У Раді пропонують розширити соціальний захист конфідентів СБУ та надати їм право на статус УБД

У Верховній Раді 17 липня 2026 року зареєстрували законопроєкт №15427 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального і правового захисту осіб, залучених до конфіденційного співробітництва з розвідувальними або контррозвідувальними органами». Про це повідомляє “Судово-юридична газета”.

Документ спрямований на усунення прогалин у законодавстві та запровадження єдиної системи соціального і правового захисту для людей, які з 19 лютого 2014 року конфіденційно співпрацювали з розвідувальними органами або Службою безпеки України як контррозвідувальним органом. Його практична мета полягає в тому, щоб за обсягом державних гарантій прирівняти цивільних осіб, які виконували завдання для контррозвідки, до тих, хто співпрацював із розвідувальними органами.

Окремо законопроєкт має врегулювати проблему документального підтвердження конфіденційного співробітництва, через яку такі особи роками фактично не могли скористатися правами на соціальний захист.

Як пояснюється у пояснювальній записці, чинне законодавство вже містить окремі гарантії для осіб, які конфіденційно співпрацювали саме з розвідувальними органами України. Водночас цивільні особи, які виконували конфіденційні завдання для Служби безпеки України, таких самих гарантій не мають, адже СБУ є контррозвідувальним, а не розвідувальним органом.

Автори законопроєкту зазначають, що від початку тимчасової окупації українських територій та проведення АТО й ООС оперативні підрозділи СБУ і розвідувальні органи активно залучали цивільних осіб до виконання конфіденційних завдань. Частину таких людей викрили, вони потрапили в полон, зазнали катувань або досі перебувають у місцях несвободи. Проте багато з них не можуть отримати належний соціальний захист через відсутність законодавчих механізмів або через неможливість документально підтвердити факт співпраці.

Однією з головних змін є поправки до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Законопроєкт передбачає право на статус учасника бойових дій для осіб, залучених до конфіденційного співробітництва не лише з розвідувальними, а й із контррозвідувальними органами України, якщо вони виконували відповідні завдання на тимчасово окупованих територіях, у районах проведення АТО, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії або в інших місцях ведення бойових дій.

Так само пропонується поширити на конфідентів контррозвідки право на статус особи з інвалідністю внаслідок війни, якщо під час виконання відповідних завдань вони дістали поранення, контузію, каліцтво чи інші ушкодження здоров’я. Порядок надання цих статусів має визначити Кабінет Міністрів України так, щоб не допустити розкриття факту конфіденційного співробітництва.

Також законопроєкт пропонує доповнити Закон «Про контррозвідувальну діяльність» новою статтею 10-1. Вона має комплексно врегулювати соціальний і правовий захист конфідентів контррозвідки.

Зокрема, передбачається нерозголошення факту конфіденційного співробітництва, а також можливість застосування спеціальних заходів безпеки щодо таких осіб та їхніх близьких родичів. Крім цього, конфіденти зможуть отримувати статус учасника бойових дій і статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Членам їхніх сімей у разі загибелі конфідента, встановлення йому інвалідності або втрати працездатності мають надаватися одноразова грошова допомога і медичне забезпечення.

Документ також передбачає, що держава сприятиме звільненню осіб, яких затримали, заарештували або засудили на тимчасово окупованих територіях України чи за кордоном під час виконання контррозвідувальних завдань. Завдані їм збитки відшкодовуватимуться користуючись з коштів державного бюджету. Окремо пропонується запровадити можливість спрощеного набуття громадянства України або отримання статусу біженця чи притулку для іноземців, які зробили вагомий внесок у захист України.

Ще один блок змін стосується Закону «Про розвідку». Якщо зараз закон прямо передбачає сприяння держави у звільненні конфідентів, яких затримали чи засудили за кордоном, то новий законопроєкт пропонує поширити ці гарантії і на випадки затримання, арешту чи засудження на тимчасово окупованій території України. Одночасно уточнюється порядок відшкодування шкоди таким особам за рахунок державного бюджету.

Крім того, пропонується встановити, що всі особи, які співпрацювали з розвідувальними органами починаючи з 19 лютого 2014 року, матимуть право на повний обсяг соціального і правового захисту, передбачений Законом «Про розвідку».

Окрема новела стосується механізму підтвердження права на соціальний захист. Законопроєкт пропонує закріпити одразу в кількох законах принцип, за яким під час адміністративної процедури презюмується достовірність відомостей, повідомлених особою, залученою до конфіденційного співробітництва. Якщо державний орган не погоджується з такою інформацією, саме він повинен довести її недостовірність.

У пояснювальній записці зазначено, що цей підхід має вирішити проблему втрати документів, загибелі кураторів та інших обставин, які унеможливлюють документальне підтвердження факту конфіденційної співпраці.

Зміни пропонуються і до Закону «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України». Його дію планують прямо поширити на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яких було позбавлено особистої свободи саме у зв’язку з виконанням діяльності, пов’язаної з конфіденційним співробітництвом із розвідувальними або контррозвідувальними органами чи виконанням завдань руху опору.

Водночас визначаються особливості підтвердження таких обставин за допомогою довідок відповідних органів і застосування презумпції достовірності відомостей, повідомлених особою.

Прикінцеві положення передбачають, що нові гарантії поширюватимуться і на тих, кого залучили до конфіденційного співробітництва до набрання чинності законом, але не раніше 19 лютого 2014 року.

Після ухвалення закону Кабінет Міністрів України матиме три місяці, щоб привести свої нормативно-правові акти у відповідність із новими положеннями та створити ефективний механізм документального підтвердження конфіденційного співробітництва, який одночасно гарантуватиме нерозголошення такої інформації та дасть змогу реалізувати право на соціальний захист.

Комітет Верховної Ради підтримав відставку Юлії Свириденко з посади прем’єр-міністра

Комітет Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав відставку Юлії Свириденко з посади премʼєр-міністра.

Про це в Телеграмі повідомив народний депутат Ярослав Железняк. За його словами, заяву на відставку схвалили 16 депутатів, ще 4 утрималися.

Наступним етапом стане голосування у парламенті. За інформацією депутата, голосування за відставку очільниці уряду відбудеться сьогодні близько 14:00.

У Верховній Раді обговорюють можливу заміну Свириденко на Федорова, заявив Колтунович

У Верховній Раді постійно обговорюють можливість заміни прем’єр-міністерки Свириденко на Федорова та перевіряють наявність необхідних голосів. Про це заявив народний депутат Олександр Колтунович із депутатської групи «Платформа за життя і мир».

За словами нардепа, Федорова активно критикують навіть свої — представники фракції правлячої монобільшості. Він пояснив, що всередині є внутрішня конкуренція, тому всі проблеми з мобілізацією намагаються максимально повісити саме на нього, щоб обнулити його політичну вагу як майбутнього прем’єра.

Найбагатшою фракцією у Верховній Раді IX скликання стали депутати від «Європейської солідарності»

За даними YouControl, найзаможнішими у Верховній Раді IX скликання виявилися депутати від «Європейської солідарності». Сукупний дохід 25 парламентарів перевищив 4,1 млрд грн.

На другій позиції опинилися «Слуги народу» з показником близько 800 млн грн. Третє місце посіла депутатська група «За майбутнє», чий загальний дохід становив більш ніж 300 млн грн.

Фріс закликав звільнити керівника Криворізького ТЦК після виступу в Раді

Нардеп Ігор Фріс заявив, що керівник Криворізького ТЦК прийшов до Верховної ради та, за його словами, «витер ноги об парламентаріїв». У зв’язку з цим він вимагає його звільнення.

Фріс назвав «ганьбою» виступ начальника РТЦК Миколи Кириленка, який стосувався мобілізації батька-одинака Кирила Бронова.

За словами Кириленка, Бронов не надав до ТЦК судове рішення, яке підтверджує самостійне утримання та виховання дитини, а передав лише документи про спільне проживання з донькою.

Фріс назвав таку позицію маренням. Він наголосив, що судового рішення про місце проживання дитини достатньо, оскільки саме воно за законом визначає особу, зобов’язану її утримувати.

Окремо нардеп звернув увагу на поведінку Кириленка в залі парламенту. «Але я про інше. Про те, що він просто вийшов із залу вищого законодавчого органу, повернувшись спиною до депутатів, і простими словами послав усіх. Щодо цього персонажа має бути прийнята окрема постанова про його звільнення», — пише Фріс.

У Раді пропонують дозволити депутатам приходити на засідання з дітьми

У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт, який передбачає можливість для народних депутатів брати участь у засіданнях разом із дітьми. Також планують облаштувати спеціальні кімнати для годування немовлят віком до двох років. Ініціатива спрямована на зменшення гендерних бар’єрів у парламентській роботі, оскільки нинішні умови найбільше ускладнюють виконання обов’язків саме для депутаток із маленькими дітьми.

Сергій Бабак задекларував нерухомість, автомобілі преміум-класу, мистецтво та інвестиції в ОВДП

Голова комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак у декларації вказав значний обсяг майна, кілька автомобілів преміум-класу, твори мистецтва відомих українських художників, а також великі вкладення в облігації внутрішніх державних позик.

Серед нерухомості депутата — квартира у Києві площею 162 м², яку він набув у 2006 році. На дату придбання її вартість становила 191 тис. грн. Водночас орієнтовна ринкова ціна подібного житла в столиці на той час могла становити від 300 до 600 тис. грн залежно від району та стану квартири.

Також Сергію Бабаку належать три земельні ділянки в селі Блиставиця Бучанського району Київської області. Їхня площа становить 1161 м², 509 м² та 720 м², а набуті вони були у листопаді 2003 року. Вартість на момент придбання в декларації не зазначена. У 2003 році такі ділянки в Київській області коштували порівняно недорого — орієнтовно від 10 до 40 тис. грн кожна.

У тому ж селі Блиставиця депутат задекларував садовий будинок площею 193,2 м², набутий у 1999 році. Його вартість вказана на рівні 44 тис. грн. На той час це була типова ціна дачного будинку в цьому районі.

Партнерка депутата Ольга Руднєва володіє двома квартирами у Києві. Перша має площу 78 м² і була набута у 2012 році за 735 тис. грн. Друга — 91,7 м², її придбали у 2017 році за 1,07 млн грн. Крім того, у 2022 році вона набула паркомісце площею 18,6 м² за 280 тис. грн.

У декларації також зазначено п’ять транспортних засобів.

Сергій Бабак активно інвестував у державні облігації. У 2025 році він придбав ОВДП на загальну суму понад 9 млн грн: 7,6 млн грн у червні та 1,5 млн грн у грудні. Загальна номінальна вартість його пакету ОВДП сягнула 6,68 млн грн. Дохід у вигляді купонів за облігаціями перевищив 1,5 млн грн.

За 2025 рік сам Бабак задекларував 855 тис. грн заробітної плати у Верховній Раді та 817 тис. грн компенсації витрат, пов’язаних із виконанням депутатських повноважень.

Ольга Руднєва задекларувала 4,72 млн грн доходу. Це заробітна плата в Благодійній організації «Благодійний фонд „Суперлюди“».

Серед грошових активів Бабак вказав 140 тис. грн готівкою та 150 тис. доларів США. Ольга Руднєва задекларувала 130 тис. доларів США готівкою. На банківських рахунках, переважно в ПриватБанку та ВСТ Банку, зберігаються кошти на суму понад 3 млн грн.

Окремо в декларації зазначено інше майно. У власності Руднєвої перебувають картини Марії Приймаченко та Євгенії Гапчинської. Їхня вартість не вказана, оскільки це майно було набуте до початку дії закону про декларації.

Крім того, Бабак є засновником Благодійного фонду «Українська спадщина» та з 2005 року має частку 12,5 % у ТОВ «Інвестсервіс».

Після війни Україна може переглянути Конституцію через курс до ЄС і нові безпекові реалії

Після завершення війни Україні доведеться оновити окремі положення Конституції. Це пов’язано як із виконанням вимог для вступу до Євросоюзу, так і з необхідністю врахувати воєнний досвід у сфері безпеки та оборони. Про це заявив Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук.

Він наголосив, що зміни до Основного Закону не можуть ухвалюватися в закритому форматі. За його словами, такі рішення мають з’являтися лише після широкого громадського обговорення.

Стефанчук зазначив, що рух до ЄС об’єктивно вимагає узгодження національного законодавства з європейськими стандартами. Це, своєю чергою, передбачає і зміни до Конституції, як це вже відбувалося в інших країнах-кандидатах. Як повідомляє Укрінформ, спікер парламенту окремо підкреслив: під час вступу до Євросоюзу Україна передаватиме частину своїх повноважень європейським інституціям, і це має бути прямо закріплено в Основному Законі.

«На шляху до Європейського Союзу Україні доведеться переглянути чимало своїх підходів — так само, як це робили інші країни-кандидати, — щоб урегулювати великий обсяг відносин з ЄС. Йдучи до Євросоюзу, ми маємо усвідомлювати, що частину повноважень передамо його органам. Тому це також має бути відображено в Конституції України», — зазначив Стефанчук.

Окремо він звернув увагу на норми, що стосуються національної безпеки та оборони. Після завершення війни, за його словами, потрібно буде переглянути положення про роль Збройних сил, систему безпеки й оборони, а також гарантії прав і свобод громадян. На думку Стефанчука, ці питання не можна вирішувати поспіхом, вони потребують ґрунтовної суспільної дискусії.

«Я бачу це як загальні напрями, які після скасування воєнного стану мають бути серйозно обговорені в українському суспільстві й, імовірно, найближчим часом будуть внесені до Конституції України», — резюмував Стефанчук.

Заява пролунала 28 червня, коли Україна відзначала 30-річчя Конституції. Тридцять років тому Основний Закон ухвалювали за зовсім інших обставин — без повномасштабної війни та без статусу кандидата на вступ до ЄС. Тепер саме ці два чинники одночасно посилюють потребу в оновленні документа.

Не лише Україна стикається з вимогою адаптувати конституційне законодавство до стандартів ЄС. Такий шлях уже проходили держави, що вступали до Союзу, зокрема Польща, Чехія, країни Балтії. Вони передавали частину суверенних повноважень наднаціональним інституціям і фіксували це у своїх конституціях. Для України це означає, що євроінтеграційний курс, уже закріплений у Конституції, тепер потребує конкретного правового наповнення.

Після понад чотирьох років повномасштабного вторгнення положення Конституції у сфері безпеки та оборони набули нового значення. Йдеться про роль армії, повноваження силових структур, а також гарантії прав громадян у воєнний і післявоєнний період. Стефанчук не назвав точних строків, але дав зрозуміти, що цей процес має розпочатися невдовзі після завершення воєнного стану.

Арахамія: відставку глави МВС у Раді наразі не розглядають

Питання про відставку глави МВС Верховною Радою наразі не розглядається, заявив глава фракції «СН» Давид Арахамія. За його словами, окремі народні депутати намагаються політизувати теракт у Києві, але такі спроби є безпідставними. Він наголосив, що керівництво патрульної поліції пішло у відставку, винні постали перед судом, нікого не виправдовують, а речі називають своїми іменами. Також Арахамія зазначив, що Міністерство внутрішніх справ оперативно відреагувало на ситуацію, зробило висновки та запустило необхідні внутрішні процедури.

Виклики Бюро економічної безпеки: проблеми та перспективи

Незважаючи на гучні обіцянки перезавантаження та призначення нового керівництва Бюро економічної безпеки (БЕБ) у квітні 2026 року, орган опинився в критичному стані. Штат БЕБ укомплектований менш ніж на третину, а фінансування може закінчитися вже у вересні. Як бездіяльність уряду та законодавчі колізії впливають на роботу БЕБ? Це питання обговорювалося у виданні “Економічна правда”. Взаємини між державою та бізнесом в Україні завжди були складними, зокрема через правоохоронні органи, які блокували роботу підприємств для отримання корупційної вигоди. Протягом багатьох років влада намагалася подолати це явище, яке стало відомим як “маски-шоу”. Однак спроби виправити ситуацію не увінчалися успіхом. У 2021 році Верховна Рада ухвалила закон, який забрав функцію розслідування економічних злочинів у всіх правоохоронців і створив новий орган – БЕБ, що мав замінити податкову міліцію. Проте за п’ять років БЕБ не виправдало сподівань влади, бізнесу та громадянського суспільства. Новий орган, очолений колишнім керівником податкової міліції, став її ослабленою версією. Уряд не завершив створення БЕБ, залишивши безліч законодавчих колізій і хронічно недофінансовуючи його діяльність. У 2024 році Верховна Рада ухвалила закон про перезавантаження БЕБ, що передбачав обрання нового керівника на відкритому конкурсі. Переможцем став Олександр Цивінський, призначення якого стало можливим лише під тиском суспільства у серпні 2025 року. Однак новому керівнику дісталися старі проблеми: невирішені законодавчі колізії, відсутність територіальних управлінь та персонал, який масово судиться з БЕБ. Як наслідок, фінансування бюро може закінчитися вже у вересні. Ліквідація податкової міліції та створення нового правоохоронного органу були очікуваною реформою для бізнесу. Податкова міліція, що мала репутацію репресивного органу, стабільно критикувалася. Спроби реформувати податкові органи після Революції гідності не принесли реальних змін. Після 2019 року почалася робота над реформою, яка мала ліквідувати податкову міліцію. Закон про створення БЕБ був написаний за участю бізнесу, що задовольнило підприємців і отримало підтримку міжнародних партнерів. Однак проблеми з реалізацією почалися з перших днів. Директором БЕБ призначили Вадима Мельника, який приніс старі підходи податкових міліціонерів. Уряд систематично не приділяв уваги роботі БЕБ, не ухвалюючи необхідних рішень для його ефективної діяльності. Наприклад, постанова про купівлю спеціальних технічних засобів для прослуховування була ухвалена лише в березні 2026 року. Рахункова палата вказала на систематичний саботаж з боку уряду. За п’ять років БЕБ не зуміло сформуватися як орган: з 24 територіальних управлінь функціонують лише дев’ять. У 2023 році уряд понад два роки не призначав нового керівника БЕБ, покладаючи управління на виконувачів обов’язків. У Верховній Раді зрозуміли, що реформа БЕБ провалилася. У 2024 році ухвалили закон про перезавантаження БЕБ, що передбачав новий відкритий конкурс. Переможцем став Цивінський, призначення якого затягувалося через підозри у зв’язках з Росією. Новому директору дісталися старі проблеми: несформовані територіальні управління та численні законодавчі колізії. За даними БЕБ, у березні 2026 року в бюро працювали 1 182 особи – 29% від штатної чисельності. Низький рівень зарплат обмежує можливість БЕБ залучати кваліфікованих працівників. Однією з причин є те, що їм не компенсують податок на доходи фізичних осіб. У Податковому кодексі йдеться, що ПДФО, сплачений з грошового забезпечення військовослужбовців та працівників низки правоохоронних органів, має відшкодовуватися. Проте БЕБ не входить до цього переліку. Уряд не вніс відповідних змін до постанови, що призводить до зниження зарплат працівників бюро. Ключова причина менших зарплат у бюро – занижений розмір прожиткового мінімуму. У 2026 році він становить 3 328 грн, відповідно, мінімальний оклад працівника БЕБ має становити 66,56 тис. грн. Однак уряд прописує в бюджеті знижений прожитковий мінімум для розрахунку окладів працівників низки органів. Це порушує закон, і деякі співробітники БЕБ подають до суду на орган з вимогою компенсувати недоотримані зарплати. У 2022-2026 роках експрацівники БЕБ відсудили 3,26 млн грн. Кошти на виплати за рішеннями суду БЕБ виплачує зі свого бюджету, але побоюється, що ці витрати зростатимуть. Після призначення Цивінського на БЕБ покладали великі сподівання, але за вісім місяців бюро не продемонструвало значних результатів. У бюджеті на 2026 рік уряд передбачив резерв для сектору безпеки та оборони обсягом 199 млрд грн, кошти в якому мають з’явитися внаслідок детінізації економіки. Проте чи може орган, укомплектований менш ніж на третину, забезпечити такі результати? Це питання залишається відкритим.