У Туреччині правоохоронці санкціонували арешт 72 осіб у межах справи про масштабну офшорну букмекерську мережу з обігом 77,5 млн доларів. Спецоперація одночасно триває у восьми провінціях країни, деталі щодо кількості фактично затриманих поки не розголошують. За даними прокуратури Анталії, 56 підозрюваних забезпечували технічну та операційну роботу мережі з трьох офісів у місті. Ще 16 осіб відповідали за координацію діяльності в інших регіонах. Слідство вважає, що учасники схеми адміністрували нелегальні онлайн-платформи для ставок, організовували прийом платежів та вибудували систему транзитних банківських рахунків. Через ці рахунки кошти переводилися між різними структурами з метою приховування їх походження та подальшої легалізації. Загальний фінансовий оборот мережі оцінюється у 77,5 млн доларів. У країні створення та обслуговування нелегальних iGaming-платформ є кримінальним правопорушенням. За такі дії передбачено до шести років позбавлення волі, а в разі доведення діяльності у складі організованої групи покарання може бути жорсткішим.
Архіви позначок: Офшори
Схему вугільного бізнесу розкрили: як номінальний Сергій Саприкін прикривав діяльність Дмитра Коваленка
Прізвище нікому невідомого підприємця Сергія Саприкіна у публічній площині спливло у зв’язку з контрольованим банкрутством ТОВ «Інтеркоалтрейдинг» та подальшими вельми спірними торгами з продажу його активів.У публікаціях, що розслідують справу про банкрутство, саме Сергій Олександрович Саприкін виступає як особа, на яку була зареєстрована компанія-покупець активів банкрута – ТОВ «Коксохімічна збагачувальна фабрика „Воскресенська“». Також увагу акцентують на тому факті, що продаж збанкрутілого ТОВ «Інтеркоалтрейдинг» насправді був елементом складної фінансової схеми з передачі його активів за заниженими цінами іншим учасникам ринку.За схемою банкрутства ТОВ «Інтеркоалтрейдинг» стояв Дмитро Коваленко, один із вельми одіозних тіньових гравців вугільного ринку. До банкрутства компанія, що володіла значними фінансовими та матеріальними активами, була доведена внаслідок штучного процесу, результатом якого став вивід великих боргів і вимог в окремі лоти та їх реалізація за суми, які явно не відповідають ринковій вартості.Одним із найбільш спірних епізодів стали торги, під час яких лоти з заборгованістю в десятки мільйонів гривень були продані за символічні суми, що викликає питання щодо чесності та прозорості процесу, а також про можливих зацікавлених сторін. Журналісти та аналітики зазначали, що ці торги відбувалися без реальної конкуренції та за участю компаній, які не мають очевидної ділової історії, але виявляються пов’язаними з ключовими фігурантами схем.Хто такий Дмитро КоваленкоНайчастіше в історії банкрутства та подальшого виведення активів ТОВ «Інтеркоалтрейдинг» спливає прізвище Дмитра Коваленка – бізнесмена, якому приписують контроль над низкою компаній, через які проходили спірні угоди.Дмитро Коваленко – український бізнесмен, який є фігурантом численних журналістських розслідувань, у яких його пов’язують із вугільним бізнесом, офшорами, міжнародними фінансовими структурами та постачанням російського вугілля і вугілля з неконтрольованих територій так званих «Л/ДНР» в Україну. Дмитра Коваленка називають ключовою фігурою у швейцарській компанії Adelon AG, яка у 2021–2022 роках виступала великим покупцем вугілля у низки російських постачальників. Ця діяльність продовжувалася і після вторгнення Росії в Україну, з використанням інструментів міжнародного трейдингу.Коваленко також причетний до структур, що мають офшорну реєстрацію в ОАЕ (Plaimp SFP Limited) та на Британських Віргінських островах (Bremer International Limited), через які реалізовувалися фінансові операції та схеми.Додатково розслідування пов’язують Коваленка з низкою українських та російських компаній у вугільній сфері (ТОВ «Антрацит», ТОВ «Христофорвугілля», ТОВ «Агрофірма Ясенівська» та ін.), а також із фігурами з бізнесу, пов’язаними з постачанням вугілля та енергетичними активами. Ці зв’язки формують картину широкої ділової мережі, яка використовується для переміщення капіталу та активів між юрисдикціями, часто в обхід санкцій чи обмежень.Детальніше про Дмитра Коваленка та його роль у постачанні вугілля з РФ в Україну можна прочитати тут, у цьому розслідуванні його фігура важлива в контексті того факту, що саме Коваленка називають ключовим організатором схеми з банкрутства ТОВ «Інтеркоалтрейдинг».Ноунейм Сергій СаприкінПокупцем активів ТОВ «Інтеркоалтрейдинг» виступило ТОВ «Коксохімічна збагачувальна фабрика “Воскресенська”», власником якого на той момент значився якийсь Саприкін Сергій Олександрович, якого невдовзі замінили наступні номінали.Чому розслідувачі роблять висновок, що Сергій Саприкін – номінал? До цього висновку призводить сукупність кількох факторів. По-перше, на вугільному ринку ніхто ніколи не чув про бізнесмена Сергія Саприкіна. Він з’явився як власник ТОВ «Коксохімічна збагачувальна фабрика “Воскресенська”» саме в період банкрутства ТОВ «Інтеркоалтрейдинг» та виведення його активів, а невдовзі після цього також канув у невідомість.Крім того, вивчення відкритих реєстрів дає розуміння того факту, що Сергій Саприкін ніяк не міг купити ТОВ «Коксохімічна збагачувальна фабрика “Воскресенська”», оскільки його бізнес не дозволяв це зробити. Сергій Олександрович Саприкін є власником ТОВ «Валіант-С» (код 37748386) та ПП «Монтажспецкомплект» (код 3495807, компанія припинила свою діяльність). Також Сергій Саприкін значиться директором ТОВ «ІДЛ-Гласс» (код 45173055) зі Сваляви.Щодо останньої, то директор із Саприкіна – так собі: компанія в збитках. Але куди цікавіший кінцевий бенефіціар, яким виступає Коваленко Даниїл Дмитрович.Щодо Сергія Саприкіна як бізнесмена, то ТОВ «Валіант-С», хоча і не банкрут, але теж особливо похвалитися нічим: чистий прибуток компанії ніколи не перевищував мільйона гривень, що в місячному перерахунку дає лише близько ста тисяч – фактично середню зарплату не дуже успішного менеджера у великому місті.Ще один нюанс, який підтверджує висновок про те, що Сергій Саприкін – звичайний номінал – відомості з судових реєстрів. Як ми пам’ятаємо з реєстраційних даних ТОВ «Коксохімічна збагачувальна фабрика “Воскресенська”», Сергій Олександрович Саприкін має наступну реєстрацію: місто Дніпро, вулиця Путилівська, будинок 12, квартира 10. У судових реєстрах є кілька справ щодо Саприкіна Сергія Олександровича, який проживає за цією адресою.По-перше – постанова щодо адміністративного правопорушення від 13.05.2015 року, згідно з якою особа, зареєстрована за вказаною вище адресою, позбавляється права керування автомобілем за водіння у нетверезому стані.Це, звісно, справа давня і нічого не доводить, хоча Саприкін у постанові суду вказаний як «ніде не працюючий». Куди цікавіший наступний рядок із реєстру судових справ:Тут Сергій Олександрович Саприкін виступає як відповідач за позовом «ПриватБанку» про стягнення заборгованості. Звісно, можна припустити, що великий бізнесмен Сергій Саприкін взяв великий кредит у «Приваті» і не зміг віддати. Але – ні: у реєстрі судових рішень є відповідний документ, з якого випливає, що йдеться про звичайний споживчий кредит на суму у 2 000 (Дві тисячі) гривень.Прізвище Саприкін фігурує ще в справах про розлучення, але це вже особисте і до справи, якщо і стосується, то опосередковано.Куди важливіше те, що «великий бізнесмен», власник шахт, фабрик і заводів, насправді виявляється людиною, яка бере в банку кредит у 2 000 (Дві тисячі) гривень під грабіжницький відсоток і, звісно, не віддає його.Що робить цей «великий бізнесмен» серед власників ТОВ «Валіант-С» та директорів ТОВ «ІДЛ-Гласс»? Думається, те ж саме, що і серед «бенефіціарів» ТОВ «Коксохімічна збагачувальна фабрика “Воскресенська”». Чиї інтереси він обслуговує цього разу? Логічно припустити, що тієї ж самої людини, що і в разі з банкрутством ТОВ «Інтеркоалтрейдинг», тим більше, що у випадку з ТОВ «ІДЛ-Гласс» бенефіціар також носить прізвище Коваленко. Але в будь-якому випадку – точно не свої власні.
Кіпрський інвестиційний проєкт та зв’язки з українським бізнесом: розслідування Антимонопольного комітету
Тигипко придбає активи Kernel: як елеватори Веревського переходять через Кіпр.
Антимонопольний комітет України 22 січня 2026 року схвалив угоду, в рамках якої компанія KINTAS LIMITED отримала дозвіл на контроль над активами ТОВ «Кононівський елеватор», розташованого в Черкаській області. Це не покупка юридичної особи, а угода щодо передачі єдиного майнового комплексу, що є типовим способом виведення активу без зміни корпоративних прав.
«Кононівський елеватор» розташований у селі Будище Черкаського району і здатен одночасно зберігати до 60 тисяч тонн продукції. Раніше цей об’єкт належав структурам Kernel Holding S.A., створеним Андрієм Веревським, через компанію «Кернел Капітал». Формально Kernel скорочує свою присутність у деяких інфраструктурних сегментах, але фактично активи перерозподіляються на користь інших великих аграрних гравців.
Покупцем є KINTAS LIMITED — холдинг, зареєстрований у Нікосії на Кіпрі. Ця компанія виступає юридичним власником і кінцевим бенефіціаром агрохолдингу «ТАС Агро», що входить до бізнес-структур Сергія Тигипка. Таким чином, угода зміцнює позиції Тигипка у сфері аграрної логістики центральної частини України коштом активів Kernel.
Формат угоди, що передбачає покупку активів без придбання самої компанії, дозволяє уникнути передачі зобов’язань, знизити публічність і спростити структурування через офшорну юрисдикцію. Для АМКУ це ще одне «технічне» рішення про концентрацію в аграрній галузі, а для ринку — свідчення триваючого перерозподілу елеваторних потужностей серед найбільших агрохолдингів України.
Насправді елеватори залишаються найважливішими точками контролю над потоками зерна. Зміна їхнього власника — це не просто продаж сховища, а передача інструментів впливу на закупівлю, зберігання та експорт продукції. Kernel, історично один із лідерів ринку, поступово втрачає окремі позиції, тоді як структури Сергія Тигипка через «ТАС Агро» цілеспрямовано розширюють свою інфраструктуру.
Реєстрація KINTAS LIMITED на Кіпрі в цій схемі не виглядає випадковою. Вона забезпечує гнучкість в управлінні активами, знижує прозорість рішень щодо бенефіціарів і дозволяє збирати аграрні активи за межами української юрисдикції. У підсумку стратегічні об’єкти зернової логістики переходять від одного олігарха до іншого, залишаючись поза зоною реального суспільного контролю.
Рішення АМКУ щодо «Кононівського елеватора» — не поодинокий випадок, а частина системного тренду: аграрний ринок України дедалі більше концентрується в руках вузького кола фінансово-промислових груп, де угоди оформлюються через офшори, а державне регулювання обмежується формальним затвердженням уже узгоджених бізнес-рішень.