Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський у рідкісній публічній колонці відповів на чутки про конфлікт із керівництвом Міністерства оборони та окреслив свою позицію щодо стратегії війни, забезпечення армії, кадрових рішень і фінансування військових.
У своїй заяві Сирський наголосив, що не зацікавлений у медійній роботі, не займається побудовою іміджу і не має політичних амбіцій, оскільки його справа — війна. Саме тому він рідко дає інтерв’ю і майже не пише колонок. Однак, за його словами, останніми днями його мовчання почали сприймати як згоду, а навколо армії та Генерального штабу виникла ціла міфологія про конфлікти й саботаж, тому він вирішив висловитися особисто.
Говорячи про нібито конфлікт із міністром, Сирський зазначив, що для нього стало несподіванкою дізнатися про це. Він підкреслив, що сприймав ці відносини як робочі — зі складними питаннями та різними позиціями, що є природним під час великої війни між двома інституціями. Якщо він когось образив, то публічно звернувся до Михайла Альбертовича з вибаченням, визнавши, що буває жорстким. Водночас він закликав зосередитися не на особистому, а на головному — на перемозі.
Сирський підкреслив, що Україна більша за Федорова, Сирського і будь-кого з них, а вистоїть вона завдяки армії, інституціям і мільйонам людей, які виконують свою роботу. На його думку, зводити цю війну до протистояння двох персон означає зробити послугу ворогу. Також він звернув увагу на те, що суспільство почало ділитися на «табір Федорова» і «табір Сирського». За його словами, щойно питання, пов’язані з війною або військом, політизуються, вони спрощуються до гасел, хоча теми контрактів, закупівель і мобілізації значно складніші за будь-які пости в мережі. Рішення, від яких залежать життя людей, не ухвалюються гаслами.
Окремо Головком наголосив, що війну виграє реальна робота, а не публічна драма навколо неї. Саме тому, за його словами, далі йдеться не про стосунки, а про роботу.
Пояснюючи розподіл відповідальності, Сирський заявив, що Міністерство оборони відповідає за забезпечення війська, закупівлі, вироблення політик і цивільний контроль над ЗСУ. Він назвав це величезною роботою, без якої армія не може воювати. При цьому він наголосив, що міністр не має особисто перебувати на нулі й не повинен бути стратегом війни, оскільки це не його завдання і не його відповідальність.
Водночас стратегія війни, планування операцій і ситуація на фронті, за законом, є відповідальністю Сирського перед Верховним Головнокомандувачем. За його словами, далекобійні удари та ізоляцію Криму здійснюють ЗСУ, СБУ, ГУР, ДПСУ, а координація відбувається Верховним Головнокомандувачем і ним особисто. Він підкреслив, що це пов’язано не з тим, що він когось «не пускає» до успіху, а з тим, що саме так побудовані інституційні процеси в арміях світу.
Коментуючи закиди щодо «відсутності стратегії», Сирський нагадав, що стратегія війни не є публічним документом і не може бути постом у соцмережах. Вона доповідається Верховному Головнокомандувачу, а її результат, за його словами, видно на фронті, де мільйонна армія четвертий рік стримує переважаючого противника. Він додав, що вимога публічно «презентувати стратегію» фактично означає презентувати її ворогу.
Також Сирський висловився щодо популярної останнім часом теми візії. На його думку, візія може бути корисною для побудови стартапу, однак для перемоги у війні потрібна саме стратегія. Він пояснив, що візія змальовує бажане майбутнє, тоді як стратегія має відповідати на питання, де взяти резерви, снаряди, людей і час, аби до цього майбутнього дійти.
Окремо він відреагував на звинувачення в «ручному керуванні». Сирський нагадав, що служить в армії понад 40 років, не ставить ультиматумів своєму керівнику і не керує військами через месенджери. За його словами, мільйонна армія не може керуватися у вотсапі, а працює через штаби, накази і відповідальність командирів на місцях. Як приклад він навів одне з нещодавніх рішень — делегування командирам корпусів повноважень, зокрема щодо переведень військовослужбовців у межах корпусів. Саме це, на його думку, і є протилежністю ручному керуванню.
Торкнувся Сирський і теми дронів. Він назвав найдивнішим закидом твердження, що нібито «не хоче воювати дронами». За його словами, саме він створив Сили безпілотних систем як окремий рід військ і особисто подавав Президенту кандидатуру Мадяра, щоб поставити на чолі СБС майора Мадяра. Сирський підкреслив, що це було непопулярне рішення, повну відповідальність за яке він узяв на себе. Він пояснив вибір тим, що Мадяр не лише пройшов шлях від солдата до офіцера, а й створив унікальний підрозділ і має бачення. Результат цього, за словами Головкома, всі бачать щодня.
Він наголосив, що людина, яка «не хоче воювати дронами», не створює перший у світі окремий рід військ безпілотних систем і не ставить на нього командира всупереч традиціям військової ієрархії.
Разом із тим Сирський зазначив, що зобов’язаний озвучити й іншу частину правди, оскільки відповідальність за результат на полі бою за законом покладається на нього. Він визнав, що дрони сьогодні забезпечують велику частку уражень. Однак для підготовки поля бою до їхньої ефективної роботи, за його словами, необхідні артилерія, міномети, інженерні засоби, ППО, радіоелектронна боротьба та ще десятки номенклатур. Генеральний штаб, як він пояснив, подає міністерству повний перелік усього необхідного для війни, і закуповувати потрібно все, а не лише те, що зараз у тренді.
Сирський також підкреслив, що Україна воює не з умовною маленькою країною, а з переважаючим в усьому ворогом, який використовує артилерію, авіацію і піхоту. Тому, за його словами, він не може за два місяці перевести мільйонну армію «на дрони» і заявити, що відтепер війна вестиметься лише так. Він назвав це очевидною авантюрою і застеріг, що будь-який експеримент такого масштабу оплачується землями та людьми.
Говорячи про кадрові рішення, Сирський відповів на звинувачення в тому, що просуває «лише лояльних». Як аргумент він навів конкретні імена: Мадяр, Апостол, Гнатов, Андрій Білецький, Редіс, Верес, Ахілес, Євген Карась. За його словами, це люди, які виросли з молодшого офіцерського складу до керівних посад. Він зазначив, що саме він їх призначає, підвищує і підтримує, а багато з цих рішень були непопулярними в системі. Водночас, як підкреслив Головком, його єдиний критерій — результат.
Щодо переведень Сирський визнав, що процедури довгі та складні. Однак, за його словами, вони визначені нормативними актами, які розроблялися задовго до нього, а змінювати їх має саме міністерство. Він додав, що підтримає будь-яке спрощення, якщо воно не зруйнує керованість війська.
У блоці про адміністративну роботу Сирський заявив, що не переходить на особистості, а говорить лише про факти, які стосуються мотивації мільйона людей у війську. Він нагадав, що нові контракти було презентовано понад місяць тому, але станом на сьогодні їх підписали близько 2000 військовослужбовців на мільйонну армію. Водночас, за його словами, він отримав велику кількість демотивованих солдатів і офіцерів, які очікували одних умов, а отримали інші. Крім того, сама постанова щодо «експерименту», як він зазначив, викликає серйозні юридичні питання.
Для порівняння Сирський навів підвищення грошового забезпечення в системі МВС, яке, за його словами, було проведено через зміни до бюджету і через Верховну Раду. Саме в цьому, на його думку, полягає різниця між рішенням і презентацією. Він підкреслив, що презентації не повинні перетворюватися на саморепрезентації, адже за кожним слайдом мають стояти документ, бюджет і процедура. Інакше, за його словами, замість рішення армія отримує розчарування.
Так само, за словами Сирського, виглядає ситуація з реформою мобілізації, яку поставив як завдання Президент. Він наголосив, що Сухопутні війська і ТЦК перебувають у його вертикалі, і там готові до змін: беруть участь у всіх засіданнях у Верховній Раді, передають усі порушення в ДБР і наполягають на залученні поліції. Однак сама реформа, як підкреслив Головком, є законодавчою й адміністративною роботою міністерства. Він зазначив, що чекає на неї так само, як і вся країна.
Окремо Сирський зупинився на питанні грошового забезпечення. Він нагадав, що міністр сам публічно сказав: частину коштів із зарплат військових було спрямовано на закупівлю дронів. Через це, за словами Сирського, на друге півріччя виникло питання фінансування виплат.
Він прямо заявив, що зарплата солдата — це не резерв для перерозподілу, а зобов’язання держави перед людьми, які щодня ризикують життям. За його словами, зараз разом з урядом шукається рішення, щоб кожен військовослужбовець отримав належне вчасно і в повному обсязі. Іншого варіанту, як наголосив Сирський, просто не існує. Водночас він підкреслив, що на майбутнє необхідно зробити висновок: рішення про мільярди не можна ухвалювати без прорахунку наслідків для мільйона людей.
Сирський окремо зазначив, що ця колонка адресована не тим, хто сперечається у соцмережах, а тим, хто щодня несе на собі тягар війни. За його словами, воїнам байдуже, хто кого переспорив в інтернеті. Їм потрібні снаряди, ротація, своєчасні виплати і впевненість у тому, що держава за їхніми спинами працює, а не свариться. Саме про це, підкреслив він, і все сказане вище.
Наприкінці Сирський заявив, що не воює з міністерством, а воює з росією. Він наголосив, що Генеральний штаб ніколи не протидіяв міністерству, а співпрацював і співпрацюватиме з будь-яким міністром, якого призначить держава. За його словами, в армії не обирають, з ким служити: там виконують накази і роблять свою роботу, але роблять її якісно.
Свою місію Сирський визначив як війну, стратегію, фронт і людей. Саме цим, за його словами, він займається і займатиметься далі — бажано без інтерв’ю і колонок. На завершення він знову підкреслив, що Україна більша за будь-чиї імена і вистоїть лише тоді, коли кожен робитиме свою справу на своєму місці.
