулася до Центру надання адміністративних послуг Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації для реєстрації шлюбу. Церемонію призначили на 29 квітня 2025 року.
У визначений день шлюб було зареєстровано. Після отримання свідоцтв про шлюб чоловік передав обвинуваченій частину обумовленої суми — 4 500 доларів США — у салоні автомобіля Renault Talisman.
Під час судового засідання обвинувачена повністю визнала свою провину, підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті, та висловила щире каяття. Як мотиви вона вказала складне матеріальне становище, стан здоров’я та необхідність утримувати батьків-пенсіонерів.
Оскільки фактичні обставини ніким не оскаржувалися, суд розглянув справу в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України — без дослідження доказів щодо неоспорюваних обставин. Суд застосував стандарт доведення «поза розумним сумнівом», посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, і дійшов висновку про повне підтвердження вини.
Кваліфікація та призначене покарання
Dії обвинуваченої кваліфіковано як організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та усунення перешкод, вчинене з корисливих мотивів (ч. 3 ст. 332 КК України). Суд визнав наявність кількох пом’якшувальних обставин: щире каяття; активне сприяння розкриттю злочину; вчинення правопорушення через збіг тяжких особистих обставин; добровільне ініціювання розірвання фіктивного шлюбу.
Обтяжувальних обставин не встановлено.
З урахуванням ст. 69 КК України суд призначив покарання нижче мінімальної межі санкції — 5 років позбавлення волі без додаткового покарання у вигляді заборони обіятити певні посади. Водночас на підставі ст. 75 КК України жінку звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки. На неї покладено обов’язки: періодично з’являтися до органу пробації; повідомляти про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.
Архіви позначок: Приговор
Стрийський суд засудив священника Свідків Єгови до реального терміну за ухилення від мобілізації
Стрийський міськрайонний суд Львівської області виніс обвинувальний вирок у справі № 456/5004/24 щодо священника Свідків Єгови, якого звинувачували за статтею 336 Кримінального кодексу України — ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.Суд визнав провину доведеною та призначив покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.Обставини справиЯк встановив суд, 16 квітня 2024 року обвинувачений прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де пройшов військово-лікарську комісію. За довідкою ВЛК № 1622 його визнали придатним до військової служби у воєнний час. Того ж дня йому вручили повістку з вимогою з’явитися 17 квітня 2024 року для відправлення до навчальної військової частини. Особу письмово попередили про кримінальну відповідальність за ухилення від мобілізації.У зазначений час до ТЦК та СП чоловік не з’явився. Працівники центру склали акт про неявку. Суд встановив, що обвинувачений не мав підстав для відстрочки, передбачених статтею 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а його дії були умисними.Позиція обвинуваченого й захистуОбвинувачений своєї провини не визнав. Він пояснив, що є охрещеним Свідком Єгови з 2013 року, а з 2023 року — священнослужителем (старійшиною) релігійної громади. За його словами, віровчення забороняє проходження військової служби у будь-якій формі, включаючи навчання військовим спеціальностям. Він зазначив, що письмово звертався із заявами про заміну військової служби на альтернативну (невійськову) та готовий виконувати цивільний обов’язок перед державою.Захист наполягав, що частина четверта статті 35 Конституції України гарантує право на заміну військового обов’язку альтернативною службою у разі конфлікту з релігійними переконаннями. Посилалися на практику Верховного Суду та рішення Європейського суду з прав людини щодо сумлінної відмови від військової служби. На думку сторони захисту, відсутність механізму альтернативної служби під час мобілізації не може бути покладена у провину особі.Правова оцінка судуСуд ретельно проаналізував положення Конституції України, законів «Про військовий обов’язок і військову службу» та «Про альтернативну (невійськову) службу», а також практику Верховного Суду, зокрема висновки об’єднаної палати Касаційного кримінального суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 573/838/24.У вироку вказано, що альтернативна служба в Україні передбачена як заміна строкової військової служби, але не служби за призовом під час мобілізації. Законодавство не визначає процедури заміни мобілізаційної служби на альтернативну. В умовах воєнного стану держава має законну мету — забезпечення оборони та збереження існування нації, а право на свободу віросповідання не є абсолютним і може бути обмежене, якщо це передбачено законом і є пропорційним.Суд дійшов висновку, що обвинувачений, будучи військовозобов’язаним та придатним до служби, усвідомлював обов’язок з’явитися за повісткою та умисно його не виконав. Сукупність доказів — довідка ВЛК, акти про відмову та неявку, копія повістки, показання свідків, матеріали досудового розслідування — підтвердила провину поза розумним сумнівом.Яке покарання призначив судОбставин, що пом’якшують або обтяжують покарання, суд не виявив. Враховано, що обвинувачений раніше не судимий, має сім’ю та малолітню дитину, але вчинив злочин в умовах воєнного стану. Суд відмовив у застосуванні статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням, посилаючись на усталену практику Верховного Суду у справах про ухилення від мобілізації.Покарання призначено у мінімальній межі санкції статті 336 КК України — три роки позбавлення волі. Строк відбування визначено з дня фактичного затримання для виконання вироку.Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Експрацівник Херсонського драмтеатру отримав суворий вирок за співпрацю з окупантом
Суд ухвалив заочний вирок херсонському громадянину, який під час окупації міста співпрацював із владою Росії. Про це повідомили на сайті Херсонської обласної прокуратури.
За інформацією слідства, чоловік виконував російські пісні на заходах, давав відеоінтерв’ю під час проведення так званого референдуму та управляв власним онлайн-ресурсом. Його визнали винним у колабораційній діяльності.
За даними інформаційних джерел, йдеться про колишнього вокаліста Херсонського драматичного театру ім. Куліша – Данила Санітара. У перші місяці окупації Херсона він входив до складу Муніципальної варти. Згодом він виконував російські пісні та організовував заходи, зокрема, до Дня державного прапора РФ, в окупованій місцевості. Судом було призначено покарання у вигляді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Суд залишив у силі покарання для адвокатки, що зірвала 8 засідань поспіль
Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив адвокатці Марині Андріяшевській у скасуванні рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА), яким її тимчасово позбавили права займатися адвокатською діяльністю. Відповідне рішення суд ухвалив 12 лютого 2026 року у справі № 160/34890/25.
Суть конфлікту: залишений клієнт та скарга судді
Підставою для жорсткого дисциплінарного покарання стала систематична неявка захисниці на судові засідання. Як встановив суд, у період з серпня 2024 по травень 2025 року адвокатка 8 разів поспіль проігнорувала розгляд кримінального провадження у Металургійному районному суді м. Кривого Рогу.
У п’яти випадках вона взагалі не попередила суд про свою відсутність, а у трьох – повідомила про неможливість прибути, але не надала жодних доказів поважності причин. Через це розгляд кримінальної справи затягнувся на багато місяців. Зрештою суддя Металургійного суду виніс ухвалу та звернувся до КДКА з вимогою притягнути адвокатку до відповідальності за зрив судового процесу.
Спілкування з комісією та «підтримка агресії РФ»
Коли дисциплінарна палата КДКА почала перевірку, спливли й інші скандальні подробиці. Оскільки в офіційному реєстрі адвокатів не було вказано електронної пошти Андріяшевської, член комісії спробував надіслати їй документи через месенджер «WhatsApp».
У відповідь, як зафіксовано в матеріалах справи, адвокатка відмовилася надати email, проявила нестриману та агресивну поведінку і навіть «висловила члену дисциплінарної палати зауваження у підтримання агресії РФ проти України», супроводивши це питанням «чи злякався чого?».
Захист адвокатки: «Я була в Берліні та Одесі»
Не погодившись із рішенням про зупинення адвокатської ліцензії на один рік (ухваленим у жовтні 2025 року), Марина Андріяшевська подала позов до суду. Вона вимагала скасувати покарання, стверджуючи, що КДКА порушила процедуру, розглядала справу за її відсутності та не дала можливості захиститися. Вона пояснила, що не отримувала листів поштою, оскільки перебувала у відпустці в Одесі та Берліні, а членів комісії звинуватила в упередженості.
Що вирішив суд
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Н.В. Боженко, вивчивши матеріали, визнала доводи адвокатки повністю безпідставними
Суд зазначив наступне:
У підсумку суд констатував: дії Марини Андріяшевської є прямим порушенням Правил адвокатської етики (ст. 7, 42, 44). Неявка в суди без поважних причин свідчить про неповагу до суду, інших учасників процесу та неналежний захист клієнта.
Позов адвокатки залишено без задоволення. Рішення КДКА про відсторонення її від адвокатської діяльності строком на один рік визнано повністю законним.
Штраф замість ув’язнення: У Тернополі винесли вирок ветерану, який організовував схему втечі
18 лютого 2026 року Тернопільський міськрайонний суд виніс вирок Дмитру Синиці, працівнику місцевого підприємства та учаснику бойових дій, який за гроші організовував нелегальний перетин кордону для військовозобов’язаних. Завдяки угоді зі слідством, донатам на ЗСУ та пом’якшувальним обставинам чоловік уникнув реального терміну і заплатить штраф у розмірі понад 675 тисяч гривень. Про це стало відомо з матеріалів справи № 607/7081/25.
**Схема за 16 тисяч доларів**
Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2025 року Дмитро Синиця дізнався, що його знайомий шукає спосіб виїхати з України. Обвинувачений запропонував свої послуги з організації нелегального “трафіку”. Свою допомогу він оцінив у 16 000 доларів США. За планом, клієнт мав передати аванс у розмірі 3 500 доларів через їхню спільну знайому, а решту – 12 500 доларів – віддати вже безпосередньо під час переходу кордону. Зв’язок мав відбуватися через анонімні дзвінки з інструкціями щодо місця збору. 24 січня 2025 року на парковці поблизу супермаркету “Сільпо” на вулиці Кривоноса в Тернополі, перебуваючи в автомобілі Dacia, Синиця отримав обумовлений аванс ($3 500), після чого його діяльність потрапила у поле зору правоохоронців.
**Угода зі слідством та вирок суду**
За організацію незаконного переправлення осіб через держкордон з корисливих мотивів (ч. 3 ст. 332 КК України) чоловіку загрожувало від 7 до 9 років позбавлення волі. Проте у грудні 2025 року він пішов на угоду з Тернопільською окружною прокуратурою і беззастережно визнав свою провину. Під час винесення вироку 18 лютого 2026 року суд врахував низку пом’якшувальних обставин: Дмитро Синиця (працює монтажником на ТЗОВ «Тервікнопласт») має статус учасника бойових дій (УБД), утримує малолітню дитину, раніше не був судимий, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину. Крім того, він добровільно перерахував 50 000 гривень на потреби Збройних Сил України.
Враховуючи ці факти, суддя застосував ст. 69 Кримінального кодексу, яка дозволяє призначити покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої законом.
**Підсумок справи:** Дмитра Синицю визнали винним та призначили покарання у вигляді штрафу в розмірі 675 002 гривні (39 706 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Розслідування щодо Назарія Гусакова продовжується
Печерський районний суд Києва за клопотанням слідчого Нацполіції продовжив строк досудового розслідування у справі Назарія Гусакова. Про це повідомляє “Судовий репортер”. Попередньо строк розслідування продовжили до 24 липня 2026 року, тобто до 12 місяців із дня повідомлення Назарію Гусакову про підозру в шахрайстві в особливо великих розмірах. У клопотанні представник поліції зазначив про необхідність проведення значного обсягу слідчих та процесуальних дій, а саме: завершення компʼютерно-технічні експертизи по чотирьох обʼєктах, та економічної експертизи; встановити та допитати осіб, яким відомі або можуть бути відомі обставини кримінального правопорушення та провести їх допити як свідків; допитати потерпілих; повідомити про зміну раніше повідомленої підозри Гусакову з урахуванням показань усіх потерпілих. У жовтні 2025-го суд вже продовжував строк розслідування. Тоді слідчий поліції також посилався на те, що потрібно здійснити тимчасовий доступ до документів оператора мобільного звʼязку та інформації, що становить банківську таємницю. Львівʼянин Гусаков із девʼяти місяців хворіє на спінальну мʼязову атрофію і цей діагноз був неодноразово підтверджений. Із червня 2019-го Гусаков у соцмережах збирав кошти на своє лікування із залученням медійних осіб та організацій. У червні 2025-го, в Х почали ширитися дописи, що Гусаков відповідає на запитання про звіти за зібрані на лікування гроші. Також були опубліковані транзакції по криптогаманцю Гусакова — 5 мільйонів доларів за три роки. Згодом зʼясувалося, що Гусаков ще 13 червня 2025 року виїхав до Італії де проживає його мати. Тож підозру йому через місяць оголосили заочно. З початку 2020 до 27 червня 2025 року Гусаков зібрав майже 104 млн грн. Але є припущення, що кошти не були використані за призначенням (тобто для лікування), а могли бути спрямовані на особисті потреби, інвестиції у криптовалюти, азартні ігри, а також виведені за кордон. Більшість коштів, імовірно, з метою відмивання були переказані на численні рахунки інших фізосіб (більше ніж 1 170 карток), а також витрачені на оплату товарів і послуг, у тому числі на онлайн-ігри. Як зʼясувалося, з червня 2024-го чоловік безплатно забезпечувався медичним препаратом у рамках програми Львівської міської ради щодо забезпечення лікарськими засобами дітей і дорослих зі спінальною мʼязовою атрофією (СМА).
Право на житло вище за договір: апеляційний суд заборонив коледжу виселяти жінку зі студентського гуртожитку
Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу наймачки кімнати у студентському гуртожитку – скасував рішення суду першої інстанції про її виселення без надання іншого житла й відмовив коледжу у задоволенні позову. Про це повідомив Апеляційний суд. У позові Кам’янець-Подільський фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну пояснював, що у 2019 році директор закладу уклав договір на тимчасове використання житлового приміщення в студентському гуртожитку та надав кімнату жінці, житло якої було непридатним для проживання. За словами позивача, строк договору найму сплив та продовжений не був. Однак відповідачка, яка порушувала умови договору, ніколи не мала та не має правових відносин з коледжем, не є його працівницею чи студенткою, виселятися відмовилася. Тож коледж звернувся до суду з позовом про її виселення без надання іншого житла. Кам’янець-Подільський міськрайонний суд задовольнив позов. Виходив з того, що мешканка гуртожитку порушувала умови договору найму, несвоєчасно сплачувала за проживання та не перебувала у правових відносинах із коледжем. Суд також вказав, що житло, в яке вона вселилася без ордера, було надане тимчасово – до серпня 2022, тому на підставі статей 127-129 Житлового кодексу України її слід виселити без надання іншого житла. Не погодившись із таким рішенням, відповідачка подала апеляційну скаргу з проханням його скасувати та ухвалити нове – про відмову в задоволенні позову. Апеляційний суд встановив, що гуртожиток навчального закладу є власністю держави й закріплений за коледжем на праві господарського відання. У липні 2023 року коледж повідомив відповідачку про виселення з гуртожитку у зв’язку із закінченням строку договору найму й відсутністю підстав для його продовження. У повідомленні також ішлося про численні порушення умов договору. Колегія суддів звернула увагу, що за актом обстеження умов проживання житловий будинок, де відповідачка раніше мешкала із сім’єю, є аварійним та перебуває під загрозою руйнування унаслідок зсуву ґрунту. Іншого житла жінка не має. Заборгованість зі сплати комунальних платежів і плати за проживання у гуртожитку вона погасила. Суд зазначив, що відповідачка вселилася до спірної кімнати у встановленому законом порядку на підставі договору тимчасового найму, який було пролонговано відповідно до вимог Цивільного кодексу України, на момент подання позову про виселення та на час розгляду справи вона не має іншого житла, придатного для проживання, тому кімната в гуртожитку є її «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Колегія суддів зауважила, що з урахуванням приписів статті 8 Конвенції коледж не обґрунтував нагальної суспільної необхідності виселення жінки, тому таке виселення матиме характер неправомірного втручання у її право на житло.
Суд скасував дисциплінарне стягнення на адвоката Костіна
Закарпатський окружний адміністративний суд задовольнив позов відомого адвоката, а нині військовослужбовця ЗСУ Іллі Костіна, та скасував рішення дисциплінарної палати КДКА Закарпаття. Раніше комісія винесла йому попередження за використання ненормативної лексики в соцмережах.Відповідне рішення суд ухвалив 9 лютого 2026 року (справа № 260/6591/24).
Суть конфлікту
Як випливає з матеріалів справи, Ілля Костін був мобілізований до лав Збройних Сил України у перший день повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року. У зв’язку з військовою службою, у листопаді 2022 року він офіційно зупинив своє право на заняття адвокатською діяльністю.
Проте на початку 2024 року членкиня Комітету з питань захисту прав людини Національної асоціації адвокатів України (НААУ) Тетяна Гнатюк написала на нього дві скарги. Причиною стали публікації Костіна на особистій сторінці у Facebook, де він використовував ненормативну лексику, що, на думку скаржниці, порушує Правила адвокатської етики.
Оскільки у КДКА Київської області члени палати заявили самовідводи та не зібрали кворуму, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (ВКДКА) передала справу на розгляд на Закарпаття. 28 серпня 2024 року КДКА Закарпатської області притягнула Іллю Костіна до відповідальності, застосувавши стягнення у вигляді «попередження».
Позиція адвоката-військового
Ілля Костін, інтереси якого в суді представляв адвокат Роман Титикало, оскаржив це рішення. Головним аргументом стало те, що військовослужбовець взагалі не знав про суд над ним.
КДКА Закарпатської області надсилала всі повідомлення про дату та час розгляду скарг рекомендованими листами на адресу його київського офісу (вул. Іллінська, 8), вказану в Єдиному реєстрі адвокатів. Листи поверталися або отримувалися за довіреністю третіми особами, тоді як сам Ілля Костін перебував на фронті. Через це він був позбавлений права на захист: не міг надати пояснення, заявити відводи чи взяти участь у засіданні.
Представники органів адвокатури у суді наполягали, що діяли за законом, надсилаючи листи на офіційну адресу робочого місця, і зазначали, що навіть із зупиненим свідоцтвом адвокат зобов’язаний дотримуватися етики.
Що вирішив суд?
Суддя Тетяна Скраль стала на бік позивача. Суд зазначив, що формальне направлення листів на адресу офісу адвоката, який офіційно зупинив діяльність і служить у ЗСУ, не може вважатися належним повідомленням.«ОСОБА_1 (Ілля Костін) є військовослужбовцем та фактично не здійснює адвокатську діяльність, у зв`язку з чим направлення повідомлень за адресою його робочого місця саме по собі не може вважатися належним підтвердженням його обізнаності про розгляд скарги. Альтернативних способів повідомлення матеріали справи не містять», — йдеться у рішенні суду.
Оскільки Іллю Костіна позбавили права на захист через процедурні порушення з боку КДКА, суд вирішив навіть не аналізувати самі дописи у Facebook (суть порушення), адже процедурний провал є абсолютною підставою для скасування рішення.
У підсумку Закарпатський окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення КДКА Закарпатської області про попередження Іллі Костіну.
У Ніжині засудили зрадницю, яка готувала онлайн-трансляцію для ворога
Ніжинський міськрайонний суд виніс вирок місцевій жительці Анні Погрібній, яка за гроші працювала на російські спецслужби. Жінку визнано винною у державній зраді та засуджено до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.Відповідне рішення за матеріалами справи № 740/3226/25 суд ухвалив 17 лютого 2026 року.Вербування через Telegram та знімання об’єктів ЗСУЯк встановило слідство, безробітна жінка, маючи диплом психолога та працюючи раніше в кол-центрі, шукала підробіток в інтернеті. У березні 2025 року через месенджер «Telegram» вона вийшла на зв’язок із представником російських спецслужб (який ховався за нікнеймом). Куратор запропонував їй гроші за виконання специфічних завдань.Першим завданням стала розвідка позицій Повітряних Сил ЗСУ. 13 та 21 березня 2025 року Анна Погрібна їздила в район одного із сіл Ніжинського району, де здійснювала приховану відеофіксацію військової частини. Для цього куратор наказав їй встановити спеціальний додаток «Timemark», який накладав на відео точні географічні координати та час. За виконану роботу жінка отримувала оплату на криптогаманець.Онлайн-трансляція руху військових ешелонівУ квітні 2025 року куратор поставив нове, більш складне завдання: організувати цілодобове відеоспостереження за залізничними коліями, якими могла рухатися військова техніка. За надіслані росіянами кошти Погрібна придбала новий смартфон («Poco C65») та потужний павербанк.На телефон вона встановила програми «IP Webcam» та «AirDroid», які дозволяли російським спецслужбам віддалено підключатися до камери та вести пряму трансляцію. 12 квітня зрадниця прибула до села Ніжинське. Вона сховала увімкнений телефон з павербанком у картонну коробку з вирізаним для камери отвором і замаскувала її в кущах біля залізничного полотна.Викриття завдяки пильному місцевому жителюПлан ворога зірвав місцевий селянин, який працював на своєму городі неподалік колій. Він помітив незнайому дівчину, яка підозріло «копирсалася» в листі біля посадки з коробкою з-під взуття в руках. Невдовзі чоловік побачив у тому ж районі співробітників СБУ та розповів їм про підозрілу особу. Правоохоронці оперативно затримали Анну Погрібну того ж дня.Позиція обвинуваченої та рішення судуНа суді обвинувачена свою провину в державній зраді не визнала. Вона переконувала суддів, що не розуміла, з ким спілкується, і вважала свого куратора звичайним «роботодавцем», адже той писав українською мовою. Свої дії вона виправдовувала скрутним матеріальним становищем та запевняла, що думала, ніби фотографує сільськогосподарські угіддя або виконує роботу для Укрзалізниці.Проте суддівська колегія розцінила ці заяви як спробу уникнути відповідальності. Спрямованість дій, закупівля техніки, використання шпигунського програмного забезпечення та маскування камери прямо вказували на її усвідомлену роботу на ворога.За ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (Державна зрада в умовах воєнного стану) Анну Погрібну засуджено до 15 років за ґратами. Усе її майно буде конфісковано на користь держави, а вилучені під час затримання мобільні телефони та павербанк також перейдуть у дохід держави.
Порушення правил оформлення документів призвели до значних штрафів
Суд Волинської області виніс вирок чоловікові, який створив підроблені медичні документи та пенсійне посвідчення для виїзду за кордон. Ця дія була здійснена під час воєнного стану. Останнім рішенням суду було призначено штраф у розмірі 8 500 гривень, а також зобов’язано сплатити майже 9 тисяч гривень витрат, пов’язаних з розглядом справи.