Європейський Союз висловлює занепокоєння щодо поставок ракет Patriot в Україну

Для зимового сезону Україні необхідний річний обсяг американського виробництва ракет Patriot. Про це повідомив комісар ЄС з питань оборони та космосу Андрюс Кубіліус.

За словами Кубіліуса, США не в зможуть забезпечити необхідну кількість ракет для країн Перської затоки та України. Він підкреслив, що після іранської кризи ситуація у Європі стала ще більш нагальною, що вимагає збільшення виробництва ракет протиповітряної оборони та протиракетних ракет.

Для зимового сезону Україні потрібно близько 700 ракет Patriot, PAC-2 і PAC-3, що приблизно відповідає виробничим можливостям США протягом року. На рік Україні необхідно близько 2000 або більше ракет.

Українські F-16 без американських ракет у критичний період

Українські винищувачі F-16 протягом понад трьох тижнів не мали доступу до американських ракет класу “повітря-повітря” AIM-9 Sidewinder. Ці ракети були необхідні для ефективного захисту українського повітряного простору від російських дронів та ракет.

Відповідно до інформації, отриманої джерелами, нестача ракет спостерігалася з кінця листопада до середини грудня. Цей період припадав на підготовку країни-агресора до масштабних зимових атак на Україну.

Ефективність російських систем ППО «Панцирь» під запереченням: статистика ОАЕ

Об’єднані Арабські Емірати продовжують публікувати дані щодо протидії іранським атакам, які викривають незвичні пропорції. Наразі країни використовують ракети до Patriot, але перехоплення для них балістичних ракет не є проблемою, а відбиття звичайних «шахедів» виявилось складним завданням. ОАЕ єдиний регіональний центр, який регулярно та повністю оприлюднює статистику, включаючи кількість збитих і невдало збитих цілей. Станом на вечір середи 4 березня було збито загалом 8 з 8 крилатих ракет, випущених Іраном, 175 з 189 балістичних ракет, з яких 13 впали у море, а також 876 з 947 дронів. Ефективність перехоплення крилатих ракет становить 100%, понад 99% – балістичних, а перехоплення дронів досягає 93%. Це свідчить про те, що найбільш прості цілі, які начебто не потребують використання високотехнологічних систем, виявились найскладнішими для ураження. Причина диспропорції полягає у тому, що ОАЕ можуть повністю використовувати Patriot для відбиття ракетних атак. Однак, для протидії цілям типу дронів ОАЕ застосовують російські зенітні ракетні гарматні комплекси «Панцирь». ЗРГК «Панцирь» було замовлено ОАЕ у 2000 році у кількості 50 одиниць, а зараз їх кількість оцінена у 42 одиниці, через їх реекспорт, зокрема до Лівії, також вони були помічені у Ємені. Загальна вартість закупівлі становила 734 млн тодішніх доларів. Для удару по ОАЕ Іран використовує та й отримані з РФ копії власних Shahed-136, «Герань-2», які були вироблені в Іжевську.

Зеленський застерігає про обмеження поставок Patriot через конфлікт з Іраном

Президент України Володимир Зеленський висловив стурбованість потенційним обмеженням поставок протиповітряної оборони зі США у разі тривалого протистояння з Іраном. Про це він заявив в інтерв’ю Rai Italia.

З його слів, іранський уряд раніше надавав Росії технології для створення ракет та безпілотників, які використовувалися для обстрілів українських міст. Зеленський відзначив, що Іран зараз може бути не в змозі постачати зброю до Росії, але колись надав Москві ліцензії, які дозволяють їй самостійно виробляти відповідні ракети та безпілотники.

Проблематичною залишається нестача систем ППО. Глава держави застеріг, що у випадку продовження конфлікту на Близькому Сході, США можуть скоротити поставки протиповітряної оборони та ракет для її підтримки Україні. “Існують побоювання щодо сигналів від Сполучених Штатів Америки, публічних та непублічних, які вказують на продовження цієї військової операції, і що, в зв’язку з цим, вони будуть розглядати можливості своїх виробництв РАС-2, РАС-3: це ракети-перехоплювачі для Patriot. Тобто побоювання полягає в тому, що у разі тривалої війни Америка може зменшити поставки протиповітряної оборони, ракет для ППО для України”, – підкреслив він.

Бетонні укриття в Буковелі: Збільшення активів родини генерала

Бетон для авіації — мільйони для сім’ї: як командування логістики перетворило укриття на елітну нерухомість. Поки країна живе під сиренами та комбінованими ударами, розраховуючи на ППО та авіацію, в тилу Повітряних сил, за даними слідства, будувалася зовсім інша оборона — особистих активів. СБУ спільно з Офісом генпрокурора затримали командувача логістики Андрія Українця та начальника управління СБУ в Житомирській області Володимира Компанієнка під час спроби передачі хабаря у 320 000 доларів. Гроші призначалися за «правильний» висновок щодо якості будівництва укриттів для бойової авіації. Йдеться про проєкт вартістю 1,4 млрд грн — на збірно-розбірні аркові конструкції для захисту літаків на аеродромі, повідомляє Bihus. За версією слідства, замість усунення виявлених порушень у будівництві та доопрацювання документації було ухвалено рішення «вирішувати питання» — фактично купити лояльність військової контррозвідки, яка перевіряла об’єкт. Фігурує сума в 13 млн грн — близько 1% бюджету проєкту — як ціна потрібного висновку. Передача коштів була задокументована. Контекст критичний: українська авіація та аеродроми — пріоритетна ціль для російських атак. Один точний удар по відкритому аеродрому означає втрату техніки вартістю десятки мільйонів доларів і пілотів, підготовка яких триває роками. Після удару по Миргороду в липні 2024 року питання захищених укриттів перестало бути теоретичним. Це елемент оборони, а не будівельна формальність. На цьому тлі декларації самого Українця виглядають підкреслено скромно: старі автомобілі, квартири в Житомирській області, мінімальний склад сім’ї у звітності. Однак аналіз майна найближчих родичів малює іншу картину. Батько — пенсіонер без бізнесу — у 2024 році придбав новий Kia Sportage і нерухомість у житловому комплексі в центрі Житомира: квартиру та кілька нежитлових приміщень. Ринкова вартість лише квартири такого формату наближається до 100 тис. доларів. Мати — також пенсіонерка — після реєстрації ФОП оформила апартаменти в комплексі Mountain Residence у Буковелі (орієнтовно близько 6,5 млн грн), квартиру в ЖК «Файна Таун» у Києві (приблизно 130–140 тис. доларів), а також об’єкти в ЖК «Софія» та «Варшавський». Загальна оцінка її нерухомості наближається до півмільйона доларів. Крім того, у 2020 році введено в експлуатацію великий приватний будинок під Житомиром, оформлений на матір. Син, 26-річний лікар, володіє квартирою в Києві (ЖК «Варшавський»), земельними ділянками, двома будинками в Житомирській області та паркомісцями. У публічних даних фігурує автомобіль Volkswagen Tiguan. Сумарний обсяг активів сім’ї за останні роки — сотні тисяч доларів, за консервативною оцінкою — близько мільйона і більше. На цьому тлі офіційні доходи самого командувача логістики виглядають непропорційними масштабам придбань. Історія виходить за рамки побутової корупції. Йдеться про спробу вплинути на контроль якості об’єктів, які мають фізично захищати авіацію в умовах війни. Якщо укриття не витримують удару, наслідки вимірюються не мільйонами гривень відкату, а знищеною технікою та людськими життями. Кримінальне провадження запущено. Але ключове питання залишається системним: як у проєкті оборонної інфраструктури на мільярди гривень контроль опинився в руках людей, які, за версією слідства, віддали перевагу бетонним укриттям особистих інвестицій в апартаменти, будинки та автомобілі.

Російська Атака Безпілотниками: Збито Більшість Ударних БпЛА

В ніч на 3 березня Україну атакувала російська армія з використанням 136 безпілотників різних типів. Силами протиповітряної оборони було збито 127 із цих безпілотників. Зафіксовано влучання 5 ударних БпЛА на трьох локаціях, а також падіння уламків у ще трьох місцях.

За даними Повітряних сил, атака здійснювалася з напрямків Курськ, Приморсько-Ахтарськ, Гвардійське та інші території Російської Федерації та тимчасово окупованої території України. У відбитті повітряного нападу брали участь авіація, зенітні ракетні війська, підрозділи РЕБ та безпілотних систем, мобільні вогневі групи Сил оборони України.

Станом на 9:00 3 березня протиповітряною обороною країни було збито/подавлено 127 ворожих безпілотників типу Shahed, “Гербера”, “Італмас” та інших типів на півночі, півдні та сході України. В повітряному просторі продовжують спостерігатися ворожі безпілотники.

Українська ППО ефективно відбила масовану ракетну атаку дронів

У ніч на 19 січня українська протиповітряна оборона успішно відбила масштабну атаку, здійснену російськими військами за допомогою 145 ударних дронів. Атака, що розпочалася о 18:00 18 січня, була здійснена з шести різних напрямків, включаючи території Росії та тимчасово окупованого Криму та Донеччини.

Ворожі дрони, зокрема типів “Шахед” та “Гербер”, були знищені збивальною авіацією, зенітними ракетними підрозділами, засобами радіоелектронної боротьби та мобільними вогневими групами Сил оборони України. За даними Повітряних сил, було зафіксовано 13 влучань ударних БПЛА по 12 різних локаціях. Крім того, уламки збитих дронів впали на п’яти інших локаціях.

На даний момент ситуація в повітряному просторі залишається складною, але сили ППО продовжують ефективно боротьбу з ворожими цілями. Повітряні сили закликають населення дотримуватися правил безпеки.

Пастка “середнього відсотка”: чому Patriot не завжди збиває “іскандери” та як РФ змінила тактику

Поява в Україні американських систем Patriot у 2023 році стала переломним моментом війни в повітрі. Українська протиповітряна оборона вперше почала збивати російські балістичні ракети, в тому числі «Іскандери», які раніше вважалися майже недосяжними. Але згодом з’явилося відчуття, що ця перевага не є сталою. У деякі періоди «Іскандери» знову проривають ППО, а повідомлення про перехоплення звучать рідше, зазначає видання “Тиждень”.

Останнім часом у західному й українському інформаційному просторі дедалі частіше з’являються новини про зниження ефективності систем ППО, зокрема комплексів Patriot, проти російських балістичних ракет «Іскандер-М» (9М723). Повідомляється, що Росія модифікувала ці ракети, аби ускладнити перехоплення. Хоча точні причини до кінця не зрозумілі, наслідки для оборони України очевидні.

Це швидко породило просте пояснення: Росія нібито радикально модернізувала свою балістичну ракету. Такий висновок виглядає логічним, але насправді надміру спрощує реальність. Дані й аналіз наших міжнародних партнерів, зокрема аналітиків Британського центру RUSI, показують, що річ не в «диво-оновленні», а в зміні тактики та умов застосування.

Пастка «середнього відсотка»

Перш ніж говорити про причини, важливо правильно розуміти статистику. У розмовах про ефективність ППО часто оперують відсотками. Скільки ракет збили? 30 %? 50 %? 70 %? Проблема в тому, що для балістичних ракет такі цифри майже нічого не пояснюють. Відсоток перехоплених ракет — показник нестабільний, і значною мірою він залежить від конкретних атак.

Реальні дані за 2022–2025 роки показують нестандартну картину. З вересня 2022 року Україна перехопила близько 24 % російських балістичних та аеробалістичних ракет «Іскандер» і «Кинджал», запущених по її території. Але при цьому перехоплення «Іскандерів» не розподіляються рівномірно.

Статистика перехоплень має бімодальний розподіл. Це означає, що в одних атаках ППО збиває майже всі ракети, а в інших не перехоплює жодної. Попри цю нестабільність, загальний тренд із 2024 року іде на зниження відсотка перехоплень. Якщо влітку 2025 року Україна перехоплювала близько 37 % балістичних ракет, то до жовтня цей показник знизився до 17 %.

Натомість ми бачимо крайнощі: українська ППО або збиває майже всі ракети під час конкретної атаки, або не збиває жодної. Середніх сценаріїв небагато.

Це означає, що ефективність ППО не є постійною величиною. Вона залежить від конкретного набору факторів:

Тому запитання «Patriot працює чи ні?» поставлене неправильно. Правильніше запитувати: за яких умов система дає результат, а за яких ні?

Існують такі гіпотези, чому відсоток збиття знижується.

Гіпотеза №1. «Іскандер» радикально модернізували, або Чому траєкторія важливіша за «залізо»?

Найпоширеніший міф полягає в тому, що Росія створила «оновлений Іскандер», який став принципово невразливим. Прямих доказів цього немає.

Ідеться про ту саму ракету 9М723, яка стоїть на озброєнні багато років. Немає підтверджень появи нового двигуна, нової бойової частини чи принципово іншої системи наведення. Навіть російські джерела зазвичай говорять не про «нову ракету», а про оновлення програмного забезпечення.

Це важливе уточнення. Програмне оновлення може впливати на траєкторію чи на алгоритми роботи приманок, але це не технологічна революція. Це адаптація в межах вже наявних можливостей.

Тож одне з найпереконливіших пояснень зниження кількості перехоплень — це зміна траєкторії польоту. Якщо раніше «Іскандер» часто летів за відносно «пласкою» квазібалістичною траєкторією, то тепер дедалі частіше фіксуються пуски з більшим набором висоти.

«Іскандер», який зазвичай летить квазібалістичною траєкторією на відносно невеликій висоті, могли почати запускати за більш крутою, суто балістичною траєкторією, досягаючи висот до 100 км. Падаючи з більшої висоти, ракета набирає величезну кінетичну енергію, що суттєво скорочує час реакції ППО. На фінальній ділянці польоту здатність ракети до різких маневрів напряму залежить від її швидкості. Збільшення швидкості навіть у півтора раза дає чотирикратне зростання маневрової сили, що дозволяє ракеті ефективніше ухилятися від перехоплювачів. За швидкість і маневреність доводиться платити дальністю.

І справді, останнім часом «Індерери» частіше застосовуються по цілях на відстані 150–200 км від лінії фронту, що дозволяє використовувати таку «енерговитратну» траєкторію.

Для ППО це означає кілька проблем одночасно. По-перше, скорочується час на реакцію. По-друге, ракета входить у фінальну фазу з вищою швидкістю. По-третє, маневрування на завершальному етапі стає складніше прогнозувати.

Важливо розуміти: це не порушення фізики і не «новий клас зброї». Це інший режим використання тієї самої ракети. Так, за це доводиться платити дальністю. Але якщо цілі розташовані відносно близько, такий компроміс цілком логічний.

Гіпотеза №2. Приманки та апгрейд замість «суперманеврів»

Часто можна почути, буцімто «Іскандер» навчився маневрувати так, що перехоплювачі не встигають реагувати. Насправді можливості різких маневрів на фінальній швидкості мають суворі фізичні обмеження. Тож твердження про те, що ефективність «Ісхандера» пов’язана з оновленням програмного забезпечення, найкраще пояснюються саме покращенням приманок. І йдеться не про «диво-технологію», а про точкове підсилення вже наявного інструментарію. Йдеться про покращення хибних цілей, які «Іскандер» випускає на кінцевому етапі польоту.

«Іскандер» давно використовує спеціальні приманки, які імітують ракету на радарах. Ці приманки (відомі як 9Б999) покликані «відволікти» головку самонаведення перехоплювача. Навіть незначне вдосконалення алгоритмів цих приманок може суттєво ускладнити роботу ППО, змушуючи систему витрачати час і ресурси на хибні цілі.

Сучасні радари перехоплювачів PAC-3, що працюють у міліметровому діапазоні, дуже ефективні проти простих перешкод. Щоб їх «обдурити», потрібні складні системи, здатні в реальному часі аналізувати сигнал радара та генерувати переконливі відповідні сигнали.

Гіпотеза №3. Patriot «перестав справлятися»

Інший крайній міф полягає в тому, що Patriot більше неефективний. Насправді це ще одне спрощення.

Patriot — це надзвичайно складна система, розрахована на перехоплення найскладніших цілей. Але не всесильна. В Україні таких батарей небагато, кожна з них має обмежений сектор прикриття, а ракети-перехоплювачі — це дефіцитний і дорогий ресурс.

Важливо також розуміти: відсутність перехоплення не означає, що система «не спрацювала». Ракета могла летіти на ціль, яка перебувала поза зоною прикриття конкретної батареї. Або ж система була змушена обирати між кількома загрозами одночасно.

Patriot не існує у вакуумі. Його ефективність залежить від загальної архітектури ППО, кількості цілей і характеру атаки.

Гіпотеза №4 Масовані удари і логіка перевантаження

Переконливим поясненням зростання кількості проривів ППО є масовані скоординовані атаки. Росія вдосконалила тактику, завдаючи масованих ударів, коли десятки ракет різних типів (балістичні, крилаті, дрони) атакують одночасно з різних напрямків, буквально «перевантажуючи» систему ППО.

«Іскандери» дедалі частіше використовують не поодинці, а як частину великого удару разом із дронами, крилатими й іншими балістичними ракетами.

Мета таких атак — не гарантований прорив кожної ракети. Мета — перевантажити систему, змусити її робити вибір і витрачати ресурси. У таких умовах навіть найсучасніша оборона не може гарантувати стовідсоткового результату.

Хоча такі складні атаки справді мають місце (наприклад, удар 29 жовтня за участю понад 700 засобів ураження), багато успішних пусків «Іскандерів» відбуваються і поза межами таких масштабних нальотів.

Це добре відома логіка сучасної війни: результат дає не «ідеальна ракета», а правильно організований удар.

Гіпотеза №5 Усе вирішує одна модернізація

Ще один популярний міф — це уявлення, що існує «ключове оновлення», яке раз і назавжди змінює баланс.

Реальність інша. Війна між ракетами й протиракетною обороною — це безперервний процес адаптації. Сьогодні Росія змінює тактику, а вже завтра Україна змінює протидію. Післязавтра з’являється новий підхід із обох сторін. Жодна система не залишається абсолютною перевагою надовго.

Тому що це означає насправді? Отже, чому Patriot не завжди збиває «Іскандери»? Не тому, що система погана чи російська ракета стала «суперзброєю». А тому, що протиракетна оборона працює в умовах обмежених ресурсів, складних сценаріїв і постійної адаптації противника.

Саме тому ключове питання не в тому, «чи працює Patriot», а в тому, як будувати багаторівневу оборону, як розподіляти ресурси і як планувати війну в умовах невизначеності. І це урок не лише для України, а й для всіх держав, які уважно спостерігають за цією війною.