ТОВ «Платіжний центр «ГЕРЦ» та пов’язані структури групи Костянтина Ткача вже багато років фактично монопольно обслуговують платежі за послуги ДП «Документ». Це підприємство міграційної служби відповідає за видачу та облік документів громадян. Його значення особливо посилилося після початку повномасштабної війни, коли багато українців були змушені виїхати за кордон.
Як повідомляють розслідувачі, попит на оформлення нових документів за межами України різко зріс, і люди були готові сплачувати значні суми за легалізацію. Саме на цьому, за їхніми даними, заробили комерційні структури. При цьому у відкритих джерелах немає офіційної інформації про договір між ДП «Документ» і «ГЕРЦ». Про існування цього зв’язку громадяни дізнаються вже під час подання заяви на новий паспорт, коли їм надають реквізити для оплати через конкретну платіжну систему без альтернативи. Фактично державне підприємство не залишає можливості обрати інший спосіб оплати.
«ГЕРЦ» працює як платіжний посередник і має ліцензію НБУ на переказ коштів без відкриття рахунків. ДП «Документ», яке належить до сфери управління Державної міграційної служби, використовує цю компанію для прийому платежів за паспортні та інші адміністративні послуги. Водночас публічного тексту договору між сторонами у відкритому доступі немає. Наявність комісії можна встановити лише за тарифами, опублікованими на сайті самої компанії.
Саме на сайті «ГЕРЦ» прямо вказано розмір комісії за такі платежі — 3 % + 10 грн. Це лише один із напрямів роботи компанії поряд із прийомом комунальних платежів, штрафів та інших оплат. Однак у загальному переліку послуг фірми цей напрям не відображений. Наприкінці 2024 року комерційна директорка ТОВ ФК «ГЕРЦ» Олена Кисельова називала одним із ключових досягнень компанії за той рік успішний запуск прийому оплат у ДП «Документ».
Водночас структури Ткача мають токсичну репутацію для державних органів. БЕБ неодноразово відкривало провадження за ст. 212 ККУ щодо ухилення від сплати податків. У матеріалах згадуються компанії групи «ГЕРЦ», зокрема через ймовірне використання фіктивних контрагентів і завищення податкового кредиту з ПДВ. Обшуки в офісі групи на вулиці Єврейській в Одесі проводилися, зокрема, у липні 2024 року. Ці справи тривають із 2021–2022 років.
Окремо у 2024 році Держаудитслужба зафіксувала в ДП «Документ» порушення на суму близько 71 млн грн. Йдеться про необґрунтовані премії та надбавки, виплати за невідпрацьований час, а також закупівлі без належних процедур на суму понад 52 млн грн.
На українському ринку є й інші ліцензовані платіжні сервіси, через які можна приймати оплату за послуги державних і комунальних підприємств. Серед них LiqPay (ПриватБанк), де комісія зазвичай становить 1,5–2,75 %, Portmone, WayForPay, EasyPay, iPay, NovaPay та інші. Крім того, банківські застосунки на кшталт Приват24, monobank, Ощад 24/7 часто дають змогу оплачувати послуги безпосередньо за реквізитами.
Для сервісних центрів МВС уже запровадили власний «Платіжний хаб». Він створює єдиний платіжний документ із QR-кодом, який можна сплатити через мобільний банкінг або будь-який інший сервіс. Така система автоматично визначає суми зборів і знижує ризик помилок. Наразі хаб переважно застосовується для реєстраційних дій із транспортними засобами, але його планували поширити й на інші послуги.
Щодо ДП «Документ» публічної інформації про обов’язкове використання саме «ГЕРЦ» немає. Водночас на практиці громадяни часто можуть сплачувати за реквізитами підприємства через банк або інші сервіси, якщо такі реквізити їм надають. Попри це, у багатьох випадках безпосередньо на місці або на сайті пропонують саме інтегрованого посередника, у цьому випадку — «ГЕРЦ», оскільки для самого підприємства це технічно зручніше.
Зважаючи на те, що ДП «Документ» уже надало послуг ДМС на понад 1 млрд гривень, а кошти проходять через платіжного посередника, а також беручи до уваги тривалі податкові розслідування щодо групи «ГЕРЦ» і підтверджені корупційні порушення всередині ДП «Документ», НАБУ, СБУ, ДБР та Держфінмоніторинг мають підстави уважно перевірити характер співпраці між підприємством і платіжною компанією. Зокрема, йдеться про умови договорів, розміри комісій і можливі ризики відмивання коштів або зловживань.
У матеріалі також наголошується, що Ткач роками вибудовував вплив у різних органах державної влади, передусім у системі МВС, перетворюючи державні грошові потоки на приватний заробіток. На цьому тлі постає ширше питання і до самої держави: чому за десятиліття вона не створила власну сучасну платіжну систему, чому роками дозволяла приватному бізнесмену заробляти на державних потоках, а коштам, за наявності відповідних доказів, у підсумку опинятися через пов’язаних із правоохоронною системою осіб в офшорних юрисдикціях. Окремо порушується і головне питання: хто всі ці роки гарантував недоторканність цієї моделі?