Схема привласнення заповідних земель у Києві: деталі справи Деркача

Співробітники Служби безпеки України виявили схему, за якою колишній народний депутат Андрій Деркач привласнив заповідні землі в Києві, вартість яких перевищує 595 мільйонів гривень. Про це повідомили в пресслужбі СБУ. Один з учасників цієї схеми вже затриманий. За інформацією СБУ, Деркач, який підозрюється у державній зраді та наразі перебуває в Росії, під час своєї депутатської діяльності до 2019 року привласнив 41,5 гектарів заповідної землі в Києві, що складає майже половину від загальної площі цієї природоохоронної зони. Для реалізації своєї схеми він залучив спільників, які займали посади керівника Обухівського райвідділу Держкомзему та голови Обухівської райдержадміністрації. Щоб заволодіти землею заповідного фонду, учасники підробили документацію та внесли неправдиві дані до Державного земельного кадастру України. Після цього вони намагалися легалізувати землю, провівши численні поділи, обʼєднання та перепродажі, оформлюючи ділянки на родичів і знайомих Деркача та його спільників. На основі зібраних доказів слідчі СБУ висунули підозри всім трьом фігурантам за двома статтями Кримінального кодексу України: ч. 5 ст. 191 ККУ – привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах організованою групою, та ч. 3 ст. 209 ККУ – легалізація майна, отриманого злочинним шляхом. Один з організаторів схеми, колишній голова Обухівської РДА Київської області, вже затриманий і йому загрожує до 12 років ув’язнення з конфіскацією майна. Оскільки Деркач та його спільник, колишній керівник Обухівського райвідділу Держкомзему Київської області, переховуються за межами України, їм повідомлено про підозру заочно.

Вирок ексрозвіднику Едуарду Шевченку: 15 років за державну зраду

Заводський районний суд Миколаєва визнав винним ексрозвідника Едуарда Шевченка у державній зраді під час воєнного стану, а також у незаконному поводженні зі зброєю. Суддівська колегія працювала над вироком близько місяця, а резолютивну частину оголосили 1 квітня. За інформацією обвинувачення, Шевченко, який є ветераном АТО, капітаном 1-го рангу та колишнім командиром 73-го морського центру ССО, був завербований російськими спецслужбами ще у 2018 році. Слідство стверджує, що під час служби у ВМС він передавав інформацію, зокрема про прибуття іноземного військового корабля до Одеського порту та заходи безпеки. Додатково, у 2022–2023 роках, він нібито спілкувався з представником Генштабу РФ, передаючи дані про обстріли, а також намагався залучити до співпраці міського голову Очакова Сергія Бичкова. Шевченка також звинувачували в незаконному зберіганні зброї. Едуард Шевченко не визнав своєї провини, стверджуючи, що не передавав розвіддані, а контакти з росіянами вважав провокацією. Він також заперечував спроби вербування мера Очакова. Суд частково виправдав Шевченка у справі передачі даних про британський корабель, але визнав його винним у державній зраді в умовах воєнного стану та незаконному поводженні зі зброєю. Відповідно до вироку, йому призначено 15 років ув’язнення з конфіскацією майна, і цей вирок може бути оскаржений протягом місяця. Після засідання Шевченко заявив, що не змінює своєї позиції і вважає себе невинним. Він також знову відмовився від обміну, зазначивши, що “не хоче обмінювати одну в’язницю на іншу”. “Навіщо мені йти на обмін до тих, кого я не вважаю своїми? Два роки воювати з ними і піти на обмін? Обміняти цю тюрму на іншу?” — сказав Едуард Шевченко.

Колишній рятувальник з України став символом російської пропаганди в Криму

Протягом десяти років колишній український рятувальник розвивав свою кар’єру в окупаційному «МНС» і став відомим обличчям російської пропаганди на півострові. До лютого 2014 року він очолював один з секторів кримського управління ДСНС України. Однак після початку анексії він не повернувся на материкову частину, а прийняв пропозицію зайняти посаду заступника начальника відділу в незаконно створеній структурі окупантів. У 2016 році тернополянин отримав підвищення, ставши керівником «відділу дізнання». Слідчі ДБР з’ясували, що, перебуваючи на цих посадах, він активно підтримував ворога та виступав на пропагандистських платформах, зокрема на каналах «Крым 24» та «Радио Крым». Наразі колишньому офіцеру загрожує до 15 років позбавлення волі. Розслідування цієї справи проводить львівське управління ДБР під наглядом Тернопільської прокуратури.

Трагедія довіри: як родинні зв’язки призвели до ракетного удару по Запоріжжю

Коротке повідомлення в Telegram, в якому 19-річна студентка медуніверситету Наталія планувала прогулянку на автовокзалі, стало початком однієї з найжахливіших трагедій у Запоріжжі. Через кілька годин після її повідомлення російська ракета влучила в житловий будинок на Соборному, 44, забравши життя п’яти людей. Наталія не була професійною шпигункою — вона просто намагалася допомогти своїй родині. Її кураторкою стала власна хрещена, бізнесвумен із окупованої Кам’янки-Дніпровської Тетяна Рюбен, яка обміняла життя запоріжців на успіх свого бізнесу в окупації. Слідство виявило цинічне листування, яке містило прохання знищити будівлю СБУ «акуратно і красиво» та звіти про кількість військових після обстрілів. Поки Наталія, відома в справі як «ОСОБА_9», звикає до 15-річного терміну у в’язниці, її хрещена продовжує піаритися в ролі окупаційної «депутатки», фотографуючись біля новорічних ялинок. Це історія, яку розповіло видання ЗЦР, про те, як довіра може стати інструментом терору, а «родинні прохання» — актами державної зради.

Історія починається не в Запоріжжі, а в маленькому містечку Кам’янка-Дніпровська, що неподалік від Енергодару, яке нині тимчасово окуповане. Центром подій стало провінційне кафе «Роксолана», яким володіла Тетяна Рюбен. Ця жінка, яка до війни була звичайною підприємницею, мала стабільний бізнес, включаючи продуктовий магазин «Фіалка». Під час окупації Тетяна не лише зберегла свій бізнес, а й розширила його, відкривши новий продуктовий магазин у захопленому супермаркеті «АТБ» та організувавши колон підприємців у Крим під прикриттям російських військових.

Місцеві жителі стверджують, що бізнес Рюбен під час окупації приносить їй ще більше прибутку, ніж до війни. Однак її діяльність не обмежується лише бізнесом. Рюбен вирішує допомагати російським військовим в обстрілах Запоріжжя, використовуючи свою похресницю, 19-річну студентку Наталію, яка до війни працювала в її кафе. Між ними існували довірливі, майже родинні стосунки, які, на жаль, закінчаться 15 роками за ґратами для дівчини та загибеллю людей у Запоріжжі.

У вересні 2023 року Наталія отримує перші завдання від своєї хрещеної через Telegram. Вона фотографує адміністративну будівлю СБУ та прилеглу територію. Зйомка відбувається вдень, і Наталія навіть не усвідомлює, що саме знімає. Далі матеріали передаються через посередницю — Рюбен, а від неї — до російських військових. Так почалася історія дівчини-навідниці, яка, як стверджувала на суді, просто допомагала хрещеній без злих намірів і безкоштовно.

Згодом завдання ускладнюються: Наталія отримує вказівки на систематичний моніторинг. Слідство виявило шість епізодів, включаючи зйомку будівлі СБУ, блокпостів та моніторинг промзони. Їй надсилають координати для перевірки активності біля об’єктів, що, за підозрами окупантів, виробляють безпілотники.

У жовтні з’являється нова ціль — територіальний центр комплектування (ТЦК). Наталія фотографує будівлю, описує кількість людей та їхню поведінку. Вона пересилає відео через Telegram, надаючи деталі, які можуть бути важливими для військових. Це вже відвертий збір розвідувальної інформації.

17 жовтня 2023 року дівчина отримує нове завдання: зранку бути на проспекті Соборному і просто спостерігати. Їй навіть надсилають координати, які використовуються для наведення зброї. Вночі, 18 жовтня, російські війська завдають ракетного удару по Запоріжжю, в результаті якого загинуло п’ятеро людей.

Після обстрілу Наталія отримує нове завдання — оцінити наслідки: що пошкоджено, де перекрито дороги, скільки військових і поліції на місці. Вона надсилає звіти, на що отримує від хрещеної повідомлення про оплату за результати її опису.

У листопаді Наталії наказують пройтися вздовж траси, зупинитися в конкретних точках і просто спостерігати. Вона повідомляє, що бачить велику кількість військових і техніки. Ще один напрямок — перевірка промислових об’єктів та складських приміщень після обстрілів. Наталія фіксує території на фото і відео, намагаючись отримати інформацію про влучання.

Студентку затримали на початку 2024 року. У суді вона визнала провину, хоча запевняла, що знімала об’єкти безкоштовно. Вирок — 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна за державну зраду. Вона вже майже два роки за гратами. Місяць тому подала апеляцію, але суд залишив вирок у силі. А її хрещена Тетяна Рюбен продовжує жити на тимчасово окупованій території, вести бізнес і навіть піаритися як депутат. Здається, Рюбен зовсім не переймається долею власної похресниці, яку сама ж «завербувала» і фактично зламала їй життя.

Експрацівник Херсонського драмтеатру отримав суворий вирок за співпрацю з окупантом

Суд ухвалив заочний вирок херсонському громадянину, який під час окупації міста співпрацював із владою Росії. Про це повідомили на сайті Херсонської обласної прокуратури.

За інформацією слідства, чоловік виконував російські пісні на заходах, давав відеоінтерв’ю під час проведення так званого референдуму та управляв власним онлайн-ресурсом. Його визнали винним у колабораційній діяльності.

За даними інформаційних джерел, йдеться про колишнього вокаліста Херсонського драматичного театру ім. Куліша – Данила Санітара. У перші місяці окупації Херсона він входив до складу Муніципальної варти. Згодом він виконував російські пісні та організовував заходи, зокрема, до Дня державного прапора РФ, в окупованій місцевості. Судом було призначено покарання у вигляді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

У Ніжині засудили зрадницю, яка готувала онлайн-трансляцію для ворога

Ніжинський міськрайонний суд виніс вирок місцевій жительці Анні Погрібній, яка за гроші працювала на російські спецслужби. Жінку визнано винною у державній зраді та засуджено до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.Відповідне рішення за матеріалами справи № 740/3226/25 суд ухвалив 17 лютого 2026 року.Вербування через Telegram та знімання об’єктів ЗСУЯк встановило слідство, безробітна жінка, маючи диплом психолога та працюючи раніше в кол-центрі, шукала підробіток в інтернеті. У березні 2025 року через месенджер «Telegram» вона вийшла на зв’язок із представником російських спецслужб (який ховався за нікнеймом). Куратор запропонував їй гроші за виконання специфічних завдань.Першим завданням стала розвідка позицій Повітряних Сил ЗСУ. 13 та 21 березня 2025 року Анна Погрібна їздила в район одного із сіл Ніжинського району, де здійснювала приховану відеофіксацію військової частини. Для цього куратор наказав їй встановити спеціальний додаток «Timemark», який накладав на відео точні географічні координати та час. За виконану роботу жінка отримувала оплату на криптогаманець.Онлайн-трансляція руху військових ешелонівУ квітні 2025 року куратор поставив нове, більш складне завдання: організувати цілодобове відеоспостереження за залізничними коліями, якими могла рухатися військова техніка. За надіслані росіянами кошти Погрібна придбала новий смартфон («Poco C65») та потужний павербанк.На телефон вона встановила програми «IP Webcam» та «AirDroid», які дозволяли російським спецслужбам віддалено підключатися до камери та вести пряму трансляцію. 12 квітня зрадниця прибула до села Ніжинське. Вона сховала увімкнений телефон з павербанком у картонну коробку з вирізаним для камери отвором і замаскувала її в кущах біля залізничного полотна.Викриття завдяки пильному місцевому жителюПлан ворога зірвав місцевий селянин, який працював на своєму городі неподалік колій. Він помітив незнайому дівчину, яка підозріло «копирсалася» в листі біля посадки з коробкою з-під взуття в руках. Невдовзі чоловік побачив у тому ж районі співробітників СБУ та розповів їм про підозрілу особу. Правоохоронці оперативно затримали Анну Погрібну того ж дня.Позиція обвинуваченої та рішення судуНа суді обвинувачена свою провину в державній зраді не визнала. Вона переконувала суддів, що не розуміла, з ким спілкується, і вважала свого куратора звичайним «роботодавцем», адже той писав українською мовою. Свої дії вона виправдовувала скрутним матеріальним становищем та запевняла, що думала, ніби фотографує сільськогосподарські угіддя або виконує роботу для Укрзалізниці.Проте суддівська колегія розцінила ці заяви як спробу уникнути відповідальності. Спрямованість дій, закупівля техніки, використання шпигунського програмного забезпечення та маскування камери прямо вказували на її усвідомлену роботу на ворога.За ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (Державна зрада в умовах воєнного стану) Анну Погрібну засуджено до 15 років за ґратами. Усе її майно буде конфісковано на користь держави, а вилучені під час затримання мобільні телефони та павербанк також перейдуть у дохід держави.

Затримано агента ГРУ, що планував удари по ТЕС Київщини

Служба безпеки України затримала на Київщині ще одного агента російської військової розвідки (відомої як ГРУ). Зловмисник планував нові ракетні удари окупантів по теплових електростанціях у столичному регіоні України.

Про це повідомляє СБУ.

“За інформацією кіберфахівців СБУ, спочатку підозрюваний отримав завдання від окупантів непомітно обстежити периметр однієї з ТЕС, щоб оцінити її технічний стан після попереднього обстрілу. Під час цієї операції він мав у реальному часі повідомляти окупантам про все, що бачить на території енергооб’єкта, фіксуючи технологічні споруди та обладнання на фото.”, – зазначено в повідомленні СБУ.

Співробітники Служби безпеки затримали агента «на гарячому», коли той проводив додаткову розвідку поблизу потенційної «цілі». На місці події у нього вилучили смартфон, на який він фотографував зовнішній вигляд ТЕС.

Як з’ясувало слідство, завдання ГРУ РФ виконував 26-річний житель Фастівського району, який раніше відбував покарання за вбивство неповнолітньої дівчини. До уваги російських спецслужб рецидивіст потрапив через Телеграм-канал, де шукав «легкий заробіток». За обіцянку швидких грошей він погодився допомогти скоригувати повітряні атаки окупантів на енергетичну інфраструктуру Київщини, щоб знеструмити та залишити без тепла значну частину регіону. Під час обшуку на смартфоні затриманого виявили анонімний чат із куратором від ГРУ РФ, з яким він спілкувався у режимі «зникаючих» повідомлень.

Слідчі Служби безпеки повідомили агенту про підозру за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану).

Зловмисник перебуває під вартою без права внесення застави. Йому загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна. Комплексні заходи проводили співробітники ГУ СБУ у м. Києві та Київській області за процесуального керівництва обласної прокуратури», – зазначено в повідомленні СБУ.

Галущенко може дати свідчення у справі про держзраду

Ексміністр Галущенко, якому може загрожувати справа СБУ за державну зраду через зв’язки з Деркачем, може надати свідчення проти Єрмака, Шефіра та Міндіча. Ярослав Железняк заявляє, що активні слідчі дії можуть змусити ексміністра «здати всіх нагорі». Матеріали ВАКС містять аудіозаписи, що підтверджують контакти Галущенка з Деркачем, з яким він регулярно зустрічався ще під час роботи в «Енергоатомі». Систематичні контакти з Деркачем, незважаючи на попередження колег, можуть стати підставою для підозри у державній зраді, оскільки, за даними слідства, він ігнорував ризики для національної безпеки під час спілкування з російським агентом.

15 років ув’язнення за спробу теракту у Львові: суд виніс вирок зраднику, який готував вибух біля вокзалу

Залізничний районний суд м. Львова виніс вирок уродженцю Київської області Дмитру Никоненку, засудивши його до тривалого ув’язнення. Чоловіка визнали винним у державній зраді через підготовку вибуху поблизу залізничного вокзалу за завданням російських спецслужб.Про це стало відомо з рішення суду від 6 лютого 2026 року (справа № 462/5603/25).

Вербування та завданняЯк з’ясувалося в ході судового розгляду, у грудні 2024 року Дмитро Никоненко через месенджер Telegram отримав пропозицію від представника РФ за грошову винагороду займатися підривною діяльністю проти України. Маючи прямий умисел і корисливі мотиви, він погодився на співпрацю.

28 лютого 2025 року Никоненко приїхав із Києва до Львова. За вказівками куратора він забрав із заздалегідь підготовленого сховку між гаражами на вулиці Скорини рюкзак із саморобним вибуховим пристроєм (СВП).

Спроба терактуПершочерговою метою зрадника була будівля Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (вул. Клепарівська, 20). Однак, оглянувши територію вранці 1 березня, Никоненко не зміг знайти «нагідного місця» для закладення вибухівки через велику кількість людей.Тоді він змінив план і залишив рюкзак із вибухівкою на паркувальному майданчику біля Головного залізничного вокзалу (вул. Чернівецька). Після цього він намагався втекти зі Львова потягом до Києва, але був затриманий співробітниками СБУ прямо на пероні.

Деталі пристроюЕкспертиза показала, що в рюкзаку був радіокерований саморобний вибуховий пристрій, виготовлений на основі вогнегасника, начиненого двома кілограмами вибухової суміші (алюмінієва пудра та аміачна селітра), детонатора з триперекису ацетону та мобільного телефону для дистанційного підриву. У разі спрацювання пристрою вибух мав би бризантну, фугасну та осколкову дію, що становило б загрозу для життя багатьох людей.

Позиція обвинуваченого та вирокПід час судового засідання Никоненко частково визнав свою провину. Він підтвердив, що співпрацював із РФ заради грошей (отримав близько 400 USDT на криптогаманець), але запевняв, що «не мав наміру завдавати шкоди людям» і тому нібито спеціально не під’єднував дроти детонатора. Проте матеріали негласних слідчих дій (НСРД) та висновки експертів спростували ці заяви.

Колегія суддів Залізничного районного суду м. Львова у складі суддів Ліуша, Геца та Рудакова визнала Никоненка винним за ч. 2 ст. 111 КК України (державна зрада в умовах воєнного стану).Суд призначив покарання:- 15 років позбавлення волі за державну зраду.- Шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком (за зберігання наркотиків), остаточний термін склав 15 років і 1 місяць ув’язнення.- Конфіскація всього майна, що належить засудженому.

Суд продовжив утримання 87-річного колишнього керівника “Мотор Січі” під вартою

Найстаріший в’язень України: 87-річного Богуслаєва залишили під вартою. 87-річний ексочільник «Мотор Січі» перебуває в СІЗО. Його звинувачують у державній зраді, постачанні авіадвигунів до РФ та фінансуванні тероризму. За наявними даними, Богуслаєв є найстаршою особою, яка наразі утримується під вартою в пенітенціарній системі України — старших за нього серед ув’язнених на даний момент немає.