У бою проти російської окупаційної армії загинув військовий зі Львівщини Богдан Ковальчук. Його життя обірвалося 16 червня 2026 року. Останній бій захисник прийняв поблизу населеного пункту Новопавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області. Про це повідомили у «Львівобленерго».

Богдан Ковальчук народився 1984 року в селі Ямпіль. До останнього він виконував свій військовий обов’язок, залишаючись вірним присязі та українському народові.

У мирний час він працював в енергетичній галузі Львівщини. 23 січня 2017 року Богдан розпочав роботу у «Львівобленерго» як електромонтер з експлуатації розподільних мереж у РЕМ-4 Львівських міських електричних мереж. Після реорганізації та створення Личаківської дільниці він продовжив працювати електромонтером Львівської бригади повітряних ліній.

Колеги відгукувалися про нього як про висококваліфікованого та сумлінного фахівця, який постійно вдосконалював свої професійні навички. Богдан мав IV групу з електробезпеки, право керувати роботами, а також пройшов курси лісоруба.

Після початку повномасштабного вторгнення Богдан Ковальчук став на захист України у складі Збройних Сил. Він служив старшим матросом і старшим навідником 1-го мінометного взводу мінометної батареї батальйону морської піхоти (в/ч А4935).

Героїчно загинув Богдан Ковальчук 16 червня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі Новопавлівки Синельниківського району Дніпропетровської області.

24 квітня у Львівській області відбувається прощання з чотирма Героями, які загинули у боротьбі з російськими загарбниками. Про це Львівська ОВА повідомила на своїй сторінці у Фейсбуці.

Сьогодні Львівщина віддає шану Володимиру Козаченку з Новояворівська, Василю Черевку з Поториці, а також львів’янам Юліану Боженку та Оресту Захарку.

Володимир Козаченко народився в Києві, жив у Новояворівську. На початку 2025 року він став на захист країни. Загинув 13 квітня 2025 року у віці 37 років.

Василь Черевко був жителем села Поториця. Проходив службу у військовій частині А2943 Харківської області. Був нагороджений відзнакою міністра оборони України “Хрест пошани”, а також отримав подяку 45 окремої артилерійської бригади за сумлінне виконання військового обов’язку. Також був нагороджений численними медалями.

Юліан Боженко був львів’янином. У 2024 році долучився до захисту Батьківщини у складі 1-ї окремої важкої механізованої Сіверської бригади. Загинув 16 січня 2025 року. Захисникові було 35 років.

Орест Захарко також був львів’янином. У 2024 році став на захист держави. Служив у лавах 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна “Червона калина”. Йому було 39 років.

Ще один захисник України загинув у бою. На фронті втратив життя гранатометник з Київщини – Андрій Куценко. Андрій Куценко народився у 1999 році в Боярці, де здобув середню освіту. Після цього він відслужив строкову службу у прикордонних військах. Після служби працював у супермаркеті Novus у Вишневому, а до Збройних Сил України вступив 3 липня 2025 року. Тіло воїна було ідентифіковано лише після проведення ДНК-експертизи. Глибоко сумуємо та схиляємо голови в скорботі. Пам’ять про Андрія Куценка назавжди залишиться в серцях і спогадах його бойових товаришів, рідних та земляків, – зазначили у Боярській громаді.

У Полтаві провели прощання з українським військовослужбовцем Владиславом Литвиним, який загинув у боях проти російської окупаційної армії на Донеччині. З лютого 2023 року він вважався зниклим безвісти. Прощання відбулося у Свято-Успенському соборі ПЦУ. Владислав став на захист країни ще до початку повномасштабної війни. Протягом 2020-2021 років він брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони на території Донецької та Луганської областей. У лютому 2022 року Владислав приєднався до Збройних сил України та служив у складі 81-ї окремої десантно-штурмової бригади. Він виконував завдання з оборони Охтирки Сумської області та в районі Бахмута Донецької області. З жовтня 2022 року Владислав був прикомандирований до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, де обіймав посаду снайпера 2-ї категорії у складі розвідувального підрозділу. 3 грудня 2022 року він отримав поранення в районі населеного пункту Мар’їнка Покровського району, але після лікування повернувся до виконання службових обов’язків. З 20 лютого 2023 року Владислав вважався зниклим безвісти, а пізніше підтвердилася інформація про його загибель 20 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання на території Донецької області.

31 березня 2026 року, під час евакуації до шпиталю через погіршення здоров’я на Харківщині, помер воїн Олександр Новицький. Його поховали в Бучі, де він проживав. Міський голова Анатолій Федорук повідомив у Telegram, що Олександру було 49 років. “Вічна пам’ять і слава Герою!” – написав бучанський мер. Олександр брав участь в АТО на Луганщині у 2015–2016 роках. Після демобілізації він працював на заводі в Бучі, але війна завдала серйозної шкоди його здоров’ю. З початком повномасштабного вторгнення Росії він знову став на захист Батьківщини. Його пам’ятають як добру, щиру людину та патріота з великим серцем. У нього залишилися дружина Світлана, батько та брат, який також служить на фронті. Прощання з Олександром відбулося 8 квітня в Бучі, біля його дому. Останнім місцем спочинку стала Алея Героїв (вул. Пам’яті, 1).