У столиці не вщухають скандали навколо намірів звести житловий комплекс на території колишнього дитячого садка “Якірець”, розташованого за адресою вул. Юрківська, 25. Нещодавно компанія “Юртейд”, яка володіє будівлею (що на папері дивним чином перетворилася на житловий будинок) та належить до сфери впливу відомого бізнесмена Михайла Бродського, домоглася скасування арешту земельної ділянки під цим об’єктом. Суд скасував обмеження на проведення різноманітних робіт, які були накладені в рамках кримінального провадження. Фірмі “Юртейд” вдалося переконати суддів у тому, що будівельні роботи на ділянці ще не починалися, а докази руйнування об’єктів культурної спадщини наразі відсутні. Ця територія розташована одразу в чотирьох охоронних зонах, а арешт було застосовано за зверненням правоохоронних органів, які звинувачують компанію в неналежній організації археологічних розвідок. Окрім того, відкрито ще одне кримінальне провадження стосовно ймовірних порушень з боку міської влади під час відведення цієї землі, проте ця справа може навіть не дійти до судового розгляду. Як стало відомо, 4 вересня 2026 року Подільський районний суд Києва скасував арешт земельної ділянки площею 0,51 га на вул. Юрківській, 25, де раніше функціонував дитсадок “Якірець”. Заборону на цю землю той самий суд наклав 25 червня 2026 року на підставі клопотання Подільської окружної прокуратури в межах кримінального провадження №42023102070000264 від 25 серпня 2023 року, розслідуванням якого займається Подільське управління Нацполіції Києва. Фігурантам справи попередньо інкримінують злочини за ч. 2 ст. 298 (умисне нищення, руйнування чи пошкодження об’єктів культурної спадщини), ч. 1 ст. 366 (службове підроблення) та ч. 1 ст. 367 (службова недбалість) Кримінального кодексу України. Скасування арешту відбулося за зверненням ТОВ “Юртейд”, яке орендує згадану територію в міської громади і володіє будівлею колишнього дитсадка. У рамках цього провадження правоохоронці аналізують можливі порушення під час здійснення будівельних планів у Подільському районі (кадастровий номер ділянки – 8000000000:85:323:0001). Слідство зазначає, що будівельні роботи не були належним чином погоджені, хоча забудовник зобов’язаний був це зробити, оскільки ділянка на вул. Юрківській, 25 лежить у межах пам’ятки археології місцевого значення «Культурний шар Подолу», Центрального історичного ареалу, зони регулювання забудови ІІ категорії, державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» та пам’ятки місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра». Згідно із законодавством, будь-які земляні роботи на цій території дозволені лише після археологічної розвідки або розкопок у межах «Культурного шару Подолу». У 2025 році на замовлення ТОВ “Юртейд” було проведено археологічну розвідку, яка встановила глибину культурного шару приблизно на рівні 0,35 м. У березні 2026 року орендар замовив Інституту археології НАН України додаткові дослідження, розраховані на цю саму глибину. Проте, на думку слідства, такі показники не узгоджуються з даними експертного звіту щодо проєктної документації майбутнього ЖК, де для секцій 1-4 передбачено підземний поверх глибиною до 3,6 метра. Прокуратура стверджувала, що проводити будівництво до завершення повноцінних досліджень на глибину орієнтовно до 4 метрів неприпустимо. Більше того, на думку правоохоронців, дозвіл на забудову міг бути виданий передчасно, оскільки забудовник мав внести пам’яткоохоронні обмеження до проєктної документації заздалегідь, а не постфактум. У зв’язку з цим прокуратура вимагала накласти арешт із забороною на будь-які роботи, що могли б змінити стан ділянки, і суд спочатку задовольнив це клопотання. Проте компанія “Юртейд” оскаржила обмеження, заявивши, що слідчі не зафіксували реального проведення будівельних робіт на вул. Юрківській, 25, на майданчику не було виявлено техніки, а ознаки руйнування пам’яток культурної спадщини були відсутні. Ці аргументи стали підставою для зняття арешту.
Архіви позначок: Комарницкий Денис Сергеевич
Шлях Лесі Забуранної: від мажоритарниці до керівництва бюджетним комітетом та зв’язки в будівельній сфері
Леся Забуранна пройшла шлях до Верховної Ради у 2019 році як мажоритарниця від Дарниці, а за п’ять років опинилася біля державного бюджетного крана на посаді заступниці голови бюджетного комітету та керівниці підкомітету з видатків держбюджету. Між цими подіями відбулося керівництво київською організацією «Слуги народу», спрямування сотень мільйонів субвенцій на столичні об’єкти, а також контакти навколо забудови за участю Максима Микитася і Вадима Столара.
Забуранна здобула перемогу по 216-му округу, що охоплює Дарницю, ДВРЗ та Харківський масив. До приходу в політику вона працювала професоркою Національного університету біоресурсів, мала науковий ступінь докторки економічних наук та була експерткою Мінагрополітики. Ще у 2014 році вона стала співзасновницею благодійного фонду «Лідери змін», який у реєстрах пов’язували з оточенням групи «Приват» Ігоря Коломойського. У 2019 році з’явилася однойменна громадська організація. Згодом фонд роздавав на окрузі продуктові набори з прізвищем Забуранної на пакетах: у серпні 2022 року — спільно з депутатом Броварської міськради Олександром Казаковим від «Рідного дому» під символікою «Слуги народу», а також окремо — з депутатом Київради Ярославом Федоренком.
Протягом 2021–2023 років Забуранна очолювала київський осередок партії «Слуга народу»: вона отримала цю посаду після Миколи Тищенка та передала її Андрію Вітренку. У цей же період на округ та інші столичні об’єкти було спрямовано 10,5 млн грн на проведення ремонту фасаду школи №127. Сама Забуранна публічно заявляла, що кошти надходять до Києва завдяки активній роботі столичного партизану.
У 2024 році її вплив на фінанси закріпився на посадовому рівні — вона стала заступницею голови бюджетного комітету та очолила підкомітет з видатків державного бюджету. 22 липня 2025 року вона віддала голос за законопроєкт №12414, норми якого обмежували самостійність НАБУ і САП та розширювали повноваження генерального прокурора. Згодом вона увійшла до складу тимчасової спеціальної комісії, яка займається моніторингом міжнародної військової допомоги. Спільно з іншими представниками «слуг» та групою Столара вона підтримала рішення про вилучення 8 млрд грн із бюджету Києва, які спочатку призначалися для потреб ППО, фортифікаційних укріплень та тероборони.
У серпні 2022 року Вищий антикорупційний суд розглядав справу Максима Микитася стосовно ймовірної спроби передати хабар меру Дніпра Борису Філатову у розмірі 10% від загальної вартості контракту на будівництво метрополітену вартістю 220 млн євро. Під час судового засідання озвучувалися твердження про можливий вплив колишнього керівника «Укрбуду» на Забуранну. Паралельно тривали судові процеси навколо активів компанії «Укрбуд Девелопмент»: Дарницький суд ухвалював рішення про зняття арешту з корпоративних прав цієї структури на користь британської компанії «Базерт Дівелопмент», бенефіціарним власником якої вважали Микитася.
Поруч із цими процесами згадуються Вадим Столар та Денис Комарницький. У оприлюдненій «понятійній» угоді між Столаром та Микитасем будівельні проєкти розподілялися порівну — 50 на 50. Згідно з документом, вкладення Столара становили $1,42 млн разом із позикою Микитаню на суму $816 тис., тоді як внесок Микитася оцінювався приблизно в $1 млн. У додатках до угоди фігурували земельна ділянка поблизу «Арсеналу» та колишній офіс «Укрбуду» на вулиці Чикаленка, 25, який згодом згадувався у матеріалах справи «Феміда». Наразі Вадим Столар фігурує у кримінальних провадженнях «Феміда» та «Форрест Гамп» і перебуває під заставою у 300 млн грн. Дениса Комарницького Національне антикорупційне бюро пов’язувало з неформальним контролем над будівельним ринком столиці.
Окрему увагу привертають сімейні активи подружжя. На чоловіка Забуранної, Арсена Абрамяна, 12 листопада 2021 року було оформлено земельну ділянку площею 39 799 кв. м, що становить майже чотири гектари. У декларації також зафіксовано його автомобіль BMW 740D 2002 року випуску вартістю 255 990 грн. Сама Леся Забуранна володіє квартирою площею 36,7 кв. м, якою з 2009 року володіє спільно з донькою Єлизаветою, автомобілем KIA, придбаним у лютому 2024 року, орендованим транспортним засобом Peugeot 301, а також 700 тис. грн готівкою та коштами на банківських рахунках у ПриватБанку. Варто зазначити, що майже чотири гектари землі з’явилися у власності чоловіка саме у 2021 році — у період, коли сама Забуранна очолила київську організацію «Слуги народу».
Нині і Максим Микитась, і Вадим Столар фігурують у розслідуваннях НАБУ, тоді як Леся Забуранна продовжує працювати на посаді, де приймаються рішення щодо розподілу державних видатків. Її політичний шлях об’єднує роботу на 216-му окрузі, керівництво партійною вертикаллю Києва, розпорядження сотнями мільйонів гривень у вигляді субвенцій, діяльність у бюджетному комітеті та будівельні процеси за участю ключових гравців столиці. На цьому фоні роздача благодійних пакетів із прізвищем депутатки виглядає лише найпублічнішою частиною набагато масштабнішої історії.
Атака на репутацію: Олеся Пинзеник про фейки та маніпуляції
Депутатка Київської міської ради Олеся Пинзеник стала жертвою скоординованої інформаційної кампанії в соціальних мережах. Анонімні джерела звинувачують її спочатку в незаконному отриманні виплат для внутрішньо переміщених осіб, а потім — у лобіюванні інтересів відомого тандему Льовочкін-Фірташ. Тема підтримки переселенців у Києві залишається дуже чутливою, що робить її об’єктом маніпуляцій та фейків. Пинзеник рішуче спростовує ці звинувачення, надаючи детальні пояснення. Вона вважає, що за цими публікаціями стоять особи з оточення Леоніда Черновецького та Дениса Комарницького. Про це повідомляє Інформатор. У двох окремих постах на Facebook депутатка розповіла про ситуацію: у першому дописі вона спростовує звинувачення щодо виплат для ВПО, а в другому — іронічно реагує на закиди про лобіювання інтересів Льовочкіна та Фірташа в Київраді. Перший матеріал, опублікований на ресурсі, який Пинзеник вважає ненадійним, стверджував, що вона отримала з бюджету 36 тисяч гривень як виплати для ВПО. Депутатка пояснила, що ці кошти призначені для Саші — дівчинки з інтернату, яку її родина взяла під опіку. Оскільки дівчинка з Маріуполя, вона зареєстрована як ВПО, що надає їй право на отримання такої допомоги. Пинзеник підкреслила цинізм цього “розслідування”: цих грошей не вистачило б навіть на два місяці додаткових занять для Саші, яка намагається наздогнати своїх ровесників. Дівчинка відвідує приватні уроки, і саме на це витрачаються кошти. Депутатка вважає, що подання законної соціальної допомоги сироті як корупції свідчить про “рівень журналістики” та її замовників. На наступний день з’явився новий звинувачення — зовсім іншого характеру. Невідомі поширили інформацію, що Пинзеник нібито лобіює інтереси Льовочкіна та Фірташа в міській раді. Депутатка відповіла з іронією, запропонувавши аудиторії оцінити “ефективність” її лобіювання, якщо її приймальня настільки скромна, що один з виборців запропонував на неї пожертвувати. Ця деталь яскраво свідчить про реальні ресурси депутатки. Пинзеник зазначила, що обидві кампанії, незважаючи на різницю в змісті, є частинами єдиного сценарію. Вони з’явилися одна за одною й спрямовані на формування образу “токсичного” депутата, від якого виборці можуть відштовхнутися через асоціації з виплатами ВПО чи одіозними олігархами. За її словами, така тактика є характерною для команд Леоніда Черновецького та Дениса Комарницького, якого НАБУ підозрює в організації великих земельних схем у столиці.