Болградський районний суд Одеської області визнав колишнього працівника поліції винним у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди. Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 2 лютого 2024 року.
У 2024 році в селі Криничне на Одещині сталася аварія за участю легкового автомобіля та мотоцикла. Водій мотоцикла зазнав тяжких тілесних ушкоджень і знепритомнів. Згодом слідчий поліції повідомив водію автомобіля, що саме він винен у ДТП, але запропонував підтасувати матеріали разом із експертами, щоб винним визнали водія мотоцикла. За це він запросив 1 тисячу доларів, зазначивши, що це «обійдеться в круглу копійку».
Як згодом розповів водій автомобіля в суді, мотоцикліст виїхав на його смугу руху без увімкнених фар і, як виявилося, перебував у стані алкогольного сп’яніння. Водій вважав себе невинним, але поліцейський залякував його в’язницею. Через це чоловік звернувся до СБУ із заявою про злочин і передав гроші під контролем правоохоронців.
Під час допиту в суді заявник повідомив, що спочатку поліцейський узяв у нього 2 тисячі гривень «на бензин» для експерта (цей випадок не був задокументований). Пізніше, коли йшлося про тисячу доларів, поліцейський стверджував, що ці кошти «лише для нього, а іншим він сам роздасть». На затримку з передачею грошей він реагував агресивно, вимагаючи назвати точну дату, коли гроші будуть готові для розподілу між іншими правоохоронцями.
Слідчого затримали на гарячому, а після службового розслідування його звільнили з поліції. Обвинувачений у хабарництві він розповів суду, що понад 10 років працював слідчим і спеціалізувався на ДТП. За його словами, ще до експертизи було очевидно, що винен саме мотоцикліст (обвинувачення дійсно висунули водію мотоцикла, але вироку ще немає, — ред.).
Поліцейський пояснював, що водій автомобіля та його батько постійно наполегливо цікавилися, хто винен у аварії, і запитували, чи можна домовитися з експертом. Зрештою, обвинувачений зізнався, що мав фінансові труднощі через сімейні обставини, побутові потреби та необхідність допомогти матері, у якої діагностували невиліковну хворобу. Тож, враховуючи позицію водія, він вирішив заволодіти його грошима, тобто вчинив менш тяжкий злочин — шахрайство. Проте, за його словами, це сталося через наполегливе підбурювання, яке тривало майже місяць.
Однак суд не знайшов доказів того, що поліцейський отримав гроші для передачі іншим особам. Натомість слідчий сам мав усі повноваження, щоб ухвалити рішення на користь заявника: міг визначити потерпілого, скласти підозру учаснику ДТП, закрити або перекваліфікувати кримінальне провадження.
Колишнього поліцейського визнали повністю винним і засудили до 5 років ув’язнення з конфіскацією майна. У 2024 році він перебував на свободі під заставою в розмірі пів мільйона гривень.
Проте за кілька днів до дебатів і винесення вироку обвинувачений разом з іншою особою намагався незаконно покинути країну. 22 січня 2026 року його затримали прикордонний наряд.
На наступному судовому засіданні прокурор ініціював зміну запобіжного заходу на тримання під вартою. Обвинувачений пояснив, що поїхав до батьків, щоб попрощатися, усвідомлюючи, що йому загрожує позбавлення волі. За його словами, там він вживав алкоголь і сильно сп’янів. Як опинився біля кордону, він не пам’ятає. Стверджує, що не мав наміру незаконно перетинати кордон, але, оскільки це сталося і його затримали саме біля лінії державного кордону, він готовий нести відповідальність. Адвокат наголошував у суді, що неодноразово пропонував прокурору укласти угоду про визнання винуватості, але їм відмовляли, востаннє — місяць тому. Його підзахисний мав намір вступити до ЗСУ та захищати державу від російської агресії, але через стан здоров’я його не призвали. Захисник вважає, що його клієнт мав законні підстави виїхати за кордон, оскільки є інвалідом 3 групи та доглядає хвору матір, але не зробив цього. Натомість він опинився біля лінії державного кордону в стані алкогольного сп’яніння, не пам’ятаючи, що і як робив, без жодних засобів для перетину кордону, тобто не готувався заздалегідь.
Намагаючись врятувати свого підзахисного, адвокат на завершальному етапі розгляду почав клопотати про повторний допит свідків і витребування доказів, щоб довести провокацію. Проте суд відхилив клопотання, вирішивши, що воно спрямоване виключно на затягування судового розгляду.
