Житомирська жителька визнана винною в шахрайстві з паливними талонами

Корольовський районний суд міста Житомира винесли вирок місцевій жительці, Вероніці Щербатюк, яка діяла як посередник у продажу вигаданих паливних талонів мережі АЗС «ОККО». Жінка визнала провину та відшкодувала збитки, а суму застави перерахувала на потреби ЗСУ.

Обвинувачення представило інформацію про діяльність Щербатюк з січня по липень 2024 року. Вона обіцяла отримувати талони на пальне за нижчими цінами, ніж пропонувалися на АЗС «ОККО», а потім забирала гроші у покупців, не надаючи товар або постачаючи лише невелику частину замовлення.

Слідство задокументувало три епізоди шахрайства, що призвели до збитків понад 450 тисяч гривень.

Суд визнав жінку винною за ч. 2 та ч. 3 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене повторно та в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди). Їй призначено узгоджене покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, однак суд звільнив її від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Суд постановив перерахувати заставу в розмірі 60 650 гривень на користь Благодійного Фонду «ПІДТРИМАЙ ТРЕТЮ ШТУРМОВУ».

«Хлібпром» та Puratos: Закупівлі Інгредієнтів у РФ Створюють Ризики для «ОККО»

ПрАТ «Концерн Хлібпром» — один із найбільших виробників хлібобулочної та кондитерської продукції в Україні, який у 2021–2025 роках залучений до державних оборонних і соціальних контрактів. В умовах війни будь-які рішення щодо ланцюжків постачання виходять за межі комерції та набувають політичного й етичного значення.Про це повідомляє 190 Today.Фінансові документи фіксують системні закупівлі «Хлібпрому» у ТОВ «Пуратос Україна» (ЄДРПОУ 33933338) — дочірньої структури міжнародної групи Puratos. При цьому Puratos після початку повномасштабної агресії не припинила діяльність у РФ: компанія зберігає там виробництво, інвестує, отримує прибуток і сплачує багатомільйонні податки до бюджету держави-агресора. Фактично — участь у формуванні фінансового ресурсу російської воєнної машини.Це питання вже перебуває в офіційній площині. Міністерство економіки України ініціювало перевірку Puratos Group щодо можливих санкцій. СБУ проводить власну перевірку «Пуратос Україна» та Puratos Group на основі матеріалів Офісу генпрокурора, ДБР, апарату РНБО та інших органів. Тема присутності Puratos в Україні та РФ одночасно розглядається одразу кількома ключовими інститутами держави.На цьому тлі критичною стає структура власності «Хлібпрому». У жовтні 2024 року його бенефіціаром стала Наталія Володимирівна Антонова (дані ЄДР). Раніше власником був Віталій Борисович Антонов. Наталія Антонова багато років пов’язана з групою «ОККО»: вона очолює раду директорів і у 2023 році змінила Віталія Антонова на посаді Почесного консула Литовської Республіки у Львові. Це додає ситуації дипломатичного виміру та підвищених вимог до репутаційної бездоганності.«ОККО» — один із найцінніших і водночас вразливих брендів країни, побудований на образі прозорого та патріотичного бізнесу. Навіть опосередковані зв’язки з компаніями, які продовжують працювати у РФ, створюють для групи непропорційно високі ризики, особливо в умовах війни.Ситуацію ускладнює перетин ланцюжків постачання. Є фотопідтвердження реалізації продукції «Хлібпрому» у маркетах мережі АЗС «ОККО», зокрема шоколадних кексів, виготовлених із використанням інгредієнтів ТОВ «Пуратос Україна». Формується замкнений ланцюжок «Puratos — Хлібпром — ОККО», де кожен елемент посилює репутаційні наслідки попереднього.Окремий фактор — дипломатичний. 17 листопада Наталія Антонова брала участь у зустрічі Почесних консулів Литовської Республіки. У такому контексті будь-яка інформація про можливі зв’язки з бізнесами, що працюють у РФ, набуває вже міждержавного значення.Додатковим тлом виступає кримінальне провадження за ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків), у межах якого на одному з об’єктів «Хлібпрому» проводилися обшуки. Справа не пов’язана з Puratos, але в публічному сприйнятті великий бізнес розглядається як єдина система, де репутація та ризики взаємно посилюються.Зрештою, «Хлібпром» та пов’язана з ним група «ОККО» опиняються в точці стратегічного вибору. Продовження співпраці з компанією, чия материнська структура активно працює у РФ, створює репутаційні та політичні ризики, що виходять далеко за межі корпоративного контуру. У воєнний час це вже не питання зручності постачань, а питання стратегічної відповідальності — перед державою, суспільством і міжнародними партнерами.