Місячні архіви: Квітень 2026

Зеленський: від початку року Україна повернула більше територій, ніж втратила

Оприлюднено автором

Президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія не перемагає на фронті у війні проти України, а її заяви про успіхи є перебільшеними. За його словами, росіяни не мають достатньо сил для наступів, про які говорять.

Коментуючи запитання журналістів, Зеленський спростував російські наративи про нібито повне захоплення Луганської області та інших районів. Він наголосив, що Росія постійно просуває тезу про захоплення українських земель, однак це неправда. Президент також зазначив, що навіть партнери, які раніше вважали, що Росія нібито перемагає, тепер уже розуміють: Росія не виграє цю війну.

Окремо Зеленський відкинув брехню росіян щодо їхніх наступів зі своєї території, зокрема на Сумщину. За його словами, вони можуть цього хотіти й навіть готуватися, але цього не відбувається, бо їм бракує сил. Водночас, як підкреслив президент, від початку року Росія щомісяця втрачає по 30-35 тисяч.

Зеленський підкреслив, що ситуація на лінії зіткнення залишається дуже складною. Українські захисники стримують сотні серйозних ударів, а йдеться про кілька сотень наступальних дій за добу. Водночас, якщо оцінювати окуповані та деокуповані території від початку року, баланс є на користь України, а не Росії. За цей час Україна відновила контроль над більшою площею своєї землі, ніж втратила.

Президент наголосив, що контактна лінія є живою, війна залишається вкрай складною: можна втратити одну чи дві позиції через КАБи чи інше, але в ту ж добу відновити інші. Саме тому, за його словами, Україна не програє цю війну.

Також Зеленський заявив, що протягом останніх десяти місяців вдається утримувати найстабільнішу ситуацію. Водночас захисникам надзвичайно важко, тому потрібна підтримка, більше коштів на дрони та оперативні рішення. За словами глави держави, армію максимально підтримуватимуть, але для цього потрібно більше фінансування, щоб усе запрацювало і розблокувалося, зокрема для забезпечення фронту FPV-дронами та іншими бомбардувальниками.

Довічне утримання і квартири пенсіонерів: як працює схема навколо Михайла Вулаха

Оприлюднено автором

В Україні продовжує діяти «сіра» схема, пов’язана з житлом самотніх пенсіонерів. Після березневої індексації багато людей похилого віку розраховують на будь-яке зростання виплат, але частині з них натомість пропонують покращити матеріальне становище через договір довічного утримання в обмін на квартиру. Така практика давно викликає сумніви, а “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів” ще у 2011 році вже потрапляв у поле зору медіа. Портал “Коментарі” вирішив з’ясувати, чи йдеться про сумнівні схеми, чи про легальну допомогу тим, хто її потребує.

На сайті “Центру” сказано, що у 2007 році кілька молодих людей захотіли створити організацію для допомоги літнім людям, аби змінювати їхнє життя на краще. Вони наголошували на любові до людей, прагненні підтримати найбільш незахищених і вірі в успіх. Водночас попри соціальну назву та відповідні заяви, структура зареєстрована як комерційна організація у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

За даними YouControl, ТОВ “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів” зареєстрували 12 лютого 2008 року. Статутний фонд становив 51 500 гривень, а основною сферою діяльності вказано надання послуг з догляду із забезпеченням проживання для літніх людей та інвалідів. Нині директором компанії є Богдан Мазур. Компанія веде комерційну діяльність і демонструє зростання: якщо у 2021 році її дохід становив 752 тис. грн, то за підсумками 2024-го — 1 млн 938 тис. грн.

У самій компанії пояснюють, що займаються допомогою в підготовці та підписанні договорів довічного утримання. Там стверджують, що шукають відчужувачів та інвесторів, готують правовстановлюючі документи та здійснюють повний юридичний супровід договорів. За ці послуги, як повідомили порталу в “Центрі допомоги та соціального захисту пенсіонерів”, вони беруть комісію з “інвестора”, який отримує житло в обмін на договір довічного утримання. Розмір цієї комісії компанія не назвала, зазначивши лише, що вона залежить від конкретного об’єкта, складності супроводу і фіксується в окремому договорі.

Також у ТОВ наголошують, що не є стороною договору довічного утримання. Свою роль там описують як організаційний супровід, перевірку сторін, підготовку договору та контроль правильності його оформлення. Під час відбору інвесторів “Центр”, за власними словами, може відмовити особам із сумнівною репутацією або тим, хто демонструє ризиковану чи неетичну поведінку. Якщо ж власник житла вважає, що його права порушені, він може звернутися до суду. У компанії кажуть, що такі випадки рідкісні, але не уточнюють, чи представляють у таких процесах інтереси пенсіонерів.

Попри таке пояснення своєї діяльності, у минулому фірма вже отримувала негативну увагу з боку медіа. У 2011 році ТОВ “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів” стало фігурантом журналістського розслідування, де йшлося про продаж квартир пенсіонерів із великим дисконтом. У матеріалі описували історію мешканки Рівного Катерини Літкевич, яка за 500 грн на місяць довічного утримання переоформила права на квартиру на чоловіка з Полтавської області. За словами журналістів, вона отримувала виплати лише 4 місяці, після чого їй повідомили, що прав на житло вже не має.

Тоді ж журналісти стверджували, що у 2011 році в “Центрі” одиноким пенсіонерам пропонували одноразову виплату від 20 тис. грн та щомісячні виплати близько 500 грн. Окрім цього, тим, хто підписував договір, обіцяли безкоштовне відвідування заходів та екскурсій, організованих “Центром”. Паралельно, за даними авторів розслідування, компанія пропонувала охочим купувати квартири в містах України з дисконтом до 70% ринкової вартості шляхом укладення договору довічного утримання з одиноким пенсіонером.

Як писали журналісти, вартість таких угод прямо залежала від очікуваного терміну життя пенсіонера: чим менше часу, на їхню думку, він проживе після підписання договору, тим вигіднішою стає інвестиція. Для цього навіть нібито використовували спеціальні таблиці, де прораховували доцільність вкладення залежно від того, через скільки років квартира “звільниться” від бабусі чи дідуся. Автори матеріалу вважали, що головне в цій схемі — знайти самотню людину без спадкоємців і переконати її підписати договір, а саме для цього і працюють такі структури, як “Центр”.

Журналісти також заявляли, що, видаючи себе за інвесторів, які шукають нерухомість за 30% вартості, вони вийшли на директора компанії “Рента-Капітал” Михайла Вулаха. За їхніми словами, той запропонував 1-кімнатну квартиру в Рівному за 8000 дол. і нібито сказав, що “Рента-Капітал” та “Центр” — “це одне й те саме”. У розслідуванні наголошувалося: Катерина Літкевич за свою 1-кімнатну квартиру, яку ріелтор оцінював у 25 тис. дол., отримала перший внесок у 20 000 грн, тоді як потенційним покупцям аналогічне житло пропонували за 8000 дол. Різниця, як зазначали журналісти, осідала у фірмі-посереднику. Вони також писали, що діяльність із таких “інвестицій у нерухомість” велася через низку фірм, які входили до концерну “НК-Група”.

У публікації 15-річної давнини, як зазначає портал, йшлося саме про ТОВ “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів”, оскільки вказаний там код ЄДРПОУ — 35759087 — повністю збігається з номером цієї компанії. Окремо зазначається, що крім ТОВ існує ще й громадська організація “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів “Пенсіон”. Її створили у 2015 році, а засновниками стали ті ж Михайло Вулах і Богдан Мазур. Керує організацією Надія Вулах, яку називають імовірною родичкою одного із співзасновників.

Попри журналістське розслідування та висновки його авторів, правоохоронці в Україні офіційних претензій до ТОВ “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів” не мають. Водночас компанія все ж згадувалася в одному кримінальному провадженні за 2018 рік, про що йдеться далі. Саме ТОВ у відповіді порталу заявило, що не є стороною договорів довічного утримання, не займається торгівлею нерухомістю, а заробляє на комісії від інвесторів. Свою функцію компанія зводить до пошуку пенсіонерів та інвесторів, юридичного й організаційного супроводу їхніх відносин, а також ролі певного гаранта й посередника.

YouControl фіксує згадки ТОВ “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів” у 192 судових документах у цивільних справах. Серед них — 15 справ про дострокове розірвання договорів довічного утримання, де “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів” проходить як третя сторона. У самій компанії визнають, що подібні ситуації трапляються, хоча називають їх поодинокими. Водночас сам “Центр” стверджував, що станом на грудень 2020 року під його опікою перебувало 2052 особи. Чи з усіма з них були укладені саме договори довічного утримання, невідомо, тому точно оцінити масштаб 15 справ про розірвання неможливо.

Окрему увагу привертає цивільна справа № 642/5507/23. У ній мешканка Харкова намагається розірвати договір, укладений із ТОВ “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів” 26 травня 2020 року. За цим документом компанія зобов’язувалася надати їй юридичні та інші інформаційно-консультаційні послуги, які стосувалися майбутнього укладення договору довічного утримання. Йшлося про збирання або відновлення всіх необхідних документів, пошук набувача, організацію нотаріального посвідчення договору та подальший моніторинг виконання його умов. Набувачем за договором довічного утримання стало ТОВ “Пенсіон-ЮA” (Pension-UA), яке, за матеріалами справи, підібрав саме “Центр”.

У договорі з ТОВ “Пенсіон-ЮA” було передбачено, що пенсіонерка отримуватиме 900 грн щомісяця та оплату 50% комунальних послуг. Юрист, який представляє її інтереси, стверджував, що такі умови не відповідають принципам справедливості та є невигідними, оскільки 900 грн на місяць навіть не дорівнювали 50% прожиткового мінімуму на одну особу станом на травень 2020 року. Крім того, позивачка була людиною похилого віку, невиліковно хворою, у лютому 2020 року перенесла інсульт і на момент підписання договору перебувала під наглядом невролога після інсульту. Також, за твердженням її представників, через наявні захворювання вона не могла повною мірою розуміти значення своїх дій, об’єктивне співвідношення прав і обов’язків сторін та невигідність умов договору.

Попри ці доводи, суд першої інстанції, а потім і Харківський апеляційний суд відмовилися розривати договір. З формального погляду суд підтвердив законність укладеної угоди, хоча з моральної точки зору, як зазначає портал, пропозиція 900 грн на місяць за квартиру важко хворій жінці після інсульту виглядає сумнівно. Водночас ще більш показовим називають інше: саме ТОВ “Пенсіон-ЮA”, якому “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів” допомагає підбирати житло, виявляється пов’язаним із тим, кого в матеріалі названо “благодійником” українських пенсіонерок.

Ще один приклад — позов мешканця Полтави Юрія Лебеденка. У 2019 році він уклав із ТОВ “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів” договір на “юридичні та інформаційні послуги”, який фактично передбачав допомогу у підборі та укладенні договору довічного утримання. Згідно з його умовами чоловік мав отримати 30 тис. грн одноразово, 750 грн щомісяця та оплату комунальних послуг. Однак ті самі 30 тис. грн він повинен був передати ТОВ “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів” як оплату за надані послуги.

У 2021 році Юрій Лебеденко звернувся до суду з вимогою розірвати договір, але безуспішно. Спочатку районний суд, а згодом у квітні 2024 року і Полтавський апеляційний суд відмовили йому у задоволенні позову. Таким чином, як підсумовує портал, чоловік фактично відчужив житло за 750 грн на місяць і “комуналку”, оскільки одноразові 30 тис. грн пішли ТОВ “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів”. У цьому судовому процесі співвласник компанії Богдан Мазур виступав свідком.

Згідно з даними YouControl, ТОВ “Пенсіон-ЮA” було співзасновником агентства нерухомості ТОВ “Рента-капітал”, яке вже згадувалося раніше. Це має значення з огляду на твердження журналістського розслідування 2011 року, де Михайло Вулах говорив від імені і “Центру допомоги та соціального захисту пенсіонерів”, і “Рента-капітал”, називаючи їх “одною структурою”. Підстави для цього, як випливає з даних аналітичної системи, у нього були.

YouControl вказує, що ТОВ “Рента-капітал” належить Михайлу Вулаху та Богдану Мазуру в рівних частках по 50%. Статутний фонд компанії становить 20 тис. грн, а її основний вид діяльності — “агентство нерухомості”. Інакше кажучи, за логікою матеріалу, виступаючи нібито від імені пенсіонера, “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів” Михайла Вулаха та Богдана Мазура укладав договори довічного утримання із пов’язаною структурою — ТОВ “Рента-капітал”, яке згодом могло продавати таку нерухомість за ціною значно нижчою за ринкову. Як приклад наводиться 10 800 грн. на рік довічного утримання господині квартири в Ленінському районі Харкова.

Портал також стверджує, що отримав доступ до закритого чату ТОВ “Рента-капітал”, де покупцям пропонують квартири нібито з великими знижками. На користь того, що це саме чат “Рента-капітал”, автори наводять символіку, яка є на сайті компанії, а також назву чату — “Квартири з орендарями”. У цьому чаті, за їхніми словами, розміщуються оголошення з указанням ринкової ціни, сум, потрібних для виконання умов договору довічного утримання, характеристик житла, а також даних про власника — його вік, хвороби та наявність родичів.

Серед прикладів називають 3-кімнатну квартиру в Дніпрі: при ринковій ціні 33 тис. дол. її пропонують за 16 тис. дол. Власниця при цьому має доньку і онуків, але стосунки з ними погані. Ще один варіант — “однушка” у столиці. Якщо її ринкова ціна становить 55 тис. дол., то в чаті її пропонують за 27 500, а щомісячні витрати складають 3500 грн самотній 78-річній бабусі плюс комунальні послуги — 1500 грн влітку та 2800 взимку. Також згадується “двушка” у Полтаві, яку оцінюють у 12 тис. дол., тобто у 2,5 рази дешевше за ринок, із щомісячною виплатою 1800 грн 71-літньому дідусеві та оплатою комунальних послуг у розмірі 1500 грн влітку та 2800 грн. взимку. Про його сина, як зазначено, нічого не відомо вже 30 років.

Автори матеріалу наводять і розрахунок на прикладі квартири в Дніпрі, яка належить 87-річній пенсіонерці. У такому випадку покупець має сплатити 16 тис. дол. за житло, 30 тис. грн на рік, тобто близько 700 дол., самій власниці, а також ще близько 30 тис. за комунальні послуги, що також становить приблизно 700 дол. Отже, загальні стартові витрати — 16 тис. дол. за квартиру та близько 1500 дол. на рік на подальші виплати. Якщо договір виконувати чесно і без порушень, знадобиться 10 років, аби витрати інвестора зрівнялися з озвученою ринковою ціною 33 тис. дол. Однак, зважаючи на 87-річний вік власниці, такий сценарій названо малоймовірним, а сама квартира через 10 років, імовірно, коштуватиме значно дорожче. Не дивно, як підкреслює портал, що під усіма трьома оголошеннями стояла позначка “інвестора знайдено”.

У підсумку така угода виглядає безпрограшною для покупця, але вкрай сумнівною з моральної точки зору, оскільки фактично базується на заробітку на самотніх пенсіонерах. Вони передають свої квартири тим, хто позиціонує себе як їхніх “благодійників”, а згодом житло перепродається. При цьому невідомо, чи справді самі пенсіонери отримують кошти з озвучених сум, чи більшість грошей забирає ТОВ “Рента-капітал”, а, наприклад, власниця 3-кімнатної квартири в Дніпрі отримує лише 30 тис. грн на рік.

Початок цієї “благодійності”, як зазначається у матеріалі, виглядає просто: реклама безкоштовної допомоги пенсіонерам від “юриста пенсіонерів” Михайла Вулаха. При цьому у Реєстрі адвокатів Михайла Миколайовича Вулаха не зареєстровано. Автори вважають, що така реклама разом із назвою ТОВ — “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів” — є зручним інструментом для пошуку самотніх літніх людей, які потребують допомоги, та їх переконання укласти договір довічного найму.

Далі портал звертається до біографії власників цієї структури. На сайті “Центру допомоги та соціального захисту пенсіонерів” Михайло Вулах пише, що після створення Центру у 2007 році почав допомагати пенсіонерам. Водночас там не згадується його політична кар’єра, яка виявилася невдалою, але амбітною. Зокрема, 25 травня 2008 року Михайло Вулах балотувався на посаду міського голови Києва як самовисуванець і набрав 187 голосів. Хоча він ішов самостійно, водночас був членом Народної партії України, яку очолював двічі спікер парламенту Володимир Литвин.

Крім того, до ліквідації у березні 2021 року Михайло Вулах вважався керівником Подільської районної організації “Народної партії” у місті Києві. Згодом, на позачергових виборах народних депутатів 15 грудня 2013 року, він уже представляв іншу політичну силу. Центральна виборча комісія зареєструвала його кандидатом у мажоритарному округу №223 у Києві, де він ішов як член партії “Молодь до влади”, зареєстрованої у 2010 році. На тих виборах одним зі спостерігачів від цієї партії у 223-му окрузі був Богдан Валерійович Мазур — власник 50% частки в ТОВ “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів”, ТОВ “Рента-капітал” та ряді інших комерційних структур разом із Михайлом Вулахом. Однак вибори Михайло Вулах програв.

Щодо діяльності компаній, портал зазначає, що офіційних претензій у правоохоронців до ТОВ “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів” та ТОВ “Рента-капітал” немає, хоча обидві структури згадуються у низці сумнівних кримінальних справ. Так, одна зі столичних квартир належить ТОВ “Рента-капітал”, а раніше нею за допомогою підроблених документів заволоділа група осіб. Адвокат компанії наполягав у суді, що фірма є сумлінним покупцем, однак арешт з квартири знято не було.

ТОВ “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів” згадувалося і в кримінальному провадженні №32018100060000074 від 25 червня 2018 року. Втім, безпосередніх претензій до компанії слідство не висувало. Правоохоронці лише намагалися отримати копію особової справи одного зі співробітників, який виявився серед тих, хто перераховував гроші на банківські рахунки підозрюваного в ухиленні від податків. За офіційного доходу у 2008-2016 роках у розмірі 208 тис. грн ця особа отримала на рахунки понад 20 млн грн. У матеріалі пояснюється, що йдеться про так званого “дропа”, через якого виводять у тінь кошти, одержані незаконно або приховані від оподаткування. Саме через діяльність таких осіб, як зазначає портал, українці останні два роки відчувають на собі “принади” обмежень на карткові перекази.

Після цього автори ставлять питання про податки, якщо діяльність ТОВ “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів” та ТОВ “Рента-капітал” де-юре є законною. За офіційними даними, ТОВ “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів” є збитковим. Попри зростання доходу у 2024 році, при виручці 1 млн 938 тис. грн компанія показала збиток у 3000 грн. У 2023 році, коли дохід становив 1 млн 672 тис. грн, чистий прибуток дорівнював 409 тис. грн.

Ще більше запитань, на думку порталу, виникає щодо ТОВ “Рента-капітал”. Якщо компанія дійсно продає у своєму закритому чаті квартири за майбутніми договорами довічного утримання, обсяги її доходів мають бути значними. Продаж лише 3-х квартир із цього чату, за наведеними розрахунками, повинен дати 55 500 дол., що при курсі 43,4 грн становить близько 2,4 млн грн. За місяць у згаданому Telegram-каналі, як стверджується, виставляють 6-8 квартир, що попередньо може приносити понад 5 млн грн на місяць. Водночас увесь дохід компанії за 2024 рік задекларований на рівні 2 млн 345 тис. грн, із яких 937 тис. — це чистий прибуток.

Така активна торгівля квартирами в чаті, а також згадка ТОВ “Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів” у справі про відмивання грошей і ухилення від податків за участю “дропів”, на думку авторів, може свідчити про приховування частини прибутку для мінімізації податкових зобов’язань.

Як майно одеського депутата Матвєєва зникло перед екстрадицією

Оприлюднено автором

Журналісти «Антикорупційного виміру» повідомили, що депутата Одеської міськради від партії «Довіряй ділам» Олександра Матвєєва підозрюють в організації схеми на 11 млн грн. Поки правоохоронці готують його екстрадицію, задеклароване майно депутата різко скоротилося.

За даними слідства, Матвєєв, який входив до постійної комісії Одеської міськради з комунальної власності, організував схему незаконного збагачення через реєстрацію права власності на нерухомість, що прямо або опосередковано належала територіальним громадам. До реалізації плану він залучив знайомого адвоката та виконавців із кола довірених осіб.

Спільники шукали комунальні приміщення на першому та другому поверхах у центрі Одеси, орендували їх через підконтрольні громадські організації та підприємства, а потім викуповували на неконкурентній основі. Далі площу вже викуплених об’єктів збільшували за рахунок горищ і підвалів, а на підставі сфальсифікованих документів реєстрували право власності на підставних осіб. Частину незаконно отриманих нежитлових приміщень переобладнали в житлові квартири та продавали людям, які нічого не підозрювали.

У червні 2024 року Матвєєв виїхав за кордон. Одразу після цього його дружина Тетяна подала на розлучення та поділ майна. Суд визнав за нею три квартири, офіс-магазин, два паркомісця, дачний будинок, автомобіль Toyota Land Cruiser 2018 року випуску та іншу нерухомість.

Це не перше розлучення цієї пари. У серпні 2017 року вони вже розривали шлюб після запровадження обов’язкових електронних декларацій у 2016 році, однак надалі публікували спільні фото з подорожей і згодом знову одружилися.

Порівняння останньої декларації депутата з попередніми показує різку зміну його майнового стану.

У 2023 році вказувалися: квартира в Одесі площею 50 кв. м, житловий будинок 185 кв. м, земельна ділянка 175 кв. м, квартира майже 160 кв. м, нежитлове приміщення, два гаражі, офіс-магазин, домоволодіння та земельна ділянка в Іспанії, придбана у 2021 році за 40 млн грн.

У 2025 році майже нічого не залишилося: із заощаджень задекларовано 20 тис. євро готівкою та трохи більше 700 євро на рахунку, доходи відсутні, а квартира в Одесі на 50 кв. м зникла з декларації.

Влітку 2025 року Матвєєва затримали в ЄС, ймовірно в Греції. Прокуратура намагається повернути його в Україну. Водночас експерти застерігають: навіть у разі обвинувального вироку конфіскувати майже нічого, адже майно завчасно перейшло до родичів.

Автор: Ганна Кислякова, «Наші гроші»

У США представили MAMDANI Act: республіканці ініціюють депортацію мігрантів за радикальні доктрини

Оприлюднено автором

Республіканець від штату Техас, член Палати представників США Чіп Рой представив імміграційний законопроєкт MAMDANI Act, назва якого відсилає до мера Нью-Йорка Зохрана Мамдані.

Документ пропонує дозволити депортацію, позбавлення громадянства та відмову у в’їзді будь-якому мігранту, який поділяє ідеї соціалістичних, комуністичних, китайських комуністичних, марксистських чи ісламських фундаменталістських доктрин. За словами Роя, законопроєкт спрямований на «червоно-зелений альянс» і дає нові інструменти для боротьби з марксистським та ісламістським наступом, який спустошив Європу і тепер дійшов до кордонів США, особливо до його рідного штату Техас.

Нічний дим над Сирцем: як завод «АДМ» роками лишається в роботі попри скарги, перевірки й суди

Оприлюднено автором

Попри кримінальну справу, завод «АДМ» у Києві продовжує працювати, а мешканці Сирця, Куренівки, Нивок і Почайни вже третій рік скаржаться на їдкий дим уночі. У соцмережах люди повідомляють про сморід від спалювання різних типів брухту, зокрема алюмінієвих дротів, пивних банок, державних номерів, плат для електротехніки, уламків військової техніки та металопластикових вікон.

Із початку повномасштабного вторгнення кияни почали фіксувати особливо ядучий дим переважно вночі від підприємства на вулиці Сирецькій, 33. Офіційно «АДМ», що працює понад 20 років, є виробником алюмінієвих сплавів. Водночас місцеві мешканці стверджують, що в останні три роки завод змінив профіль і почав плавити металевий брухт, завдаючи шкоди довкіллю. Боротьба за закриття або перенесення виробництва за межі міста триває стільки ж, але без результату.

Нещодавно Нацполіція офіційно повідомила про підозру Анатолію Афійчуку — керівнику і власнику підприємства, яке працює у сфері поводження з відходами, виробництва алюмінію, лиття кольорових металів і механічної обробки металевих виробів. За описом локації, напрямів діяльності та історії перевірок ідеться саме про завод «АДМ» на Сирецькій.

За даними правоохоронців, оперативники управління стратегічних розслідувань у місті Києві та слідчі Подільського управління поліції встановили грубі порушення екологічного законодавства і вимог дозволу на викиди. До досудового розслідування залучали спеціалістів екологічної інспекції, які відібрали проби повітря і провели лабораторні дослідження. Отримані показники значно перевищували норми: оксид вуглецю — більш ніж у 10 разів (при нормі 0,2573 показник становив 2,789–9,554 г/с), діоксид сірки — майже у 20 разів (0,485347 г/с при нормі 0,0246).

Втручання поліції дало мешканцям надію, але без ейфорії. На підприємстві відмовилися коментувати, чи працює завод зараз, а Анатолій Афійчук був недоступний для розмови. Раніше він публічно спілкувався з громадою, називав протести замовними, а перевірки — незаконними.

Колишній очільник департаменту захисту довкілля і адаптації до змін клімату КМДА Олександр Возний заявив, що директор заводу «АДМ» особисто погрожував йому фізичною розправою у 2024 році, коли управління зайнялося цим питанням. У 2025 році в Київській області сталася пожежа на підприємстві, пов’язаному з родиною Возного, а за кілька місяців його звільнили з посади керівника екологічного департаменту КМДА. Водночас сам Возний не пов’язує ці події з протистоянням із «АДМ».

Саме Олександр Возний свого часу видав ТОВ «АДМ» дозволи на викиди як підприємству третьої групи. Для такої групи дозвіл видає місцевий орган влади, і він є необмеженим. До третьої групи належать невеликі підприємства без значної шкоди довкіллю. Возний пояснював, що реєстрація відбувається шляхом декларації і без його права на перевірки. Водночас, за даними реєстрів, у 2021 році завод уже мав ліцензії на вироблення агломерату, коксу, розплав металів тощо. Також у 2024 році сам Возний отримував від поліції підозру у справі про схему з отриманням безкоштовних дозволів на викиди забруднювальних речовин.

Факт наявності печей і плавлення металів не заперечується, але оцінки діяльності різняться. Анатолій Афійчук заявляє, що підприємство виробляє алюмінієві сплави. Місцеві мешканці й активісти наполягають, що завод спалює брухт, а викиди найінтенсивніші вночі, зокрема під час комендантської години. Петиція про винесення «АДМ» з Києва набрала необхідну кількість голосів ще у 2024 році.

Люди, які живуть поруч, пов’язують появу нічних викидів і смороду саме з 2022 роком — періодом повномасштабного вторгнення і мораторію на планові перевірки підприємств. За аналізом інформаційної системи YouControl, у цей самий період «АДМ» збільшив доходи у 2,5 раза — з 367 млн грн за 2021 рік до 850 млн грн за 2025-й, а чистий прибуток — у вісім разів: з 2,9 млн грн у 2021-му до 23 млн у 2025-му.

Анатолій Афійчук обґрунтовує доцільність роботи заводу в столиці податками під час війни та робочими місцями. Паралельно підприємство системно працює в судах і оскаржує дії органів влади щодо обмеження роботи.

У серпні 2024 року Державна екологічна інспекція Столичного округу в межах слідчих дій кримінального провадження відібрала проби викидів на території «АДМ» — вони перевищили показники, встановлені дозволом. Це стало підставою для припинення дозволу на викиди: відповідне розпорядження КМВА видала в жовтні 2024 року, а профільний департамент КМДА повідомив підприємство про скасування. У відповідь «АДМ» самостійно отримав через «Дію» декларацію про провадження господарської діяльності, що є законним під час воєнного стану, як пояснили у департаменті КМДА.

Пізніше, у листопаді 2025 року, вже нове керівництво департаменту захисту довкілля звернулося до Мінцифри з проханням анулювати декларацію ТОВ «АДМ». У міністерстві відповіли, що ануляція декларації не належить до їхньої компетенції.

У судах ситуація також склалася на користь підприємства. «АДМ» позивався до ДЕІ Столичного округу та КМДА з вимогою скасувати припис ДЕІ про зупинення дії дозволу, і Київський окружний адмінсуд позов задовольнив. Держоргани подали апеляцію, але в червні 2025 року Шостий апеляційний адмінсуд залишив їхні скарги без задоволення. У січні 2026 року Верховний Суд відкрив провадження за позовом «АДМ» до ДЕІ та КМДА про визнання припису протиправним.

У профільному департаменті КМДА зазначили, що ТОВ «АДМ» не зверталося по новий дозвіл на викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Щодо петиції про винесення заводу повідомили, що план заходів розроблений і затверджений ще у 2024 році.

Активна учасниця протестів, мешканка Сирця пані Тетяна, розповіла, що після вручення підозри поліції завод димів ще тиждень, а згодом стало легше. Водночас, за її словами, підозра не означає закриття виробництва, тому мешканці збирають гроші на юриста, щоб відстоювати право на чисте повітря і винесення підприємства за межі Києва.

Фінансові досягнення мерів Одеської області: хто на вершині рейтингу?

Оприлюднено автором

Мер Ізмаїла Андрій Абрамченко став беззаперечним лідером за задекларованими доходами за 2025 рік серед міських голів Одеської області. Щороку Центр публічних розслідувань складає рейтинг декларацій керівників великих міст та райцентрів Півдня, щоб порівняти не лише доходи, а й структуру статків, включаючи заощадження, нерухомість, транспорт та загальний дохід родини. У 2025 році загальний дохід родини Абрамченка досяг 10,9 мільйона гривень, з яких власний дохід мера склав 1,3 мільйона гривень. Основними джерелами доходу стали заробітна плата та прибуток від продажу “зеленої” електроенергії, тоді як значну частину забезпечив бізнес дружини, що приніс 6,1 мільйона гривень. Для порівняння, у 2024 році родина заробила близько 9,1 мільйона гривень, з яких 8,3 мільйона гривень належали дружині.

На другому місці опинився мер Подільська Олег Албанський з родинним доходом у 6,1 мільйона гривень. Його особистий дохід склав 2,9 мільйона гривень, з яких понад 2 мільйона гривень він отримав від продажу двох автомобілів. Дружина Олександра задекларувала 3,1 мільйона гривень. У 2024 році родинний дохід був удвічі меншим – близько 4 мільйонів гривень (1,2 мільйона гривень у мера та 2,8 мільйона гривень у дружини). До групи з доходами понад 2 мільйона гривень також входить в.о. мера Одеси Ігор Коваль, який задекларував 2,2 мільйона гривень. З цієї суми 1,8 мільйона гривень становила заробітна плата та пенсія посадовця, а решта – заробітна плата дружини Наталії. У 2024 році Коваль отримав 1,4 мільйона гривень доходу.

Дохід ексмера Одеси Геннадія Труханова склав 2,1 мільйона гривень, що включає доходи разом з матір’ю Марією. При цьому власний дохід Труханова становив 2,0 мільйона гривень. У 2024 році загальний родинний дохід залишався на схожому рівні і складав близько 1,4 мільйона гривень разом із доходами матері.

Середній сегмент формують посадовці з доходами близько 1,7–2,0 мільйона гривень. Серед них в.о. мера Білгород-Дністровського Олександр Скалозуб, який задекларував 2,0 мільйона гривень (1,2 мільйона гривень – його зарплата). У 2024 році він отримав лише 936 тисяч гривень і зазначив, що живе на одну зарплату. Мер Чорноморська Василь Гуляєв задекларував 1,8 мільйона гривень. У 2024 році його родинний дохід був значно вищим – близько 4,9 мільйона гривень, значну частину з яких забезпечувала дружина. Мер Роздільної Валерій Шовкалюк також показав зростання з доходом у 1,8 мільйона гривень, тоді як у 2024 році його власні доходи становили трохи більше 900 тисяч гривень, а додатковий внесок у родинний бюджет забезпечували зарплата і пенсія дружини. Подібні показники має і мер Південного Володимир Новацький з доходом у 1,7 мільйона гривень. У 2024 році він декларував трохи більше 1 мільйона гривень зарплати плюс пенсію та незначні відсотки з банку.

В нижній частині рейтингу знаходяться мери Березівки та Болграда. Валерій Григораш задекларував 1,3 мільйона гривень родинного доходу, тоді як у 2024 році його власні доходи становили близько 926 тисяч гривень, а дохід дружини майже не впливав на загальну суму. Найменший дохід серед проаналізованих – у мера Болграда Сергія Димитрієва: 0,9 мільйона гривень. Його ситуація практично не змінюється – і у 2024 році він декларував лише заробітну плату (близько 720 тисяч гривень) і не вказував членів родини.

Злочинна схема фейкового обмінника у Львові

Оприлюднено автором

Галицький районний суд міста Львова виніс вирок Альоні Вороновій, яка разом зі спільниками організувала фейковий пункт обміну валют у центрі міста. Схема була класичною: вигідний курс, оренда приміщення на кілька днів і втеча з грошима через запасний вихід. Про це повідомляє телеграм-канал “Судом по схемах”. Подія сталася у листопаді 2021 року, і схема була ретельно продумана. Спільники Воронової знайшли клієнта, який хотів обміняти велику суму доларів на гривні за курсом, вищим за офіційний. Для цього було орендовано приміщення на вулиці Під Дубом, 8 у Львові, яке замаскували під офіс автолізингу, але всередині облаштували як звичайний пункт обміну. 29 листопада 2021 року потерпілий прийшов до “каси”, де його зустріла Альона Воронова, що виконувала роль касирки. Чоловік передав їй 20 000 доларів США. Воронова, демонструючи “добросовісність”, повернула йому 1 000 доларів решти, оскільки домовлялися про обмін 19 тисяч, і пішла, нібито, перераховувати гроші та готувати гривню. Замість цього вона вийшла через підготовлений аварійний вихід і зникла разом із грошима. За курсом НБУ на той момент, збитки склали понад 514 тисяч гривень. Судовий розгляд тривав кілька років, і під час фінальних засідань у березні-квітні 2026 року Воронова визнала свою провину. Щоб уникнути реального покарання, вона уклала мирову угоду з потерпілим, передавши йому квартиру для повного відшкодування збитків. Також вона перерахувала 80 000 гривень на потреби Збройних Сил України як доказ “щирого каяття”. Суддя Галицького районного суду визнав Воронову винною у шахрайстві у великих розмірах та присудив їй 4 роки позбавлення волі, які були замінені на 2 роки іспитового строку. Обвинувачена була звільнена з-під варти в залі суду. Ця справа є класичним прикладом схеми “одноразового офісу”. Щоб не стати жертвою фейкового обмінника, варто дотримуватися кількох порад: уникайте “надто вигідних” курсів, перевіряйте ліцензію, звертайте увагу на приміщення, та користуйтеся офіційними банками для обміну великих сум.

Уроки безпеки: трагедія в київському гуртожитку під час війни

Оприлюднено автором

У 2024 році в Києві стався інцидент, який кардинально змінив уявлення про безпеку в навчальних закладах під час повномасштабної війни. Голова Департаменту освіти і науки КМДА Олена Фіданян розповіла про цей випадок на фоні нових тривог, адже гуртожитки столиці неодноразово ставали мішенню для ворожих обстрілів. Як повідомляє Інформатор, кілька студентів гуртожитку професійного навчального закладу проігнорували вказівку викладача сховатися під час тривоги. Після вибуху в сусідній будівлі вони кинулися до укриття босоніж, проходячи коридором, посипаним уламками скла. На фотографії з місця події видно кров від порізів на їхніх ногах.

Олена Фіданян у своєму пості на Facebook описала деталі інциденту, приєднуючись до обговорення викликів воєнного часу та реформ в освіті, зокрема щодо гуртожитків для старшокласників профільних ліцеїв. Ранковий обстріл застав учнів уві сні. Педагог, який чергував, обійшов усі кімнати, і більшість учнів одразу побігли до укриття. Проте в одній кімнаті підлітки проігнорували прохання адміністрації і навіть грубо вказали викладачеві «на двері», відмовившись піднятися.

Вихователь намагався переконати хлопців, але врешті-решт сам кинувся до укриття останнім. Невдовзі пролунав вибух: ворожий снаряд влучив у сусідню нежилу будівлю, де загинула людина. У сховищі гуртожитку вже були всі мешканці, окрім хлопців із проблемної кімнати. Вони прибігли лише після вибуху, коли вікна в їхній кімнаті розбилися, і уламки посипалися всередину. Хлопці, звалившись з ліжок, не встигли взутися і, не відчуваючи болю, мчали босоніж коридором, встеленим склом, — зазначає Олена Фіданян.

Наслідки цього жахливого «уроку» виявилися болючими для всіх. Підлітки отримали глибокі порізи на стопах, які залишать шрами на все життя. Педагоги та адміністрація, за словами Фіданян, отримали душевні травми. Після відбою тривоги весь персонал, розкиданий містом, підтримував зв’язок з учнями, а потім повернувся до закладу, щоб допомогти зібрати речі і супроводжувати кожного додому, оскільки гуртожиток тимчасово не функціонував.

Окрім емоційної травми, педагогів спіткали й юридичні проблеми. Директорка, яка о 5-й ранку ще була вдома, вихователь та адміністрація писали пояснювальні до різних інстанцій. Їм довелося пройти «розмови-допити» з поліцією. Фіданян підкреслює, що педагоги відповідають за життя і здоров’я своїх підопічних, навіть якщо ті не слухаються і проявляють неповагу. Стан вихователя після події вона описує з болем: розпач, мовчання і тремтіння рук від жаху.

Фіданян також згадує матерів цих хлопців — вони дізналися про обстріл із новин, і уявити їхні почуття неможливо. Цей випадок вона використовує як аргумент у дебатах про освітні реформи під час війни: будь-які нововведення щодо закладів і гуртожитків повинні враховувати сувору реальність. “Це реалії війни, які ми, дорослі, маємо враховувати під час реформ. Бо наші помилки сьогодні можуть коштувати життя”, — підсумовує Фіданян.

Тендер на укриття для дітей у Старому Салтові: суперечності та факти

Оприлюднено автором

5 березня Департамент капітального будівництва Харківської ОДА уклав угоду з ТОВ «Слобожанська будівельна компанія «Саргон» на будівництво укриття для дитячого садка в смт Старий Салтів на суму 132,03 млн грн, про що повідомляється в системі «Прозорро». Начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов у своєму інтерв’ю «Думці» висловив незгоду з цим проєктом, зазначивши, що вважає його недоцільним: «…Якщо говорити про дитячий садок, ми знаємо цю ситуацію. Громади подають проєкти самостійно, і ми можемо лише рекомендувати або відмовити на фінальному етапі. Я особисто буду інформувати міністерство про нашу позицію проти реалізації цього проєкту, принаймні на даний момент». Незважаючи на це, його підлеглі продовжили змагання за цей тендер. До кінця 2027 року планується збудувати укриття на 155 осіб для дитсадка «Барвінок-100» на вулиці Садовій, 87-А у смт Старий Салтів, що розташоване всього за 17 км від кордону з Росією та за 45 км від Харкова. За даними «Харківського антикорупційного центру», у селищі на початку лютого проживало лише 13 дітей дошкільного віку. Будівництво передбачає створення одноповерхової заглибленої споруди протирадіаційного укриття, встановлення навісу для дизель-генератора, облаштування спортивних та господарських майданчиків, оновлення ігрових зон для дітей, озеленення та освітлення території. Також заплановані пандуси для осіб з обмеженими можливостями. Проєкт замовлено ТОВ «Пром-Будконструкція», а позитивний експертний висновок надано ТОВ «УК Експертиза». Закупівлю здійснено відповідно до правил за кошти Ukraine Facility, а ціна договору є динамічною. У підсумковій відомості ресурсів передбачено 7,87 млн грн на бетон В30 (М400) за ціною 5 820 грн/куб.м. Водночас, за даними «Заводу Харківські Будматеріали», такий бетон можна придбати за 4 100–4 220 грн/куб. м, що є на 20-28% дешевше. Арматуру класу А400С, діаметром 12 мм, замовили по 45 720 грн/т, тоді як компанія Iron World пропонує її за 34 675 грн/т, що на 24% дешевше. Агентство відновлення у березні-квітні замовляло арматуру 28-32 мм по 32 700 грн/т. Суміш Mapegrout 450 Thixo замовили за 80 грн/кг, тоді як менеджер RestAuto підтвердив, що актуальна ціна становить 61 грн/кг, що на 24% дешевше. У кошторис на 13,42 млн грн також включено різні просторові каркаси ПКП1, ПКП2, ПКФ1 та ПКФ2 за однаковою ціною 111 600 грн/т, але цін на них у відкритих джерелах не знайдено. Лише на перевірених позиціях ймовірна переплата може перевищувати два мільйони гривень. Конкурентом на тендері було ТОВ «Житлобуд-3». Для участі у закупівлі вимагали попереднього ознайомлення з проєктною документацією, що дозволяло визначити обсяги робіт і підготувати пропозицію. Це можна було зробити лише особисто через представника, формально без ідентифікації назви компанії, але фактично з паспортом і дипломом про вищу будівельну освіту. Ознайомлення потрібно було підтвердити актом із підписом представника замовника, копію якого слід було додати до тендерної пропозиції. Головний інженер ТОВ «Слобожанська будівельна компанія «Саргон» Максим Губський ознайомився з документацією, а акт підписав начальник управління організації будівництва Департаменту капітального будівництва ХОДА Дмитро Руссу. Департамент капітального будівництва Харківської ОДА очолює Ігор Лялюк. ТОВ «Слобожанська будівельна компанія «Саргон» було засновано у 2021 році в Харкові. Засновником є Ігор Купровський, а директором – Андрій Дмитренко. Купровський також керує і є співвласником ТОВ «Будівельно-торгівельний будинок Кайлас» та ТОВ «Буд-Вектор». Варто зазначити, що саме компанія «Саргон» займалася відновленням Старосалтівського ліцею після окупації у 2022 році. Будівельні роботи ще не були завершені, коли у квітні 2025 року відбувся обстріл. Після цього Харківська ОДА замовила будівництво укриття для ліцею за 145 млн грн за завищеними цінами. Компанія також фігурує у великій кримінальній справі про розкрадання бюджетних коштів на фортифікаційних спорудах у Харківській та Донецькій областях у 2023-2024 роках. З 2023 року ТОВ «Слобожанська будівельна компанія «Саргон» отримала підрядів на 2,24 млрд грн, найбільше з яких у КП «Харківські теплові мережі».

Нічна атака на Одесу: наслідки та реакція

Оприлюднено автором

У ніч на суботу російські війська здійснили нову масовану атаку на Одесу. Ворог запустив близько 15 безпілотників типу “шахед” у напрямку міста, що призвело до серії вибухів. Внаслідок цього постраждали десятки житлових будинків, гуртожиток, дитячий садок та інші об’єкти цивільної інфраструктури. Про це повідомив Сергій Лисак, начальник Одеської міської військової адміністрації. За попередніми даними, загинуло двоє людей, також є поранені серед цивільного населення. “Ця ніч під ударами ворога принесла Одесі трагічні наслідки. Внаслідок влучання в житловий сектор загинуло двоє осіб. Мої щирі співчуття родичам та близьким. Ще двоє постраждалих перебувають у лікарні, де отримують необхідну медичну допомогу”, – зазначив Лисак. Він також повідомив про значні пошкодження цивільної інфраструктури: десятки приватних і багатоквартирних будинків, гуртожиток, а також дитячий садок. Вікна в будинках вибито, пошкоджені дахи та фасади, а також заклади харчування. Об’єкти інфраструктури також зазнали удару. “З ранку на всіх локаціях працюють комунальні служби. Фахівці закривають вибиті вікна, ремонтують покрівлі та прибирають території від уламків. Розгорнуто мобільний оперативний штаб, де представники районної адміністрації надають допомогу постраждалим мешканцям у оформленні документів для отримання допомоги з міського бюджету та компенсацій за програмою “єВідновлення”. Роботи тривають”, – додав Лисак. Вночі він також повідомляв про влучання в приватний будинок в одному з районів та про те, що через ворожу атаку спалахнув ще один житловий будинок і дах гуртожитку. Одеська ОВА інформувала, що повітряну тривогу в Одеському районі оголошували двічі – о 00:20 та о 01:05. Моніторингові канали повідомляли про 15 безпілотників, які летіли для атаки на Одесу. Після вибухів у деяких районах міста спостерігалися перебої зі світлом, про що повідомляли в місцевих пабліках.