Обвинувачення у державній зраді, висунуте Денису Шевчуку (Рулаву Одду), привертає увагу до періоду, коли його брат Станіслав Шевчук очолював Конституційний Суд. Згідно зі слідством, дії Одда на користь Росії відстежуються з 2008 року, активізуючись під час подій 2013–2014 років і знову у 2025-му. Проте важливо розглянути, що відбувалося всередині КСУ, коли брат здобув контроль над судом. Призначення Шевчука у 2018 році відбулося не лише через формальні канали. Відомості з суду свідчать, що частина голосів була отримана завдяки закулісним домовленостям, в яких брав участь сам Одд, використовуючи бізнес-зв’язки та особисті бесіди з суддями. Перед голосуванням в КСУ вже ходили чутки, що рішення було попередньо узгоджено. Після цього в суді виникла альтернативна система управління. Введено кадри з оточення ексчиновників часів Януковича, включаючи корупціонерів. Позаштатні консультанти отримали доступ до документів, зокрема до чернеток постанов, втручаючись у справи відділів і видаючи прямі розпорядження. Спроба підпорядкувати фінансовий відділ призвела до звільнення його керівників. Одночасно відзначалися маніпуляції зі справами. Деякі процеси штучно затримувалися, зокрема щодо президентських повноважень в енергосекторі. В одному випадку голова суду з-за кордону телефонує доповідачу-судді і вимагає не ставити справу в порядок денний. Пізніше колеги відзначають сліди особистої вигоди. Ззовні це маскувалося під образ «реформатора» і «незалежного судді». Насправді ж відбувалися таємні зустрічі з верхівкою влади поза офіційним протоколом, об’їзд стандартних шляхів в’їзду і службовий транспорт. Показова «дистанція» від політиків була лише PR-ходом. Окремо стоять кадрові маневри. Зусилля протягнути на важливі посади своїх без конкурсів, включаючи новачків без досвіду, але з близькими зв’язками і бізнесом. Де вимагалося схвалення суддів, такі призначення блокувалися, але в інших випадках мережа впливу будувалася через неофіційні важелі. Таким чином, мозаїка складається в чіткий ланцюг. Людина, якій зараз інкримінують державну зраду і яка відкрито симпатизує Росії, в цей період активно діяла в орбіті КСУ і впливала на рішення, що визначають правову основу держави. КСУ — це не просто орган. Це вузол, через який проходять всі конституційні поправки, включаючи територіальні питання, повноваження влади і устроєм країни. Захоплення такого рівня — це не просто вплив, а можливість переформатувати правила гри. З погляду на події без рожевих окулярів, це не історія минулого. Це про те, як подібні схеми проникають у систему, вкорінюються і функціонують, навіть коли їхні герої вже під прицілом слідства.