Архіви позначок: Смерти

Смерть Володимира Vakulenka-starshogo: Боль утраты и надежда на справедливость

Оприлюднено автором

Во вторник, 2 июня, скончался Владимир Vakulenkо-starshiy — отец украинского писателя, расстрелянного российскими оккупантами. Мужчина так и не смог оправиться после гибели сына. Тело художника обнаружили в одном из массовых захоронений уже после освобождения Изюма и близлежащих населенных пунктов. Об этом сообщила независимая режиссер и автор документальных лент Аманда Бейли.

По словам Аманды Бейли, смерть Vakulenka-starshogo не попадет в официальную статистику погибших, однако он остался бы жив, если бы не война. «Если бы Россия убила его сына, если бы горе не истощило его. Он так и не пришел в себя. Разве мог? Он был очень чувствительным человеком, чьи эмоции всегда — часто болезненно — были на виду», — поделилась документалистка.

Бейли также отметила, что съемочная группа немало времени провела с отцом писателя. Он любил удивлять нас английскими словами и фразами, которые помнил со школьных времен. Любил свой день рождения, домашние шутки, перцовую водку, своего лучшего друга Виктора, внуков Влада и Виталия, правнука Артема, а больше всего — своего погибшего сына Владимира. Он умер, так и не дождавшись справедливости за смерть сына, однако борьба за нее продолжится в его память, — написала режиссер.

Владимир Vakulenko-molodshiy был автором детских книг. Отец вспоминал, что 22 марта 2022 года к их подворотне зашли пятеро оккупантов, а на следующий день забрали обоих. Писателя раздела и начали проверять татуировки. Российских насторожили рунические символы, после чего его отвели в «особое отделение», где били и советовали «не расстраиваться».

Двух часов отца и сына отпустили домой. После этого случая Vakulenko-molodshiy закопал свой военный дневник под вишней во дворе и попросил отца: «Отдай, когда наши придут». 24 марта к дому снова подъехали оккупанты — бусом с символом «Z» и отъезжающими раздвижными дверями. Они схватили художника и повезли в сторону Изюма.

После этого о нем больше ничего не было известно. Российские несколько раз наведывались в дом Vakulenkов и искали вещи с украинской символикой и оружие. Тело писателя обнаружили в Изумском лесу. В книге регистрации изюмской ритуальной службы он значится под номером 319. Там также указана дата рождения и захоронения, дописано «село Капитоловка». Дата смерти осталась неизвестной.

У Дарницькому районі Києва в трамваї померла пасажирка, рух трьох маршрутів зупинили

Оприлюднено автором

У п’ятницю зранку, 24 квітня 2026 року, у Києві тимчасово припинився рух одразу трьох трамвайних маршрутів. Причиною стала смерть літньої пасажирки в салоні громадського транспорту. Подія сталася на вул. Ялтинській у Дарницькому районі міста.

Про інцидент повідомило видання ТСН.ua. Як зазначають журналісти, жінка померла безпосередньо в трамваї на вул. Ялтинській. У поліції підтвердили виданню факт події.

У поліції Києва повідомили: “Зі слів слідчих, жінка їхала в трамваї, їй стало зле і вона впала. Коли приїхала швидка, жінка вже померла. На місці працюють правоохоронці. З’ясовуються всі обставини події”.

Причину смерті мають встановити після проведення судмедекспертизи. Тим часом у КП “Київпастранс” заявили про затримку руху трамваїв №№ 8, 27, 29 по вул. Тростянецька. Ймовірно, рух відновлять після завершення всіх необхідних слідчих дій.

Пам’ять про Людмилу Клепакову: перший голос каналу 1+1

Оприлюднено автором

Сьогодні близько 4-ї ранку Людмила Клепакова покинула цей світ. Про це повідомила її сестра Асюня, з якою Людмила спілкувалася щоденно останніми місяцями. Ася інформувала про перебіг важкої хвороби Людмили. Вона пішла з життя на другий день після Великодня. Людмила Клепакова, тележурналістка та кінознавиця, була ведучою і редакторкою багатьох програм Головної редакції кінопрограм Українського телебачення в 80–90-их роках минулого століття, таких як «Новини кіноекрана» та «Все про кіно». 3 вересня 1995 року в ефірі УТ-1 вона вперше промовила: «Вітаємо вас! В ефірі — ‘Студія 1+1’». Разом з Юрієм Макаровим вони стали першими ведучими студії, яка згодом перетворилася на канал. На «1+1» Людмила вела програму «Імперія кіно» та пізніше працювала на ТЕТ. Українські журналісти в Канаді пам’ятають Людмилу, яка сиділа в першому ряду поруч з першим послом незалежної України Левком Лукʼяненком. Вікторія Бондар зазначила, що колеги та глядачі цінували глибокі знання Людмили, які вона передавала через екран. Телеведучий Юрій Макаров згадує Людмилу як яскраву особистість та професіонала, яка, незважаючи на складнощі часу, зберегла своє обличчя та стала впізнаваною зіркою на новоствореному телеканалі. Її слова «Це 1+1» стали символом нового незалежного телебачення України.

Нові свідчення RSF про останні дні Вікторії Рощиної в російському полоні

Оприлюднено автором

Міжнародна організація «Репортери без кордонів» (RSF) оприлюднила нові свідчення про стан української журналістки Вікторії Рощиної, яка померла в російському полоні.

У звіті зазначено, що під час етапування у 2024 році з в’язниці в Таганрозі до СІЗО в Кізелі журналістка перебувала на межі виснаження. Люди, які бачили її тоді, описували Вікторію як «худющу, кволу жінку», а дехто казав, що вона була «жовта», як «жертви Голодомору».

За словами свідка, шлях до Кізела тривав чотири дні: спочатку етапували поїздом, потім у фургонах. У матеріалі йдеться, що деякі ув’язнені віддавали Вікторії частину своєї їжі, бо знали її як журналістку, яку заарештували за те, що вона говорила правду. Водночас сама вона відмовлялася їсти, пояснюючи це словами: «тут катують наших хлопців».

RSF встановили, що попри важке етапування Вікторія прибула до Кізела живою. Це, як зазначено, підтверджує спільне розслідування з медіа Слідство.Інфо, проведене у вересні 2025 року.

Після прибуття до Кізела Вікторія почувалася зле: часто втрачала свідомість, але насильство щодо неї не припинялося. У матеріалі сказано, що у в’язниці били всіх ув’язнених, зокрема під час перевірок камер. Також описані нелюдські умови утримання: переповнені, вологі та холодні камери.

Свідок повідомив, що напередодні смерті, 18 вересня 2024 року, Вікторія почувалася дуже погано. Вона попросила в охоронця чаю і навіть запропонувала заплатити пізніше, але у відповідь почула: «Ти більше не кажи таких дурниць, ти не в тому місці, ти не в тому становищі, щоб щось просити».

Згодом до неї прийшов медпрацівник. «Вони її там приводили до тями, щось їй вкололи, здається», — розповів свідок. Наступного дня повідомили про її смерть.

Пам’ять про видатного освітянина: Валерій Будак

Оприлюднено автором

20 квітня 2024 року помер український вчений Валерій Дмитрович Будак, академік Національної академії педагогічних наук України, доктор технічних наук, професор та заслужений діяч науки і техніки України. Про це повідомила пресслужба НАПН України. Протягом більше ніж 25 років він очолював Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського, з 1996 до 2024 року. Після завершення свого терміну він продовжив працювати в освіті, ставши радником ректора Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. Окрім управлінської діяльності, він також був членом Національного комітету України з теоретичної та прикладної механіки. За значний внесок у розвиток міста Миколаїв йому було присвоєно звання почесного громадянина. Валерій Будак народився 14 вересня 1947 року в Корсунь-Шевченківському, Черкаська область. У його науковому доробку налічується понад 390 публікацій, серед яких 11 монографій і 28 підручників. Під його керівництвом було захищено 4 кандидатські дисертації. Валерій Будак був нагороджений орденами «За заслуги» ІІ та ІІІ ступенів, Почесними грамотами Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, а також відзнаками Міністерства освіти і науки і медалями НАПН України. Він також став лауреатом Державної премії України в галузі освіти.

Втрата легенди боксу: Мігель Канто пішов з життя

Оприлюднено автором

Мігель Канто, видатний боксер з Мексики, залишив слід в історії своєї країни як один з найуспішніших спортсменів. Він утримував титул чемпіона світу у найлегшій вазі протягом більше чотирьох років. Нещодавно Канто, відомий під прізвиськом “Маестро”, стикався з серйозними проблемами зі здоров’ям. 16 квітня його серце зупинилося, про що повідомило FightNews. Життя цього легендарного мексиканського боксера обірвалося у 79-річному віці внаслідок раптового серцевого нападу, після тривалої боротьби з хворобою. Канто мав унікальні фізичні пропорції: з ростом 154 см його розмах рук складав 160 см, що робило його швидким і технічним бійцем з надійною обороною та гострими контратаками. Як він здобув титул чемпіона світу? Згідно з BoxRec, пояс WBC у найлегшій вазі він завоював 8 січня 1975 року, перемігши Шоджі Огуму. Після цього він провів неймовірну серію з 14 успішних захистів титулу, завдяки чому залишався найкращим у своїй вазі до 1979 року. Титул Канто був втраченим корейцю Чан-Хі Паку в поєдинку на його території. Через пів року відбувся реванш, де мексиканець майже повернув пояс, але судді оголосили роздільну нічию: один суддя віддав перемогу Паку, інший — Канто, а третій зафіксував рівний рахунок. Після цього “Маестро” боксував лише в Мексиці, а у 1982 році, після трьох поразок поспіль, завершив професійну кар’єру. Загалом на його рахунку 70 боїв, 61 перемога (15 нокаутів) і 9 програшів.

Втрата видатного хірурга Володимира Теравського

Оприлюднено автором

З життя пішов почесний мешканець Арцизької громади, заслужений лікар-хірург та багаторічний працівник Арцизької лікарні Володимир Антонович Теравський. Про це повідомив міський голова Арциза Сергій Парпуланський. “Він прожив довге й гідне життя — 90 років, сповнених праці, служіння людям і вірності обраній справі. Протягом багатьох років він був прикладом справжнього лікаря: уважного, відповідального та чуйного до людей”, – зазначив він у своєму повідомленні. Володимир Антонович Теравський, лікар-хірург Арцизької лікарні, вийшов на пенсію у вересні 2024 року. У 2021 році його ім’я було занесено до Книги рекордів України як найстаршого практикуючого хірурга, коли йому було 85 років. За 60 років своєї кар’єри він виконав понад 15 тисяч операцій. Доктор Теравський народився на Хмельниччині та понад 50 років жив і працював в Арцизі. Прощання з лікарем відбудеться завтра, 18 квітня. Володимира Антоновича поховають на Арцизькому центральному цвинтарі, поруч із могилою доньки.

Втрата друга: пам’ять про Костянтина Бушуєва

Оприлюднено автором

Костянтин Бушуєв, ексзаступник голови Національної поліції України, помер після тяжкої хвороби. Про цю сумну новину повідомив у Facebook посол України у Великій Британії Валерій Залужний. Він висловив свої співчуття, зазначивши: “Важко, коли йдуть ті, хто завжди був поруч, був опорою. Дякую за справжню дружбу. Дякую за надію і за службу. Легких хмаринок, Костю”. Костянтин Бушуєв присвятив багато років службі в органах внутрішніх справ України, займаючи різні посади, зокрема в Головному штабі МВС України та управлінні транспортної міліції. Він також брав участь в антитерористичній операції на сході України, виконуючи бойові завдання у складі зведених сил МВС України у 2015 році. Після відставки голови Нацполіції у 2016 році, Костянтин Бушуєв був одним із ключових кандидатів на цю посаду, але згодом став заступником голови Нацполіції Сергія Князєва. З грудня 2015 року він працював на цій посаді, а в серпні 2019 року пішов у відставку. У жовтні 2019 року Костянтина Бушуєва призначили заступником гендиректора з безпеки в держконцерні «Укроборонпром». Інформація про дату та місце прощання поки що не оприлюднена.

Вшанування пам’яті Тетяни Косян: Бородянська громада прощатиметься з героїнею

Оприлюднено автором

Бойова медикиня Тетяна Косян повертається додому «на щиті». Вона стала на захист України у 2025 році і до останнього залишалася вірною своїй присязі, рятуючи життя побратимів та виконуючи свій обов’язок з гідністю. 23 березня 2026 року Тетяна загинула під час виконання бойового завдання. Завтра, 30 березня, громада влаштує зустріч для Захисниці у вигляді «живого коридору». Формування коридору розпочнеться о 11:30 від району «Круг» до вул. Центральна, 237, а о 12:00 відбудеться відспівування вдома.

Різкі зміни: у Кривому Розі трагічна смерть військовослужбовця

Оприлюднено автором

У Кривому Розі раптово помер співробітник Саксаганського ТЦК. Він був висококваліфікованим фахівцем та людиною, яка користувалася повагою серед колег. Під керівництвом цього військовослужбовця бригада стала однією з найбільш ефективних у структурному підрозділі. Співробітник був призваний на військову службу на другий день після повномасштабного вторгнення – 25 лютого 2022 року, та виконував свої службові обов’язки у Саксаганському РТЦК та СП.