Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу наймачки кімнати у студентському гуртожитку – скасував рішення суду першої інстанції про її виселення без надання іншого житла й відмовив коледжу у задоволенні позову. Про це повідомив Апеляційний суд. У позові Кам’янець-Подільський фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну пояснював, що у 2019 році директор закладу уклав договір на тимчасове використання житлового приміщення в студентському гуртожитку та надав кімнату жінці, житло якої було непридатним для проживання. За словами позивача, строк договору найму сплив та продовжений не був. Однак відповідачка, яка порушувала умови договору, ніколи не мала та не має правових відносин з коледжем, не є його працівницею чи студенткою, виселятися відмовилася. Тож коледж звернувся до суду з позовом про її виселення без надання іншого житла. Кам’янець-Подільський міськрайонний суд задовольнив позов. Виходив з того, що мешканка гуртожитку порушувала умови договору найму, несвоєчасно сплачувала за проживання та не перебувала у правових відносинах із коледжем. Суд також вказав, що житло, в яке вона вселилася без ордера, було надане тимчасово – до серпня 2022, тому на підставі статей 127-129 Житлового кодексу України її слід виселити без надання іншого житла. Не погодившись із таким рішенням, відповідачка подала апеляційну скаргу з проханням його скасувати та ухвалити нове – про відмову в задоволенні позову. Апеляційний суд встановив, що гуртожиток навчального закладу є власністю держави й закріплений за коледжем на праві господарського відання. У липні 2023 року коледж повідомив відповідачку про виселення з гуртожитку у зв’язку із закінченням строку договору найму й відсутністю підстав для його продовження. У повідомленні також ішлося про численні порушення умов договору. Колегія суддів звернула увагу, що за актом обстеження умов проживання житловий будинок, де відповідачка раніше мешкала із сім’єю, є аварійним та перебуває під загрозою руйнування унаслідок зсуву ґрунту. Іншого житла жінка не має. Заборгованість зі сплати комунальних платежів і плати за проживання у гуртожитку вона погасила. Суд зазначив, що відповідачка вселилася до спірної кімнати у встановленому законом порядку на підставі договору тимчасового найму, який було пролонговано відповідно до вимог Цивільного кодексу України, на момент подання позову про виселення та на час розгляду справи вона не має іншого житла, придатного для проживання, тому кімната в гуртожитку є її «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Колегія суддів зауважила, що з урахуванням приписів статті 8 Конвенції коледж не обґрунтував нагальної суспільної необхідності виселення жінки, тому таке виселення матиме характер неправомірного втручання у її право на житло.