У мережі оприлюднили відео точного ракетного удару по Воронезькому заводу напівпровідникових приладів — збірка (ВЗПП-С), якого було завдано вдень 22 червня.
На записах чітко видно безперешкодний приліт кількох високоточних крилатих ракет повітряного базування, неефективність місцевих систем протиповітряної оборони, а також момент потужного вибуху. Саме він спричинив масштабну пожежу та миттєвий обвал покрівлі основного виробничого корпусу.
У ніч на 23 червня окупований Крим і низка районів опинилися під масованою атакою безпілотників та ракет. Унаслідок ударів виникли пожежі на об’єктах енергетичної та паливної інфраструктури, зокрема на електропідстанції в Совєтському районі, а також на нафтотерміналах у Керчі й порту Кавказ. Через загрозу БпЛА рух Керченським мостом неодноразово перекривали. Про це повідомляє моніторинговий канал “Кримський вітер”.
Атака вночі супроводжувалася серією вибухів у Керчі, Феодосії, Совєтському та Нижньогірському районах. Місцеві жителі повідомляли про роботу російської ППО, стрільбу трасувальними снарядами поблизу мосту, а також про тимчасові перебої з електропостачанням у Сімферополі та Совєтському районі.
Супутникові знімки підтвердили кілька осередків займання. У “Кримському вітрі” зазначили, що зафіксовано “пожежу в районі електричної підстанції ПС 220/35 кВ «НС-2» на північ від села Миколаївка Совєтського району”. Окрім цього, на Керченському півострові вогонь охопив території поблизу позицій російських С-300/С-400, залізничну станцію Південна та нафтотермінал, який уже зазнавав атаки 21 червня. Канал Supernova+ також підтвердив “успішну атаку на комплекс перевалки та зберігання нафтопродуктів TES-Terminal”.
За даними моніторингової групи, у селищі Глазовка поблизу Керчі уламки збитого безпілотника влучили у житловий будинок. Станом на ранок 23 червня рух через Керченський міст залишається обмеженим через оголошену небезпеку.
Сили оборони України швидко нарощують глибину та інтенсивність ударів по російських військових об’єктах і логістичних маршрутах. Упродовж останніх місяців українські безпілотники та ракетні системи істотно збільшили радіус дії, що створює критичні труднощі для забезпечення окупаційних військ.
Про це повідомили аналітики американського Інституту вивчення війни (Institute for the Study of War). За їхніми оцінками, лінія ураження помітно змістилася вглиб окупованих територій. На основі супутникових даних і геолокаційних матеріалів організації GeoConfirmed експерти дійшли висновку, що протягом травня та червня 2026 року середня дальність атак українських сил зросла від кількох кілометрів до кількох десятків кілометрів.
Французький військовий аналітик Клемент Молін також підтвердив значний масштаб знищення російського транспорту. За його даними, відеозаписи зафіксували ураження щонайменше 500 ворожих вантажівок і логістичних засобів лише за останні півтора місяця.
Військові аналітики звернули увагу і на зміну пріоритетів українського командування. Якщо у травні поточного року ЗСУ активно випалювали тилові позиції Східного угруповання військ Росії на напрямках Гуляйполя та Олександрівки, зокрема на автотрасі М-14 Ростов — Крим, то в червні інтенсивність ударів там зменшилася. Натомість вогневий акцент було перенесено на захід — на об’єкти в окупованому Криму та на Херсонщині. Паралельно розширилися удари по ближніх тилах окупантів на Донеччині, зокрема поблизу Покровська, Костянтинівки та Слов’янська. Загалом за травень і червень підтверджено понад 350 успішних ударів середньої дальності.
Окремо Україна веде масштабну далекобійну кампанію проти російської нафтової інфраструктури та великих військових об’єктів безпосередньо на території Росії. Для цього застосовуються новітні технологічні розробки вітчизняного оборонно-промислового комплексу, які дають змогу бити по цілях у глибокому тилу ворога.
“Нові українські безпілотники Fire Point нещодавно вражали цілі на глибині до 2070 кілометрів”, — заявив президент України Володимир Зеленський під час свого виступу 21 червня.
Глава держави також повідомив про майбутні спроможності української зброї, додавши, що невдовзі вітчизняні дрони зможуть долати відстань у 3000 кілометрів. Результативність такої стратегії підтверджують і супутникові знімки. Упродовж весни та першої половини літа було зафіксовано десятки влучань по російських нафтобазах і заводах. Лише у квітні підтверджено 18 таких атак, у травні — 33, а за неповний червень аналітики нарахували вже 28 точних далекобійних ударів.
У столиці Польщі відкрилися перші Варшавські оборонні ярмарки (Warszawskie Targi Obronne). Захід об’єднав представників війська, державної адміністрації, оборонної промисловості та експертів із безпеки. У центрі уваги опинилися питання переозброєння країни та її готовності до сучасних загроз.
Під час відкриття виступив віцепрем’єр і міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш. Він заявив, що Польща належить до світових лідерів за витратами на оборону, назвавши це «бренд, впізнаваний по всьому світу». Також, за його словами, до 2030 року країна має отримати найбільшу армію в Європі.
Головною подією першого дня стала дискусія про те, наскільки Польща готова до самозахисту в разі конфлікту. Генерал Марек Соколовський наголосив на важливості НАТО та співпраці зі США. Він застеріг, що потенційний агресор має враховувати негайну реакцію всього Альянсу.
«Якщо хтось порушить не лише польський кордон, але й кордон НАТО, з іншого боку нічого буде збирати», — сказав генерал. Завершуючи виступ, він звернувся до учасників форуму зі словами: «Не бійтеся. Все буде добре. Нехай росіяни нас бояться».
У межах ярмарку також відбулося вручення премій «Złote Gardy» за внесок у безпеку країни. Серед відзначених — збройовий завод «Łucznik» у Радомі, Прикордонна служба, Huta Stalowa Wola (найважливіший польський машинобудівний та військово-промисловий завод), космічна компанія ICEYE Polska, яка спеціалізується на супутниках, а також кілька польських генералів та військовослужбовців.
Другий день ярмарку буде відкритий для широкого загалу, тож відвідати його зможуть усі охочі. Організатори підготували виставку техніки та озброєння, зокрема танка Abrams, самохідної гаубиці K9, бронетранспортера Rosomak та обладнання спецпідрозділу GROM.
Свої розробки на заході представлять понад сто компаній, що працюють у сфері оборони та безпеки.
У Колумбії, за даними попереднього підрахунку голосів на президентських виборах, лідирує правий популіст Абелардо де ла Еспріелья. Після обробки 99,70% бюлетенів він набирає 49,65% голосів, що фактично забезпечує йому перемогу у виборчих перегонах.
Де ла Еспріелья, якого називають політичним аутсайдером і прихильником Дональда Трампа, виступає під прізвиськом «Тигр». У своїй кампанії він використовував жорстку риторику щодо безпеки та злочинності, обіцяючи радикально посилити заходи проти кримінальних угруповань.
Серед його ключових ініціатив — будівництво великих в’язниць у тропічних лісах, які, за його словами, мають стати інструментом стримування зростаючої злочинності.
У разі остаточного підтвердження результатів інавгурація нового президента запланована на 7 серпня. На думку спостерігачів, його перемога може означати суттєвий поворот у політичному курсі країни та відхід від лівої повістки, що домінувала в останні роки.
Німецьке видання Der Spiegel до 22 червня випустило друкований журнал із заголовком на обкладинці «Наша війна з Росією», що викликало обурення, повідомили ЗМІ.
Критику спричинило те, що в такому формулюванні повністю проігнорували участь інших народів. У коментарях наголошували: у війні між Радянським Союзом і Німеччиною брали участь не лише росіяни, а й українці, білоруси та десятки інших національностей.
Як пише Berliner-Zeitung, на слова на обкладинці Der Spiegel звернули увагу історики, політики та дипломати. У LinkedIn, X і Facebook з’явилися гнівні, обурені та запитальні коментарі. Журналісти зібрали низку дописів, у яких автори зазначали, що німецький журнал «надто спростив» війну СРСР і Німеччини, виключивши з неї щонайменше українців і білорусів.
Головний редактор Der Spiegel Дірк Курб’ювайт пояснив, що це було колегіальне рішення. За його словами, метою було передати саме німецьке сприйняття подій, які сталися 80 років тому. Він зазначив, що в колективній німецькій пам’яті закріпилося уявлення, ніби вони воювали саме з росіянами та Росією, а не з СРСР і десятками інших народів, які входили до складу Радянської Армії.
Berliner-Zeitung також навела коментар журналіста Bild Юліана Рьопке. Він заявив, що війна тривала на території Білорусі, України та країн Балтії, а журнал Der Spiegel свідомо проігнорував це, щоб «продати кілька додаткових примірників».
Представник «Партії зелених» Фолькер Бек зауважив, що такий заголовок міг написати стажист або неосвічена людина. Він також риторично запитав, що в ті роки відбувалося на території Білорусі та України: якісь подорожі чи все ж масові вбивства і війна.
Окремо видання навело коментар редактора подкасту «Salon Columnists» Ян-Філіппа Гайна. За його словами, східноєвропейські історики постійно підкреслювали, що не можна спрощувати та замінювати СРСР словом «Росія», оскільки Кремль використовує це в пропагандистських цілях.
На ситуацію відреагувало і видання DW. Його журналісти зафіксували негативні відгуки на адресу ексдепутата Бундестагу Рупрехта Поленца. Також вони звернули увагу на критичну статтю Frankfurter Allgemeine Zeitung, у якій прямо сказано, що Der Spiegel «грає на руку путінській пропаганді».
21 червня з’явилася реакція головного редактора Spiegel Дірка Курб’ювайта. Серед іншого він написав, що СРСР згадали в підзаголовку, і це, на його думку, свідчить про повне розуміння ситуації.
На подію також відреагувала російська пропагандистка Маргарита Сімоньян, яка обізвала сучасних німців «нацистами».
22 червня 1941 року — день, коли Німеччина оголосила війну Радянському Союзу і почала наступ на заході: вдерлася через кордони Білорусі та України. Протягом п’яти років війни німецька армія повністю окупувала ці дві тогочасні республіки СРСР і просунулася на сотню кілометрів углиб території Росії. Потім німецька армія почала відступати, і хвиля боїв удруге прокотилася землями Білорусі та України.
Українська сторона відмовилася від раніше запланованої зустрічі у Варшаві між президентами Каролем Навроцьким і Володимиром Зеленським. Про це повідомив глава Бюро міжнародної політики президента Польщі Марцін Пшидач.
За його словами, 22 червня він поінформував, що впродовж останніх тижнів між Польщею та Україною тривали інтенсивні дипломатичні контакти. Переговори стосувалися суперечки навколо присвоєння підрозділу ЗСУ імені «Героїв УПА». Як зазначив міністр, українські партнери не мають наміру змінювати свою позицію з цього питання.
Пшидач заявив, що Київ не демонстрував готовності до компромісу в питаннях історичної пам’яті. За його оцінкою, замість предметного діалогу українська сторона свідомо затягувала процес і постійно змінювала свої рішення.
«На жаль, українська сторона не виявила бажання змінити підхід до найменування ОУН-УПА, і водночас вела гру на час, що супроводжувалася постійними затримками та змінами рішень», — сказав він.
Під час візиту голови Офісу президента України Кирила Буданова до Варшави 6 червня сторони домовилися про прямі телефонні переговори між Зеленським і Навроцьким. Однак, як стверджує Пшидач, в останній момент український президент особисто скасував цю розмову.
«Президент Зеленський відмовився від участі в цій розмові, він не хотів говорити телефоном», — каже Пшидач.
Пізніше, за його словами, українська сторона сама запропонувала візит. Після цього було погоджено конкретні дату і час зустрічі у Варшаві для обговорення цього питання. Втім, українська сторона відмовилася і від визначеної дати, і від самого візиту, натомість запропонувавши пізніший термін. На думку Пшидача, це свідчить про відсутність зацікавленості Києва в реальному обговоренні з польським президентом.
«Потім українська сторона запропонувала візит, і ми призначили конкретну дату та час такої зустрічі у Варшаві для обговорення цього питання. Українська сторона відмовилася як від цієї дати, так і від візиту, запропонувавши більш віддалену, майбутню дату. Тому слід зробити висновок, що українська сторона не була зацікавлена в реальному обговоренні з польським президентом», — зазначив він.
Подібну оцінку подіям озвучили і в пресслужбі Кароля Навроцького. Прессекретар Рафал Леськевич у платформі X поклав відповідальність за зрив комунікації на українську адміністрацію та наголосив, що Варшава до останнього залишалася відкритою до обговорення. Він також нагадав, що ініціатива телефонного контакту між лідерами виходила від Києва, однак згодом Зеленський її проігнорував.
20 червня в «ЛНР» повідомили про атаку дронів. Під удар потрапив пункт дислокації в/ч 34586 — ремонтний батальйон, розташований у н.п. Красний Луч (Хрустальний). Про це пише ТГ-канал «Оперативний ЗСУ» з посиланням на паблік РФ “Досьє шпигуна”.
За повідомленням, удар було завдано із використанням 13 БПЛА. У результаті знищено казарму. Також повідомляється про 2-х загиблих і 8-ми поранених окупантів.
Окрім цього, частково зруйновано ремонтний цех і згорів склад.
У Латвії у своєму будинку в Ризі знайшли мертвим 69-річного російського журналіста Григорія Нехорошева. У 2008 році саме він повідомив, що Володимир Путін розлучиться зі своєю тодішньою дружиною заради олімпійської гімнастки Аліни Кабаєвої.
Тіло виявили в п’ятницю, 19 червня, повідомляє The Sun.
За інформацією ЗМІ, журналіст нібито з’їв несправжні опеньки, які зібрав у власному саду, і вони виявилися отруйними. Водночас люди, які знали Нехорошева, зазначають, що він добре розбирався в грибах. Через це частина з них вважає його смерть підозрілою.
У 2008 році Нехорошев, який тоді був головним редактором «Московского корреспондента», оприлюднив відомості про таємні стосунки гімнастки та кремлівського диктатора. Уже наступного дня газету закрили, а самим журналістом зацікавилася ФСБ. Його неодноразово допитували, а з Кремля надходили погрози.
Журналіст Андрій Мальгін згадував: «Путіну неодмінно продемонстрували запис Гришиного допиту, бо на пресконференції в Італії він так відповів на запитання кореспондента про Кабаєву: «Я завжди погано ставився до тих, хто з якимось грипозним носом і зі своїми еротичними фантазіями лізе в чуже життя». Під час допитів Гриша був сильно застуджений і в нього текло з носа».
Побоюючись замаху, Нехорошев виїхав з Росії до Латвії. Останні 11 років він жив у Ризі як політичний біженець. Після публікації свого розслідування всі ці роки він називав себе «особистим ворогом Путіна».
Друг редактора Ігор Ватолинс розповів пресі, що до самого кінця Григорій був «повен ідей і планів». Він бачився з журналістом-емігрантом незадовго до його раптової смерті.
Розслідування трагедії триває. Переконливих доказів, які б вказували на руку Кремля у цій справі, немає, однак багато противників Путіна помирали за підозрілих обставин.
Кремлівський диктатор заперечував стосунки з гімнасткою, яка на 30 років молодша за нього, однак із дружиною Людмилою він справді розлучився. Публічно ці стосунки він ніколи не підтверджував, але тепер загальновідомо, що політик уже багато років зустрічається з колишньою олімпійською чемпіонкою Кабаєвою.
У пари двоє дітей: Іван, 11 років, і Володимир, 7 років.
Григорій Нехорошев закінчив факультет журналістики МДУ. Він працював у редакції газети «Книжное обозрение», був постійним кореспондентом Російської служби BBC у Москві, заступником редактора газети «Мегаполис-Экспресс», редактором журналу «Лица» та головним редактором газети «Московский корреспондент».
Військові ЗСУ опублікували відео, на якому російський бензовоз ухиляється від українського дрона. На кадрах видно, як український дрон-камікадзе, імовірно моделі Hornet, на великій швидкості заходить на таран і летить прямо в лобову частину кабіни вантажівки з пальним. Водій бензовоза за лічені секунди зреагував і різко викрутив кермо вбік, через що дрон пролетів повз і не зачепив цистерну.