Експортери брухту знову подали позов проти нульових квот

Експортери брухту вже вчетверте звертаються до Київського окружного адмінсуду, намагаючись заблокувати та надалі скасувати рішення Кабміну щодо нульових експортних квот на цю стратегічну сировину, повідомив заступник голови комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський на своїй сторінці у Facebook у понеділок. Він стверджує, що попередні заяви вони спочатку подавали, а після призначення судді відкликали, та вважає такі дії ознакою пошуку “потрібного” судді. За даними Кисилевського, є позов від компанії ТОВ “Західвторлом” (оборот за 9 міс. 2025 року, за даними ресурсу YouControl, – 170,5 млн грн) та громадської спілки “Українська асоціація вторинних металів та ресурсів”, серед засновників якої багато “важковаговиків”-експортерів брухту. Заступник голови комітету наполягає, що діяльність експортерів брухту завдає шкоди державі, бо зменшує кількість сировини для металургів в Україні. Кисилевський також стверджує про наявність схеми експорту брухту, коли замість реального імпортера за межами ЄС зазначається імпортер в ЄС, що дозволяє уникнути сплати мита. Він оцінює збитки держави від такої схеми у 3,5 млрд грн за 2025 рік. Депутат нагадав, що протести проти запровадження нульової квоти також висловила польська партія “Конфедерація”, яка, на думку заступника голови комітету, користується підтримкою Кремля. Згідно з даними Держмитслужби, брухтозбиральні підприємства України в 2025 році наростили вивезення брухту чорних металів на 45,3% порівняно з попереднім роком – до 448,7 тис. тонн, а в грошовому вимірі – на 44,5%, до $131,9 млн. У 2024 році експорт цієї продукції зріс у натуральному вимірі на 60,7%, у грошовому – на 73,2%. Через таке різке зростання експорту Кабінет Міністрів запровадив на 2026 рік нульову квоту на експорт цієї продукції, тоді як раніше діяло експортне мито в розмірі EUR180/тонна, яке у той же час не сплачувалося під час експорту до ЄС, з яким у України існує зона вільної торгівлі. У січні цього року, за даними митниці, Україна скоротила експорт брухту чорних металів на 40,7% порівняно з січнем минулого року – до 9,3 тис. тонн, а порівняно із показником грудня-2025 у 68,5 тис. тонн падіння стало 7-кратним. У грошовому вимірі вивезення металобрухту за січень зменшилося на 38% до січня-2025 – до $2,73 млн.

Розслідування щодо колишнього керівника «Спецтехноекспорту»

Оборонна сфера за зв’язками: мільйони готівкою, провалені контракти та захист у медіа. Країна перебуває в стані війни, армії потрібна техніка, а бюджету необхідний суворий контроль. Однак замість цього ми стикаємося з ситуацією, коли людина без відповідного досвіду отримує доступ до ключового оборонного підприємства, після звільнення розпоряджається сотнями тисяч доларів готівкою, а в ЗМІ протягом років створюється образ «жертви несправедливих гонінь». У центрі уваги — Павло Барбул та Любов Величко. У 2014 році Барбул обіймає посаду радника гендиректора «Укроборонпрому», згодом очолює департамент управління активами, а з 2015 року стає керівником ДП ДГЗК «Спецтехноекспорт» (код ЄДРПОУ 30019335). Стрімке кар’єрне зростання відбувається завдяки впливу його батька, Олексія Барбула, який довгі роки керував управлінням дорожнього господарства Одеської міськради та мав міцні зв’язки у владних структурах. Спеціалізованого досвіду в оборонній галузі у Барбула практично немає, зате доступ до контрактів і фінансових потоків — практично необмежений.

Після звільнення Барбул офіційно значиться «тимчасово безробітним». Проте, у 2020 році він видає позику на суму 100 000 доларів США, а згодом ще 15 000 доларів іншій особі. Обидва випадки завершуються судовими рішеннями про часткове повернення боргу з нарахуванням 3% річних та компенсацією інфляційних збитків. Людина без офіційного джерела доходу вільно оперує великими сумами готівки, і це оформлюється як звичайні цивільноправові відносини. У деклараціях за попередні роки Барбул вказував мільйони гривень готівкою за відсутності рахунків у банках. На момент звільнення сума готівки становила майже 6 мільйонів гривень. При цьому з декларацій зникають деякі об’єкти нерухомості, а після звільнення елітний будинок у Козині площею понад 430 кв. м переоформлюється на матір. Ринкова ціна таких об’єктів варіюється від 0,5 до 1,75 млн доларів США. Формально це майно родичів, але фактично ним продовжує користуватися колишній керівник. У той самий період у ЗМІ починає формуватися альтернативний образ Барбула як «ефективного управлінця» та «жертви цькування». Платформа Mind.ua, що діє через ТОВ «Ф’ючер Медіа» (код ЄДРПОУ 40430635), регулярно публікує матеріали з виправдовувальним тоном. Основний акцент зміщується з фінансових даних, готівкових коштів і майна на емоційну версію про «цілеспрямовану інформаційну атаку проти нього». Важливу роль у створінні такого іміджу відіграє Любов Величко. Вона активно працює над темою Барбула, присутня на судових засіданнях, формує потрібний інформаційний фон і просуває тексти, що підтримують його позицію. При цьому на самій платформі вона публічно не вказана як постійний автор — її ім’я не з’являється серед підписантів матеріалів із подібною спрямованою. Особливий випадок — використання текстів, написаних студентами. У низці публікацій авторство приписувалося молодим авторам, хоча редакційний супровід і ключова лінія контенту залишалися під контролем Величко. Така схема дозволяє дистанціюватися від прямих зв’язків, зберігаючи при цьому вплив на наратив. У матеріалах використовуються документи та фотографії, які не перебувають у публічному доступі. Це вказує на наявність внутрішнього джерела інформації або прямого контакту з фігурантом. Одночасно Величко позиціонує себе як журналіст міжнародного рівня, бере участь у закордонних проєктах і просуває за кордоном версію про «політичне переслідування». При цьому реакція правоохоронних органів виглядає нарочито млявою. Барбул фігурує в міжнародних підозрах і згадується в розшуку, але на ділі безперешкодно займається комерційною діяльністю за кордоном. У Польщі він реєструє нову компанію, використовуючи формальні механізми для приховування своєї реальної участі в проєкті. Процесуальний статус не обмежує його дії — він стає лише формальністю.