Дмитро – один із тих, хто, нібито як ‘музикант’, виїхав з України до Іспанії за організацією Петра Чорного. Він підтвердив, що його діяльність пов’язана з інформаційними технологіями та що він скористався такою схемою виїзду. Ціна послуги, за словами Дмитра, склала 4,5-5 тисяч доларів. Інша особа, яка також виїхала з України за подібною легендою, повідомила, що Сергій Матусов допоміг їй у цьому.
Архіви позначок: уклонисты
Конституційний обов’язок та мобілізація: де межа між законом і обмеженнями прав?
Конституція України встановлює військову службу як обов’язок громадянина. Згідно з її статтею 65: “Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.” Це формулювання кореспондує з багатьма європейськими конституціями, в яких військова служба розглядається як частина громадянського обов’язку щодо оборони держави. Призов до армії є механізмом, за допомогою якого держави забезпечують комплектування збройних сил. Про це повідомляє “Судово-юридична газета”.Під час вторгнення країни-агресорки мобілізація в Україні мала забезпечити оборону країни, але на практиці часто перетворюється на інструмент порушень конституційних правВ Україні сьогодні питання не в тому, чи потрібна оборона країни. Питання в іншому: де проходять конституційні та правові межі примусової мобілізації — і чи дотримуються при цьому відповідні правила. Україна залишається учасницею Європейської конвенції з прав людини та визнає юрисдикцію ЄСПЛ. Хоча за умов війни держава може тимчасово відступати від окремих зобов’язань (стаття 15 Конвенції), але:- такий відступ не є безумовним;- він не скасовує принцип пропорційності;- він не дає права на свавільні заходи.Проте коли державі знадобилася мобілізація, то, з точки зору урядовців, все звелося до простої формули: “Йде війна — отже, можна все”. Саме тому “політична доцільність” часто перемагає здоровий глузд та межі дозволеного. Саме це викликає незадоволення населення та несприйняття методів якими діє держава. Наприклад, бурні обговорення викликав такий випадок. Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду за результатом розгляду справи № 573/406/24 вказав, що Україна запровадила альтернативи військовій службі в мирний час і громадяни України можуть безперешкодно ними скористатися. Проте у воєнний час, під час мобілізації і оборонної війни обов’язок захисту України, яка зазнала агресивного нападу з боку Російської Федерації, покладається на всіх громадян України незалежно від їхнього віросповідання. І цей висновок був зроблений вже після того, як у Венеційській комісії, розглядаючи звернення Конституційного Суду України, постановили – уряд має дати вірянам можливість проходити альтернативну службу навіть в умовах війни.Це призводило до того, що віряни, вже опинившись у війську, не могли виконувати обов’язки через релігійні обмеження. Зокрема, медіа повідомляли, що у СІЗО потрапляв доброволець-крішнаїт, який вимушено голодував, бо не мав доступу до дозволеної його вченням їжі. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець у щорічній доповіді за 2024 рік повідомив про понад 123 тисячі звернень загалом, значна частина з яких стосується прав у сфері оборони: понад 28 тисяч звернень, – скарги від військовослужбовців та їхніх сімей. Протягом 2024 року до омбудсмена надійшло понад 6800 скарг безпосередньо від військових.”За результатами численних звернень громадян можу чітко констатувати: порушення прав людини з боку працівників ТЦК та СП набули системного та масового характеру. Складається враження, що незаконні затримання та побиття від представників ТЦК та СП стали новим вірусним трендом, який не зупинити без жорсткої реакції держави”, – заявив Дмитро Лубінець навесні 2025 року. Зокрема, йшлося про:- навмисні ДТП, коли співробітники ТЦК примусово зупиняли велосипедистів або мотоциклістів.Також порушення з боку співробітників ТЦК стосуються:- недопущення адвокатів до затриманих осіб;- приховування від родичів і правозахисників інформації про затриманих громадян;- недопущення представників омбудсмена до затриманих;- примусу до підписання повісток або інших документів;- затримання без належних підстав.Наприкінці 2025 року Дмитро Лубінець пояснював, що найбільші проблеми стосуються мобілізації, строків служби, рапортів і корупції в територіальних центрах комплектування (ТЦК). “Ми фіксуємо порушення через нерозуміння строків проходження військової служби – це одне з ключових питань, яке постійно піднімають військові”, — сказав Дмитро Лубінець.Реакція Європи: тривожні сигнали Правозахисна організація “Гельсінкська спілка з прав людини” у червні 2025 року опублікувала звіт про “системні порушення” у визнанні непридатними до служби: тяжко поранені ветерани чекають місяці на висновки ВЛК, що не дає скористатися їхнім правом на реабілітацію.Комісар Ради Європи з прав людини Майкл О’Флаерті опублікував влітку 2025 року меморандум про елементи прав людини для миру в Україні за результатами свого візиту до країни в березні 2025 року.”Комісар отримує аналогічні повідомлення, включаючи заяви про катування та смерть під час набору військовослужбовців. Хоча Україна має право законно набирати своїх військових, комісар вважає ці повідомлення тривожними та закликає українську владу ефективно їх розслідувати”, —йшлося в меморандумі.Комісар також заявляв про стурбованість повідомленнями про випадки ймовірного залякування та інших форм переслідування, зокрема, вибіркової мобілізації, щодо українських журналістів, юристів, громадянського суспільства, політичних лідерів та лідерів громадської думки, які критикують уряд.Складно припустити, щоб такі випадки мали місце десь в Європі. Європейська правова традиція влаштована інакше. У європейському розумінні такі дії це виняток, а не норма. Навіть за умов війни або надзвичайних обставинах держава не отримує карт-бланшу, а право не зникає — обмеження прав припустимо і лише у необхідних межах, їхнє скасування відсутнє.У таких випадках держава зобов’язана довести три речі:Європейська конвенція з прав людини прямо припускає обов’язкову військову службу. Але із застереженнями, які часто “забувають”:- заборона примусової праці залишається чинною;- свобода переконань не зникає навіть у часи війни;- позбавлення волі можливе лише за чіткою процедурою;- у людини має бути ефективний засіб захисту.В Україні ж виник розрив між задекларованими нормами та адміністративною практикою.Мобілізація як така є виправданою та необхідною.Але її реалізація має:- відповідати Конституції України;- враховувати європейські стандарти прав людини;- передбачати реальні гарантії та альтернативи;- залишатися під судовим контролем.В іншому випадку виникає ризик, що захист держави досягатиметься ціною підриву того, що вона прагне захистити.Як це працює в Європі Європейські держави, з огляду на загрози безпеці, заздалегідь вибудували правові механізми, які працюють у кризу.Багато країн Європи скасували обов’язковий призов, але не всі: деякі зберегли або відновили його через геополітичні загрози, такі як російська агресія.Офіційно в Нідерландах діє обов’язкова військова служба, проте вона не виконується. Після досягнення 17 років призовник отримує лист від Міністерства оборони про те, що його зареєстрували на військову службу. Але обов’язкової явки на службу немає.В Австрії всі чоловіки повинні зареєструватися на військову службу після досягнення 18 років і до 19-річчя. Особи віком від 17 років мають можливість вступити до 18-річчя за згодою батьків або опікунів. Вступ до 18 років є добровільним, і громадянин Австрії чоловічої статі не може бути призваний до досягнення ним повноліття. Усі військовопридатні швейцарські чоловіки призиваються на військову службу з 19 років. Базова служба триває 21 тиждень, після чого щорічно проводяться додаткові тренування. Існує можливість для працездатних чоловіків відмовитися від військової служби через відмову від військової служби з міркувань переконань, і в цьому випадку цивільна особа повинна буде виконувати громадські роботи.Данія запровадила військовий обов’язок для працездатних чоловіків з 1849 року. Сьогодні обов’язкова служба обмежена чоловіками та триває від чотирьох місяців до року. Обов’язкова військова служба в Естонії для громадян чоловічої статі триває від восьми до одинадцяти місяців.Кожен громадянин Фінляндії чоловічої статі віком від 18 до 60 років повинен пройти військову службу, після завершення якої він реєструється як резервіст Армії оборони Фінляндії. Також існує можливість проходити невійськову службу, яка триває 347 днів. В Норвегії призиваються на службу з 18 років і мають вік, з якого вони можуть пройти службу, до 44 років. Однак у разі війни вік придатності до служби підвищується до 55 років.Військовий обов’язок у Литві був скасований у 2008 році, але знову відновлений у 2016 році через напруженість у відносинах з Росією через війну на сході України. Чоловіків віком від 18 до 23 років можуть призвати на службу на строк дев’ять місяців. У Швеції з 1901 року діє обов’язкова військова повинність для чоловіків. Її було тимчасово скасовано у 2010 році та відновлено у 2017 році на тлі зростання загроз національній безпеці.Франція була першою сучасною національною державою, яка запровадила обов’язкову військову повинність як умову громадянства, щоб забезпечити сили для Французької революції. Військова повинність продовжувалася в різних формах, поки її остаточно не було поступово скасовано на початку 21 століття, як і в більшості країн Європи. Тобто, Європа не відмовилася від оборони, але відмовилася від свавілля при мобілізації.Яку позицію займає ЄСПЛСудові рішення ЄСПЛ у часто фіксують порушення права на справедливий суд, дискримінацію та ігнорування важливих аргументів заявників, пов’язані із військовою службою.ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення ст. 9 Конвенції стосовно пацифістів, які не висували жодних релігійних заперечень проти проходження військової служби.ЄСПЛ вивчав, швидше за все, наявність позитивних зобов’язань держави і встановлював порушення ст. 9 Конвенції, наприклад, через відсутність у правовій системі Туреччини ефективної і доступної процедури, яка дозволяла б заявникам дізнатися, чи мають вони право на те, щоб скористатися статусом особи, яка відмовилася від проходження військової служби (“Savda проти Туреччини”, “Tarhan проти Туреччини”).Реалізація права громадян на свободу релігії визначена й у інших рішеннях Європейського суду з прав людини, а саме:1) рішення у справі “Баятян проти Вірменії” (скарга № 23459/03 від 07.07.2011), у якому зазначено:п. 110 — “несприйняття військової служби — коли мотивом такого несприйняття є серйозний та нездоланний конфлікт між обов’язком служити в армії та переконанням конкретної особи або його глибокими та невдаваними релігійними чи іншими поглядами — є переконанням або поглядом настільки незаперечним, серйозним, послідовним і значущим, що на нього поширюється гарантії ст. 9 Європейської конвенції”;п. 112 — “неявка заявителя для проходження військової служби є проявом його релігійних поглядів. У зв’язку з чим, притягнення його до кримінальної відповідальності за ухилення від призову є втручанням в його свободу сповідувати свою релігію, гарантії якої передбачені п. 1 ст. 9 Європейської конвенції”;п. 128 — “Європейський Суд приходить до висновку, що притягнення заявителя до кримінальної відповідальності представляє собою втручання, яке не є необхідним в демократичному суспільстві за змістом ст. 9 Європейської конвенції. Отже, мало місце порушення даної норми”;2) постанова суду (мирова угода) у справі “Стефанов проти Болгарії” (скарга № 32438/96 від 03.05.2001), у якій зазначено:п. 14 — “повинно бути припинено будь-яке кримінальне провадження, ініційоване в Болгарії з 1991 року у відношенні громадян Болгарії, які відмовилися від військової служби на підставі переконань, але в той же час висловили готовність пройти альтернативну цивільну службу ; альтернативна цивільна служба не повинна бути пов’язана з військовими установами ; в період проходження цивільної служби особи, що відмовляються від служби в армії на підставі переконань, повинні мати рівні по відношенню з іншими громадянами Болгарії права на свободу сповідувати свої переконання індивідуально “;3) постанова суду у справі “Ерчєп проти Турції” (скарга № 43965/04 від 22.11.2011), в якій зазначено:п. 61 — “заявитель, являючись Свідком Єгови, намагався отримати звільнення від військової служби не задля своєї вигоди чи зручності, а у зв’язку зі своїми невдаваними релігійними переконаннями. Європейський суд також відмічає, що заявитель ніколи не відмовлявся від виконання своїх громадянських обов’язків в цілому, а навпроти, відкрито просив власті надати йому можливість пройти альтернативну цивільну службу “.4) У справі “Телятніков проти Литви” за заявою № 51914/19 Європейський суд з прав людини щодо альтернативної цивільної служби вказав, що це не є реальною альтернативою, оскільки вона є частиною військової структури, а призовники в усіх положеннях іменувалися “військовослужбовцями строкової служби”.Державам необхідно було створювати альтернативи поза структурами військового командування.Зрештою, ЄСПЛ встановив, що неповага держави до заперечень заявника проходити військову службу з релігійних міркувань не була “необхідною в демократичному суспільстві”, що порушило статтю 9 Конвенції.З наведеного вище та з практики ЄСПЛ слідує, що право на релігію гарантується усім військовослужбовцям. Держава дбає про дотримання цього права та про задоволення духовних потреб військовослужбовців. Однак чинне законодавство не ставить обов’язок для держави щодо задоволення потреб військовослужбовців, які пов’язані з відправленням релігійних обрядів залежно від їх конфесійної приналежності.Трапляються в практиці ЄСПЛ і інші справи.У справі “Андрушко проти України” заявник стверджував в українських судах, що згідно з національним законодавством він, як військовослужбовець, який проходив службу, мав право на компенсацію витрат на форму. Як вбачається з постанови суду першої інстанції, на підтримку цих тверджень він посилався, серед інших джерел, на статтю 9-1 Закону № 2011-XII та пункт 20 Положення № 1444, які передбачали право військовослужбовців, що проходили службу, на отримання такої компенсації. На думку Суду, враховуючи його вирішальну роль у результаті справи, цей доречний і важливий аргумент вимагав детальної відповіді національних судів.Позивачу у процитованій справі, військовослужбовцю на пенсії, було відмовлено у задоволенні позову про компенсацію виключно на підставі того, що він пішов на пенсію. Заявник, навпаки, був військовослужбовцем, який проходив службу.З огляду на наведене Суд вважає, що як апеляційний суд, так і ВАСУ не виконали свого обов’язку навести обґрунтування для своїх рішень і не розглянули відповідні та важливі аргументи, висунуті заявником. Це спонукало Суд дійти висновку, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.У Рішенні ЄСПЛ “Константин Маркін проти Росії” ЄСПЛ встановив порушення Статті 14 (заборона дискримінації) в сукупності зі статтею 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя) через відмову у наданні батьку-військовослужбовцю відпустки по догляду за дитиною, що є дискримінацією за ознакою статі.У справі “Глор проти Швейцарії” (заява №13444/04, 30.04.2009) ЄСПЛ зазначив, що необґрунтоване застосування вимог до осіб із певними характеристиками (наприклад, станом здоров’я) може бути дискримінаційним. Більше того, у цій справі ЄСПЛ встановив, що обов’язок, який, виник внаслідок нездатності служити в армії через хворобу, а,отже, з факту, що існував поза волею відповідної особи, безперечно відносився до сфери дії статті 8 Конвенції (Повага до приватного і сімейного життя), навіть якщо наслідки цього заходу були в основному фінансовими.Автор: Тарас Лученко
Масовий відтік мобілізованих: 20 тисяч залишають службу самовільно
Із 30 тисяч осіб, яких мобілізують щомісяця, 20 тисяч самовільно покидають службу, а решта 10 тисяч, яких називають “криві та косі”, не можуть «втекти за паркан» і продовжують служити в армії.Про це повідомила керівниця медичної служби “Ульф” Аліна Михайлова.”Ситуація стане ще гіршою”, – зазначила вона.
В Києві викрили спробу шантажу щодо визнання непридатним до служби
За 5200$ киянин обіцяв допомогти визнати військовозобов’язаного непридатним до служби.Підозрюваний отримав контакти військовозобов’язаного через знайомих, зателефонував йому та заявив, що має зв’язки у відповідному ТЦК та СП і може посприяти визнанню його непридатним до військової служби з подальшим зняттям з військового обліку.Як аванс на картку він вимагав переказати 1700 доларів США (отримав 70 800 гривень). Решту суми – 3500 доларів США підозрюваний отримував через посередника. Його затримали.
Розкрита схема переправлення ухилянтів до Румунії: військовослужбовець ДПСУ затриманий
ДБР заблокувало ще один канал незаконного виїзду військовозобов’язаних до Румунії.До схеми був причетний військовослужбовець ДПСУ. За інформацією слідства, прикордонник через соціальні мережі знаходив «клієнтів» і за 3 тисячі доларів обіцяв переправити їх до Румунії, оминаючи пункти пропуску.Фігуранту повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 369-2 КК України. Суд обрав запобіжний захід — тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 500 тис. грн.
Уманські посадовці та реєстр ‘Оберіг’: Як фіксували відстрочки для ухилянтів
Розкрито діяльність організованої групи посадовців ТЦК та ЗСУ, які вносили фіктивні відстрочки до системи «Оберіг».Оголошено підозру трьом службовим особам Уманського РТЦК та СП, які, діючи за попередньою змовою з колишнім заступником начальника відділу супроводження кар’єри офіцерів кадрового центру Сухопутних військ ЗС України, вносили недостовірні дані до Єдиного електронного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів «Оберіг».За інформацією слідства, посадовці внесли до реєстру дані про надання відстрочки від мобілізації 54 військовозобов’язаним особам, які не мали на це жодних законних підстав.
Полтавського ухилянта засудили до трьох років ув’язнення за відмову від служби
Чутівський районний суд Полтавської області 21 січня 2026 року ухвалив вирок у кримінальному провадженні щодо військовозобов’язаного громадянина, обвинуваченого в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації. Про це повідомив Полтавський обласний ТЦК, пише “Судово-юридична газета”.Суд встановив, що чоловік перебував на військовому обліку, пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до служби. 18 червня 2025 року йому вручили мобілізаційне розпорядження та повістку з вимогою прибути до пункту збору 25 червня для відправлення до навчального центру. Водночас його попередили про кримінальну відповідальність у разі неприбуття.Попри це, у визначений час чоловік не з’явився до пункту збору та відмовився від проходження військової служби, не маючи на той момент законних підстав для відстрочки. На судовому засіданні він щиро зізнався, що не прибув, тому що злякався. Також він зазначив, що від листопада 2025 року вже має бронювання.Дії обвинуваченого суд кваліфікував за статтею 336 Кримінального кодексу України — ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.Вироком суду йому призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. Разом з тим, з урахуванням щирого каяття, визнання вини, позитивної характеристики та сімейних обставин, суд звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням строком на один рік. На нього покладено обов’язок періодично з’являтися до органу пробації та повідомляти про зміну місця проживання.
Корупційний скандал у Чернігівській області: Офіцер ТЦК вимагав хабар за «обмежену придатності»
Працівники ДБР спільно з СБУ викрили офіцера мобілізаційного відділу одного з районних ТЦК та СП на Чернігівщині, якого підозрюють у втручанні в облік військовозобов’язаних за грошову винагороду.Про це йдеться у повідомленні ДБР на їхньому офіційному сайті.За даними слідства, чоловік запропонував своєму приятелю корупційну схему ухилення від мобілізації з використанням службового становища та неформальних зв’язків для впливу на результати військово-лікарської комісії.Підозрюваний гарантував забезпечення оформлення висновку ВЛК про визнання військовозобов’язаного обмежено придатним до військової служби. Такий статус виключав мобілізацію до бойових підрозділів та військових частин, які беруть участь у безпосередніх бойових діях.За розв’язання питання посадовець вимагав 2,5 тисячі доларів США. Під час чергової передачі хабаря правоохоронці затримали його в момент отримання коштів.Наразі офіцеру повідомили про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.”У межах досудового розслідування слідчі ДБР перевіряють можливу причетність інших посадових осіб ТЦК та СП, а також членів ВЛК, як до оформлення конкретного «правильного» висновку, так і до інших можливих епізодів протиправної діяльності”.Чернігівський обласний ТЦК та СП на своїй Facebook-сторінці у відповідь на це розслідування засудив будь-які прояви корупції та зловживання службовим становищем.”Ми очищаємося від осіб, які своїми діями дискредитують Збройні сили України та підривають довіру суспільства до системи військового управління. Будь-які порушення антикорупційного законодавства, особливо в умовах воєнного стану, є несумісними з принципами честі, відповідальності, законності та військової дисципліни. Подібні дії є неприпустимими, ганебними та такими, що завдають репутаційної шкоди всій системі національної безпеки України. Ми й надалі послідовно протидіятимемо будь-яким проявам хабарництва, зловживань і порушень закону у підпорядкованих підрозділах. Закликаємо громадян повідомляти про всі відомі факти протиправних дій до правоохоронних органів або за встановленими каналами зв’язку”.
Миколаївські правоохоронці викрили схему незаконного перетину кордону
У Миколаєві дозволили арештувати директора благодійного фонду з Одещини, колишнього податківця та ватника Сергія Кривенка. Справа пов’язана з перевезенням призовників із Херсонщини за кордон під виглядом водіїв гуманітарних вантажів.
Кривенка оголосили в міжнародний розшук. Він є директором БФ “Аджалик”, зареєстрованого в Одеській області, у селі Визирка. 14 жовтня 2025 року йому повідомили про підозру у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 332 ККУ. Проте ще у травні 2023 року він виїхав до Молдови.
У липні 2022 року Кривенко розсилав підприємцям листи із закликами збирати пожертви на амуніцію для українських військових, але значну частину коштів привласнював собі. Встановлено, що за дев’ять місяців він отримав понад 5 мільйонів гривень пожертв, з яких заволодів 3,3 мільйонами. За цим провадженням йому повідомили про підозру, що передбачає до 7 років позбавлення волі.
Військовий ухилянт перетнув кордон з Білорусі, незважаючи на повістку
Вадим Краснянський, військовий, спробував нелегально перетнути державний кордон України з Білорусі. Інцидент стався в Житомирській області.
За даними правоохоронців, чоловік не мав при собі посвідчення військовослужбовця та не мав дозволу на перетин кордону. Його дії кваліфікуються як незаконне перетин державного кордону та ухилення від служби в Збройних силах України.
Він був затриманий біларусськими та українськими правоохоронцями. У даний час він перебуває в слідчому ізоляції.
Подібні випадки є частиною загальної проблеми ухилення від військової служби в Україні, коли деякі громадяни відмовляються від виконання своїх конституційних обов’язків.