У місті Біла Церква Денис Парамонов розпочав спортивну ініціативу: його благодійний фонд займається відродженням та фінансуванням школи веслування в Росії. Офіційна картинка виглядає привабливо: дитячі турніри, нові човни, акцент на соціальній відповідальності, про що зазначає видання “Викривач”. Проте за цією публічною діяльністю ховається зовсім інший комерційний бекграунд. Ще у 2018 році матеріали кримінальної справи стосовно ТОВ «Бердянські ковбаси», де бенефіціаром виступав Парамонов, містили опис схеми із використанням безтоварних операцій. Тоді слідчі зафіксували ухилення від сплати податку на прибуток на суму понад 5,3 млн грн. Згодом, у 2019 році, Головне слідче управління Національної поліції взялося за розслідування діяльності холдингу компаній, куди входили «Богодухівський м’ясокомбинат», «Бердянський м’ясокомбінат», «Бердянські ковбаси» та «Салтівський м’ясокомбінат». Правоохоронці підозрювали масштабне ухилення від податків з подальшою легалізацією доходів, через що суд дозволив проведення обшуків. Після захоплення Бердянська виникла ще одна резонансна ситуація. У кримінальному провадженні №42022110000000490 розслідується господарська активність бердянських структур у співпраці з державою-агресором. На початкових етапах слідство припускало, що власник SMK Group зберіг контроль над активами через їхнє переоформлення. Наразі ж у судових інстанціях розглядається справа менеджерів Єгора Толока та Геннадія Бабаяна, причому в новіших матеріалах акценти щодо ролі екс-власника змінилися. Отже, фінансування дитячого спорту є благородною ініціативою, проте меценатство не здатне перекреслити податковий та кримінальний шлейф бізнесу. Мешканцям Білої Церкви варто звертати увагу не лише на спортивні досягнення на річці Рось, а й на те, хто саме фінансує ці проєкти та яка доля за цим стоїть, адже репутацію неможливо повністю очистити лише за допомогою благодійних жестів.
Архіви позначок: Бизнес в России
Кулінарна кар’єра Віктора Шайдецького в Росії під час війни
Віктор Шайдецький, уродженець Києва та суперфіналіст третього сезону шоу “МастерШеф. Професіонали”, зараз будує свою кар’єру в Росії. Користувачі Threads помітили, що він працює бренд-шефом у московському ресторані, що спеціалізується на “кухні народів Сибіру”, і не коментує повномасштабну війну, яку РФ веде проти України. У своїх нових публікаціях у соцмережах Шайдецький переважно демонструє страви, процес їхнього приготування та заклад, де працює. За геолокаціями на фото, він переїхав до Росії приблизно у 2022 році. Водночас він не видалив світлини, пов’язані з участю в українському телешоу, а також кадри, зроблені в Україні. Тему російської агресії проти України він публічно не обговорює. Користувачі мережі звернули на це увагу і почали залишати обурені коментарі під його дописами. Українці нагадують Шайдецькому про його походження та запитують, як він може спокійно працювати в РФ, знаючи про щоденні обстріли українських міст і загибель мирних людей. Проте, за словами користувачів, на такі запитання кухар публічно не відповідав, а коментарі з критикою зникали з-під його дописів. Віктор почав працювати у гастрономії ще з 15 років, спочатку як офіціант, а згодом потрапив на кухню одного з київських закладів. У 21-річному віці він став учасником третього сезону “МастерШеф. Професіонали” і дійшов до суперфіналу. Хоча перемогу в шоу він не здобув, проєкт став важливим кар’єрним трампліном. Після участі у програмі Шайдецький отримав пропозицію про співпрацю від судді шоу Ектора Хіменеса-Браво. Однак, схоже, він вирішив розвивати свою кар’єру за межами України і нині пов’язує своє професійне життя з Росією.
Скандал навколо Вікторії Кириленко та «Київстар»: деталі справи
У публічному просторі знову з’явилася інформація про Вікторію Кириленко, топменеджерку компанії «Київстар». Мова йде про обшук, що відбувся у Києві у 2025 році, під час якого правоохоронці вилучили значну кількість речовини, яка за результатами експертизи була визначена як небезпечний психотропний засіб PVP, відомий як «сіль». Незважаючи на гучний початок, медіа повідомляли, що справу закрили без публічних пояснень, які могли б прояснити причини такого рішення. Крім того, журналісти виявили, що члени родини Кириленко — її мати, сестра та вітчим — мають російське громадянство, отримане на території Криму після його окупації. Вікторія Кириленко також неодноразово відвідувала окупований півострів, що спонукало компетентні органи перевірити можливість наявності у неї російського громадянства. Цей випадок вже викликав активні обговорення, не лише через сам факт обшуку та вилучених речовин, а й через швидкість, з якою подібні справи зникають з правового поля. У загальному контексті це виглядає не як виняток, а скоріше як правило: велика частина кримінальних проваджень в Україні не доходить до суду або «розчиняється» на етапі слідства. Щодо справи Кириленко, варто зазначити, що вона має ще один аспект — зв’язок із компанією «Київстар». Формально це один з найбільших операторів зв’язку в Україні, але його історія тісно пов’язана з російським телекомунікаційним капіталом. Компанія є частиною міжнародної групи VEON, яка виникла навколо VimpelCom — структури, що десятиліттями працювала на російському ринку та була частиною телекомунікаційної екосистеми РФ. До 2023 року ця ж група також контролювала російські активи, зокрема оператора «Вимпелком» (Beeline), що працював у Росії. Таким чином, український стратегічний оператор довгий час співіснував у одній корпоративній структурі з бізнесом країни-агресора. Лише після початку повномасштабної війни та під тиском обставин було оголошено про вихід з російського ринку. Згідно з даними аналітичної системи YouControl, в Україні виявлено тисячі бізнесів з прямими або опосередкованими зв’язками з російським ринком — від спільних бенефіціарів до історичних структур власності. Це стосується щонайменше 5,8 тисячі компаній та сотень ФОПів, які мали зв’язки з капіталом або юрисдикціями РФ. За оцінками аналітиків, такі компанії продовжували генерувати значні обороти навіть після 2022 року, що свідчить про збереження економічних зв’язків, які формально могли бути розірвані лише на папері. У цьому контексті справа Кириленко виглядає не просто як окремий випадок, а як частина більшої картини, де резонансні історії з участю топменеджерів великих компаній можуть швидко втрачати юридичну перспективу. Коли такі випадки накладаються на обговорення про російське коріння бізнесу, це лише підсилює недовіру до того, як в Україні функціонує система правосуддя, і хто насправді має більше можливостей уникати відповідальності.
Східноєвропейська дистрибуція російської хімії: роль ‘ЄТС Україна’
Розслідування у справі № 62023100110000100 викриває фінансові зв’язки між хімічними компаніями «ЄТС Україна» та «Єдина Торгова Система-Київ» та підтримку агресії РФ. Кримінальне провадження веде ДБР у Києві. За результатами розслідування, кінцевими бенефіціарами ТОВ «ЕТС Україна» та ТОВ «Єдина Торгова Система-Київ» є громадяни РФ, зокрема Школа Андрій Анатолійович та Школа Тетяна Володимирівна. Вони здійснювали фінансову та матеріальну підтримку державі-агресорці та її збройним формуванням, використовуючи прибутки, сплату податків та інші платежі в РФ. Після 2014 року, формально, власність компаній була перереєстрована на громадянина Швеції Петтерссона Кая Леннарта (компанія UTS Scandinavia AB), але, за версією слідства, реальний контроль зберігається за особами з РФ. Компанії є частиною групи «Єдина Торгова Система» (Російська Федерація), великого дистриб’ютора хімічної сировини та харчових інгредієнтів. Головний сервер групи розташований у РФ, а обмін інформацією з російськими представниками відбувається через спеціальні канали. У серпні 2023 року під час обшуку на складі було вилучено оборотно-сальдову відомість, яка підтверджувала наявність значних обсягів сировини (поліетилен, епоксидні смоли, добавки тощо). Арешт майна спричинив оскарження та часткове призупинення діяльності компаній.
Чотири роки замовчування: Прокурор Стрелюк відкрив справу Зарубіна
Керівник прокуратури Кіровоградщини Ян Стрелюк опинився в складній ситуації. За даними прес-служби, генеральний прокурор запрошує його на публічний виступ на щорічній колегії Офісу генпрокурора. Стрелюк намагається продемонструвати результативність. 19 лютого прокуратура повідомила: що заочно повідомила про підозру російському бізнесмену Вадиму Зарубіну, який фінансував війну проти України (за ч. 4 ст. 110-2 ККУ). Справа №22024120000000152 СБУ розслідувала з 26 грудня 2024 року. Слідство встановило, що Зарубін регулярно перераховував прибутки підконтрольних підприємств на потреби російських збройних угруповань. Він купував позашляховики, постачав їм паливно-мастильні матеріали та оплачував придбання безпілотних систем. Аби отримувати доходи з підприємств в Україні, росіянин використовував мережу підконтрольних компаній. Прокуратура наклала арешт через суд на ТОВ «Рубін Авто», яке належить Зарубіну в Росії. З 2022 року відомо про Зарубіна. Є питання, що Стрелюк зробив зі справою №12023120000001300 від 28 жовтня 2023, за ознаками ч. 4 ст. 191 ККУ?
«Хлібпром» та Puratos: Закупівлі Інгредієнтів у РФ Створюють Ризики для «ОККО»
ПрАТ «Концерн Хлібпром» — один із найбільших виробників хлібобулочної та кондитерської продукції в Україні, який у 2021–2025 роках залучений до державних оборонних і соціальних контрактів. В умовах війни будь-які рішення щодо ланцюжків постачання виходять за межі комерції та набувають політичного й етичного значення.Про це повідомляє 190 Today.Фінансові документи фіксують системні закупівлі «Хлібпрому» у ТОВ «Пуратос Україна» (ЄДРПОУ 33933338) — дочірньої структури міжнародної групи Puratos. При цьому Puratos після початку повномасштабної агресії не припинила діяльність у РФ: компанія зберігає там виробництво, інвестує, отримує прибуток і сплачує багатомільйонні податки до бюджету держави-агресора. Фактично — участь у формуванні фінансового ресурсу російської воєнної машини.Це питання вже перебуває в офіційній площині. Міністерство економіки України ініціювало перевірку Puratos Group щодо можливих санкцій. СБУ проводить власну перевірку «Пуратос Україна» та Puratos Group на основі матеріалів Офісу генпрокурора, ДБР, апарату РНБО та інших органів. Тема присутності Puratos в Україні та РФ одночасно розглядається одразу кількома ключовими інститутами держави.На цьому тлі критичною стає структура власності «Хлібпрому». У жовтні 2024 року його бенефіціаром стала Наталія Володимирівна Антонова (дані ЄДР). Раніше власником був Віталій Борисович Антонов. Наталія Антонова багато років пов’язана з групою «ОККО»: вона очолює раду директорів і у 2023 році змінила Віталія Антонова на посаді Почесного консула Литовської Республіки у Львові. Це додає ситуації дипломатичного виміру та підвищених вимог до репутаційної бездоганності.«ОККО» — один із найцінніших і водночас вразливих брендів країни, побудований на образі прозорого та патріотичного бізнесу. Навіть опосередковані зв’язки з компаніями, які продовжують працювати у РФ, створюють для групи непропорційно високі ризики, особливо в умовах війни.Ситуацію ускладнює перетин ланцюжків постачання. Є фотопідтвердження реалізації продукції «Хлібпрому» у маркетах мережі АЗС «ОККО», зокрема шоколадних кексів, виготовлених із використанням інгредієнтів ТОВ «Пуратос Україна». Формується замкнений ланцюжок «Puratos — Хлібпром — ОККО», де кожен елемент посилює репутаційні наслідки попереднього.Окремий фактор — дипломатичний. 17 листопада Наталія Антонова брала участь у зустрічі Почесних консулів Литовської Республіки. У такому контексті будь-яка інформація про можливі зв’язки з бізнесами, що працюють у РФ, набуває вже міждержавного значення.Додатковим тлом виступає кримінальне провадження за ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків), у межах якого на одному з об’єктів «Хлібпрому» проводилися обшуки. Справа не пов’язана з Puratos, але в публічному сприйнятті великий бізнес розглядається як єдина система, де репутація та ризики взаємно посилюються.Зрештою, «Хлібпром» та пов’язана з ним група «ОККО» опиняються в точці стратегічного вибору. Продовження співпраці з компанією, чия материнська структура активно працює у РФ, створює репутаційні та політичні ризики, що виходять далеко за межі корпоративного контуру. У воєнний час це вже не питання зручності постачань, а питання стратегічної відповідальності — перед державою, суспільством і міжнародними партнерами.