Архіви позначок: Черновецкий Леонид

Суперечка навколо забудови на Жилянській: нові рішення та їх наслідки

Оприлюднено автором

Міністерство культури України має розглянути проєктну документацію щодо будівництва офісно-житлового та готельного комплексу на вул. Жилянській, 96-А. Це стало наслідком судового спору, ініційованого ТОВ “НВП “Рестін” у 2021 році, коли Мінкульт відмовив у погодженні документів. Однак, забудова може не відбутися, оскільки Генпрокуратура минулого року домоглася повернення земельної ділянки громаді Києва. Цю землю “НВП “Рестін” отримало в оренду за рішенням суду, термін якої закінчився у 2022 році. Причинами для вигнання забудовника стали аргументи про те, що забудова не вписується в архітектурний ансамбль і загрожує Музею видатних діячів української культури. Правоохоронці виграли перший раунд судового спору щодо оскарження дозвільних документів на будівництво. Нещодавно Касаційний адміністративний суд завершив справу №640/13105/21, пов’язану із забудовою на вул. Жилянській, 96-А. 7 квітня 2026 року суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ “НВП “Рестін”, визнавши відмову Міністерства культури протиправною та зобов’язавши міністерство розглянути проєктну документацію. Проте, невідомо, як “НВП “Рестін” планує продовжувати забудову, враховуючи повернення землі громаді.

Спір з Мінкультом почався у липні 2019 року, коли ТОВ “НВП “Рестін” звернулося до Міністерства з проханням погодити проєктну документацію. Ділянка площею 0,54 га на вул. Жилянській, 96-А призначена для будівництва офісно-житлового комплексу. У серпні 2019 року Мінкульт відмовив у погодженні, вказавши на необхідність отримання дозволів від органів місцевої влади. У травні 2021 року компанія подала позов до Окружного адмінсуду Києва, вимагаючи скасувати відмову Мінкульту. ОАСК частково задовольнив позов у лютому 2022 року, зобов’язавши Мінкульт видати дозвіл на проведення земляних робіт. Генпрокуратура оскаржила це рішення, але 25 жовтня 2022 року суд відмовив у скасуванні рішення ОАСК.

У грудні 2023 року Касаційний адмінсуд частково задовольнив скаргу Генпрокуратури, повернувши справу на повторний розгляд. 20 листопада 2024 року Київський окружний адмінсуд відмовив “НВП “Рестін” у задоволенні позову, а 15 квітня 2025 року Шостий апеляційний адмінсуд підтвердив це рішення. Проте, у квітні 2026 року компанія частково оскаржила ці рішення.

ТОВ “НВП “Рестін” стало користувачем ділянки на вул. Жилянській, 96-А на підставі рішення Господарського суду Києва у 2009 році. У 2010 році Київрада погодила зміни до договору оренди, дозволивши будівництво паркінгу. У 2014 році компанія отримала Містобудівні умови на проєктування будівництва. У 2015 році ДАБІ видала дозвіл на будівництво, але у 2018 році громадськість виступила проти цих робіт. У 2022 році Київрада зареєструвала проєкт рішення про відмову в поновленні договору оренди через занедбаність ділянки.

У 2023 році Генпрокуратура ініціювала справу про визнання недійсним договору оренди та повернення землі громаді. 18 серпня 2025 року Донецький Окружний адмінсуд задовольнив позов прокурорів, але “НВП “Рестін” подало апеляцію. У лютому 2023 року Генпрокуратура ініціювала ще одну справу, аргументуючи, що будівництво не відповідає об’єктам культурної спадщини.

Ця справа пройшла всі три судові інстанції, і 16 липня 2025 року Касаційний господарський суд частково задовольнив вимоги правоохоронців, зобов’язавши “НВП “Рестін” повернути землю громаді.

Атака на репутацію: Олеся Пинзеник про фейки та маніпуляції

Оприлюднено автором

Депутатка Київської міської ради Олеся Пинзеник стала жертвою скоординованої інформаційної кампанії в соціальних мережах. Анонімні джерела звинувачують її спочатку в незаконному отриманні виплат для внутрішньо переміщених осіб, а потім — у лобіюванні інтересів відомого тандему Льовочкін-Фірташ. Тема підтримки переселенців у Києві залишається дуже чутливою, що робить її об’єктом маніпуляцій та фейків. Пинзеник рішуче спростовує ці звинувачення, надаючи детальні пояснення. Вона вважає, що за цими публікаціями стоять особи з оточення Леоніда Черновецького та Дениса Комарницького. Про це повідомляє Інформатор. У двох окремих постах на Facebook депутатка розповіла про ситуацію: у першому дописі вона спростовує звинувачення щодо виплат для ВПО, а в другому — іронічно реагує на закиди про лобіювання інтересів Льовочкіна та Фірташа в Київраді. Перший матеріал, опублікований на ресурсі, який Пинзеник вважає ненадійним, стверджував, що вона отримала з бюджету 36 тисяч гривень як виплати для ВПО. Депутатка пояснила, що ці кошти призначені для Саші — дівчинки з інтернату, яку її родина взяла під опіку. Оскільки дівчинка з Маріуполя, вона зареєстрована як ВПО, що надає їй право на отримання такої допомоги. Пинзеник підкреслила цинізм цього “розслідування”: цих грошей не вистачило б навіть на два місяці додаткових занять для Саші, яка намагається наздогнати своїх ровесників. Дівчинка відвідує приватні уроки, і саме на це витрачаються кошти. Депутатка вважає, що подання законної соціальної допомоги сироті як корупції свідчить про “рівень журналістики” та її замовників. На наступний день з’явився новий звинувачення — зовсім іншого характеру. Невідомі поширили інформацію, що Пинзеник нібито лобіює інтереси Льовочкіна та Фірташа в міській раді. Депутатка відповіла з іронією, запропонувавши аудиторії оцінити “ефективність” її лобіювання, якщо її приймальня настільки скромна, що один з виборців запропонував на неї пожертвувати. Ця деталь яскраво свідчить про реальні ресурси депутатки. Пинзеник зазначила, що обидві кампанії, незважаючи на різницю в змісті, є частинами єдиного сценарію. Вони з’явилися одна за одною й спрямовані на формування образу “токсичного” депутата, від якого виборці можуть відштовхнутися через асоціації з виплатами ВПО чи одіозними олігархами. За її словами, така тактика є характерною для команд Леоніда Черновецького та Дениса Комарницького, якого НАБУ підозрює в організації великих земельних схем у столиці.