Олена (ім’я змінено) ніколи не збиралася залишати рідний Маріуполь, але війна змусила жінку та її сім’ю не раз змінити місце проживання. Сподіваючись на стабільність і безпеку, українці в 2025 році переїхали до Білорусі, але там ситуація стала ще гіршою — Олену та її чоловіка взяли в оборот працівники КДБ, перетворивши факт їх переїзду на підставу для ведення диверсійної діяльності проти Білорусі та Росії.Єврорадіо детально переказує історію Олени, змінивши деякі деталі, щоб не створити загрозу безпеці героїні. Це продовження серії текстів «У білоруському полоні», присвяченої громадянам України, які зазнали переслідувань режиму Лукашенка і були звільнені 22 листопада 2025 року. Текст містить докладні описи насильства. “Потім сказали, щоб ми все робили самі”— Я родом з тимчасово окупованого міста України. До 2018 року я жила там постійно. Потім ми з чоловіком переїхали до Херсонської області і почали там працювати. У нас був власний бізнес, ми займалися виловом риби та креветок. Все було нормально до лютого 2022 року, поки туди не зайшли російські війська. Тоді у нас забрали буквально все. Наш будинок розграбували, в ньому влаштували казарму, розкрили всі приміщення, вкрали майно. У Херсонській області у нас більше нічого не залишилося.Після цього ми переїхали до Бессарабії, в Одеську область, недалеко від міста Рені. Там ми прожили приблизно рік. У 2023 році ми виїхали в одне з європейських міст, де прожили півтора року. Однак мій син не встиг виїхати з окупованої частини України в 2022 році: на той момент заборонили виїзд чоловікам. З того часу я його не бачила. З документами, які йому довелося отримувати, найпростішим варіантом для нього був в’їзд саме в Білорусь.Влада Білорусі на той момент активно розповідала про свою нейтральність, про те, що українцям там раді, що нам допоможуть. Ми вирішили їхати туди, щоб бути ближче до дітей. У мого чоловіка також залишилася дочка в окупованій частині країни.Ми приїхали до Білорусі в травні 2025 року і оселилися в Бобруйську.У нас був знайомий на ім’я Михайло. Він тимчасово поселив нас за містом, у нього були будиночки відпочинку біля невеликого озера. Ми жили в одному з цих будиночків. Ми не знали, скільки часу займе питання возз’єднання з дитиною, тому розуміли, що в Білорусі потрібно починати працювати. На допомогу ми особливо не розраховували, та її там ніхто не платить. Ми почали влаштовуватися на роботу в колгосп. Місцева адміністрація нам пообіцяла будинок. Формально ніхто не був проти, всі говорили, що допоможуть, а насправді будинок виявився великим, але повністю зруйнованим, без умов. Спочатку обіцяли допомогу, потім сказали, щоб ми все робили самі.«У камері не було ні води, ні туалету, ні раковини»— Поки ми з чоловіком намагалися привести цей будинок до ладу, продовжували жити у Михайла. І одного дня, коли ми проходили медичну комісію, нас прямо з поліклініки забрали невідомі люди. Вони не представилися, просто посадили нас в машину і відвезли.Це було в травні. Пізніше, в середині червня, відбувся вже офіційний арешт. Нас привезли назад до того будиночка на озері, де ми жили. Там були люди в масках, ніхто не представився. У нас забрали телефони і почали обшук, який тривав близько чотирьох годин. Вони перевіряли все: білизну, особисті речі, відкривали навіть мої засоби гігієни. Перевірили флешки, ноутбуки, будь-які носії інформації. Обшук був нібито під протоколом, але сам протокол нам не показали. Після цього вони просто повернули телефони і поїхали, нічого не пояснивши.На середину червня була запланована зустріч з моїм сином у Мінську. Ми мали зустріти його на вокзалі о 21:30 вечора. Але близько 14:30 нам зателефонували з міграційної служби і попросили прийти просто розписатися, взяти паспорти. Коли ми прийшли, нас заарештували. Люди в масках без пояснень кинули чоловіка на підлогу, заламали йому руки. Мене поставили обличчям до стіни, притиснули голову, і чоловік бачив, як мені приставили пістолет до голови і в області серця.Нас посадили в мікроавтобус, наказали сидіти з опущеною головою. Ніхто не пояснював, хто вони і що відбувається. Ми проїхали зовсім недовго, швидше за все, до сусідньої будівлі. Там нас завели до підвалу. Мене відвели в одну кімнату, чоловіка — в іншу. З цього моменту я його більше не бачила аж до його звільнення в грудні.Спочатку допитували чоловіка. Це тривало не менше п’яти годин. Я чула крики, але не розуміла, що відбувається. Зі мною весь цей час перебувала людина в масці. Він не розмовляв, просто наказав сидіти на стільцях і дивитися в стіну. Мені забороняли повертатися і говорити.Потім прийшов чоловік, якого я сприйняла як місцевого командира. Він сказав, що мій чоловік у всьому зізнався, що ми нібито займалися терористичною діяльністю, шпигунством, збирали інформацію на території Білорусі для українських спецслужб, фотографували дислокації російської та білоруської військової техніки.Постраждав за підтримку України. Історія Андрія, заарештованого у «справі Гаюна»Мій син не встиг виїхати з окупованої частини України в 2022 році: на той момент заборонили виїзд чоловікам. Мені дали фотографію з посмішкою, на якій я тримала сина.Мені показали мій телефон і сказали: «Ти порушила закон Білорусі, у тебе є фотографія зі свастикою». Ця фотографія була зроблена ще в 2006 році. Мені заявили, що я займалася екстремістською діяльністю.Після цього мене відвели до бобруйського ізолятора тимчасового утримання. Було близько дев’ятої вечора. Мене посадили в карцер, де по стінах повзали клопи. У камері не було ні води, ні туалету, ні раковини. Мені дали одну пляшку води і сказали:«Хочеш — пий, хочеш — мийся, води більше не буде». Ліжко опустили зі словами “На тобі спати”.Наступного дня мене відвели до суду, де засудили до тижня карцеру за адміністративне правопорушення, пов’язане з екстремізмом. Протягом цього тижня до мене приходили співробітники КДБ і говорили, що мені загрожує до 24 років позбавлення волі за пособництво чоловікові. Вониúanа і говорили, що їх було всього 4, але нас було 7, коли, як ми з’ясувалося, нам приїхали ще 3, коли ми приїхали до Білорусі.Мені казали: «Ти не будеш вільна, поки не даси відповідь».Після цього я, в такому стані, в якусь мить, як було, відчула дивний страх.Після цього почалися шантаж через дружину. Мені говорили: «Вона вже все розповіла», «вона ще не висловила, що думає». Мені навіть пригрозили, за допомою якогось з військових, і не згадують його.Мені казали: «Якщо зараз не зізнаєшся, їй дадуть таблетку аспірину і привезуть назад помирати».Основний акцент робили на психологічний тиск через дружину. Мені казали: «Вона вже все розповіла», «вона ще не висловила, що думає». І у мене не було жодного шансу на те, що в мене є хтось, хто може мене визволити, не було жодного шансу на те, що мене виберуть, і не було жодного шансу, я б з цим все покінчив.І, звичайно ж, це все було виключно засновано на брехні.Через місяць мені влаштували зустріч з дружиною на п’ять хвилин. Вона мене не впізнала, була сильно виснажена. Я сказав їй, що роблю все, щоб її відпустили. Після цього мене змусили написати зізнання. За два місяці після цього мене знову заарештували. Вона не може спати, постійно боїться, вона щодня оглядається, щось підозрює.І на 3 місяці було все це, щоб я вижив.З дружиною я зустрівся через два дні в Україні. Мені сказали: «Ваша дружина тут», і я спочатку не повірив. Зараз ми разом, нам надали житло і допомогу за гуманітарною програмою, але мій стан важкий. У мене панічні атаки, тривожність, постійні головні болі, порушення координації. Психіатри тільки починають зі мною працювати. Я кажу це як колишній офіцер — те, як зі мною поводилися, не гідне звання офіцера. Те, що зі мною робили, — це тортури. Скувати людину, руки за спиною, стяжки на ногах, роздягнути і кинути обличчям на бетон, ставити на коліна годинами, поки руки не віднімаються. Не думав, що люди здатні на таке.
Архіви категорії: Думки
Енергетична Безпека: Стратегії Захисту на Наступну Зиму
Президент досі вважає, що атаки на енергетичну систему продовжаться та впливатимуть на осінньо-зимовий період. Це підкреслено вказуванням урядові. Згідно з інформацією міністра енергетики, президент доручив місцевим органам влади розробити план захисту на майбутній холодний сезон. ‘Очікуємо від керівників міст та регіонів відповідні проєкти до 1 вересня’, – заявив міністр.
Зеленський категорично відмовився від визнання окупованих територій російськими
Зеленський відкинув вимоги РФ щодо визнання окупованих територій російськими. Він заявив, що «ніхто цього не зробить». За словами президента України, українські території залишаються українськими, незалежно від тимчасової окупації.
Коломойський звинувачує Мін’юст у фальсифікації експертиз
Ігор Коломойський звинуватив відповідні відомства у корупції. Він стверджував, що керівник експертної групи, підпорядкований Міністерству юстиції України, Віктор Галущенко, дав вказівку провести експертизу швидко. Коломойський висловив обурення якістю проведеної роботи та зазначив, що навіть підписати договір було неможливо через зміни в політичній ситуації. Він підкреслив, що «змінюються часи» та «Зеленський не вічний».
Ексмодель Марія Скритуцька розповіла про Київ і нюанси справи Епштейна
Ексмодель Марія Скритуцька (Коршунова), яка стала відомою після нападу на неї сина колишнього народного депутата Романа Ландика в ресторані, поділилася інформацією про жахливі способи заробітку, на які погоджувалися деякі її колеги. Про це повідомляє Інформатор.
У Києві моделям пропонували низькі, ганебні, а подекуди просто моторошні способи заробітку. Це відбувалося у 2010-х роках, коли Київ став одним із міст, куди любив приїжджати на розваги та відправляти своїх “гостей” американський мільярдер Джеффрі Епштейн. Про таємниці модельного світу розповіла колишня представниця цієї сфери Марія Скритуцька (Коршунова), яка здобула популярність після того, як у 2011 році в ресторані “Баккара” в Луганську її жорстоко побив син тодішнього депутата від Партії Регіонів Роман Ландик.
“Не треба було вийо*уватись”
Декілька історій із модельного “бізнесу” Марія Скритуцька опублікувала у Facebook – за її словами, поділитися спогадами її спонукали деталі справи Епштейна. Особливо ті, що стосуються України: у її минулому, згадує ексмодель, були як низькі, так і обурливі пропозиції.
Перша історія, яку згадала Марія Скритуцька (Коршунова), сталася у 2012 році. Тоді її запросила на зустріч директорка модельного агентства “Linea 12”. Діалог, який переказала ексмодель, демонструє справжнє ставлення в “бізнесі” до дівчат, які хочуть заробляти завдяки своїй зовнішності.
“Вона (директорка Марія Манюк – Ред.) переглядала моє портфоліо і запитала, де мої фото за останній рік. Я відповіла, що була зайнята. Якраз закінчився суд у справі Ландика. Вона подивилася на мене і сказала: “Ааа, той скандал… Ну треба було не вийо*уватись і не сперечатися з чоловіком – і не було б у тебе зараз цих проблем”, – розповіла Марія Скритуцька.
“Дітей приводили самі батьки”
Друга історія стосується особливостей “бізнесу” та залучення до нього неповнолітніх. Як написала ексмодель, у модельній сфері довгий час цінувалися моделі з “baby face” (дитячими рисами обличчя). Вона поцікавилася цією особливістю у фотографа, з яким співпрацювала щодо створення “дорослого” ню-контенту для одного зі специфічних сайтів.
“Він пояснив, що ці сайти починалися зовсім з іншого. З дитячих еротичних фотографій дівчаток віком 8-12 років. Масове виробництво для іноземного ринку почалося ще в 90-х і триває досі… У більшості випадків саме батьки приводили дітей на ці знімання. За день такої роботи платили від 30 до 100 доларів, що для багатьох сімей було значною сумою”, – розповіла ексмодель.
“Давити танком тварин, починаючи з курчат і до корів”
Нарешті, третя історія вражає непідготовленого читача. Вона сталася відносно недавно, у 2018 році. На робочу пошту Марії надійшов лист із пропозицією взяти участь у шоу: модель топлес мала керувати танком і виконувати певні завдання. Рівень оплати, за словами ексмоделі, був досить високим – і вона відповіла на цей лист.
У наступному листі я дізналася, у чому полягала суть “завдань”. Модель мала давити танком тварин — починаючи з дрібних: курчат, кролів, поросят, а потім переходити до більших. Дрібних тварин буде сотні, великих по 5-10″, – шокує своїм зізнанням Марія Скритуцька.
У листі, за її словами, були вказані умови участі в такому “шоу”. Його планували транслювати на закритому сайті. Крім того, передбачалася присутність живої аудиторії. Керувати військовою технікою мали навчити – ймовірно, на одному з полігонів на території України.
“Оплата варіювалася від 10 до 30 тисяч доларів — залежно від кількості вбитих тварин. Також вони зазначили, що якщо моделі “сподобається”, то наступного разу гонорар буде ще вищим, а подія відбудеться вже в іншій країні”, – підсумовує ексмодель, додаючи, що цей лист став для неї підтвердженням: люди здатні на будь-які жорстокі розваги – і це не вигадка й не “конспірологічні теорії”.
Кличко: Уряд ігнорував попередження про загрозу обстрілів Києва
Мер Києва прочинив завісу над відносинами між місцевою та центральною владою напередодні масштабних обстрілів столиці та під час ліквідації їхніх наслідків. Віталій Кличко зазначає, що має погану комунікацію з урядом, а у відповідь на свої занепокоєння отримав лише заспокійливі слова. Зрештою, через кілька годин після розмови мера з прем’єр-міністеркою Юлією Свириденко ворог завдав потужного удару по Києву.Про це Віталій Кличко повідомив у середу вдень, 4 лютого 2026 року, під час виступу на заході, організованому народним депутатом Олексієм Гончаренком у його Гончаренко-центрі, пише Інформатор.За словами мера, ще до початку інтенсивних обстрілів Києва (з 27 грудня та 9 січня) він усвідомлював можливість реалізації найгірших сценаріїв у місті. Тож намагався зустрітися з представниками центральної влади.”Я передбачав це. Звернувся до прем’єр-міністра 8 січня. Зрештою потрапив на прийом, адже з комунікацією у нас (не склалося – Ред.), і описав ситуацію, різні сценарії, зокрема й негативний. Адже важливо прораховувати все, щоб місцева та центральна влада разом долали ці виклики. Мені відповіли: ’Віталій Володимирович, ви знову панікуєте, це панічні настрої’. Я кажу: ’Ні! Я говорю про реальні речі, які можуть статися!’ Наступного дня стався обстріл, і 6 тисяч будинків залишилися без опалення”, – розповів Кличко.За словами міського голови, він позитивно оцінює створення штабу з ліквідації надзвичайної ситуації, який було організовано кілька тижнів тому і про який оголошував віцепрем’єр-міністр, міністр енергетики Денис Шмигаль. Загалом він відчуває зусилля, спрямовані на подолання наслідків. Однак помічає також “хайп”, тобто обурення, яке виникло після того, як він порадив киянам виїжджати з міста на період холодів у місця, де є опалення та електрика.”
Довга війна: Оцінки перспектив російського наступу на Донбасі
Захоплення Донбасу Росією займе щонайменше два роки. Оцінки показують, що для цього у Росії не вистачає ресурсів і часу. Успішний наступ може коштувати Росії близько 800 тисяч військових. Від початку цієї війни росіяни не здобули жодної перемоги.
Депутати залишають мандати: Заяви керівництва Верховної Ради ігноруються
Народна депутатка Безугла повідомила, що керівники фракцій Верховної Ради отримали десятки заяв про складення мандатів, які досі не були розглянуті. Вона зазначила, що в Раді наразі налічується 393 депутати.
Зеленський анонсував обмін полоненими після переговорів в Абу-Дабі
Президент Володимир Зеленський оголосив про обмін військовополонених найближчим часом на фоні переговорів в Абу-Дабі.Про це глава держави заявив у відеозверненні 4 лютого.Зеленський вислухав звіт української делегації після сьогоднішніх зустрічей –– відбувся тристоронній формат. Також були контакти команди з американською стороною. Звітували Рустем Умєров, Кирило Буданов, Давид Арахамія.”Ми обговорили проміжні результати переговорів у цей день. Продовжимо завтра. Також очікується важливий крок: найближчим часом ми плануємо обмін військовополонених. Потрібно повертати наших полонених додому”, – підкреслив він.”І загалом наша українська позиція залишається дуже чіткою: війну необхідно завершувати реально. Саме Росія має бути готовою до цього. Також партнери повинні бути готовими забезпечити це реально своїми справжніми гарантіями – гарантіями безпеки, – своїм реальним тиском на агресора. І щоб зараз це відчувалося – щоб люди в Україні це відчували, – що ситуація дійсно рухається до миру, до завершення війни, а не до того, що росіяни використовуватимуть усе на свою користь і продовжуватимуть завдавати ударів.Агресор не повинен отримувати жодних винагород. Якщо агресору буде хоч якась винагорода, Росія з часом зірве будь-які домовленості”, – додав президент.
Рютте підкреслив важливість підтримки України в Раді
У вівторок, 3 лютого, генеральний секретар НАТО Марк Рютте здійснив візит до Києва. Він виступив із заявами під час урочистого відкриття 15-ї сесії IX скликання Верховної Ради.
Звертаючись до депутатів, Рютте відзначив ситуацію з Путіним та підтримку України. Він визнав, що на початку повномасштабного вторгнення багато хто на Заході недооцінив міць українського спротиву та переоцінив російського диктатора.
“Багато хто вважав, що Путін переможе, але ми помилилися. Україна встояла, і сьогодні ви – у центрі нашого мислення про безпеку”, – заявив Генсек.