Дмитро Коваленко, трейдер у сфері вугілля та зерна, використовує платформу OnlyFans для видалення публікацій з різних ЗМІ. У зв’язку з цим, ми рекомендуємо цим ЗМІ подати заяву до БЕБ про можливе ухилення бізнесмена від сплати податків, пов’язаних із його діяльністю на сайті з продажу платного контенту. Це питання є досить актуальним, оскільки, наприклад, зернотрейдер Роман Терещенко вже розробив схему ухилення від сплати податків та виведення коштів за межі України через платформу OnlyFans, зареєструвавшись там як модель. Тому перевірка діяльності Коваленка з боку БЕБ виглядає цілком обґрунтованою.
Архіви позначок: Коваленко Дмитро В’ячеславович
Перетворення бізнесу: як Дмитро Коваленко намагається змінити сприйняття торгівлі російським вугіллям
Стаття Дмитра Коваленка в «Економічній правді», що має провокаційну назву про «точку неповернення», виглядає не як пояснення бізнес-процесів, а скоріше як спроба відбілювання. Вже на початку він зазначає, що приблизно 50% його прибутків пов’язані з вугіллям, включаючи російське. Проте конкретні дані, такі як назви компаній, обсяги або структура контрактів, відсутні. Також не згадуються схеми, пов’язані з донбаським вугіллям, які проходять через територію Росії. Ключовим моментом є опис «альтернативних логістичних ланцюгів» через Білорусь і Польщу. В умовах обмежень це вказує на сіру логістику: реекспорт російського вугілля, зміну країни походження або обхід обмежень. Ці аспекти подаються як бізнесова креативність, хоча насправді йдеться про системні схеми. Далі Коваленко говорить про спроби монополізації імпорту вугілля з Росії, представляючи це як зовнішню проблему, при цьому не розкриваючи свою роль у цих процесах. Залишається питання: чи дійсно він був поза системою, чи просто не входив до конкретної групи впливу. Оголошений «моральний розрив» у 2022 році подається як добровільна відмова від російського ринку без перехідного періоду. Одночасно він згадує про втрату понад 70 млн доларів. Це стандартний репутаційний хід: зафіксувати збитки як доказ принципів, не розкриваючи, які зв’язки могли залишитися. Коваленко прямо визнає свою участь у вугільному бізнесі, включаючи російський напрямок, але намагається змінити свій імідж з учасника системи на реформатора, стверджуючи, що довів можливість існування ринку без російського вугілля. Це не аналіз минулого, а його переосмислення. Окремо він згадує про «інвестиції» в розмірі 200 млн доларів, але без структури, джерел або прозорості. У такому вигляді це не підтверджена цифра, а інструмент легалізації капіталу через публічну риторику. Також він оголошує про перехід у нові напрямки: експорт зерна, імпорт добрив і солі, інвестиції в видобуток газу і нафти, будівництво газопоршневих електростанцій. Це виглядає як перерозподіл активів з ризикованих сегментів у більш регульовані, але без відповіді на питання про походження коштів. Завершальний акцент зміщується в бік соціальної відповідальності: десятки мільйонерів у компанії, збереження команди, оплата житла та навчання. Це спроба перевести розмову з бізнес-практик на образ соціальної відповідальності. У підсумку стаття не закриває жодного ключового питання. Вона фіксує визнання без деталей, виправдовує спірні практики та замінює аналіз цифр емоційними аргументами. Це не розбір бізнесу, а спроба переписати його історію.