Запорізький районний суд ухвалив вирок мобілізованому уродженцю Одеси, який після проходження навчання публічно відмовився виконувати обов’язки військової служби. Чоловік заявив, що не вважає Росію агресором і «не розуміє, хто на кого напав».
Деталі справи та «особлива» позиція підсудного
Згідно з матеріалами справи №317/4773/25, обвинуваченого було призвано за мобілізацією у червні 2025 року. Після проходження підготовки у навчальних центрах Рівного та Дніпра, його скерували до військової частини на Запоріжжі для призначення на посаду стрільця-помічника гранатометника. Однак, прибувши до місця дислокації підрозділу, солдат рішуче відмовився.
Свою відмову чоловік пояснював тим, що він «не військова людина», має проблеми зі здоров’ям (зокрема, згадував про вибитий під час затримання зуб, який показував у коробочці) та не згоден з методами мобілізації.
«Не бачу агресора»
Найбільш резонансними стали свідчення командирів та офіцерів з психологічної підтримки. За їхніми словами, за численних виховних бесід підсудний відкрито заявляв, що: «Це не моя війна», «Я не розумію, хто на кого напав», «Я не вважаю Росію державою-агресором».
Офіцер з психологічної підтримки у своїй характеристиці зазначив, що мобілізований демонстрував повну нелояльність до України та намагався уникнути служби під вигаданими приводами.
Аргументи захисту та позиція суду
Адвокат стверджував, що мобілізація була проведена з порушеннями, а наказ командира про призначення на бойову посаду нібито був незаконним, оскільки підсудний за станом здоров’я мав служити у підрозділах забезпечення.
Проте суд відхилив ці аргументи, спираючись на наступне:
ВЛК: Обвинувачений двічі проходив медкомісію (у червні та липні 2025 року), і обидва рази був визнаний придатним. Рішення ВЛК він не оскаржував.
Підготовка: Підсудний пройшов навчання в учебных центрах, що спростовує заяви про «повну непідготовленість».
Свідомість дій: Відмова була публічною, неодноразовою та зафіксованою рапортами свідків.
Вирок
Суддя Запорізького районного суду Запорізької області визнав чоловіка винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України (відмова від несення обов’язків військової служби в умовах воєнного стану). Враховуючи відсутність каяття та тяжкість вчиненого правопорушення, суд призначив покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.