В Одесі зафіксували момент знищення ракет і їх падіння в море на тлі щоденних масованих атак на регіон. Про це повідомляється в оприлюднених матеріалах.
У мережі опублікували кадри, на яких видно момент збиття ракет в Одесі та їх падіння у море. Зазначається, що за 15 днів росіяни випустили по Одесі та області 145(!) ракет, адже РФ щодня масовано атакує регіон дронами та ракетами.
18 липня поблизу села Візирка Одеської області внаслідок ракетного удару загинув військовослужбовець Військово-Морських сил Збройних сил України Дмитро Рибальченко. Йому було 23 роки.
Про загибель 20 липня повідомили у Любашівській селищній раді.
За даними громади, Дмитро Рибальченко народився у Любашівці. Він навчався у Любашівському ліцеї №2, а згодом вступив до інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”.
Із 2020 року Дмитро Рибальченко проходив службу у Збройних силах України. Після початку повномасштабного вторгнення РФ він продовжив захищати Україну.
У громаді також зазначили, що Дмитро Рибальченко обіймав посаду офіцера відділення психологічної підтримки персоналу однієї з військових частин Військово-Морських Сил ЗСУ.
Як повідомили у Любашівській селищній раді, військовослужбовець загинув 18 липня 2026 року біля населеного пункту Візирка Одеської області внаслідок ракетного удару.
Поховання Дмитра Рибальченка відбудеться 22 липня в Одесі.
Святошинський районний суд міста Києва закрив кримінальне провадження щодо 67-річного уродженця Грузії, кримінального авторитета Самвела Мартиросяна на прізвисько “Самвел Донецький”/”Самозванець”, а також його сина і племінника — 44-річного Генріха Мартиросяна та 32-річного Максима Шевченка. Їм інкримінували організацію та вчинення на території Вірменії з корисливих мотивів групою осіб умисного вбивства Артура Саргсяна (п.п. 6, 12 ч.2 ст.115 КК України). Рішення 14 липня 2026 року ухвалила колегія суддів у складі головуючої Віри Кравець та суддів Сергія Дячука й Оксани Поплавської, повідомляє Детектив-інфо.
Йдеться про справу з “вірменсько-полтавськими акцентами”, що бере початок від подій 2015 року. Тоді Мартиросян після звільнення вирішив переїхати на Батьківщину автора “Енеїди” на тлі окупації Донецька. Згодом у нього виникла гостра суперечка з давнім знайомим Артуром Саргсяном: від останнього “Самозванець” почав вимагати переоформлення права власності на кілька об’єктів нерухомості в Полтаві.
Саргсян відмовлявся “відписувати” квартири на користь авторитета і, щоб уникнути “розбірок”, поїхав з України до Єревана. Навесні 2016 року туди прибули син і племінник “Самвела Донецького”.
За версією слідства, Максим Шевченко та Генріх Мартиросян, діючи за вказівкою “Самозванця”, вистежили жертву і пізно ввечері 3 квітня 2016 року напали на Саргсяна. Від численних ножових поранень Артур Степанович помер, а виконавці, ДНК яких виявили на одному зі знарядь вбивства, повернулися до України.
Офіційні претензії щодо причетності до вбивства на території Вірменії “Самвелу Донецькому”, його сину та племіннику українські правоохоронці висунули після перейняття справи про “єреванське вбивство” у лютому 2020 року. На той момент Мартиросян-старший уже пів року перебував під вартою в Київському СІЗО в межах розслідування “суто українських” рекетирських звитяг ватажка етнічного угруповання. Спершу правоохоронці повідомляли про кілька випадків вимагання в складі ОЗУ, хуліганство та незаконний обіг зброї.
Навесні 2020 року, під час перебування “Самозванця” в стінах “діда Лук’яна”, група арештантів побила авторитета. За однією з версій, це сталося через початок конфіденційної співпраці Мартиросяна з верхівкою СБУ проти людей з близького оточення тодішнього очільника МВС Арсена Авакова.
Прибічники цієї версії натякали, що отриманий від “Самвела Донецького” компромат на Володимирській планували використати проти Володимира Манукяна та голови Спілки вірменів Вілена Шатворяна, яких пов’язували не лише з міністром внутрішніх справ, а й з Нодари Асояном на прізвисько “Нодар Руставський”.
Існування “ділових взаємин” і подальших розбіжностей як з Віленом Шатворяном, так і з нардепом 8 скликання Максимом Бурбаком, а також “вагому роль” МВС у цих процесах восени 2021 року публічно підтверджував сам “Самвел Донецький”. За його словами, саме в бізнес-конфліктах з оточенням Арсена Авакова слід шукати причини підвищеної уваги до нього з боку силовиків у 2019 році й надалі.
Попри зміну міністра внутрішніх справ, “Самозванець” певний час залишався під вартою. Ситуація змінилася в середині травня 2023 року, коли апеляційний суд відпустив Самвела Мартиросяна під домашній арешт.
Восени 2024 року на свободу вийшли й родичі Самвела Жорайовича — Максим Шевченко та Генріх Мартиросян звільнилися під заставу.
Нові зрушення у кримінальних справах “Самвела Донецького” і Ко припали на літо поточного року. У червні об’єднане провадження щодо “вітчизняних звитяг” очолюваного ним ОЗУ призначили до розгляду по суті. Що ж до “вірменського вбивства” Артура Саргсяна, то суд дійшов висновку, що в матеріалах провадження відсутні гарантії держави-запитувача щодо дотримання принципу non bis in idem, а рішення Офісу Генерального прокурора про перейняття провадження суперечить прямому законодавчому обмеженню, встановленому п.1 ч.1 ст.596 КПК України. Після цього справу закрили.
ФІФА розглядає можливість збільшити кількість учасників фінальної частини чемпіонату світу до 64 команд. За повідомленнями ЗМІ, таке рішення може бути зумовлене не спортивними чинниками, а прагненням вийти на ширший ринок.
Як пише Politico, у ФІФА сподіваються, що розширення турніру допоможе збірній Китаю потрапити на чемпіонат світу та відкриє доступ до китайського ринку. За даними джерела, організація планує можливе розширення турніру у 2030 році до 64 команд, таємно розраховуючи на участь Китаю.
Востаннє збірна Китаю виступала на чемпіонаті світу у 2002 році. Тоді команда програла всі три матчі групового етапу і не забила жодного гола.
У відбірковому турнірі до чемпіонату світу цього року збірна Китаю зазнала поразки від Японії з рахунком 0:7, програла Індонезії та зіграла внічию з Сінгапуром.
За інформацією South Morning China Post, попри відсутність збірної Китаю на чемпіонаті світу цього року, загальна кількість переглядів турніру в Китаї досягла 70 мільярдів глядачів.
Під час фіналу між Аргентиною та Іспанією телекомпанія повідомила, що прямі трансляції, показані різними ЗМІ, охопили сукупну аудиторію у 282 мільйони осіб. Пікова аудиторія в реальному часі становила 41,23 мільйона глядачів.
Окрім цього, в Китаї активно робили ставки на матчі чемпіонату світу — загалом було поставлено понад 83 мільярди юанів. Щоденний виторг лотерейних пунктів у невеликих районних магазинах під час турніру зріс з 2000 до 5000 юанів, а потім і з 5000 до 15 000 юанів.
Адміністрація Байдена передавала Україні боєприпаси з американських запасів, однак США не змогли вчасно їх відновити. Про це заявив міністр оборони Геґсет.
За його словами, п’ять пакетів додаткового фінансування, схвалених комітетом, передбачали передачу Україні боєприпасів із резервів США з подальшим поповненням у співвідношенні один до одного. Водночас відновлення запасів відбувалося через той самий повільний бюрократичний процес, тому своєчасно замінити передані боєприпаси не вдалося. Геґсет також зазначив, що при цьому загрози в різних регіонах світу ігнорувалися.
Про це голова Пентагону сказав, виступаючи в сенаті.
Командування Сил безпілотних систем ЗСУ публічно спростувало заяви запорізького гауляйтера про нібито безпечну логістику на окупований півострів. Українські дрони завдали ударів по російських колонах на стратегічній трасі Р-280, перетворивши її на зону великих втрат для ворожої техніки.
Командир СБС Роберт «Мадяр» Бровді різко відреагував на слова маріонеткового «губернатора» захопленої частини Запорізької області Євгена Балицького, який стверджував, що ця магістраль нібито перебуває під повним і безпечним контролем росіян.
У відповідь український офіцер оприлюднив відеодоказ із кадрами масового знищення ворожих колон саме на цій дорозі. Коментуючи заяву колаборанта, Бровді написав: «Це ж треба так не боятися, коли брешеш в очі самому фюреру… Товаришу Балицький, у вас під контролем хіба що статистика щоденних вйо на тій трасі та всіх навколишніх польових стежках».
Ситуація для путінських військ на південному напрямку, за цими даними, є вкрай важкою через безперервну роботу українських операторів. Лише за перші три тижні липня на цьому сухопутному коридорі в Крим українські безпілотники перетворили на металобрухт понад тисячу військових цілей. Під ударами Пташок Мадяра та інших підрозділів масово знищувалися важкі армійські вантажівки, дефіцитна спецтехніка, бронемашини та паливозаправники, що позбавляло угруповання окупантів можливості нормально утримувати фронт.
Після серії гучних арештів у Росії кремлівська еліта опинилася у стані шоку. Навіть ті, кого раніше вважали недоторканними, тепер відчувають загрозу.
Російський диктатор Володимир Путін розпочав жорстку хвилю арештів проти найближчого оточення. Кремль дедалі більше нагадує арену жорсткої «війни всіх проти всіх», де більше не захищені навіть найдавніші та найдовіреніші соратники диктатора, пише Daily Star.
Про складний період для кремлівської еліти також написав український політик, ексдепутат і колишній заступник міністра МВС України Антон Геращенко. У мережі Х він зазначив, що Кремль зараз схожий на павуків у банці, а всередині еліти розгорілася війна всіх проти всіх, яка супроводжується безпрецедентними арештами людей, близьких до Путіна.
Упродовж десятиліть правляча еліта Москви жила з переконанням, що відданість гарантує їй імунітет. Однак, як повідомляє видання Express, через те, що війна Росії в Україні триває вже п’ятий рік, зростальна параноя Путіна спричинила безпрецедентну чистку.
За словами Геращенка, раніше представники цієї еліти вважали себе недоторканними й були переконані, що їхній статус захищений. Тепер, на його думку, всі розуміють, що мішенню може стати кожен і це лише питання часу. Він також попередив, що раптові репресії свідчать про те, що система почала давати тріщини.
Одним із найгучніших випадків став арешт впливового петербурзького бізнесмена Іллі Трабера, який знайомий з Путіним із 1990-х років. У червні 2026 року Трабера затримала ФСБ і взяла під варту за підозрою в причетності до замовного вбивства депутата Санкт-Петербурга Олександра Петрова.
Уже за кілька тижнів, у липні 2026 року, спецпідрозділи ФСБ затримали в Москві Костянтина Махова, колишнього чиновника Росавіації та топменеджера, пов’язаного з мільярдером Аркадієм Ротенбергом, одним із найближчих друзів Путіна з дитинства.
У самому Міністерстві оборони Росії також відбулася хвиля арештів, яку подали як антикорупційні репресії. У повідомленні зазначається, що в межах масштабної кампанії під приводом боротьби з корупцією та розкраданнями майже все найближче оточення колишнього міністра оборони Шойгу опинилося або в слідчому ізоляторі, або під домашнім арештом.
Колишнього першого заступника міністра оборони Руслана Цалікова взяли під варту в березні 2026 року у справі про розкрадання мільярдів рублів. Колишнього заступника міністра оборони Тимура Іванова, який керував масштабними військово-будівельними проєктами, засудили до 13 років позбавлення волі за отримання особливо великого хабаря — понад 1,3 мільярда рублів (16,6 мільйона доларів) — і переказ коштів за кордон.
Чистка торкнулася і ключових військових командирів. Серед них — генерал-лейтенант Юрій Кузнєцов, начальник головного управління кадрів міністерства, а також Вадим Шамарін, начальник головного управління зв’язку Збройних сил Росії.
Окрім цього, був затриманий Іван Попов, колишній командир 58-ї гвардійської загальновійськової армії. Його затримали у справі про розкрадання металопрокату, призначеного для оборонних споруд.
Тиск поширився і на місцевих чиновників по всій Росії. Колишнього мера Сочі Олексія Копайгородського заарештували за звинуваченнями в корупції та земельних махінаціях, а мера Уфи Ратміра Мавлієва — за нібито хабарництво у сфері нерухомості.
Вимушені відставки губернаторів регіонів Олексія Смирнова та Максима Єгорова також швидко перетворилися на повноцінні кримінальні справи.
На тлі цих подій автори публікації припускають, що Путін у такий спосіб переслідує та усуває своїх старих друзів, дедалі більше побоюючись за власне життя.
У середу, 22 липня, у Бучі Київської області відбудеться прощання з 26-річним військовим Олександром Овчаренком. Захисник України загинув 13 липня 2026 року на Донеччині.
Про це у своєму Telegram-каналі повідомив Бучанський міський голова Анатолій Федорук. У повідомленні зазначається: “Загинув за Україну. У Бучі поховають 26-річного Захисника Олександра Овчаренка”.
За словами Федорука, Олександр був родом із Донеччини. Після початку повномасштабного вторгнення він разом із родиною переїхав до Бучі. У листопаді 2025 року чоловік мобілізувався до лав Національної гвардії України.
Після цього він проходив службу на Донецькому напрямку, де боронив рідну землю. 13 липня 2026 року під час виконання бойового завдання хоробрий захисник України загинув.
Федорук додав, що для рідних — бабусі, тітки та сестри — він назавжди залишиться юнаком, який любив життя і риболовлю. Також міський голова висловив щирі співчуття рідним і близьким.
Поховання воїна відбудеться у Бучі в середу, 22 липня. О 11:00 прощання пройде біля на вулиці Захисників України, 46-А. Після цього Олександра Овчаренка поховають на Алеї Героїв міського кладовища.
Президент України Володимир Зеленський після звільнення з посади головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського анонсував зміни в обороні країни. Вони стосуватимуться як дронів, так і мобілізаційного процесу.
Про це Зеленський заявив у Телеграм.
За словами президента, разом із новопризначеним Михайлом Драпатим, Євгенієм Хмарою та іншими командирами буде підготовлена і затверджена оновлена стратегія української оборони.
Зеленський наголосив на важливості продовження реформ в українській армії. Окрему увагу він приділив запитам бойових командирів. На його думку, всі їхні запити щодо зброї мають бути виконані.
Основним напрямком нової стратегії стане українське небо. Президент вважає це головним завданням на сьогодні.
“Закрити небо максимально від російських ударів, дати реальне бачення мобілізаційного процесу – це пріоритет”, – сказав український президент.
Також оновлений план оборони стосуватиметься реформ корпусної системи, посиленого постачання дронів до ЗСУ та іншого обладнання, про потребу в якому президентові доповіли командири.
Через бюджетні проблеми, спричинені колосальними витратами на війну в Україні, Кремль рекордними темпами розпродає золотий запас Росії. Унаслідок цього він скоротився до найнижчого рівня більш ніж за шість років.
Про це свідчать дані Всемирної ради з золота (World Gold Council).
Банк Росії зменшує запаси золота вже шостий місяць поспіль, намагаючись збалансувати федеральний бюджет. За перше півріччя його дефіцит досяг майже 6 трильйонів рублів.
Станом на 1 липня 2026 року золотий запас РФ знизився до 2 283 тонн (73,4 млн унцій). Це найнижчий показник із лютого 2020 року.
Нинішні темпи розпродажу стали рекордними щонайменше за останні 25 років.
Від продажу дорогоцінного металу Центробанк РФ міг отримати близько $5,6 млрд. За оцінками аналітиків, основну частину металу було реалізовано російським банкам через біржовий і позабіржовий ринки. Зокрема, суттєво зросли обсяги угод із поставкою золота на Мосбіржі.
РФ може продавати золото, оскільки після запровадження санкцій близько $300 млрд валютних активів ЦБ за кордоном виявилися замороженими. Водночас золото фізично зберігається на території країни-агресорки, залишається доступним і за останні роки суттєво подорожчало.