На фронті загинув ще один захисник з Тернопільщини – морський піхотинець Петро Герасимишин. Його життя обірвалося на Херсонщині. Прощання з Героєм відбудеться 3 квітня на його батьківщині. Інформацію про втрату підтвердив міський голова Збаража Роман Полікровський. “З глибоким сумом повідомляємо, що на фронті загинув наш земляк, морський піхотинець Петро Герасимишин, 1975 року народження, з села Чорний Ліс. Це сталося поблизу населеного пункту Комишани в Херсонській області. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким. Нехай Господь допоможе зцілити душевні рани від цієї непоправної втрати”, – написав мер Збаража. 2 квітня, вдень, скорботний кортеж з тілом Героя зустріли у Збаражі. Містяни провели спільну молитву за загиблого воїна у Сквері Героїв. Після цього кортеж ненадовго зупинився біля будинку, де жив захисник, а потім вирушив до Чорного Лісу, де Петро проживав останні роки. Похорон воїна заплановано на п’ятницю, 3 квітня. Заупокійна служба відбудеться в церкві Усіх Святих на території села.
Архіви позначок: військовий
Зловживання іменем загиблого героя: як шахраї використали військового для фінансових махінацій
Схема, що призвела до фінансових махінацій на 16 мільйонів гривень, пов’язана із загиблим героєм з Курської області. Редакція «Судом по схемах» провела аналіз двох великих справ щодо ТОВ «ВОЛТ-ТЕК». Виявилося, що фірму-«одноденку» ймовірно зареєстрували на майбутнього солдата, щоб згодом зробити його «крайнім» у цій справі. Про це повідомляє проєкт «Судом по схемах», посилаючись на постанови Любомльського районного суду (справи № 163/2299/25 та № 163/392/26). Масштаби та схема діяльності ТОВ «ВОЛТ-ТЕК» були вражаючими: компанію зареєстрували наприкінці 2023 року, а вже в березні-квітні 2024 року вона почала активно імпортувати сотні автомобілів, використовуючи підроблені польські сертифікати EUR.1. Перший епізод включав 59 декларацій із збитками 3,36 млн грн, а другий — 187 декларацій із збитками 12,84 млн грн. Загалом бюджет недоотримав 16,2 мільйона гривень. Усі документи підписував Вікторський Сергій Леонідович. Трагічна хронологія подій свідчить, що Сергій Вікторський, можливо, навіть не здогадувався про масштаби оборудок, що проводилися від його імені. У березні-квітні 2024 року він значився директором під час піку імпорту авто. 25 вересня 2024 року Сергій загинув у бою поблизу н.п. Веселе Курської області. З вересня 2025 по березень 2026 року митниця проводила перевірки, складала протоколи та подавала до суду на Вікторського. 4 грудня 2025 року суддя Гайдук А.Л. визнав загиблого Вікторського винним у першій справі, стверджуючи, що чоловік «належним чином повідомлений електронною поштою». 12 грудня 2025 року, через 15 місяців після загибелі, тіло героя повернули додому і поховали. 26 березня 2026 року суддя Павлусь О.С. закрив другу справу на 12,8 млн грн, оскільки отримав офіційний акт про смерть. Аналіз «Судом по схемах» вказує на те, що Сергія Вікторського, ймовірно, використали як підставну особу. Фірма була створена під конкретний масовий імпорт товару, а після реалізації товару директор пішов на фронт, залишивши державі борги. Реальні бенефіціари «ВОЛТ-ТЕК» знали, що перевірка автентичності польських сертифікатів займе від 6 до 12 місяців, і на момент, коли митниця отримала відповідь про підробку документів, директора вже не було серед живих. Ця справа є прикладом того, як організатори «сірого» імпорту використовують статус військовослужбовців для прикриття фінансових злочинів. Сергій Вікторський виконав свій обов’язок перед Україною ціною власного життя, тоді як шахраї, які скористалися його іменем для крадіжки 16 мільйонів податків, залишилися поза межами правосуддя.
Трагічна втрата на Білоцерківщині: загинув захисник Юрій Поліщук
У Донецькій області, виконуючи бойове завдання, загинув воїн з Білоцерківського району Київщини Юрій Поліщук. Його серце зупинилося 21 квітня 2025 року. Про цю трагедію повідомила пресслужба Білоцерківської міської територіальної громади. Вічна пам’ять і слава Герою! “Білоцерківська громада отримала сумну звістку – загинув наш земляк, солдат Юрій Поліщук (1981 року народження)”, – йдеться у повідомленні. Захисник обіймав посаду водія механізованого взводу механізованого батальйону однієї з військових частин. На жаль, 21 квітня 2025 року він загинув у бою поблизу села Тарасівка Краматорського району Донецької області, виконуючи свій військовий обов’язок. Герой залишався вірним присязі та українському народу до останнього подиху. “Схилимо голови у скорботі… Співчуття рідним та близьким”, – зазначили в пресслужбі.
Втрата великого серця: пам’ять про Олександра Жукова
Олександр Жуков, відомий волонтер і боєць з Полтавщини, загинув у боях за Україну. З початку повномасштабного вторгнення він активно підтримував Сили оборони, а у 2025 році вирішив стати воїном. Останній бій Олександр провів 24 березня на Дніпропетровщині, де його чекали дружина та маленька донька. Про його загибель повідомив кременчуцький телеканал “Візит”, зазначивши, що рідні та друзі не могли повірити в цю важку втрату. Олександр, який народився 16 січня 1989 року і жив у Кременчуці, з початку війни активно займався волонтерством. За час війни він зумів зібрати понад 50 млн грн для Сил оборони. У квітні 2025 року він вступив до морської піхоти, щоб захищати свою країну до останнього. Речник Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Роман Істомін підтвердив, що матрос Жуков загинув 24 березня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі Тарасівки. Журналісти “Візиту” охарактеризували Олександра як “волонтера душею та воїна духом”. Його друзі та побратими в соцмережах згадують, як він завжди піклувався про інших, вірив у перемогу та ділився останнім. “Ти захоплювався легендарними постатями, але сам став справжньою легендою”, – пишуть вони. Ті, хто знав Олександра, вважають його загибель величезною втратою для родини та країни. “Він був воїном, чоловіком і батьком, який завжди допомагав іншим, навіть у важкі часи. Його донька ще не усвідомлює, ким був її тато, але точно знатиме, що він мав велике серце”, – зазначила Наталія Питинська. Дружина Олександра, Валерія, поділилася зворушливими повідомленнями, в яких висловила свій біль. “Коханий, цього року мав вийти фільм про твій волонтерський шлях. Ви зробили так багато для людей. Ти завжди боровся за правду і обіцяв жити заради нас. Чому ти так рано пішов?” – запитує вона. Валерія також згадала, як 20 березня Олександр ледь не загинув, а через чотири дні його янгол-охоронець відвернувся. “Я вірила, що ти виживеш, адже ти завжди знаходив сили боротися. Ти був прикладом для багатьох, найкращим батьком і чоловіком”, – додала вона.
Трагедія втрати: Андрій Редька загинув за Україну
Захисник України з Хмельниччини Андрій Редька загинув у бою 21 березня на Донеччині. Вдома його чекали троє дітей. Про цю трагедію повідомила Летичівська селищна об’єднана територіальна громада. Андрій Редька народився 26 вересня 1983 року на Тернопільщині. 14 років тому він разом із родиною переїхав до Летичева. Маючи досвід водія-далекобійника, працював на Летичівському комбікормовому заводі та в ТОВ «Термопласт». У громаді відзначили його як сумлінного, обов’язкового та відповідального працівника. З січня 2023 року Андрій служив у Збройних силах України, захищаючи Батьківщину на найгарячіших ділянках фронту. За вірність військовій присязі та сумлінне виконання бойових завдань його неодноразово відзначали командування. 21 березня під час бою з окупантами Андрій Редька героїчно загинув. Війна забрала у матері сина, у дружини чоловіка, у двох доньок і сина — турботливого батька. Для своїх бойових товаришів Андрій залишився вірним і надійним побратимом, який більше ніколи не повернеться. Товариський, привітний, працьовитий і добрий — таким він залишився в пам’яті всіх, хто знав його. 26 березня скорботний кортеж із тілом Героя зустріли на його малій батьківщині, де Андрія поховали на Алеї Героїв нового кладовища в Летичеві. Андрію Редьці назавжди 42 роки.
Трагедія на Закарпатті: Самогубство молодої дівчини після смерті коханого
18-річна дівчина із Закарпаття покінчила з життям, дізнавшись про загибель коханого на фронті. Дівчина, 20 років, наклала на себе руки. Ситуація викликала глибокий жаль у близьких. Раніше дівчина зустрічалася з хлопцем кілька років. Вона була успішною студенткою, займалася спортом та мала багато планів на майбутнє. Напад трагедії зумовився розірванням стосунків з коханим.
Зник з життя: Миколаївський захисник Андрій Білоус загинув на Донеччині
Військовослужбовець Андрій Білоус з Миколаївщини загинув, захищаючи Україну. Йому назавжди 23 роки.
Про це повідомили 5 березня у Доманівській селищній раді. Загибель військовослужбовця сталася 10 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання неподалік населеного пункту Шандриголове Донецької області.
«Кожна звістка про загибель наших воїнів — це нестерпний біль і важка втрата для України. Вічна пам’ять герою, який віддав найдорожче — своє життя — за свободу рідної землі», – йдеться у повідомленні.
Про час і місце поховання у громаді повідомлять пізніше.
Життя та героїзм: загинув молодий оператор дронів
У боях за Україну загинув 24-річний Володимир Муж з села Лещатів, Львівської області. Він був військовослужбовець у 423 окремому батальйоні безпілотних систем «Скіфські грифони» та займався операцією з дронами. Захисник залишився без батьків, бабусі, братів та сестер.
Героїчна втрата на Запоріжжі: загинув молодий оператор БПЛА
24 лютого 2026 року загинув Захисник з Дніпропетровської області, Максим Єльчанін. Він загинув під час бойових дій біля населеного пункту Різдвянка на Запорізькому напрямку. Воїну було 20 років.
Максим народився 16 травня 2005 року в селі Єлизаветівка, де він і провів своє дитинство та юність. Після закінчення школи, він вступив до Кам’янського вищого професійного училища.
Рідні описують Героя як людину з щедрим, щирим та доброзичливим характером. У своєму характері він поєднував юнацький запал, внутрішню силу та бунтівний дух.
Максим уклав контракт і приєднався до лав ЗСУ, де служив у складі Кодацької бригади на посаді оператора безпілотних літальних апаратів.
Вирок у справі про рейдерське захоплення КУА «АНТАРА»
16 лютого 2026 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив вирок у справі № 757/53741/25-к щодо спроби незаконного заволодіння 100% корпоративних прав ТОВ «Компанія з управління активами «АНТАРА».Головний обвинувачений у справі, військовослужбовець Сергій Віталійович Кемза, повністю визнав свою вину, уклав угоду зі слідством та зобов’язався видати спільників.Суть злочинуЯк встановлено матеріалами справи, у вересні 2023 року Сергій Кемза, діючи за попередньою змовою з групою осіб, намагався здійснити рейдерське захоплення ТОВ «КУА «АНТАРА». Для цього він підробив реєстраційні документи — заяви та акт прийняття-передання частки у статутному капіталі.Згідно з фальсифікованими документами, законні власники компанії нібито передавали Кемзі 100% статутного капіталу товариства (98% та 2% відповідно). Якби злочинний план було реалізовано, власникам компанії було б завдано збитків на суму понад 12 мільйонів гривень (12 039 000 грн).26 та 28 вересня 2023 року обвинувачений особисто подавав підроблені документи до Управління надання адміністративних послуг (ЦНАП) Печерської РДА у місті Києві для зміни власників у державному реєстрі. Однак завершити злочинну схему йому не вдалося через обставини, що не залежали від його волі.Угода зі слідством та викриття спільниківДії Сергія Кемзи були кваліфіковані Бюро економічної безпеки (БЕБ) та Офісом Генерального прокурора за двома статтями Кримінального кодексу України: внесення неправдивих відомостей до документів для держреєстрації (ч. 2 ст. 205-1 ККУ) та закінчений замах на протиправне заволодіння майном підприємства, що спричинило значну шкоду (ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 206-2 ККУ).У жовтні 2025 року Кемза уклав угоду про визнання винуватості з прокурором. Основною умовою пом’якшення покарання стало його активне сприяння слідству. Обвинувачений зобов’язався надати детальні свідчення та викрити інших осіб, причетних до організації цього рейдерського захоплення, розслідування щодо яких продовжується в рамках іншого кримінального провадження (з серпня 2020 року). Потерпілі власники компанії також письмово погодилися на укладення цієї угоди.Вирок судуПризначаючи покарання, суд врахував щире каяття підсудного, його співпрацю зі слідством, той факт, що він не був організатором злочину, є раніше не судимим військовослужбовцем та має на утриманні малолітню доньку.Суддя Печерського районного суду затвердив угоду та призначив Сергію Кемзі узгоджене покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах та займатися підприємницькою діяльністю строком на 1 рік.Однак, на підставі ст. 75 ККУ, його звільнили від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі, замінивши реальний термін на 2 роки іспитового строку (умовно).