Архіви позначок: Военные Действия

Захисник ЗСУ Олександр Курсик загинув у бою

Оприлюднено автором

Стало відомо про смерть журналіста, депутата Рівненської міської ради та військовослужбовця ЗСУ Олександра Курсика. Про смерть чоловіка 26 лютого повідомила у Facebook його колега, депутатка Галина Кульчинська. “Назавжди молодий, красивий і радісний. На жаль, дива не сталося. Світла памʼять тобі, Саню… Честь тобі, Воїне!” — написала вона у своєму дописі.

Також про це повідомила у Facebook дружина Олександра Курсика Євгенія: “Запамʼятайте його таким! Справжнім світлим воїном, який щиро посміхається! Я вимолила тебе на війні. Але не змогла зараз… Дякую тобі за все. За наших чудових діток. Кохаю і кохатиму. Назавжди в моєму серці. Для мене та для наших дітей ти герой навіки!”

Олександр Курсик народився 1 жовтня 1985 року, як зазначено на сайті Рівненської міської ради. Чоловік працював кореспондентом служби новин та ведучим на радіо “Край” Рівненської обласної державної телерадіокомпанії, на базі якої було створено Суспільне мовлення. Пізніше працював на телеканалах “Рівне 1”, “НТН”, “Інтер”, був власним кореспондентом “ТСН” та директором зі стратегічного розвитку телерадіокомпанії “РИТМ”.

З листопада 2007 року по червень 2008 року був помічником народного депутата Юрія Прокопчука. Тоді ж склав присягу державного службовця та отримав сьомий ранг державної служби.

З 2010 року Олександр Курсик був обраний депутатом Рівненської міської ради. З 2013 року — голова фракції ВО “Батьківщина”.

У 2016 році чоловік служив у зоні проведення Антитерористичної операції. На початку повномасштабного вторгнення він приєднався до лав ЗСУ і воював у складі 14 окремої механізованої бригади. Був нагороджений медаллю “За військову службу Україні”.

Герої на Покровському напрямку: загинув воїн з Хмельниччини

Оприлюднено автором

Воїн із Хмельниччини, Віктор Шевченко, загинув у бою, захищаючи Україну. Цей трагічний збій обставин стався на Покровському напрямку 8 лютого. Віктор народився 11 травня 1997 року. У травні захисник мав відзначити свій 29-й день народження. Про втрату повідомили в Уланівській територіальній громаді. У громаді розповіли, що Віктор Шевченко проживав у селі Лип’ятин Уланівської тергромади. Після початку повномасштабного вторгнення Росії чоловік став на захист Батьківщини. Останнім часом він протистояв ворогу на Покровському напрямку. Саме там Віктор прийняв свій останній бій. “Знову тяжка втрата у нашій громаді! Небесне військо поповнило ще один Герой. Вірний військовій присязі, 8 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання із стримування військової агресії Російської Федерації в районі населеного пункту Родинське Покровського району Донецької області загинув наш земляк, Шевченко Віктор Вікторович… Сільський голова разом із депутатським корпусом, виконавчим комітетом, апаратом сільської ради, старостами, жителями громади висловлюють щире співчуття рідним та близьким Захисника України”, – зазначається у повідомленні. Про маршрут скорботного кортежу з тілом воїна та час, коли його зустрічатимуть на малій батьківщині Героя, у громаді пообіцяли повідомити пізніше.

Героїня Запорізького напрямку: Загинула військовослужбовиця з позивним Лайза

Оприлюднено автором

На Запорізькому напрямку під час евакуації поранених загинула молода українська військовослужбовиця з позивом Лайза. Про це повідомив командир роти НРК 110 механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка Сергій Волков на своїй сторінці у Facebook. «Тиха, світла, сильна. Справжня», — охарактеризував загиблу захисницю Волков. За словами захисника, Лайза — перша захисниця за контрактом 18−24, з якою працював командир роти Сергій Волков. Українських військовослужбовиць провели в останню путь 16 лютого. «Це не кінець, боротьба триває, і зло буде покаране. Честь і пам’ять, мої дівчата», — додав Волков. На Запорізькому напрямку під час евакуації поранених загинули молоді українські військовослужбовиці з позивними Кара і Лайза. Дві посестри, дві подруги, загинули разом, ворожий дрон. Дві молоді дівчини. Непрості долі. Справжня робота. Вони рятували поранених, навчалися, тягнули на собі важкі обов’язки, допомагали передньому краю не гірше за будь-кого», — написав Волков.

Військовий сплатить штраф за спробу підкупити офіцера

Оприлюднено автором

Яворівський районний суд Львівської області винесли вирок у справі, пов’язаній з спробою підкупу військового посадовою особою. Обвинувачений, старший солдат, намагався уникнути відповідальності за адміністративне правопорушення.

Обставини події
Суд встановив, що наприкінці серпня 2025 року старший солдат запропонував хабар майору військової служби правопорядку (ВСП). Військовослужбовець намагався «вирішити питання» щодо непередачі до суду протоколу, складеного на нього за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП (Розпивання алкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів військовослужбовцями в умовах особливого періоду). Вартість цього питання становила 25 000 гривень.
29 серпня о 17:30, під час передачі грошей біля контрольно-пропускного пункту військової частини, Романюка затримали правоохоронці.
Позиція обвинуваченого
Під час судового засідання Руслан Романюк повністю визнав свою провину. Він заявив, що щиро розкаюється, усвідомив незаконність своїх дій і запевнив суд, що не має наміру порушувати закон у майбутньому. Оскільки обвинувачений не заперечував фактичні обставини справи, суд розглянув провадження за спрощеною процедурою.
Рішення суду
Суд врахував статус військовослужбовця як учасника АТО, його щире розкаяння та відсутність попередніх судимостей.Згідно з вироком від 03 лютого 2026 року:
Руслана Романюка визнано винним за ч. 1 ст. 369 КК України.
Призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.
Суму хабаря у розмірі 25 000 гривень конфісковано на користь держави (спеціальна конфіскація).
Військовий також зобов’язаний сплатити майже 15 000 гривень за проведення судових експертиз.
Суд також скасував арешт на майно (частку квартири та мобільний телефон) і постановив повернути заставу, внесену раніше за обвинуваченого.

Захисник Сергій Бондаренко загинув на Запорізькому напрямку

Оприлюднено автором

На Запорізькому напрямку під час виконання бойового завдання загинув військовослужбовець із села Андріївка Київської області Сергій Бондаренко. Серце українського захисника зупинилося 8 лютого. Вічна пам’ять і слава Герою!

Захисник України народився 15 квітня 1979 року в місті Нікополь Дніпропетровської області. У 2000 році він переїхав до села Андріївка на Макарівщині. У 2024 році Герой уклав контракт і став на захист територіальної цілісності та незалежності України.

Воїн із честю виконав свій військовий обов’язок і віддав життя за кожного з нас. Схиляємо голови у пошані до виконаного обов’язку та зберігаємо в серцях світлу пам’ять про Захисника України. На нього з Перемогою чекали мати, брат, сестри та рідні.

Герої України: Захисник з Волині загинув у Донецькій області

Оприлюднено автором

Трагічні новини надійшли з Донецької області: у боях загинув 35-річний молодший сержант ЗСУ Олександр Нагалюк з села Білин. Про це повідомив міський голова Ковеля Ігор Чайка.
За словами посадовця, військовослужбовець загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Новофедорівка Покровського району Донецької області.
Нагалюк служив у матеріальному забезпеченні 2-ї танкової роти танкового батальйону військової частини А4862.
Прощання з українським захисником відбудеться у селі Білин у неділю, 15 лютого. О 13:00 відбудеться поминальна служба в церкві Різдва Пресвятої Богородиці, а о 13:30 – громадянська панахида на подвір’ї храму. Поховають загиблого воїна на місцевому кладовищі.

Загибель операторки дронів: Лілія Гекендорф захищала Україну на Запоріжжі

Оприлюднено автором

Молода операторка дронів Лілія Гекендорф із Кіровоградської області загинула під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Свій останній бій прийняла 11 лютого.

Лілія Гекендорф народилася 17 лютого 2001 року. Проживала у селі Злинка на Кіровоградщині. У жовтні 2024 року вона приєдналася до лав Збройних Сил України.

До цього часу Лілія була рекрутером у Центрі рекрутингу української армії. Після зникнення безвісти її брата, вона вирішила захищати Батьківщину, спонуканою патріотизмом. Лілія зарекомендувала себе як одна з найкращих на курсі, після переведення до батальйону безпілотних систем у складі 128-ї бригади “Дике поле”.

Коли Лілія вирушила захищати Україну, вона залишила своїх двох маленьких дітей на піклування матері. 11 лютого вона потрапила під ворожий удар, виконуючи бойове завдання в районі Магдалинівки на Запоріжжі.

На момент загибелі вона обіймала посаду оператора безпілотних літальних апаратів у військової частини ЗСУ. Дівчина не дожила до свого 25-річчя. Співчуття родині та близьким.

Життя воїна обірвав ворожий дрон

Оприлюднено автором

У зоні бойових дій загинув колишній народний депутат України, ветеран спецпідрозділів та активний захисник країни — Роман Каліш. Як зазначив його друг і побратим Олег Ляшко, причиною смерті став удар російського дрона.

Як зазначено у дописі на сторінці у Facebook командира батальйону безпілотних систем 63-ї окремої механізованої бригади Олега Ляшка, їхнє знайомство з Романом Калішем відбулося ще у 2014 році в Запоріжжі. Він нагадав, що загиблий військовий служив у підрозділі “Альфа”, працював в СБУ, а після виходу на пенсію очолив місцеву організацію “Радикальної партії”. З початком повномасштабного вторгнення він знову став до лав армії та брав участь у захисті України на передовій.

Командир наголосив, що 11 лютого, під час виконання бойового завдання, Каліш загинув внаслідок атаки безпілотного літального апарата.

У дописі також опублікували архівне фото з 2014 року, на якому Ляшко та Каліш встановлюють прапор України на будівлі СБУ у Слов’янську після звільнення міста від російських окупантів.

“На фото: ми з Романом у Словʼянську в липні 2014 року, на другий день після його звільнення від рашистів. Встановлюємо наш Прапор на будівлі місцевого СБУ, яке рашисти перетворили на катівню”, — зазначено в дописі військового.

Архівне фото з 2014 року, на якому Ляшко і Каліш встановлюють прапор України
Фото: Олег Ляшко/Facebook

Як повідомляє видання “ТСН”, Роман Каліш був народним депутатом України VIII скликання. Наразі час та місце прощання з воїном не повідомляються.

Не бояться говорити: голова ICMP відзначила роль українських родин у пошуку зниклих та прозорість влади

Оприлюднено автором

80 тисяч зниклих безвісти — це безпрецедентна кількість для будь-якої країни, включаючи й Україну, зазначила в ефірі Українського Радіо Кетрін Бомбергер. Крім того, як додала директорка Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (ICMP), фактична цифра може бути й більшою, зважаючи на інформаційний безлад, спричинений війною. Разом з тим, вона зазначила, що в Україні присутня сильна політична воля розслідувати всі справи безвісти зниклих осіб, а також є розвинене громадянське суспільство. “Багато де родини зниклих безвісти бояться говорити відкрито про свої проблеми, але однозначно це не випадок України, тут у них є всі можливості для того, щоб бути почутими”, зауважила Бомбергер. “80 тисяч зниклих безвісти — це безпрецедентна цифра для будь-якої країни”. Пані Кетрін, розпочнімо з того, що Україна сьогодні має понад 80 тисяч зниклих безвісти. Чи вважаєте ви такий масштаб безпрецедентним в сучасній історії безпосередньо в роботі самої комісії? Як він змінює підхід до організації роботи? По-перше, я хочу зазначити, як вам відомо, 80 тис зниклих безвісти — це безпрецедентна цифра для будь-якої країни, в тому числі і для України. Ці цифри доповнюють велику кількість зниклих безвісти на європейській землі з часів Другої світової війни і оскільки ця цифра надзвичайно велика для будь-якої країни, вона передбачає не тільки пошук зниклих безвісти, а й проведення відповідних розслідувань, ідентифікацій. МКЗБ знаходиться в Україні зараз для того, щоб допомогти віднайти, ідентифікувати цих зниклих безвісти й надати всю необхідну допомогу. Ви працювали з наслідками конфліктів в різних країнах. Що принципово відрізняє український кейс від, до прикладу, Балкан, Іраку або тієї ж Латинської Америки? Це виключно кількість? Насправді різниця полягає перш за все в обставинах, на яких люди зникають безвісти. В Україні зникнення такої великої кількості людей обумовлено, перш за все, війною, злочинними обставинами, які чинить агресор. В Сирії, наприклад, все було повʼязано з 52 роками диктаторського режиму Асада, а також із землетрусами, міграцією. В Мексиці, до прикладу, таку кількість зниклих безвісти спричиняє міграція. Обставини, за яких люди зникають безвісти, в різних країнах можуть бути різними, але шлях, яким розслідуються ці кейси, — це золоті стандарти, практики, які мають бути запроваджені за будь-яких умов. Тобто єднати всі ці випадки має підхід, за яким ми шукаємо та розслідуємо випадки зниклих безвісти. В Україні присутня дуже велика політична воля розслідувати випадки зниклих безвісти Кетрін, з огляду на ваш безпосередній досвід та досвід вашої команди, як алгоритм, про який ви згадали, працює в Україні? Від моменту, коли стає відомо, що людина зникла безвісти, що робить Міжнародна комісія? Чи є випадки, коли вдається знайти людину, швидко ідентифікувати її чи це навпаки тривалий процес? В першу чергу хочу зауважити, що у випадку України зараз присутня дуже велика політична воля розслідувати ці випадки зниклих безвісти, знайти їх. Саме тому через наявність такої політичної волі українська влада звернулася до МКЗБ за допомогою, нас запросили в Україну для того, щоб ми допомагали. В багатьох інших випадках такої політичної волі немає. Наприклад, в Сирії до зміни режиму не було політичної волі, а минулого року ми були запрошені вже новою політичною владою, щоб допомогти розслідувати ці кейси. Тобто перше, що треба відмітити, — це відповідальність держави за ситуацію та пошук зниклих безвісти. Другий дуже важливий момент — це реалізація цієї політичної волі законними шляхами, захищаючи права людини відповідно до закону. Наприклад, в Україні постраждалими від зникнення близьких безвісти в першу чергу є жінки. Тобто вони мають мати можливість реалізувати своє право на справедливість, правду та репатріації. Тому дуже важливо, щоб українські інституції, включаючи Міністерство внутрішніх справ, Національну поліцію, Міністерство охорони здоровʼя, Міністерство оборони, Уповноважений з питань зниклих безвісти, працювали всі разом над розслідуванням, пошуком зниклих безвісти, оскільки це дуже комплексна робота, яка потребує згуртованості усіх задіяних інституцій в цьому процесі. Таким чином можна досягти певного результату. Тут треба висловити захоплення українською владою, оскільки під час війни був створений інститут Уповноваженого з питань зниклих безвісти, який зараз функціонує. Уповноважений, діючи в рамках Міністерства внутрішніх справ, бере на себе роль координації усіх інших відомств над питанням зниклих безвісти. Багато де родини зниклих безвісти бояться говорити відкрито про свої проблеми, але однозначно це не випадок України Тобто безпосередньо комунікація вже з вами і вашою комісією йде через нашого Уповноваженого в Міністерстві внутрішніх справ? Так, головна наша точка дотику в Україні — це, по-перше, Уповноважений з питань зниклих безвісти, але в нас також є двосторонні домовленості і контакти з Міністерство охорони здоровʼя, Міністерство внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерство юстиції. Вони всі задіяні в процесі пошуку та ідентифікації зниклих безвісти, але у кожного своя специфічна роль в цьому процесі. Інший момент, на якому потрібно наголосити, окрім політичної волі та бажання реалізувати права громадян, — це взаємодія з родинами зниклих безвісти та організаціями громадянського суспільства. В Україні ця складова надпотушно розвинута, вони дуже сміливі, рішучі та освічені. Кетрін Бомбергер та Владислав Красніцький в студії Українського Радіо Сьогодні вранці я зустрічалася з багатьма родинами зниклих безвісти, асоціаціями родин, які працюють над цією проблемою. Вони надзвичайно потужні, активні і це також є ознакою не кожної країни. Багато де родини зниклих безвісти бояться своєї влади, бояться говорити відкрито про свої проблеми, але однозначно це не випадок України, тут у них є всі можливості для того, щоб бути почутими. Пʼятий важливий момент в цьому процесі — це наявність просунутих технологій, які можуть дати можливість працювати з відбитками пальців, зі стоматологічними картами, з базами даних, здійснювати всі дослідження. Також достатньо обладнані морги. Наприклад, наша команда допомагає українським інституціям й при репатріаційних заходах працює з тілами, які повертаються з РФ. Застосування технологій дуже важливе у всіх аспектах, в тому числі і при взаємодії з родинами зниклих безвісти, які хочуть бути впевненими на 100 %, що вони ідентифікують свого родича, отримають те тіло і що реалізується їхнє право на правду та справедливість. А чи почали в Україні використовувати якісь сучасні методи ідентифікації, які до цього, наприклад, не застосовувалися? В плані технологій Україна є надзвичайно сучасною країною. Тут доступні всі методи, які можуть бути застосовані для пошуку та ідентифікації зниклих безвісти, починаючи від ДНК і закінчуючи використанням судово-медичного обладнання. Але в різних місцях можуть бути прогалини. Наприклад, процес повідомлення про зниклого безвісти може бути надто складним саме для родин зниклих безвісти. Дуже часто вони не впевнені точно, куди вони мають повідомляти про зникнення родича. Такі проблеми можуть виникати, оскільки система перевантажена, йде війна, дуже багато інших проблем. Що робити, якщо ваша близька людина зникла безвісти? Пані Кетрін, давайте спробуємо дати відповідь, як діяти і куди звертатися у випадку, якщо хтось з ваших близьких чи рідних зник безвісти. В першу чергу можна повідомити Уповноваженого з питань зниклих безвісти та Національну поліцію. Оскільки я генеральна директорка іншої організації, то я натомість можу детально розказати, що потрібно робити з нашого боку. Можу порадити завітати до нашого телеграм-каналу під назвою Legal Vox. Це проєкт, який ми ведемо разом з Артуром Добросердовим (Уповноважений з питань зниклих безвісти за особливих обставин — ред.). Там колеги з Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти разом з паном Артуром відповідають на юридичні питання, які виникають у родин зниклих безвісти. Вони роблять регулярні програми, записують ефіри. Також на нашому сайті МКЗБ доступний інструмент, який називається “центр онлайн-запитів”, де будь-хто може залишити заявку про зниклого безвісти родича, надаючи всю супутню інформацію. Другий інструмент, доступний для всіх по всьому світу, — програма, яка дозволяє позначити місце, де може бути масове поховання, або місце незаконного утримання. Повідомити можна навіть анонімно, перебуваючи, наприклад, на окупованих територіях для того, щоб в майбутньому, отримавши до них доступ, одразу знати, де їх шукати. Третій момент — в нас є співпраця з Національною поліцією, домовленість про збір ДНК-зразків у родин зниклих безвісти за кордоном. Наша команда виїжджає і в українських біженців, які мають зниклих безвісти родичів, відбивають ДНК-матеріал для того, щоб вивести ДНК-профілі. Потенційно цифра зниклих безвісти може бути і більша Пані Кетрін, на початку розмови ми говорили про 80 тисяч зниклих безвісти. Але це не остаточно цифра, на жаль. Можете, будь ласка, пояснити, як формуються ці дані і чи реальна цифра зниклих безвісти може значно відрізнятися від цих 80 тисяч? Це цифра, оприлюднена Уповноваженим з прав людини та Уповноваженим з питань зниклих безвісти за особливих обставин. За словами самого ж Уповноваженого з прав людини, потенційно цифра може бути і більша.

Вибух в Одесі: Загинув військовий під час підготовки до служби

Оприлюднено автором

В Одесі стався вибух, внаслідок якого загинув військовослужбовець. За попередніми даними, чоловік готувався виїхати на службу. Після того, як він сів у автомобіль та завів двигун, сталося вибух. На місці події працюють правоохоронні органи, обставини події встановлюються.